- Головуючий суддя (ВАКС) : Хамзін Т.Р.
- Секретар : Фінько Ю.В.
Справа № 991/2774/20
Провадження № 1-кс/991/2858/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 3865/18 від 18.03.2020,
ВСТАНОВИВ:
31.03.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 3865/18 від 18.03.2020.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.04.2020 скаргу було призначену до розгляду.
У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що 18.03.2020 через приймальню НАБУ на ім`я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. ним було подано заяву за вих. № 3865/18 про вчинення кримінальних правопорушень суддею Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 та прокурором Рівненської області ОСОБА_3 . У цій заяві ОСОБА_1 виклав відомості щодо можливого вчинення зазначеними особами злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 3 ст. 375, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 КК України. Станом на 31.03.2020 ОСОБА_1 у жодний спосіб не було повідомлено уповноваженими особами НАБУ про внесення до ЄРДР відомостей, що містились у його заяві.
Враховуючи той факт, що положеннями ст. 214 КПК України передбачено імперативний обов`язок внесення відомостей в ЄРДР та відмова у реєстрації заяви забороняється, заявник просить суд визнати бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. протиправною та зобов`язати його внести до ЄРДР відомості із заяви № 3865/18 від 18.03.2020.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у скарзі, та просив суд задовольнити її.
Представник Національного антикорупційного бюро України у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення стосовно скарги і просив розглянути скаргу без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України судовий розгляд проведений за відсутності представника НАБУ.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявника, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею було встановлено, що у заяві вих. № 3865/18 від 18.03.2020 ОСОБА_1 повідомив, що 14.11.2019 слідча суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_2. розглянула скаргу заявника на постанову від 20.05.2019 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42018181200000106 від 09.06.2018. За твердженням заявника, суддя ОСОБА_2. вчинила кримінальні дії, а саме: затягувала розгляд скарги, відмовила у задоволенні клопотання про проведення відеоконференції, винесла неправосудне рішення про відмову у задоволенні скарги, вчинила підроблення і приховала докази, долучені ним до скарги, та вчинила інші злочинні дії. Також у заяві ОСОБА_1 зазначає, що прокурор Рівненської області ОСОБА_3 продовжує по цей час приховувати вчинені злочини злочинних угрупувань та окремих злочинних елементів, адже не реагує на звернення заявника, не слідкує за виконанням ухвал слідчих суддів Рівненського міського суду тощо. Всі ці дії, за версією ОСОБА_1 , містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 3 ст. 375, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 КК України.
У письмових поясненнях представник НАБУ повідомив, що до НАБУ надійшла заява ОСОБА_1 № 3865/18 від 18.03.2020 з приводу можливого вчинення суддями Дубровицького районного суду Рівненського області та посадовими особами прокуратури Рівненської області кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111, 170, 256, 364, 366, 368, 375 та 396 КК України за обставин, наведених у заяві. Проте, на думку органу досудового розслідування, у заяві не було наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, які можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності НАБУ. Враховуючи, що розгляд інших порушених питань не віднесено до компетенції НАБУ, вказану заяву листом № 111-225/11559 скеровано для організації розгляду до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, про що заявника було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом із аналогічними реквізитами.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 с. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв`язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У ч. 5 ст. 216 КПК України зазначено, що за Національним антикорупційним бюро України визначена підслідність відносно злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.
Відомості ОСОБА_1 щодо можливого вчинення прокурором Рівненської області ОСОБА_3 кримінальних правопорушень ґрунтуються виключно на його оцінці діяльності прокуратури Рівненської області. У заяві ОСОБА_1 йде мова про бездіяльність Рокитнівського ВП Сарненського місцевої прокуратури та бездіяльність Сарненської місцевої прокуратури. Заявник наголошує, що він більше сорока разів звертався до керівництва прокуратури Рівненської області, яке в свою чергу не відреагувало на його звернення. ОСОБА_1 вважає, що прокуратура Рівненської області досі приховує вчинені злочини фігурантів у всіх справах «власних» кримінальних проваджень, і в подальшому закриває їх без належного досудового розслідування, ігноруючи ухвали слідчих суддів Рівненського міського суду.
У викладених фактах відсутні конкретні дані, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення безпосередньо прокурором Рівненської області Войтенко А.Б. Так заявник зазначає, що є проблеми у конкретних кримінальних провадженнях, вказує на бездіяльність щодо розгляду його звернень, однак не визначає, які саме дії вчинялись ОСОБА_3 і є злочинними, про які звернення та кримінальні провадження йде мова. У тексті заяви не вказані жодні конкретні обставини про дії прокурора Рівненської області, які б вказували на їх злочинний характер. ОСОБА_1 у заяві № 3865/18 від 18.03.2020 не зазначив фактичні дані, які б свідчили про вчинення саме прокурором Рівненської області ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, а тому неможливо зробити висновок про те, що у цій заяві містилось повідомлення про вчинення злочину.
Доводи ОСОБА_1 про вчинення суддею Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 . можливих кримінальних правопорушень, ґрунтуються на оцінці та незадоволенням заявником прийнятим судовим рішенням у справі за його скаргою на постанову слідчого, у задоволенні якої було відмовлено. Заява № 3865/18 від 18.03.2020 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій за вищевказаними статтями. ОСОБА_1 розцінює як злочин судове рішення, прийняте за результатом розгляду його скарги, тривалість судового процесу, рішення про перенесення дати засідання та інші дії, які має право вчиняти суддя під час розгляду конкретної справи, з урахуванням навантаження та процесуальної поведінки сторін по справі.
При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Отже існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов`язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів, намагання протиправно використовувати суди для відстоювання інтересів певних груп чи осіб не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому початок досудового розслідування щодо судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про кримінальні правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях судді Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 та прокурора Рівненської області Войтенко А.Б. ознак вищезазначених злочинів.
За наведених обставин у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 3865/18 від 18.03.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін