- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Кладовщикової О.В.
Справа № 991/849/20
Провадження1-кс/991/863/20
УХВАЛА
01 квітня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., адвоката Кладовщикової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві, клопотання адвоката Кладовщикової Оксани Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 42014000000000521 від 18.06.2014,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.02.2018) задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Литвинюка О.М. та накладений арешт, на майно (у виді позбавлення права відчуження та розпорядження) ОСОБА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме:
1) машиномісце/гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 18,4 кв.м.;
2) квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 168,9 кв.м.
До слідчого судді надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кладовщикової О.В., в якому вона прохає скасувати арешт майна, накладений на підставі вищезазначеної ухвали. В обґрунтування необхідності скасування арешту зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вищевказаного нерухомого майна. Право власності на арештовані квартиру та машиномісце набуті ним на підставі договорів дарування, а стороною обвинувачення, в свою чергу, ні у клопотанні, ні у судовому засіданні не було доведено, що вказане майно відповідає ознакам, зазначеним у ч. 1 ст. 96-2 КК України. На підставі вказаного вважає, що арешт накладено безпідставно та необґрунтовано, а отже він підлягає скасуванню.
Адвокат у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Пояснення надала аналогічні тексту клопотання.
У судове засідання прокурор не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. До початку судового засідання через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких зазначив, що арешт накладено законно та обґрунтовано. Метою накладення арешту було забезпечення можливої подальшої спеціальної конфіскації. Так, ОСОБА_1 набув право власності на арештоване майно будучи пов`язаним сімейними стосунками з ОСОБА_1 , яка в свою чергу була задіяна у злочинній схемі легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. У кримінальному провадженні 03.12.2018 року прийнято рішення про завершення досудового розслідування, ознайомлення з матеріалами триває до теперішнього часу, а тому скасування заходу забезпечення кримінального провадження є недоцільним. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Розглянувши клопотання, додані до нього матеріали, вислухавши пояснення адвоката та вивчивши матеріали провадження, які стали підставою для постановлення ухвали про арешт нерухомого майна, слідчий суддя приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебувало кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2016 за номером № 42016000000003536.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016000000003536, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2017 задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Литвинюка О.М. та накладений арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на майно ОСОБА_1 , а саме:
1) машиномісце / гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 18,4 кв.м.;
2) квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 168,9 кв.м.
Постановою прокурора 24.05.2018 матеріали досудового розслідування №42016000000003536 об`єднані з матеріалами досудового розслідування № 42014000000000521 за номером останнього.
Постановою прокурора досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження № 42014000000000521 доручено Національному антикорупційному бюро України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 було забезпечення спеціальної конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Частина 1 статті 96-2 КК України встановлює, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно ( ч. 2 ст. 96-2 КК України).
Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Як вбачається із досліджених під час судового засідання матеріалів судової справи №757/76194/17-к, провадження 1-кс/66921/17, за результатами розгляду якої накладено арешт на вищевказане нерухоме майно ОСОБА_1 , органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 організовано легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом наступним чином: по-перше, створення юридичних осіб на території України, а також офшорних компаній - нерезидентів України, бенефіціарними власниками яких виступали близькі та довірені йому особи та виведення незаконним шляхом грошових коштів за межі України. В подальшому, з рахунків підконтрольних офшорних компаній відбувалося збільшення статутного капіталу юридичних осіб зареєстрованих на території України. По-друге, за рахунок грошових коштів, зарахованих до статутних капіталів суб`єктів господарювання перерахованих з офшорних компаній, здійснення придбання у власність суб`єктів господарювання, їх посадових осіб (наближених до ОСОБА_3 ), родичів таких осіб, нерухомого, рухомого майна, цінних паперів.
Будучи головним бухгалтером низки юридичних осіб, зареєстрованих на території України, які використовувалися ОСОБА_4 у злочинній схемі з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_5 набула у власність рухоме та нерухоме майно, серед якого: машиномісце/гараж № НОМЕР_2 , розташований за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 18,4 кв.м. та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 168,9 кв.м.
З досліджених матеріалів вбачається, що у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що нерухоме майно, набуто у власність ОСОБА_5 внаслідок легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2018, накладено арешт, окрім іншого, на вищевказане нерухоме майно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2017, скасовано арешт майна, накладений ухвалою від 28.07.2018.
В подальшому, в ході розгляду судової справи № 757/70174/17 за участю представника ОСОБА_5 - адвоката Голосій Р.А., задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та постановлено ухвалу від 23.11.2017, якою накладено арешт, окрім іншого, на машиномісце/гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 18,4 кв.м. та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 168,9 кв.м., які були власністю ОСОБА_5 .
В той же день, 23.11.2017, ОСОБА_5 було відчужене зазначене нерухоме майно, шляхом укладання двох договорів дарування, обдарованим відповідно до яких став ОСОБА_1 .
Таким чином у судовому засіданні встановлені достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 на протязі 2017 року вчинено дії з метою приховування майна, набутого внаслідок легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.
Крім того у судовому засіданні встановлено, що прокурором прийнято рішення про завершення досудового розслідування, ознайомлення з матеріалами триває до теперішнього часу, а тому скасування заходу забезпечення кримінального провадження є недоцільним. На переконання слідчого судді, скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до безперешкодного відчуження нерухомого майна, яке може бути предметом спеціальної конфіскації.
Слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони захисту стосовно того, що арештоване нерухоме майно не може бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки набуто у власність на законних підставах з огляду на наступне
Питання щодо застосування спеціальної конфіскації є виключною дискрецією суду у випадку розгляду справи по суті та ухвалення обвинувального вироку. У зв`язку з тим, що слідчий суддя на цій стадії досудового розслідування, в силу вимог КПК України, позбавлений можливості надати оцінку доказам шляхом їх безпосереднього дослідження у судовому засіданні, питання щодо належності та допустимості доказів вирішується виключно судом при розгляді справи по суті. А тому суд, при вирішенні питання про застосування норми спеціальної конфіскації повинен буде дослідити і питання набуття майна у власність ОСОБА_5 , і питання добросовісного набуття майна у власність ОСОБА_1 .
Питання конфіскації майна засудженого, його пов`язаної особи, вирішується в суді, якщо не буде підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно, що закріплено у п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України. Враховуючи це, суд не приймає до уваги докази подані адвокатом, щодо законності набуття майна, як підставу для скасування арешту.
З огляду на зазначене, з метою запобігання перешкоджанню повного та всебічного проведення подальшого досудового розслідування, а також забезпечення можливого застосування норм кримінального законодавства в галузі спеціальної конфіскації таке скасування арешту є передчасним на даний момент.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката Кладовщикової О.В., поданого в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, задоволенню не підлягає.
Крім того, ст. 309 КПК України, містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, ухвала слідчого судді прийнята за результатами розгляду клопотання про скасуванню арешту майна не входить до переліку, визначеному ст. 309 КПК України.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання адвоката Кладовщикової Оксани Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2017, по кримінальному провадженню № 42014000000000521 від 18.06.2014 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак