Пошук

Документ № 88470614

  • Дата засідання: 24/03/2020
  • Дата винесення рішення: 24/03/2020
  • Справа №: 991/1885/20
  • Провадження №: 12019180230000534
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В.
  • Суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б., Панкулич В.І.
  • Секретар : Дубина Т.Ю.
  • Прокурор : Малик О.І.

Справа № 991/1885/20

Провадження №11-сс/991/282/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.,

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.,

прокурора Малик О.І.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Савонік Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Бабіка Костянтина Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2020 року про часткове задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України та арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2020 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України та накладено арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку 12 лютого 2020 року майно за місцем проживання ОСОБА_2 , а саме: одну купюру (номіналом 500 грн.) серії ЛД 2605269; одинадцять купюр (номіналом 500 грн.) з наступними серіями: ХА 6187384, ФЖ 3195938, БТ 6747608, СБ 5045695, МА 6581440, ЛЗ2322920, МВ 4269104, ЛЗ 6280420, ВИ 6810475, ВГ 9096186, ЗБ 1034093, на загальну суму 5500 грн.; чотирнадцять купюр (номіналом по 200 грн.) з наступними серіями: УА 8828765, ТД 2446485, ТД 2446487, ТД 2446488, ТД 2446490, ТД 2446493, ТД 2446494, ТД 2446496, ТД 2446497, ТД 2446499, ТД 2446500, ТД 2446280, ТД 2446281, ТД 2446283, на загальну суму 2800 грн., одну купюру (номіналом 100 грн.) серії УЕ 6884697; три купюри (номіналом 100 Євро) з наступними серіями: Х 15336058952, Х 15336058943, U 31002206819, на загальну суму 300 Євро, одну купюру (номіналом 100 доларів США) серії FF 46077506, а також мобільний телефон IPHONE 7, IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 , вилучений в ході обшуку 12 лютого 2020 року за місцем мешкання ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, адвокат Бабік К.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2020 року скасувати як таку, що не відповідає вимогам закону, є необґрунтованою та невмотивованою, та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує, що вилучені грошові кошти та арештовані слідчим суддею не мають значення для кримінального провадження №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року. Слідством не надано доказів і не доведено підстав вважати, що такі кошти є доказом вчинення злочину, підлягають конфіскації, тощо. ОСОБА_1 не є особою, відносно якої здійснюється кримінальне провадження, а належне їй на праві власності майно не може бути речовим доказом. Вилучені і арештовані грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , які вона добросовісно набула та збиралась використати для вирішення власних побутових питань, і не є їх з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.

Заслухавши доповідь судді, думку представника ОСОБА_1 адвоката Савонік Л.О., яка апеляційну скаргу підтримала, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001205 від 24 грудня 2019 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 та ч.2 ст. 369-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 368, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 369-2 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. від 16 грудня 2019 року накладено арешт на вантажний автомобіль із причепом, в якому знаходиться дошка хвойних порід обрізна в асортименті, що належить ФОП ОСОБА_4 , шляхом заборони власнику (співвласникам) чи іншим особам, будь яким чином розпоряджатись, відчужувати та користуватись зазначеним майном до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні №12019180230000534 від 15 грудня 2019 за ч.1 ст. 246 КК України. У здійсненні підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 допомагає її чоловік ОСОБА_5

17 грудня 2019 року адвокат Кривчук О.П., який представляє інтереси ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019180230000534, будучи знайомим з головою Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 , повідомив останнього, що ОСОБА_5 має намір звернутися до суду із клопотанням про повернення арештованого майна. ОСОБА_2 вирішив використати дану ситуацію для особистого збагачення, шляхом отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди для себе та для слідчого судді за прийняття рішення про повернення арештованого майна. З метою уникнення викриття своєї злочинної діяльності, ОСОБА_2 вирішив залучити до безпосереднього отримання грошових коштів свого знайомого адвоката ОСОБА_3 , який погодився на пропозицію ОСОБА_2 виконати відведену йому роль - отримати грошові кошти від ОСОБА_5 . Під час особистої зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 , що для позитивного вирішення справи у Володимирецькому районному суді Рівненської області він має передати кошти через нього для ОСОБА_2 та слідчого судді, який приймає рішення. У подальшому, ОСОБА_2 надав вказівку ОСОБА_3 зв`язатись з ОСОБА_5 та висловив йому пропозицію надати неправомірну вигоду у сумі 9 тисяч гривень за вирішення питання про повернення арештованого майна, що зробив ОСОБА_3 під час зустрічі 31 січня 2020 року з ОСОБА_5 07 лютого 2020 року біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою Рівненська область, смт Володимирець, вул. Вишнева, 11, під час розмови з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 висловив прохання ОСОБА_5 надати йому неправомірну вигоду у розмірі 10 тисяч гривень за зняття арешту з вилученої дошки, вказавши, що зазначені грошові кошти необхідно передати ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_2 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_3 , що ОСОБА_5 , має надати неправомірну вигоду в сумі 10 тисяч гривень, замість 9 тисяч гривень, як він казав раніше.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 підозрюється у проханні надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_3 відповідно у пособництві таким діям.

Крім цього, ОСОБА_2 , як голова Володимирецького районного суду Рівненської області, будучі в силу своїх адміністративних обов`язків обізнаний про те, що на розгляді в судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6 перебуває адміністративний протокол складений стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, маючи умисел на особисте збагачення, 06 лютого 2020 року, під час телефонної розмови та подальшого листування через СМС з ОСОБА_5 , попросив останнього приїхати 07.02.2020 до суду разом з ОСОБА_7 07 лютого 2020 року близько 09 год. поряд з приміщенням Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, 11, ОСОБА_2 , під час розмови з ОСОБА_5 , який прибув на зустріч з ОСОБА_7 , однак останній участі у розмові не брав, висловив прохання надати йому 10 тисяч гривень за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6 , з метою схилити останнього до прийняття рішення про не застосування до ОСОБА_7 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що грошові кошти до обіду цього дня необхідно передати адвокату ОСОБА_3 , якого ОСОБА_2 з метою уникнення викриття правоохоронними органами своєї злочинної діяльності залучив до безпосереднього отримання грошових коштів. У цей же день близько 12 години на вулиці поруч з адміністративною будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 отримав для подальшої передачі ОСОБА_2 10 тисяч гривень. У подальшому ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 тисяч гривень, отримані від ОСОБА_5 за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6 з метою схилити останнього до прийняття рішення про не застосування до ОСОБА_7 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. 07 лютого 2020 року постановою судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6 до ОСОБА_7 застосовано попередження на підставі ст. 22 КУпАП. Судове рішення ОСОБА_7 фактично отримав у Володимирецькому районному суді Рівненської області 11 лютого 2020 року, участі у розгляді справи не приймав.

Отже, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а ОСОБА_3 відповідно у пособництві таким діям.

Колегією суддів встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2020 року детективам Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуків: житла ОСОБА_2 (справа № 991/1268/20) (том 1 а.с. 16-20); житла ОСОБА_3 (справа № 991/1271/20) (том 1 а.с.37-40); службового кабінету ОСОБА_6 (справа № 991/1273/20) (том 1 а.с.48-52).

Зокрема, на виконання ухвали слідчого судді від 11 лютого 2020 року у справі №991/1268/20 12 лютого 2020 року детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук, за результатом якого за місцем проживання ОСОБА_2 вилучено з сумочки ОСОБА_1 грошові кошти: одну купюру (номіналом 500 грн.) серії ЛД 2605269, яку вилучено та поміщено до сейф-пакету №0019913; одинадцять купюр (номіналом 500 грн.) з наступними серіями: ХА 6187384, ФЖ 3195938, БТ 6747608, СБ 5045695, МА 6581440, ЛЗ 2322920, МВ 4269104, ЛЗ 6280420, ВИ 6810475, ВГ 9096186, ЗБ 1034093, на загальну суму 5500 грн., які вилучено, поміщено до сейф-пакету №0019911; чотирнадцять купюр (номіналом по 200 грн.) з наступними серіями: УА 8828765, ТД 2446485, ТД 2446487, ТД 2446488, ТД 2446490, ТД 2446493, ТД 2446494, ТД 2446496, ТД 2446497, ТД 2446499, ТД 2446500, ТД 2446280, ТД 2446281, ТД 2446283, на загальну суму 2800 грн., та одну купюру (номіналом 100 грн.) серії УЕ 6884697, які вилучені та поміщені до сейф-пакету №001990; три купюри (номіналом 100 Євро) з наступними серіями: Х 15336058952, Х 15336058943, U 31002206819, на загальну суму 300 Євро; одну купюру (номіналом 100 доларів США) серії FF 46077506, які вилучено до сейф-пакету №0002417.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 13 лютого 2020 року вилучені під час обшуку, проведеного 12 лютого 2020 року грошові кошти, перелічені вище, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000001205 від 24 грудня 2019 року ( том 1 а.с. 59-62).

20 лютого 2020 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч.3 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України ( том 1 а.с.66-71).

17 лютого 2020 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива про арешт майна у межах кримінального провадження №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року, в обґрунтування якого детектив зазначав, що вищенаведене тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами по справі, а тому з метою запобігання можливості знищення чи втрати його, або відомостей, що містяться на них, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні є необхідність накладення на нього арешту для забезпечення збереження речових доказів, а вилучені грошові кошти у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_2 , окрім купюри номіналом 500 грн. серії ЛД 2605269, з метою можливої конфіскації майна, оскільки, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає можливість конфіскації майна, яка може бути звернута на вилучені кошти.

Розглянувши вказане клопотання, на основі наданих детективом матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про його обґрунтованість, та наклав арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку 12 лютого 2020 року майно за місцем проживання ОСОБА_2 .

Колегія суддів з висновком слідчого судді погоджується лише частково.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, всупереч твердженням скаржника, обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, адже це відповідає вимогам ст.170 КПК України.

Що стосується посилань представника ОСОБА_1 на відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Доводи представника ОСОБА_1, що вилучені кошти є особистими коштами ОСОБА_1 та складаються з заробітної плати та подарованих коштів не підтверджені належними доказами, а тому не є беззаперечними та переконливими для суду. Колегія суддів зважає на ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент проведення обшуку перебували у шлюбі та проживали у одному помешканні за адресою: АДРЕСА_2 . Вилучені під час обшуку з гаманця ОСОБА_1 кошти були єдиними коштами, виявленими в будинку під час обшуку. При цьому одна з виявлених і вилучених під час обшуку купюр номіналом 500 грн. серії ЛД 2605269 ідентифікована як частина предмету неправомірної вигоди. Тому колегія суддів погоджується зі слідчим суддею та вважає, що вилучені в будинку за місцем проживання ОСОБА_2 кошти ймовірно були об`єктом кримінально-протиправних дій та набуті кримінально-протиправним шляхом, на підтвердження чого свідчить протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 07 лютого 2020 року (том 2 а.с. 10-11).

Виходячи з розміру предмета неправомірної вигоди - 10 тисяч гривень, в отриманні яких підозрюється ОСОБА_2 , суд має достатньо розумних підстав вважати, що об`єктом неправомірної вигоди могли бути вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 8400 гривень, а також одна купюра номіналом 100 доларів США серії FF 46077506, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні № 52019000000001205 від 24 грудня 2019 року, а відтак стороною обвинувачення доведено відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України. Крім цього, накладення арешту на вищевказані грошові кошти є співрозмірним із сумою предмета неправомірної вигоди.

Накладення арешту на частину коштів у сумі 300 Євро, колегія суддів вважає необґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи та наданих в судовому засіданні прокурором пояснень, жодних об`єктивних даних, які б свідчили про причетність ОСОБА_2 до вчинення інших кримінальних правопорушень, стороною обвинувачення не надано. Разом з тим, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 було виявлено і вилучено, а в подальшому слідчим суддею арештовано кошти, які в гривневому еквіваленті майже вдвічі перевищують суму неправомірної вигоди, в отриманні якої підозрюється ОСОБА_2 . При цьому висновок слідчого судді щодо можливості арешту вилучених в ході обшуку коштів для забезпечення конфіскації як виду покарання, колегія суддів вважає помилковим. Статтею 234 КПК України визначена мета проведення обшуку, зокрема виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення. Підстави тимчасового вилучення і, відповідно, подальшого арешту майна передбачені ст. 167 КПК України. Можливості обшуку з метою відшукання та тимчасового вилучення майна задля забезпечення його подальшої конфіскації як виду покарання ні наведені, ні інші норми Кодексу не містять, а отже й арешт безпідставно вилученого майна є неправомірним, а тому в задоволенні вимог клопотання детектива в даній частині належить відмовити.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не є достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки не в повній мірі відповідають встановленим фактичним обставинам, а отже така ухвала підлягає частковому скасуванню з постановленням у скасованій частині нової відповідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України. З огляду на вказане, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Бабіка Костянтина Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2020 року в частині накладення арешту на три купюри (номіналом 100 Євро) з серійними номерами Х 15336058952, Х 15336058943, U 31002206819 на загальну суму 300 Євро скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року в частині їх арешту - відмовити.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич