Документ № 88739961

Справа № 991/2531/20

Провадження1-кс/991/2583/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

адвоката Бебеля О. О., що діє в інтересах ОСОБА_1 ,

детектива НАБУ Квакуші А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Бебеля Олексія Олександровича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення та дії детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ),

ВСТАНОВИЛА

До слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Бебеля О. О. (скаржника), що діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову детектива НАБУ про відмову в задоволенні клопотання та на дії детектива. Скарга подана у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обґрунтування скарги

10.03.2020 року скаржник звернувся з клопотанням за вихідним № 05/33-2019/2020 до детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Брояки С. В. У клопотанні він просив скасувати розшук ОСОБА_1 та відновити досудове розслідування у провадженні.

16.03.2020 року скаржник отримав постанову від 12.03.2020 року. 20.03.2020 року він звернувся до Вищого антикорупційного суду з цією скаргою.

Скаржник вважає, що таке рішення детектива є протиправним. Він зазначає, що 1) детектив виніс постанову, що є незаконною; 2) детектив не міг прийняти постанову у цьому провадженні, оскільки провадження було зупинене та 3) нема підстав для оголошення у розшук ОСОБА_1 , оскільки ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу від 29.05.2017 року є недійсною.

Скаржник просить:

-скасувати постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року.

-визнати незаконним процесуальне рішення детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Брояки С. В., а саме постанову від 12.03.2020 року про відмову в задоволенні клопотання, як таке, що вчинено без відновлення досудового розслідування та скасувати дану постанову.

-визнати незаконною процесуальну дію детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Брояки С. В. щодо повідомлення адвоката Бебеля О. О. 12.03.2020 за № 0432-252/9993 про прийняття процесуального рішення - винесення постанови про відмову в задоволенні клопотання, як таку, що вчинена без відновлення досудового розслідування.

-скасувати постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року.

Доводи сторін

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги, попросив задовольнити. Детектив у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, надав письмові заперечення та додаткові документи, які, на його думку, свідчать про необґрунтованість тверджень адвоката у скарзі.

Мотивація суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи у судовому засіданні, слідча суддя дійшла до таких висновків.

Скасування постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року

12.09.2019 року постанова про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року була прийнята прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Якимчуком О. О.

Заявник просить скасувати постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, чим, фактично буде продовжено (відновлено) досудове розслідування. Він вважає, що зупинення досудового розслідування можливе лише у разі оголошення особи у розшук та у разі отримання ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, а оскільки така ухвала від 29.05.2017 року є недійсною, досудове розслідування має продовжуватися. Детектив заперечив, надавши підтвердження факту повідомлення ОСОБА_1 про підозру. Він також зазначив про те, що ця постанова вже була скасована 31.03.2020 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК). На досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування (п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України). Оскарження рішення відбувається за умов дотримання строків подання скарги та відповідності суб`єктного складу (положення статей 303, 304 КПК України). Зокрема, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).

Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного (п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України). Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 281 КПК України).

В ухвалі про відкриття провадження за скаргою було встановлено, що скаржник має право звертатися з такою скаргою як представник особи, щодо якої висувається кримінальне обвинувачення, тобто проти такої особи здійснюється «кримінальне переслідування» у розширеному тлумаченні. Також, з урахуванням тверджень скаржника, загальної оцінки доказів, можна встановити, що ОСОБА_1 , з високим рівнем ймовірності, є підозрюваним у цьому провадженні. Втім, слідча суддя звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 42018000000000675 від 22.03.2018 року було виділене з кримінального провадження № 42018000000000563, яке, у свою чергу, було виділене з кримінального провадження № 42018000000003536 від 18.11.2016 року, зокрема з усіма матеріалами щодо ОСОБА_1 (це підтверджується відомостями зі скарги та з постанови детектива НАБУ Брояки С. В. про відмову в задоволенні клопотання від 12.03.2020 року). Постанова про оголошення в розшук була прийнята 29.05.2017 року, тобто з цього моменту досудове розслідування могло бути припинене. Скаржник подав скаргу на це рішення 20.03.2020 року. Разом з тим, скаржник вказує на те, що йому було відомо про зупинення досудового розслідування значно раніше, отже, є підстави вважати, що ним було пропущено строк на подання скарги.

Також, слідча суддя звертає увагу на твердження детектива щодо того, що таке рішення прокурора вже було скасоване. Дійсно, 31.03.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т. Р. скасував постанову від 12.09.2019 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року. Тобто, це питання вже було вирішене у судовому порядку, а щодо скарги захисника іншого підозрюваного у провадженні, що має ідентичні процесуальні наслідки як і ця скарга Бебеля О. О. , було прийнято позитивне процесуальне рішення. Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Таким чином, слідча суддя не може розглядати питання оскарження рішення прокурора ще раз, оскільки воно вже було вирішено іншим слідчим суддею, а тому такий розгляд буде порушувати принцип юридичної визначеності. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч. 2 ст. 534 КПК України).

На етапі розгляду скарги слідчий суддя може прийняти лише такі рішення: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Тому, в частині скарги щодо оскарження постанови про зупинення досудового розслідування необхідно відмовити.

Визнання незаконною постанови про відмову у задоволенні клопотання від 12.03.2020 року та її скасування

Скаржник переконаний, що на цьому етапі детектив НАБУ не міг виносити постанову про відмову в задоволенні клопотання, оскільки це рішення є процесуальною дією, яка вчинена без відновлення досудового розслідування. Детектив заперечив, він вважає, що прийняття постанов у провадженні не є порушенням кримінального процесуального закону, оскільки здійснення процесуального реагування на клопотання захисника не входить до переліку слідчих (розшукових), інших процесуальних дій, які заборонено проводити під час зупинення досудового розслідування.

У цьому випадку слід встановити, чи передбачена можливість оскарження такої постанови, і якщо так, то чи є обґрунтованими доводи скаржника щодо незаконності такого рішення.

Доцільно визначити, чи є прийняття процесуального рішення процесуальною дією. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 110 КПК України). Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України). Разом з тим, після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного (ч. 5 ст. 280 КПК України), а зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій (ч. 1 ст. 282 КПК України).

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

У кримінальному процесуальному законі не визначено поняття «процесуальні дії». Втім, з урахуванням Глав 20, 21 Розділу ІІІ КПК України щодо слідчих (розшукових) дій, положень щодо процесуальних дій в КПК України (зокрема, щодо специфіки процесуальних дій в порядку надання міжнародної правової допомоги), мети, цілей та завдань кримінального провадження (зокрема, статті 2 КПК України), можна встановити, що процесуальні дії - це слідчі (розшукові) дії та інші заходи, спрямовані на досягнення мети кримінального провадження та включають в себе заходи з доказування, розшукові заходи та організаційні заходи. У свою чергу, процесуальне рішення є лише правовим актом, що містить відповіді на правові питання, які виникають у ході кримінального провадження. Такий правовий акт може ініціювати вчинення певної процесуальної дії (наприклад, висування обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершення досудового розслідування у випадку складання обвинувального акту, ч. 4 ст. 110 КПК України, стаття 291 КПК України), проте саме процесуальне рішення не є процесуальною дією в розумінні КПК України. Це би також суперечило загальним положенням щодо диспозитивності (сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, ч. 1 ст. 26 КПК України) та розумності строків як засади кримінального провадження (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України), оскільки звернення з будь-яким клопотанням сторони захисту (з якими сторона захисту має право звертатися необмежену кількість разів) та, відповідно, позитивне чи негативне рішення слідчого (детектива), прокурора за результатами розгляду цього клопотання, тягло би за собою відновлення досудового розслідування, саме по собі позбавлене сенсу. Слідчий (детектив), прокурор не вчиняє жодної процесуальної дії (а тим більше слідчої (розшукової) дії, проведення якої прямо заборонено законом у випадку зупинення досудового розслідування) шляхом прийняття постанови про відмову у задоволенні клопотання, а тому це не є порушенням та ознакою незаконності такої постанови.

Як зазначалося раніше, у частині 1 статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування. Постанова про відмову у задоволенні клопотання про скасування розшуку (у якій також зазначалося про відновлення досудове розслідування у провадженні), не входить до вичерпного переліку рішень, які оскаржуються в порядку статті 303 КПК України.

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що постанова про відмову у задоволенні клопотання в цьому випадку не підлягає оскарженню, оскільки не входить до вичерпного переліку рішень, які можуть оскаржуватися.

Скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року

Заявник стверджує, що нема підстав для оголошення у розшук ОСОБА_1 , оскільки ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу від 29.05.2017 року є недійсною. Детектив заперечує, зазначивши про те, що оголошення у розшук жодним чином не пов`язане з ухвалою про дозвіл на затримання, а перебування ОСОБА_1 у переліку розшукуваних осіб на онлайн-ресурсі Міністерства внутрішніх справ не є підставою для оголошення у розшук або скасування розшуку особи.

Слідча суддя звертає увагу на те, що, як і у питаннях, що вирішувалися вище, постанова про оголошення розшуку не входить до переліку рішень слідчого (детектива), прокурора, які можуть оскаржуватися. Також, враховуючи те, що ця постанова була прийнята 29.05.2017 року, є підстави вважати, що скаржник пропустив строк на оскарження.

Слідча суддя також критично оцінює доводи скаржника стосовно того, що оскільки ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу є недійсною, розшук підозрюваного є незаконним. Необхідно врахувати, що розгляд клопотання про надання дозволу на затримання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора (ч. 3 ст. 189 КПК України). Максимальним строком дії такої ухвали є шість місяців (п. 2 ч. 3 ст. 190 КПК України). Втім, слідчий суддя за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому КПК України (ч. 4 ст. 190 КПК України). Таким чином, скаржнику не може бути відомо про підстави для затримання особи, яку він представляє, оскільки це питання могло вирішуватися повторно, і скаржник не наводить підтвердження того, що такого розгляду не було. Важливо також врахувати доводи детектива у постанові про відмову у задоволенні клопотання, який вказує на те, що питання надання дозволу на затримання з метою приводу та оголошення у розшук є різними процесуальними діями, оскільки метою першого є забезпечення участі підозрюваного в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу (стаття 187 КПК України), а метою оголошення у розшук є встановлення місцезнаходження особи (стаття 282 КПК України). В КПК України не передбачено вимоги отримати ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу для оголошення особи в розшук.

Таким чином, слідча суддя постановляє відмову по всіх проханнях скаржника.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 110, 280, 281, 282, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відмовити у задоволенні скарги адвоката Бебеля О. О. (скаржника), що діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову детектива НАБУ про відмову в задоволенні клопотання та на дії детектива, поданій у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.