Документ № 88558076

Справа № 991/2189/20

Провадження1-кс/991/2234/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., представника особи, в інтересах якої подана клопотання - адвоката Оплімаха А.В., розглянувши клопотання адвоката Оплімаха А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42017000000000394 від 14.02.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Оплімаха А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 р. у справі № 757/44498/19-к на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 та складається з: квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 (загальною площею 67,1 кв.м.); квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 (загальною площею 96,6 кв.м.); машиномісця підземного паркінгу (гаражу), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 (загальною площею 13,5 кв.м.) (далі - Майно), в рамках кримінального провадження № 42017000000000394 від 14.02.2017 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України, досудове розслідування в якому наразі здійснюється детективами Національним антикорупційним бюро України на підставі постанови Генерального прокурора України від 13.11.2019 р. про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що арешт на вищезазначене майно накладено незаконно та необґрунтовано, із порушенням вимог кримінального процесуального закону, а відтак накладений арешт підлягає скасуванню з огляду на те, що:

- право власності на Майно набуто ОСОБА_1 правомірно, про що свідчать додані до клопотання правовстановлюючі документи;

- ОСОБА_1 мав фінансову спроможність самостійно придбати у власність Майно, що підтверджується висновком експертного дослідження № 2829 від 21.06.2019 р.;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не надав відповідної правової оцінки відсутності доказів на підтвердження факту придбання ОСОБА_1 . Майна саме за грошові кошти ОСОБА_2 , які нібито набуті ним злочинним шляхом, а також на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 був фактичним власником Майна , а ОСОБА_1 є лише формальним його власником;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не надав відповідної правової оцінки тим обставинам, що під час вирішення питання про арешт Майна в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження позиції сторони обвинувачення щодо наявності родинних та/або соціальних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не навів міркувань, з яких він зробив висновок, що Майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, ті відповідно не обґрунтував свою правову позицію;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не надав відповідної правової оцінки відсутності доказів на підтвердження позиції сторони обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_1 є особою, яка сприяла легалізації грошових коштів, що нібито здобуті ОСОБА_2 злочинним шляхом;

- в кримінальному провадженні № 42017000000000394 ОСОБА_1 відповідно до положень ст.. 64-2 КПК України має статус «третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт», а тому останній не має процесуального статусу з переліку осіб, визначених ч. 4 ст. 170 КПК України, а відповідно його Майно не може бути арештоване з метою забезпечення спеціальної конфіскації; при цьому, під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не зазначив, на підставі яких доказів зробив висновок, що Майно ОСОБА_1 одержав безоплатно або за вищу/нижчу ринкову вартість, а також що останньому було відомо або повинно було бути відомо про те, що Майно одержано внаслідок вчинення злочину;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчим суддею не зазначено, якими доказами підтверджується наявність ризиків, з якими пов`язувалась необхідність арешту майна;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не надав відповідної правової оцінки тій обставині, що клопотання про арешт Майна підписано прокурором Жовміром І.І., щодо якого відповідно до витягу з ЄРДР, доданого до клопотання, відсутня інформація щодо включення його до складу групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42017000000000394, отже клопотання підписано не уповноваженою собою;

- арешт на Майно накладено внаслідок порушення імперативних норм процесуального права, без належного правового та фактичного обґрунтування, що потягло за собою порушення майнових прав ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник особи, що звернулася із клопотання про скасування арешту, ОСОБА_5 зазначене клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити в повному обсязі, а також зазначив, що у зв`язку з тим, що арешт на Майно накладено необґрунтовано, то відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України існують підстави для скасування арешту Майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 р. у справі № 757/44498/19-к.

Прокурор повідомлявся належним чином про час, дату та місце судового засідання, однак в судове засідання не з`явився, надіслав письмові заперечення на клопотання, в яких зазначив, що доводи, викладені в клопотанні, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з того, що під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчим суддею було встановлено, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження того, що діяльність ОСОБА_2 та наближених до нього осіб з легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, направлена на приховування, маскування незаконного походження коштів та надання їм вигляду коштів, отриманих у законний спосіб, у зв`язку з чим з`явились об`єктивні підстави вважати, що нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_2 злочинним шляхом, та на цей час саме він є його фактичним власником. Внаслідок того, що Майно ОСОБА_1 постановою прокурора від 26.01.2019 визнано речовим доказом, оскільки відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також те, що слідчим суддею встановлена наявність достатніх доказів на підтвердження існування фактів, які переконують у тому, що ОСОБА_2 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 КК України, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що зазначене Майно може бути предметом спеціальної конфіскації, то слідчий суддя дійшов правильного висновку, що наявні достатні підстави для накладення арешту на Майно з метою збереження речових доказів та з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Крім того, прокурор зазначив, що жоден із наведених адвокатом доводів щодо необґрунтованості арешту Майна не підтверджений відповідними доказами, а враховуючи те, що на даний час кримінальне провадження не закрито, кваліфікація дій підозрюваного не змінена, просив в задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити, розгляд клопотання провести за його відсутності.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення представник особи, що звернулася із клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Частиною 4 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на положення ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000394 від 14.02.2017 року за підозрою колишнього Голови Вищого господарського суду України ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України,

02.10.2018 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 р. у справі № 757/44498/19-к частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні Жовмір І.І. про накладення арешту на майно, та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_1 , із забороною розпорядження таким майном (у тому числі відчуження). В частині встановлення заборони користування та визначення порядку зберігання вказаного майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме передання його в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - відмовлено.

Підставою арешту зазначеного у клопотанні майна став той факт, що досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що Майно, зокрема, належне ОСОБА_1 , відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, внаслідок чого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017000000000394 від 14.02.2017 року, а також на підтвердження того, що Майно належить третій особі, яка повинна була знати, що вказане майно відповідає ознакам, зазначеним у п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, тобто, зазначене майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , придбано за рахунок коштів, одержаних підозрюваним ОСОБА_2 злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та, враховуючи санкцію інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, може бути об`єктом спеціальної конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.

Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про арешт Майна, дійшов висновку, що під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 у період з серпня - жовтня 2008 р., перебуваючи на посаді Голови Донецького апеляційного господарського суду, а також у період з початку 2011 р. - квітень 2012 р., перебуваючи на посаді Голови Вищого господарського суду України, вчинив ряд умисних корисливих злочинів, частину яких - діючи у складі створеної ним злочинної організації.

Зокрема, за версією слідства у період лютого-квітня 2012 року ОСОБА_2 , обіймаючи посаду Голови Вищого господарського суду України, отримав від невстановленої досудови розслідуванням особи, яка діяла в інтересах ТОВ «Будспецсервіс» неправомірну вигоду у вигляді об`єктів нерухомості у будинках на АДРЕСА_2 у Печерському районні міста Києва за винесення на користь цього товариства судових рішень окремими суддями господарських судів України. Отримавши за вищевказаних обставин незаконну матеріальну винагороду в особливо великих розмірах у вигляді готівкових коштів, реалізуючи свій злочинний план, погоджений з усіма членами злочинної організації, з метою подальшої легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_2 придбав елітне нерухоме майно житлового та комерційного призначення на території України, а також в інших країнах Європи, для отримання грошових прибутків від їх використання, у тому числі здачі в оренду. Переслідуючи мету приховати наявні грошові кошти незаконного походження, ОСОБА_2 залучив до вчинення легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, осіб, зокрема, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з якими у нього склалися довірчі стосунки, та які не були пов`язані з ним близькими родинними стосунками, а отже він не повинен був вносити до своєї декларації про майновий стан відомості про ці витрати, доходи, корпоративні права тощо, а також інших невстановлених на цей час осіб.

В ході досудового розслідування встановлено, що зазначені особи увійшли до створеної ОСОБА_2 злочинної організації та мали виконати злочинні ролі щодо легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом за рахунок придбання від свого імені нерухомого та рухомого майна за грошові кошти, здобуті ОСОБА_2 злочинним шляхом. При цьому, за версією слідства зазначені особи тривалий час підтримували довірчі стосунки з ОСОБА_2 і достеменно знали про його місце роботи та посаду, а також про його злочинну діяльність, спрямовану на отримання незаконної матеріальної вигоди, розуміли вимоги законодавства щодо обмежень можливостей державних службовців займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, однак погодилися брати участь у злочинній діяльності ОСОБА_2 , пов`язаної з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом.

Серед іншого, встановлено, що з метою приховування фактичного власника набутого нерухомого майна. Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, ОСОБА_2 прийняв рішення про залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, наближених до нього та членів злочинної організації осіб із числа близьких родичів, серед яких був і родич ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , та на виконання злочинних намірів ОСОБА_2 членами злочинної організації було забезпечено документальне оформлення переходу право власності на об`єкти нерухомості від них до наближених осіб. Так, зібраними в ході досудового розслідування матеріалами підтверджується, що за зазначеною схемою членами злочинної організації, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , було забезпечено документальне оформлення переходу право власностівід них до ОСОБА_1 на відповідні об`єкти нерухомості: квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , № НОМЕР_4 (загальною площею 67,1 кв.м.); квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 (загальною площею 96,6 кв.м.); машиномісце підземного паркінгу (гаражу), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 (загальною площею 13,5 кв.м.).

Отже, на підставі зібраних в ході досудового розслідування матеріалів орган досудового розслідування дійшов висновку, з яким погодився і слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт Майна, що діяльність ОСОБА_2 та наближених до нього осіб з легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, була спрямована на приховування, маскування незаконного походження коштів та надання їм вигляду коштів, отриманих у законній спосіб, а отже нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_1 , придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_2 злочинним шляхом, та на цей час саме він є фактичним власником і вигодонабувачем (бенефіціаром).

В ході досудового розслідування, об`єкти нерухомості, які були набуті підозрюваним ОСОБА_2 злочинним шляхом та зареєстровані на праві власності на пов`язаних юридичних та фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_1 , визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні як такі, що відповідають критеріям, визначеним ст.. 98 КПК України.

Крім того, вказане майно відповідає ознакам, зазначеним у п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, тобто, зазначене майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , придбано за рахунок коштів, одержаних підозрюваним ОСОБА_2 злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та, враховуючи санкцію інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, та відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що Майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , може бути об`єктом спеціальної конфіскації.

Відповідні висновки слідчого судді, зроблені під час постановлення ухвали про арешт Майна, цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що зазначене нерухоме майно може бути відчужене і це призведе до втрати речових доказів, з метою забезпечення завдання кримінального провадження, а саме збереження речових доказів, вжиття заходів щодо спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання у майбутньому, наявні достатні підстави для накладення арешту на майно, набуте внаслідок злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 , та яке перебуває у власності третьої особи, яка за версією слідства сприяла легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом.

З огляду на зазначене, наявна обґрунтована підстава для арешту вищезазначеного належного на праві приватної власності ОСОБА_1 майна з метою збереження речових доказів та для забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Що стосується доводів сторони захисту, що під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не надав відповідної правової оцінки фактичним обставинам справи та відсутності достатніх доказів на підтвердження позиції сторони обвинувачення, то в даному випадку вони не мають під собою правового підґрунтя, оскільки при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, але при цьому, закон не вимагає, аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має надати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти такий вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Вище описані підстави для накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_1 , були наведені у клопотанні прокурора, з якими погодився слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт Майна, та приймаючи рішення про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання наявні достатні докази, які об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_2 міг вчинити інкриміновані йому органом досудового розслідування злочини.

Разом з тим, особа, яка подала клопотання про скасування арешту, та представник такої особи під час судового розгляду, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що власник майна мав достатньо активів для придбання вказаного нерухомого майна, а доводи заявника про те, що факт того, що ОСОБА_1 мав фінансову спроможність самостійно придбати у власність Майно, підтверджується висновком експертного дослідження № 2829 від 21.06.2019 р., оцінюється слідчим суддею критично, оскільки зазначений висновок не містить розділу стосовно витрат та їх співрозмірності з доходами, а стороною захисту в свою чергу не надано докахзів на підтвердження співрозмірності наявних у ОСОБА_1 грошових коштів, вартості придбаного нерухомого майна та використання саме власних грошей для придбання арештованого майна.

При цьому слідчим суддею враховується, що сукупний розмір доходів сім`ї ОСОБА_11 станом на березень 2015 року за останні 15 років складає близько 180 тисяч доларів США за умови відсутності будь-яких трат в цей період (що очевидно неможливо), а вартість придбаних сім`єю квартир (чотири квартири та два машиномісця) складає аналогічну суму. Наведені обставини свідчать про відсутність достатніх фінансових можливостей у ОСОБА_1 реально оплатити придбане майно за рахунок легальних джерел доходу.

Крім того, доводи сторони захисту, що під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не надав відповідної правової оцінки тій обставині, що клопотання про арешт Майна підписано прокурором Жовміром І.І., щодо якого відповідно до витягу з ЄРДР, доданого до клопотання, відсутня інформація щодо включення його до складу групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42017000000000394, а тому клопотання про арешт взагалі було підписано не уповноваженою собою, не заслуговує на увагу, оскільки згідно наданої стороною захисту копії витягу з ЄРДР, в якій відсутні відомості стосовно прокурора Жовміра І., як уповноваженої особи для звернення до суду із клопотання про накладення арешту на вказане майно, неможливо встановити дату формування витягу з ЄРДР, щоб дійти до висновку про дієвість витягу з ЄРДР на час звернення з клопотанням до суду. Крім того, як зазначено в ухвалі слідчого судді від 21.08.2019р. слідчим суддею встановлено, що до суду звернувся прокурор у кримінальному провадженні - прокурор групи прокурорів. Підстав не довіряти вказаній обставині встановленій слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна не має. Крім того, адвокатом не надано на підтвердження своєї позиції інших доказів (постанови про визначення групи прокурорів або постанови про зміну групи прокурорів), яка б діяла на час звернення із клопотанням до суду про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , що є належним доказом на підтвердження наявності/відсутності повноважень прокурора в даному кримінальному провадженні.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні наразі триває, а отже скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту Майна може призвести до безперешкодного відчуження такого нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , що призведе до втрати речових доказів, що в свою чергу зашкодить подальшому проведенню всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування, а також унеможливить застосування спеціальної конфіскації за результатом розгляду справи по суті у випадку визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення.

З таких обставин, враховуючи, що арешт на зазначене Майно накладено правомірно та відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства, потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування арешту належного на праві приватної власності ОСОБА_1 майна.

За такого, клопотання адвоката Оплімаха А.В. задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК