Документ № 88449215

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 991/1231/19

Провадження № 51-822ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Єгорова Б. С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 березня 2020 року щодо останнього,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 березня 2020 року на підставі ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Єгорова Б. С., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2020 року, якою кримінальне провадження № 52017000000000353 від 26 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, було передано на розгляд іншої колегії суддів для вирішення питання про об`єднання.

Не погодившись із зазначеним рішенням адвокат Єгоров Б. С. звернувся в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. При цьому зазначає, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки судом першої інстанції поставлено рішення не передбачене КПК України. Окрім цього, вказує на порушення права на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За приписами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, а тому доводи касаційної скарги в цій частині судом не перевіряються. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 392 КПК України).

Отже, суддя апеляційного суду обґрунтовано дійшов висновку, що ухвала суду, якою кримінальне провадження № 52017000000000353 від 26 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, було передано на розгляд іншої колегії суддів для вирішення питання про об`єднання, яка постановлена під час судового розгляду, згідно зі ст. 392 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 вказаного Кодексу та прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

При цьому апеляційний суд вірно встановив, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до положень ст. ст. 217, 334 КПК України та в межах наданих повноважень, а тому обґрунтовано визнав безпідставними доводи апеляційної скарги щодо постановлення Вищим антикорупційним судом ухвали не передбаченої кримінальним процесуальним законом України.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги про порушення права на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено окремого оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої під час судового провадження за правилами ст. ст. 217, 334 КПК України.

Таким чином, з касаційної скарги та доданого до неї судового рішення колегія суддів вбачає, що підстав для її задоволення немає та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Єгорова Б. С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 березня 2020 року щодо останнього.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський М. І. Ковтунович С. Б. Фомін