Документ № 88705149

Справа № 991/1812/20

Провадження №11-сс/991/272/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.

за участю секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Кучера І.О. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Андронової А.В. у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 25 лютого 2020 року під час обшуку за адресою місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон IPHONE A2097, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з даною ухвалою, вважаючи її не обґрунтованою, представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Кучер І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП Андронової А.В. щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно ОСОБА_1 , а також зобов`язати сторону обвинувачення повернути вказане майно його власнику. На думку представника, оскаржуване рішення прийняте за результатами неповного судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам. Слідчим суддею не надано належної оцінки обставинам порушення вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, коли за відсутності перешкод для копіювання наявної на мобільному телефоні інформації, а також будь-яких відомостей про те, що об`єкт отримано протиправним шляхом, такий телефон неправомірно вилучено. Крім того, детективами НАБУ протиправно здійснювався перегляд особистого листування ОСОБА_1 на вилученому мобільному телефоні, оскільки дозвіл на вивчення таких відомостей слідчий суддя не надавав. Не було підстав і для проведення обшуку у помешканні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , оскільки в ухвалі слідчого судді місцем розташування помешкання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1, а не проспект. Представник також вважає, що вилучене в ході обшуку майно ОСОБА_1 не відповідає ознакам речових доказів, визначеним ст.98 КПК України, а отже не може бути арештованим.

До початку судового засідання представником власника майна Кучером І.О. шляхом направлення листа на електронну адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було подано клопотання про розгляд справи без його участі. Прокурор, будучи належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилась, клопотань не подавала, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника власника майна Кучера І.О. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за ч.2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст. ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», прийняли рішення, внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2 000 га. Земельні ділянки перебували на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Такими діями спричинено тяжкі наслідки державі.

25 лютого 2020 року в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року у квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 були вилучені речі, а саме мобільний телефон IPHONE A2097, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 .

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 26 лютого 2020 року зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом.

28 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Андронової А.В. про арешт майна в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15 липня 2019 р., яке знаходиться у власності ОСОБА_1 та вилучено в ході обшуку за місцем її проживання.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року вищезазначене клопотання задоволено.

Положеннями ст. 167 КПК України встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 168 КПК України встановлено заборону тимчасового вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Як вбачається з матеріалів та встановлено слідчим суддею, дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, за допомогою яких вчинявся злочин та підтримувався зв`язок між службовими особами ГУ Держгеокадастру у Сумській області та іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, носіїв електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у т.ч. оптичних носіїв інформації (компакт-диски), флеш-накопичувачів, флеш-карт накопичувачів або інших карт пам`яті всіх видів, з`ємних накопичувальних пристроїв, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших носіїв електронної інформації, на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, ICQ, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, могла передаватися інформація, яка стосується вчинення даного кримінального правопорушення, було надано ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що мобільний телефон, вилучений в ОСОБА_1 під час обшуку було здійснено у відповідності до норм КПК України, а отже є тимчасово вилученим майном.

Твердження адвоката про те, що отримання органом досудового розслідування інформації, яку зберігає мобільний телефон ОСОБА_1 , є втручанням у приватне спілкування колегія суддів вважає необґрунтованими.

КПК України чітко розрізняє втручання у приватне спілкування як негласну слідчу (розшукову) дію та тимчасове вилучення майна як захід забезпечення кримінального провадження. Під час втручання в приватне спілкування особі не відомо про факт такого втручання, в той час як доступ до інформації, яку зберігає тимчасово вилучене під час обшуку майно, здійснюється з відома власника майна. Крім цього, втручання у приватне спілкування здійснюється в режимі реального часу, тобто дає змогу отримати інформацію про зміст приватного спілкування на момент спостереження за ним. Водночас, отримання доступу до відомостей, які зберігає вилучене майно, завжди стосується інформації, обмін якою був здійснений в минулому.

Згідно протоколу обшуку від 25 лютого 2020 року на мобільному телефоні IPHONE A2097, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 виявлено листування ОСОБА_1 із іншими абонентами, що стосується виділення земельних ділянок на території Перехрестівської та Пустовітівської сільських рад Роменського району Сумської області. Спеціалістом було здійснено копіювання наявної на мобільному телефоні інформації, за виключенням даних з програмного засобу Telegram, що підтверджується відповідними письмовими поясненнями спеціаліста. Тобто здійснити повне копіювання інформації, яку зберігає мобільний телефон ОСОБА_1 , безпосередньо під час обшуку не виявилось можливим у зв`язку з відсутністю у детективів спеціальних знань у сфері пошуку прихованої, шифрованої та видаленої інформації, а тому виникла необхідність вилучити вказану річ та залучити до огляду відомостей, які вона зберігає, спеціаліста.

Колегія суддів зазначає, що тимчасове вилучення мобільного телефона, належного ОСОБА_1 , під час обшуку з метою проведення експертного дослідження не було втручанням у приватне спілкування та здійснене у повній відповідності до приписів КПК України, а отже доводи представника власника майна в цій частині відхиляє.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПУ передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи постановою детектива НАБУ від 26 лютого 2020 року вилучене майно визнано речовими доказами.

Як зазначено вище, на вилученому в ОСОБА_1 мобільному телефоні виявлено листування останньої з іншими абонентами стосовно виділення земельних ділянок на території Перехрестівської та Пустовітівської сільських рад Роменського району Сумської області, тобто відомості про факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

В обґрунтування рішення слідчий суддя зазначив, що відомості, які містяться на вилученому мобільному телефоні забезпечать проведення належного розслідування кримінального провадження та забезпечить виконання вимог ст. 2, 9, 28, 94 КПК України. Зокрема, у органу досудового розслідування буде можливість отримати інформацію, яка має значення для досудового розслідування, але яку з об`єктивних причин не можливо було зчитати під час проведення обшуку. Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що вилучений в ОСОБА_1 мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального правопорушення або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і можуть бути зчитані з вилученого пристрою протягом деякого проміжку часу.

З огляду на вищесказане, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов вірного висновку, про достатність підстави вважати, що не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, створить ризики переховування, знищення або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування. У зв`язку з цим, колегія суддів, з огляду на завдання кримінального провадження, вважає висновок слідчого судді щодо необхідності накладення арешту обґрунтованим, а втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, виправданим.

Зауваження адвоката щодо не вірної назви місця проведення обшуку (зазначено « АДРЕСА_2 », замість вірного « АДРЕСА_2 ) в протоколі обшуку, не спростовують факту проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку саме за місцем проживання ОСОБА_1 . Даних щодо наявності у неї нерухомості за іншою адресою матеріали провадження не містять, а отже така технічна помилка не є істотною, такою що могла вплинути на обґрунтованість і правомірність проведення відповідної слідчої дії. Жодних зауважень в протоколі обшуку щодо цієї технічної помилки від ОСОБА_1 не зазначено. Під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна ОСОБА_1 заперечень щодо необґрунтованості проведення обшуку у зв`язку з неналежністю їй відповідної квартири не було, остання підтвердила, що вилучений телефон дійсно є її приватною власністю. Отже, колегія суддів посилання захисника на невірне оформлення результатів проведеної слідчої дії не вважає такими, що свідчать про її неправомірність, а також неправомірність вилучення та арешту майна. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б завадили слідчому судді ухвалити законне й обґрунтоване рішення не встановлено. Тому, з огляду на вищевикладене, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. ст. 392, 393, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року про арешт тимчасово вилученого майна ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Кучера І.О. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді: С.Б. Боднар

В.І. Панкулич