Документ № 88835162

Справа № 991/2318/20

Провадження1-кс/991/2367/20

У Х В А Л А

іменем України

16 квітня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., за участю

секретаря Будкової В.О.,

заявника - ОСОБА_1

представника - адвоката Панченка М.В.

детектива Базілевського М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення старшого детектива Національного антикорупційного бюро України про відмову у визнанні потерпілим,

В С Т А Н О В И Л А:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000001032 від 20.11.2019.

Скарга обґрунтовується тим, що в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває вказане кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2019 у справі № 991/1699/19. Одночасно з повідомленням ОСОБА_1 про початок досудового розслідування, йому була направлена пам`ятка про права і обов`язки потерпілого. Однак 07.03.2020 він отримав копію постанови старшого детектива НАБУ Базілевського М. Е. від 05.03.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000001032. Скаржник вважає це рішення незаконним, передчасним і невмотивованим. На думку скаржника, детектив фактично скасував раніше прийняте ним рішення про визнання потерпілим, не провів жодної слідчої дії за його участі, та не вжив жодних заходів для отримання підтвердження про спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди у вигляді приниження ділової репутації. У зв`язку з цим скаржник робить висновок, що детектив НАБУ Базілевський М. Е. безпідставно, необґрунтовано та передчасно дійшов висновку про відсутність завданої йому моральної шкоди. Просить скасувати постанову старшого детектива НАБУ Базілевського М. Е. від 05.03.2020 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000001032 від 20.11.2019.

2.Судове засідання неодноразово відкладалося у зв`язку з неявкою детектива.

2.1.В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, просив її задовольнити. Додатково пояснив, що він є безпосередньо зацікавленим в ході цього кримінального провадження, а відсутність в нього статусу потерпілого позбавляє його процесуальних прав. Вважає себе потерпілим, оскільки через діяння осіб штучно створені докази, які покладені в кримінального провадження, в якому йому висунуто обвинувачення, а він є невинуватим. Пояснив, що йому завдано всебічної шкоди, в першу чергу, морального характеру, оскільки його було затримано за підозрою у вчиненні злочину, він перебував під домашнім арештом, у зв`язку з чим був обмежений в ряді цивільних прав. Шкода діловій репутації підтверджується також численними публікаціями в Інтернет. Крім того, у зв`язку з тим, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності, він зазнав матеріальної шкоди, адже мав оплачувати послуги адвокатів і експертів. Однак, оскільки не має відповідного процесуального статусу потерпілого, не має можливості збирати докази на підтвердження суми завданих збитків.

2.2.Представник скаржника адвокат Панченко М.В. скаргу підтримав, зазначив, що відповідно до ухвали слідчого судді ОСОБА_1 набув статусу потерпілого, про що, зокрема, свідчить той факт, що йому було вручено пам`ятку про процесуальні права потерпілого. Чинний КПК України не передбачає можливості детектива скасувати статус потерпілого. Крім того, в цьому провадженні не проведено жодної слідчої дії, в тому числі, за участю ОСОБА_1 . Зазначив, що ОСОБА_1 має ряд доказів, які містять певний гриф, однак оскільки ц нього відсутній статус потерплого, він не може подавати ці докази і сприяти досудовому розслідуванню.

2.3.Детектив проти задоволення скарги заперечував. Додатково зазначив, що пам`ятка про процесуальні права потерпілого була вручена на виконання вимог ухвали ували слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якою зобов`язано внести дані до ЄРДР. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 в цьому кримінальному провадженні очевидно не завдано жодної шкоди, а факт законності притягнення його до кримінальної відповідальності має бути предметом іншого кримінального провадження, було прийнято рішення про відмову у визнанні потерпілим.

3.Заслухавши скаржника, розглянувши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.1.Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.

3.2.У відповідності до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).

Разом з тим, як передбачено ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді .

3.3.В судовому засіданні встановлено, що відомості, за якими розпочате досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 52019000000001032 та № 52019000000001033 були внесені уповноваженим детективом НАБУ до ЄРДР 20.11.2019 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2019 у справі № 991/1699/19 за заявою ОСОБА_1 (вх. № М-12434 від 01.10.2019). Цією ухвалою було зобов`язано уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 01.10.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КПК України; вручити відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 55 КПК України особі, що звернулася із заявою, пам`ятки про її процесуальні права і обов`язки; у строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, надати заявнику витяг з ЄРДР. В цій ухвалі досліджена вимога ОСОБА_1 про зобов`язання уповноважених осіб НАБУ визнати його потерпілим. Слідчий суддя зазначив, що вирішення питання про визнання/відмову у визнанні потерпілим здійснюється шляхом винесення слідчим або прокурором вмотивованої постанови про визнання/відмову у визнанні потерпілим після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, що є процесуальним рішенням слідчого або прокурора в рамках кримінального провадження.

3.4.Листами детектива від 21.11.2019 № 131-188/40740 та № 131-188/40743 ОСОБА_1 на виконання ували повідомлено про початок досудового розслідування, направлено витяг із ЄРДР та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Із витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 52019000000001032 від 20.11.2019 вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. Відповідно до фабули, колишні працівники ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно з громадянином Республіки Індія ОСОБА_5 та детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 вчинили закінчений замах на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах. Згідно з витягом із ЄРДР щодо провадження № 5201900000000033 від 20.11.2019 детектив НАБУ ОСОБА_6, спільно з колишніми працівниками ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також громадянином Республіки Індія ОСОБА_5 , вчинили службове підроблення.

У витягах із ЄРДР від 20.11.2019 ОСОБА_1 вказаний у графі ПІБ потерпілого, заявника.

3.5.Постановою прокурора САП Довганя А. І. від 19.12.2019 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52019000000001032 та № 52019000000001033 об`єднані в одне під спільним номером 52019000000001032.

3.6.Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає можливість постановлення слідчим або прокурором рішення (у формі вмотивованої постанови) про відмову у визнанні особи потерпілою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

У зв`язку з цим, слідчий суддя досліджує питання, чи були у детектива відповідні підстави винести постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні.

3.7.05 березня 2020 року старший детектив Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Базілевський Михайло Едуардович виніс постанову про відмову у визнання потерпілим ОСОБА_1 . Підставою такої відмови детектив зазначив такі обставини.

Посилаючись на положення ст. 23, 201, 299 ЦК України щодо визначення моральної шкоди, ділової репутації та її захисту, детектив зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні судові рішення чи інші процесуальні документи, які підтверджують встановлення уповноваженим суб`єктом як факту незаконності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, так і факту порушення внаслідок протиправного посягання інших осіб його особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації. Надалі детектив проаналізував фактичні обставини, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001032 у їх зв`язку із можливістю завдання кримінальним правопорушенням заявленої ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок його кримінального переслідування у межах кримінального провадження № 52017000000000889, дослідив наявні в кримінальному провадженні дані щодо ходу цього провадження. Встановив, що на даний час вказане кримінальне провадження з обвинувальним актом передане до суду, а ОСОБА_1 у ньому має статус обвинуваченого.

У зв`язку з цим детектив робить висновок, що доводи ОСОБА_1 про начебто незаконність притягнення останнього до кримінальної відповідальності та заподіяння йому моральної шкоди внаслідок приниження ділової репутації, на даний час не підтверджуються об`єктивними фактичними даними. Отже наразі, у слідства є достатні та очевидні підстави вважати, що ОСОБА_1 не завдано моральної шкоди внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні № 52019000000001032. Тому детектив відмовив у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

3.8.У заяві вх. № М-12434 від 01.10.2019, з якою ОСОБА_1 звернувся до НАБУ про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, він зазначив про те, що « ОСОБА_6 , будучи старшим групи детективів, у тому числі щодо організації та проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 52017000000000889, що в результаті призвело до незаконного притягнення мене та інших осіб до кримінальної відповідальності та підриву авторитету України на міжнародному рівні… Вказаними ж діями спричинено моральну шкоду у вигляді дискредитації як посадової особи державного підприємства та також непоправній шкоді діловій репутації». Разом з тим, ні в заяві, ні в доданих до неї документах, не міститься відомостей про розмір завданої шкоди та чим вона підтверджується, а також не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно заявнику, з яких міркувань він виходив, зазначаючи про наявність такої шкоди. Не були надані ОСОБА_1 такі доводи та докази і слідчому судді під час розгляду його скарги на рішення детектива про відмову у визнанні його потерпілим у цій справі.

3.9.У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. ). В свою чергу ділова репутація є особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України). Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та її захист та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

У постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, виходячи із концепції моральної шкоди, обов`язковому з`ясуванню під час встановлення цього питання підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення.

3.10.Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 52017000000000889, яке на час розгляду цієї скарги перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді. Стверджуючи про незаконність притягнення до кримінальної відповідальності та про моральну шкоду, якої зазнав скаржник, він також посилається на застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження (п. 2.1 цієї ухвали). Слідчий суддя зазначає, що заходи процесуального примусу, які застосовуються до особи з відповідним процесуальним статусом підозрюваного чи обвинуваченого, зокрема запобіжні заходи, є об`єктивно необхідними на відповідних етапах кримінального провадження. Слід наголосити, що такі заходи застосовуються на підставі чинного законодавства і відповідно до судового рішення, оскільки вони є предметом обов`язкового судового контролю. Отже, не можна ототожнювати застосовані до особи як до підозрюваного (обвинуваченого) заходи забезпечення з завданням моральної шкоди, в тому числі шкоди діловій репутації. З цих підстав слідчий суддя відхиляє як підтвердження завдання моральної шкоди надані скаржником роздруківки із мережі Інтернет, оскільки в них йде мова про ОСОБА_1 як про особу, задіяну у відповідному кримінальному провадженні.

До цього слід додати, що чинне законодавство однією із засад кримінального провадження встановлює презумпцію невинуватості, яка полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

За таких умов твердження про те, що наявність процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, застосування до нього заходів процесуального примусу, впливає на ділову репутацію і завдає моральної шкоди до постановлення вироку, є надуманим і передчасним.

3.11.Слідчий суддя також вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що незаконність притягнення до кримінальної відповідальності може бути встановлена лише з постановленням обвинувального вироку суду або закриттям кримінального провадження. В цьому випадку вступають в дію положення спеціального Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Саме цим законом передбачено відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Разом з тим, право на таке відшкодування виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

3) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

3.12.Отже відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, відповідно до чинного законодавства є предметом спеціальної процедури і лише при настанні спеціально обумовлених в законі подій, а не під час досудового розслідування інших кримінальних правопорушень, зареєстрованих за ініціативою особи, щодо якої кримінальне провадження триває. Це саме стосується і матеріальної шкоди, пов`язаної з оплатою послуг захисників і експертів, про яку ОСОБА_1 зазначав у своїх поясненнях в судовому засіданні.

3.13.В постанові від 05.03.2020 про відмову у визнані потерпілим детектив дослідив обставини, зазначені заявником у заяві про вчинення кримінального правопорушення, з`ясував відсутність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 завдано шкоди кримінальним правопорушенням. З цих підстав детектив відмовив йому у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000001032 від 20.11.2019. А отже, детектив діяв у відповідності до вимог ч. 5 ст. 55 КПК України. Посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що оскаржувана постанова належним чином не вмотивована, спростовується самим її змістом.

3.14.Посилання скаржника на те, що він без статусу потерпілого не може сприяти досудовому розслідуванню, не приймаються слідчим суддею. Адже відповідно до ст. 65 КПК України фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, може мати статус свідка з відповідним комплексом процесуальних прав і обов`язків.

3.15.Натомість скаржником не надано достатніх відомостей, що свідчать про завдання йому моральної, фізичної або майнової шкоди, що є обов`язковою умовою процесуального статусу потерпілого, оскільки всі його доводи, пов`язані з фактом притягнення його до кримінальної відповідальності, а незаконність такого притягнення, що дає право на відшкодування шкоди, на даний час не встановлена.

4.Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 55, 214, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного антикорупційного бюро України від 05.03.2020 про відмову у визнанні потерпілим, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 17 квітня 2020 року.

Слідчий суддя В.В. Михайленко