Документ № 88477767

Справа № 991/2333/20

Провадження №11-сс/991/305/20

суддя 1 інст. Біцюк А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м.Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів Глотова М. С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Халітова С.І.,

прокурора Мусіяки В.М.,

захисників: Коломійця В.А., Ореховського М.Л.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2020 року клопотання органу досудового розслідування задоволено частково: обрано запобіжний захід у вигляді застави підозрюваному - народному депутату України VІІІ скликання ОСОБА_1 в розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 546 520 грн, з покладенням на підозрюваного обов`язків: повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. ОСОБА_1 підозрюється у тому, що, будучи народним депутатом України VІІІ скликання, у період з 27 листопада 2014 року до 31 грудня 2017 року користувався готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, маючи у спільній сумісній власності житло в м.Києві, чим спричинив тяжкі наслідки Управлінню справами Апарату Верховної Ради на суму 543900 грн. Підставами для ухвалення рішення слідчим суддею зазначено, що підозрюваний обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, який є тяжким; він набув статусу підозрюваного; наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим судом ризикам; розмір застави в сумі 546 520 грн є обгрунтованим.

23 березня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича. Захисник підозрюваного вважає рішення слідчого судді необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції зазначає те, що його підзахисний мав право використовувати готельний номер як народний депутат України VІІІ скликання у відповідності до п.1.2 Положення «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера", затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 248 від 08 квітня 2014 року та погодженого Комітетом з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України 26 березня 2014 року (протокол № 16), згідно якого виплата щомісячної компенсації для винайму готельного номера здійснюється народним депутатам України, місце проживання яких відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва. ОСОБА_1 у період з 2014 до 2017 року був зареєстрований в м .Стрий Львівської області. Квартиру в м.Києва придбала дружина ОСОБА_1 за особисті кошти і воно не було придатним для проживання, так як проводилися ремонтні роботи. Крім цього, ОСОБА_1 змушений був переховуватися, так як були погрози його життю та здоров`ю, на грунті чого виникали конфлікти з дружиною і, в тому числі, без її згоди він не міг використовувати це житло. Вважає, що дії його підзахисного невірно кваліфіковані за кваліфікуючими ознаками як зловживання владою. Так як ОСОБА_1 був народним депутатом України, за ним зберігаються всі гарантії у відповідності до ст.1 Закону України «Про статус народного депутата України" і підозру йому мав вручати Генеральний прокурор або його заступник, у зв`язку з чим вважає, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного. Крім цього, розмір застави є непомірним для його підзахисного, оскільки він не працює, близько 9 місяців живе на заощадження. З врахуванням позитивних характеристик, вважає, що за даних обставин відсутній виключний випадок для застосування застави в більшому розмірі, ніж 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Просить ухвалу від 18 березня 2020 року скасувати та в задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у виді застави з покладенням обов`язків відмовити.

Захисник Ореховський М.Л. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовільнити. Також додатково пояснив, що застава на даний час не сплачена, а вільні кошти, які є у підзахисного, вони спрямовують на погашення суми боргу за найм готельного номеру. Зараз сплачено біля 130 000 грн. Застава не сплачується, так як він вважає, що складу злочину в діях його підзахисного немає, але збитки він вирішив відшкодувати. Вважає, що, в розуміні ч.5 ст.1 Закону України «Про статус народного депутата України», щодо всіх депутатів попереднього скликання зберігаються всі гарантії, в тому числі, і отримання згоди Верховної Ради на притягнення народного депутата попереднього скликання до кримінальної відповідальності.

Захисник Коломієць В.А. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовільнити. Підзахисний використовував готельний номер у відповідності до чинного Порядку, а після його зміни, подав заяву про зупинення виплат.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав своїх захисників, додатково пояснив, що кошти сплачуються ним по мірі надходження, але куди саме - на заставу чи на погашення боргу, може дати відповідь його захисник.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що, будучи народним депутатом України VІІІ скликання, у період з 27 листопада 2014 року до 31 грудня 2017 року користувався готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, маючи у спільній сумісній власності житло в м.Києві, чим спричинив тяжкі наслідки Управлінню справами Апарату Верховної Ради на суму 543900 грн.

Використання готельного номеру підозрюваним не оспорюється.

Відповідно до ст. 17 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції, чинній станом на 27 листопада 2014 року, право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.

Положення «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 248 від 08 квітня 2014 року та погодженого Комітетом з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України 26 березня 2014 року (протокол № 16) є підзаконним нормативно-правим актом, положення п.1.2. якого суперечили Закону, а тому у даному випадку застосуванню не підлягали. Вказані положення законодавства України не могли бути невідомі підозрюваному, який до цього працював, в тому числі, заступником Голови Служби безпеки України.

Згідно договору купівлі-продажу від 27 березня 2013 року (т.1 а.с.83-84) та положень Сімейного кодексу України ОСОБА_1 був співвласником житла, яке розташоване в м.Київ. Доказів невідповідності даного приміщення житловому у період з 2014 до 2017 року ні суду першої інстанції, ні колегії суддів не надано. Як і не надано доказів, що вказане житло було не спільною сумісною власністю чи існували інші перешкоди в його користуванні підозрюваним.

Тому, колегія суддів вважає, що підозра ОСОБА_1 за даних обставин за ч.2 ст.364 КК України є обгрунтованою. Щодо кваліфікуючих ознак дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 КК України, колегія суддів вважає, що їх неправильність чи неповнота не може свідчити про необгрунтованість підозри.

Відповідно ч.5 ст.1 Закону України «Про статус народного депутата України» звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 цього Закону. Значення слова «звання» та "статус" і "гарантії" народного депутата не є тотожними, про що свідчить текст Закону. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо набуття статусу підозрюваного ОСОБА_1 з часу вручення йому повідомлення про підозру детективом, а не Генеральним прокурором чи його заступником.

З врахуванням вище зазначеного, а також наявності майна та грошових коштів як підозрюваного, так і членів його сім`ї, згідно поданої Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , наявних ризиків, розміру шкоди, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді і щодо розміру визначеної застави.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Зазначення у тексті ухвали слідчим суддею, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити (т.2 а.с.120), та прийняття ним рішення про часткове задоволення клопотання по суті, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, так як такий висновок спростовується текстом всього рішення та його резолютивною частиною, а дана неточність може бути виправлена шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

У зв`язку з викладеним та, приймаючи до уваги, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді : М. С. Глотов

І.О. Калугіна