Документ № 88835981

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Мойсак С.М.Справа № 991/1114/20

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/313/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів Калугіної І. О., Чорненької Д. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Халітова С. І.,

прокурора Семака І. А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Федура А. А., Янченка С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семака Ігоря Анатолійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2020 року у кримінальному провадженні №52017000000000636 про відмову звернути заставу в дохід держави і застосування до

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Славута

Хмельницької області, одруженого, зареєстрованого за

адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочинів,

передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі

В С Т А Н О В И Л А:

Від прокурора до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2020.

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2020 прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про звернення застави в дохід держави і застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

1.2. Свою ухвалу слідчий суддя мотивував тим, що: (1) Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України(далі - КК); (2) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у сумі 70 001 240 грн. і покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у т. ч. обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; (3) 02.12.2019 ТОВ «ФІНОД» за ОСОБА_1 внесено заставу у сумі 70 001 240 грн., на підставі чого останнього звільнено з-під варти та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді застави; (4) 04.12.2019 ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) здано паспорти громадянина України для виїзду за кордон; (5) 07.12.2019 уповноваженою службовою особою Шевченківського ВП ГУНП в Одеській області складено протокол про застосування електронного засобу контролю щодо ОСОБА_1 ; (6) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , в повному обсязі продовжено до 23.03.2020; (7) постановою Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017 продовжено до 26.05.2020; (8) 22.01.2018 дипломатичною установою держави Ізраїль у м. Києві ОСОБА_1 видано паспорт громадянина даної держави НОМЕР_1, дійсний до 21.01.2023; (9) відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Ізраїль про відмову від візових вимог для осіб, які користуються паспортами громадянина або службовими паспортами України та Держави Ізраїль, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №837 від 15.09.2010, між Україною та державою Ізраїль встановлено безвізовий режим; (10) підставою для звернення застави в дохід держави відповідно до клопотання прокурора є невиконання обов`язку ОСОБА_1 щодо здачі до уповноваженого органу паспорту громадянина держави Ізраїль НОМЕР_1, який надає йому право виїзду з України; (11) стороною захисту у судовому засіданні надано довідку посольства держави Ізраїль у м. Києві від 24.02.2020 про те, що закордонний паспорт держави Ізраїль, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , за НОМЕР_1, було скасовано відділом з питань реєстрації та міграції населення держави Ізраїль, без зазначення дати його скасування (до 29.11.2019 чи після); (12) у судовому засіданні прокурор не довів, що після оголошення ухвали слідчим суддею Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 70 001 240 грн. та покладенням обов`язку здати інший документ для в`їзду в Україну та виїзду з України, ОСОБА_1 мав у наявності паспорт громадянина держави Ізраїль, використав його будь-де або його було відшукано у місці проживання підозрюваного, що свідчить про недоведеність стороною обвинувачення факту порушення ОСОБА_1 покладеного на нього обов`язку; (13) анкети клієнта від 11.11.2019 не свідчать про використання ОСОБА_1 паспорта громадянина держави Ізраїль НОМЕР_1 за два тижні до затримання та обрання йому запобіжного заходу, так як на відміну від інших анкет за інші роки, що містяться у клопотанні прокурора, не мають відбитків печатки банківської установи, посадової особи, яка приймала анкети й, зі слів підозрюваного, на них відсутній його підпис; (14) інші докази, надані стороною обвинувачення, стосуються інших паспортів ОСОБА_1 , які втратили чинність ще до оголошення ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019, а тому не можуть свідчити про невиконання підозрюваним покладеного обов`язку.

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

2.1. У своїй апеляційній скарзі прокурор просив оскаржувану ухвалу слідчого судді від 18.03.2020 скасувати та задовольнити його клопотання про звернення застави в дохід держави і застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, а саме 76 598 982,00 (сімдесят шість мільйонів п`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн.

2.2. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор зазначив, що слідчий суддя: (1) зробив неправильні висновки про анулювання паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_1 до 29.11.2019; (2) безпідставно переклав тягар доказування і спростовування твердження сторони захисту на сторону обвинувачення, вважаючи, що орган досудового розслідування фізично мав віднайти паспорт ОСОБА_1 ; (3) не врахував недоведеність стороною захисту, коли саме було анульовано паспорт ОСОБА_1 за НОМЕР_1; (4) безпідставно не взяв до уваги докази того, що за два тижні до затримання ОСОБА_1 паспорт № НОМЕР_1 ним було використано при оформленні банківських анкет; (5) про втрату паспорту НОМЕР_1 ОСОБА_1 повідомив до Посольства Держави Ізраїль у м. Києві лише 20.02.2020, після чого визнання його втраченим відбулося 23.02.2020.

ІII. Позиція учасників провадження.

3.1. Прокурор свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити із мотивів, зазначених у ній. Додатково пояснив, що у період після обрання запобіжного заходу 29.11.2019 в ОСОБА_1 був діючий паспорт громадянина Держави Ізраїль, який за два тижні до затримання підозрюваного було використано від його імені в банку при оформленні анкет клієнта, копії яких сторона обвинувачення засобами міжнародної правової допомоги через Генеральну прокуратуру Латвійської Республіки отримала від банку, що працює на території Латвійської Республіки. Наголосив, що всупереч недоведеності стороною захисту, що паспорт громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 втратив чи він був анульований до лютого 2020 року, сторона обвинувачення надала докази заявлення ОСОБА_1 про втрату такого паспорта 20.02.2020 і його анулювання 23.02.2020. Проте, в задоволенні клопотання щодо дослідження таких доказів, наданих прокурором разом з доповненнями до апеляційної скарги колегія суддів відмовила.

3.2. Захисники ОСОБА_1 - адвокати Федур А. А. та Янченко С. П. заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Зазначили, що: (1) в анкеті банку від 11.11.2019 відсутній підпис підозрюваного, на відміну від інших наявних у справі подібних анкет клієнта латвійського банку; (2) заставодавця про права і можливі наслідки ніхто не попереджав; (3) прокурор не надав доказів порушення ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків; (4) паспорт громадянина іншої держави не надає право ОСОБА_1 виїхати з території України, якщо на підставі такого паспорта на її територію відповідна особа попередньо не в`їздила; (5) під час обрання запобіжного заходу на підозрюваного не покладався обов`язок повідомляти про наявність у нього паспорта громадянина іншої держави; (6) прокурор не переслідував легітимної мети звернення застави в дохід держави, коли звернувся з клопотанням до слідчого судді.

3.3. Підозрюваний ОСОБА_1 , який одночасно є і заставодавцем, просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення з мотивів, наведених його захисниками.

3.4. ОСОБА_3 і представник ТОВ «Фінод», будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце проведення судового засідання, для участі в ньому не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили. До суду надійшли документи про неможливість ОСОБА_3 прибути для участі в судовому засіданні у зв`язку зі станом здоров`я.

IV. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, позиції прокурора, підозрюваного і його захисників, дослідивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

(§1) Обставини, які стосуються історії цього провадження і внесення застави

4.1. Детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування у кримінальних провадженнях №52017000000000636 від 26.09.2017 за ч. 3 ст. 368 КК, №52017000000000682 від 11.10.2017 за ч. 2 ст. 364 КК, №52018000000000679 від 09.07.2018 за ч. 2 ст. 364 КК, №52019000000001052 від 22.11.2019 за ч. 3 ст. 212 КК, №52019000000001053 від 22.11.2019 за ч. 1 ст. 255 КК, матеріали яких у зв`язку з розслідуванням у рамках таких проваджень одних і тих же злочинів, вчинених за версією слідства одними і тими ж особами в один і той же період, 26.11.2019 було об`єднано в одному кримінальному провадженні, якому присвоєно номер 52017000000000636 (т. 2 а. с. 1).

4.2. О 19 год. 42 хв. 27.11.2019 ОСОБА_1 у присутності його захисників - адвокатів Федура А. А. та Янченка С. П. у кримінальному провадженні №52017000000000636 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, оголошено та роз`яснено права підозрюваного (т. 3 а. с. 1-59).

4.3. Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) (т. 1 а. с. 28-32), повідомлення про підозру (т. 3 а. с. 1-59), клопотання (т. 1 а. с. 1-27), ухвал від 29.11.2019 та 12.12.2019 (т. 1 а. с. 43-46, 48-58) вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27-ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27-ч. 2 ст. 364 КК, а саме у:

(1) створенні злочинної організації з метою вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, керівництві такою організацією і участі у злочинах, вчинюваних такою організацією;

(2) організації умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у особливо великих розмірах - 77 719 040,72 грн.;

(3) організації зловживання владою та службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої юридичної особи, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

4.4. Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 у справі №991/2177/19 (провадження №1-кс/991/2742/19), яку залишено без змін ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.12.2019, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у сумі 70 001 240 грн. і покладенням на нього у випадку внесення застави до 25.01.2020 включно обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: «1) прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду за першим викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу детектива, прокурора або суду; 3) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування із будь-якими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді (суду); 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю». Зокрема, в резолютивній частині ухвали дослівно було зазначено, що «у разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави» та «роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави» (т. 1 а. с. 43-46, 48-58).

4.5. 07.10.2019 ОСОБА_1 як позичальник уклав із кредитодавцем ТОВ «ФІНОД», код ЄДРПОУ 38352312, договір щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №07/10/2019 на загальну суму 80 000 000 (вісімдесят мільйонів) грн., згідно з яким ТОВ «ФІНОД» зобов`язалося у готівковій або безготівковій формі повністю чи частинами перераховувати грошові кошти за відповідною заявою позичальника або його уповноваженої особи зі свого поточного рахунку на особистий рахунок позичальника чи рахунки третіх осіб, а позичальник зобов`язався повернути отримані в кредит кошти і сплатити проценти за користування ним (т. 4 а. с. 46-48, 56-61).

4.6. Уповноваженою особою, яка згідно вищезазначеного договору між ОСОБА_1 і ТОВ «ФІНОД» від 07.10.2019, мала право отримувати кредит за відповідним договором, було визначено ОСОБА_3 (т. 4 а. с. 56-61).

4.7. 02.12.2019 ОСОБА_3 як уповноважена особа ОСОБА_1 , зазначена в додатку №1 до договору №07/10/2019 від 07.10.2019 (т. 4 а. с. 61), звернулася до ТОВ «ФІНОД» із заявою на отримання грошових коштів згідно кредитного договору №07/10/2019 від 07.10.2019 (т. 4 а. с. 24-27, 46-48, 81), укладеного її чоловіком ОСОБА_1 (т. 4 а. с. 56-61), вказавши про необхідність перерахувати суму в розмірі 70 001 240 грн. на рахунок Вищого антикорупційного суду, код ЄДРПОУ 42836259 Р/Р UA318201720000037312076096000 в рахунок внесення за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застави згідно ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/2177/19 провадження 1-кс/991/2742/19 від 29.11.2019 (т. 4 а. с. 46-48, 56-61).

4.8. 02.12.2019 після отримання вищевказаної заяви ОСОБА_3 ТОВ «ФІНОД», на рахунок №UA318201720000037312076096000 Вищого антикорупційного суду, код ЄДРПОУ 42836259, перерахувало за підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 у справі №991/2177/19 кошти застави у розмірі 70 001 240 грн. (т. 1 а. с. 47).

4.9. 07.12.2019 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання ухвали слідчої судді від 29.11.2019 було застосовано електронний засіб контролю терміном до 25.01.2020 (т. 4 а. с. 71).

4.10. 16.01.2020 постановою Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 продовжено до 26.05.2020 (т. 3 а. с. 114-127).

4.11. 23.01.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_1 до 23.03.2020 строк дії покладених на нього ухвалою слідчої судді від 29.11.2019 у справі №991/2177/19 обов`язків, у т. ч. обов`язків «5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю» (т. 1 а. с. 60-63).

4.12. 26.12.2019 о 12:32 год. електронний засіб контролю, який носив ОСОБА_1 , припинив свою роботу. Після чого цього ж дня такий засіб до підозрюваного знову було застосовано згідно ухвали слідчого судді від 23.01.2020 терміном до 23.03.2020 (т. 4 а. с. 68-74).

4.13. 05.02.2020 прокурор звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про звернення застави в дохід держави і застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, посилаючись на ст. ст. 182, 200 КПК. Після цього ОСОБА_1 та його захиссникам стало відомо про наявність такого клопотання і доводи, якими воно обгрунтовано, адже судове засідання по розгляду такого клопотання з участю ОСОБА_1 і захисників відбулося 07.02.2020 (т. 1 а. с. 1-27, т. 4 а. с. 1, 10).

4.14. 04.03.2020 ТОВ «ФІНОД» за підписом директора ОСОБА_5 подало слідчому судді Вищого антикорупційного суду письмові пояснення з додатками, зазначивши у поясненнях, що ТОВ «ФІНОД» не є заставодавцем в рамках кримінального провадження, так як грошові кошти в рахунок сплати застави за ОСОБА_1 було товариством перераховано за заявкою ОСОБА_3 від 02.12.2019 на виконання укладеного між ТОВ «ФІНОД» і ОСОБА_1 кредитного договору №07/10/2019 від 07.10.2019 (т. 4 а. с. 24-27).

4.15. 16.03.2020 ОСОБА_3 подала слідчому судді Вищого антикорупційного суду письмові пояснення, зазначивши, що вона внесла заставу за свого чоловіка ОСОБА_1 . При цьому, з доданої до пояснень копії заявки на отримання грошових коштів та інших копій цієї заявки, наявних в матеріалах судового провадження, вбачається, що вона подана ОСОБА_3 згідно кредитного договору №07/10/2019 від 07.10.2019 (т. 4 а. с. 25, 46-48, 81).

4.16. 18.03.2020 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, якою відмовив прокурору у задоволенні його клопотання від 05.02.2020 про звернення застави в дохід держави і застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, зазначивши в резолютивній частині, що відповідна ухвала підлягає апеляційному оскарженню (т. 4 а. с. 89, 93-96).

4.17. 23.03.2020 прокурор у кримінальному провадженні №52017000000000636 ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, шляхом направлення поштою, з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 18.02.2020 (т. 4 а. с. 101-114).

(§2) Обставини, які стосуються особи підозрюваного

4.18. За даними Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України (паспорт НОМЕР_2 від 10.12.2004, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області), уродженець м. Славута Хмельницької області, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має дійсні до 10.12.2024 ( НОМЕР_3 ) та 12.03.2028 ( НОМЕР_4 ) паспорти громадянина України для виїзду за кордон (т. 3 а. с. 64).

4.19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянином України, також є громадянином держави Ізраїль, що підтверджується фактами видачі на його ім`я компетентними органами відповідної держави у т. ч. й на території України паспортів НОМЕР_8 (на період з 11.09.2000 до 10.09.2005), НОМЕР_7 (на період з 03.11.2008 до 02.11.2018), НОМЕР_5 (на період з 14.05.2015 до 02.11.2018), НОМЕР_1 (на період з 22.01.2018 до 21.01.2023) (т. 1 а. с. 64-67, 75-99, 117, 122-123).

(§3) Обставини дотримання підозрюваним покладених на нього ухвалою обов`язків

4.20. Із п`ятдесят двох разів перетину кордону в період із 08.11.2014 до 18.09.2019 ОСОБА_1 шістнадцять разів перетинав державний кордон України на підставі паспорта громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_5 , а решту - на підставі інших паспортів, у т. ч. НОМЕР_3 і НОМЕР_4. Зокрема, ОСОБА_1 на підставі паспорта громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_5 виїздив з території України 15.10.2015, 10.12.2015, 22.01.2016, 28.04.2016, 27.12.2016, 07.03.2017, 28.04.2017, 08.09.2017 та на підставі цього ж паспорта в`їздив на територію України 18.10.2015, 13.12.2015, 25.01.2016, 31.08.2016, 26.01.2017, 12.03.2017, 09.05.2017, 13.09.2017 (т. 1 а.с. 130-131).

4.21. 04.12.2019 ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Одеській області здано на зберігання його паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 і НОМЕР_4 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 (т. 1 а. с. 124).

4.22. За інформацією, наданою НАБУ Представництвом Міністерства громадської безпеки і поліції Ізраїлю в країнах СНД і Балтії, ОСОБА_7 в`їздив в Ізраїль у період з 08 по 09.04.2019 на підставі паспорта громадянина Держави Ізраїль НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 113).

4.23. Генеральна прокуратура Латвійської Республіки у відповідь на лист НАБУ від 18.10.2019 надала копії документів, з яких вбачається, що: (1) ОСОБА_7 12.09.2008 використав свій паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_6 , який був дійсним лише до 10.09.2005, при укладенні договору про використання послуг інтернет-банкінгу з банком в Латвійській Республіці (т. 1 а. с. 97); (2) ОСОБА_7 18.04.2012 та 06.10.2016 використав свій паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_7 при укладенні договорів про використання послуг інтернет-банкінгу з банком у Латвійській Республіці (т. 1 а. с. 90, 93); (3) ОСОБА_7 17.03.2017 використав свій паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_5 при заповненні анкети клієнта Інвестиційного Банку Латвії (т. 1 а. с. 83-86); (4) ОСОБА_7 22.02.2019 використав свій паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_1 при укладенні договорів про використання послуг інтернет-банкінгу з банком в Латвійській Республіці (т. 1 а. с. 64-99).

4.24. Під час допиту 14.02.2020 менеджер у представництві «Регіонального Інвестиційного Банку» Латвійської Республіки в Україні ОСОБА_9 на питання детектива повідомила, що вона приймала анкети компаній: AL-SHIPPING CORP від 17.03.2017, PRIVASY DEVELOPMENTS LTD від 15.03.2017 як клієнта банку REGIONALA INVESTICIJU BANKA, на якій містяться її прізвище, ім`я та підпис (т. 4 а. с. 15-20).

4.25. У матеріалах клопотання прокурора наявна копія анкети від 17.03.2017 компанії AL-SHIPPING CORP, на якій є підписи виконані від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 83-86). Водночас у матеріалах відсутня копія підписаної ОСОБА_9 чи ОСОБА_12 анкета від 15.03.2017 з таким клієнтом банку REGIONALA INVESTICIJU BANKA як PRIVASY DEVELOPMENTS LTD.

4.26. У матеріалах справи містяться також копії двох анкет, отриманих стороною обвинувачення засобами міжнародної правової допомоги через Генеральну прокуратуру Латвійської Республіки від банку, який здійснює свою діяльність на території Латвійської Республіки. В цих анкетах зазначено дату їх заповнення 11.11.2019 в м. Одесі від імені клієнта банку в Латвійській Республіці ОСОБА_10 з використанням даних його паспорта громадянина Ізраїлю № НОМЕР_1 . Одна з таких анкет підписана від імені ОСОБА_10 , а інша - ОСОБА_13 як представника ОСОБА_1. На цих копіях документів відсутні копії відбитків будь-яких штампів, печаток та підписів інших осіб, аніж від імені яких їх підписано (т. 1 а. с. 68-74).

4.27. В листі/довідці Посольства Держави Ізраїль у м. Києві, яка з нотаріальним її перекладом під час розгляду клопотання прокурора слідчим суддею була долучена до матеріалів провадження з ініціативи сторони захисту, зазначено, що закордонний паспорт Держави Ізраїль, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , НОМЕР_1, було скасовано відділом з питань реєстрації та міграції населення Держави Ізраїль. Дати скасування такого паспорта у відповідному листі/довідці не вказано (т. 4 а. с. 77-80).

V. Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

(§4) Межі перегляду оскаржуваної ухвали

5.1. У КПК відсутня норма, в якій би зазначалося, що вона визначає межі перегляду апеляційним судом ухвали слідчого судді.

5.1.1. Так, у КПК не має норми, в якій би прямо вказувалося, що при здійсненні перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку колегія суддів апеляційного суду обмежена доводами апеляційної скарги.

5.1.2. Але чинною є ч. 1 ст. 404 КПК, згідно якої «суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги». Однак, про застосування до порядку перегляду рішення слідчого судді цієї норми ніде у КПК не вказано.

5.1.3. Водночас, у відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 11 ст. 7 цього Кодексу».

5.1.4. Так, у ч. 3 ст. 26 (Диспозитивність) КПК вказано, що «слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом». Крім того, ч. 1 ст. 22 КПК передбачає, що «кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом».

5.1.5. Враховуючи наведене і ч. 1 ст. 404 КПК, у змісті якої втілені такі загальні засади кримінального провадження як диспозитивність та змагальність, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді може бути переглянута судом апеляційної інстанції виключно у межах доводів апеляційної скарги. Адже це відповідатиме вищенаведеним загальним засадам кримінального провадження як того вимагає ч. 1 ст. 7 КПК.

(§5) Щодо можливості перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали

5.2. Оскільки сторона захисту заперечує проти можливості перегляду в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову прокурору в задоволенні клопотання щодо звернення застави в дохід держави і застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі на стадії досудового розслідування, вказуючи, що така ухвала не оскаржується в апеляційному суді, колегії суддів на початку належить перевірити можливість апеляційного оскарження вказаної ухвали. Вирішуючи дане питання апеляційний суд виходить із наступного.

5.2.1. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування,передбачений ч. ч. 1 і 2 ст. 309 КПК. До цього переліку, зокрема, віднесено ряд ухвал слідчого судді, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження та відмови в їх застосуванні, у тому числі щодо запобіжного заходу у вигляді застави (п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК). При цьому на підставі закону України від 04.10.2019 №187-IX лише із 17.10.2019 ч. 1 ст. 309 КПК було доповнено п. 5-1.

5.2.2. У відповідності до п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК «під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу». Й подібними до цієї норми за своїм змістом є п. п. 2 і 4 ч. 1 ст. 309 КПК, згідно яких: «під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді: тримання під вартою або відмову в його застосуванні (п. 2); домашнього арешту або відмову в його застосуванні (п. 4)».

5.2.3. 18.12.2018 в постанові у справі №628/969/18 (провадження №51-9513км18) та 28.03.2019 в постанові у справі №286/1695/18 (провадження №51-7345км18) різні колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду, аналізуючи особливості застосування ч. 1 ст. 309 КПК в поєднанні із ч. 10 ст. 182 КПК або ст. 181 КПК, дійшли висновку, що «термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід». Й на підставі відповідного висновку суд касаційної інстанції в обох справах вказав, що не лише ухвали про обрання таких запобіжних заходів як домашній арешт чи тримання під вартою, але й ухвали про зміну з особистого зобов`язання на домашній арешт або із застави на тримання під вартою підлягають апеляційному оскарженню. Так, у постанові у справі №628/969/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У провадженні, що розглядається, слідчий суддя відповідно до положень ч. 10 ст. 182 КПК за клопотанням прокурора змінив запобіжний захід ОСОБА_2, застосувавши у такий спосіб до підозрюваного замість застави інший запобіжний захід - тримання під вартою. При цьому в резолютивній частині судового рішення правильно роз`яснено порядок та строки його оскарження. Отже, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про зміну запобіжного заходу, не врахував вимог ч. 10 ст. 182 КПК та неправильно витлумачив положення ст. 309 КПК, звузивши її зміст, що призвело до помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження ухвали слідчого судді».

5.2.4. Отже, у разі постановлення слідчим суддею ухвали про звернення застави в дохід держави згідно ч. 8 ст. 182 КПК такою ухвалою підозрюваному фактично змінюється запобіжний захід. Зокрема, в подібній ситуації на підставі ч. 10 ст. 182 КПК до підозрюваного застосовується застава в більшому розмірі чи інший запобіжний захід. Й, виходячи з п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК з урахуванням висновків, наведених у вищезазначених постановах у справах №628/969/18 та №286/1695/18, ухвала слідчого судді про звернення застави в дохід держави з одночасною зміною підозрюваному запобіжного заходу може бути предметом апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування.

5.2.5. Колегія суддів вважає, що факт звернення застави в дохід держави на підставі ч. 8 ст. 182 КПК чи відмови в її зверненні у дохід держави для слідчого судді, що розглядає подане стороною в порядку ч. ч. 8, 10 ст. 182 і ст. 200 КПК клопотання, слугує не підставою для розгляду або не розгляду питання про зміну запобіжного заходу (збільшення застави чи застосування іншого запобіжного заходу відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК), а доказом доведеності чи недоведеності стороною обвинувачення наявності обставин, які в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК виникли після прийняття попереднього рішення щодо застосування запобіжного заходу. Адже, підставою для розгляду питання про зміну запобіжного заходу слугує сам по собі факт звернення прокурора з клопотанням, в якому фактично ставиться на вирішення слідчому судді питання щодо зміни підозрюваному запобіжного заходу.

5.2.6. Крім того, знаходження відповідних положень про звернення застави в дохід держави (ч. 8) та розгляд питання про зміну запобіжного заходу (ч. 10) у ст. 182 КПК, називаної «Застава», в §1 глави 18 КПК з назвою такого параграфу «Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду» та назвою відповідної глави «Запобіжні заходи, затримання особи» є свідченням того, що змістом поняття «застосування запобіжного заходу», яке використано в п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК, охоплюється не лише (1) обрання запобіжного заходу - «застосування застави чи відмова в її застосуванні», але й (2) зміна запобіжного заходу на інший захід у межах одного виду (збільшення суми застави) чи за межами такого виду (застосування запобіжного заходу іншого виду), невід`ємною складовою чого є «звернення застави в дохід держави чи відмова у зверненні застави в дохід держави». Адже, у разі звернення застави в дохід держави обов`язково відбувається зміна запобіжного заходу, бо підтверджується наявність обставин, зазначених в п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК, а у випадку відмови - прокурору відмовляється в зміні застосованого заходу, так як наявність зазначених в п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК обставин не підтверджується. Тобто, звернення застави в дохід держави чи відмова в цьому є невід`ємною складовою ухвали про зміну запобіжного заходу.

5.2.7. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді про відмову звернути заставу в дохід держави згідно ч. 8 ст. 182 КПК й у зв`язку з цим - про відмову збільшити заставу чи застосувати інший запобіжний захід згідно ч. 10 ст. 182 КПК може бути предметом апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування, так як за змістом п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК вона повністю, а не її частина, є ухвалою про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.

5.2.8. Якщо ж припустити, що суд дійшов би протилежного висновку, аніж зазначений вище (про неможливість оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді, якою відмовлено в зверненні застави в дохід держави і у зв`язку з цим - в збільшенні застави чи застосуванні іншого запобіжного заходу), як вважає колегія суддів, вказане б підірвало справедливий баланс між процесуальними правами та обов`язками сторін обвинувачення і захисту. Адже, склалася б ситуація, коли сторона захисту в разі звернення застави в дохід держави й відповідно збільшення застави чи застосування іншого запобіжного заходу мала би можливість оскаржити таку ухвалу слідчого судді на стадії досудового розслідування, у той час як сторона обвинувачення у випадку відмови їй у зверненні застави в дохід держави й відповідно у збільшенні застави чи застосуванні іншого запобіжного заходу була б позбавлена такої можливості. Тобто, це призвело б до порушення таких загальних засад кримінального провадження як «рівність» (ч. 1 ст. 10 КПК) і «забезпечення права на оскарження процесуальних рішень» (ч. 2 ст. 24 КПК). Крім того, вказане позбавило б можливості виправлення помилки, якої може припуститися слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, можливість виправлення якої, з огляду на висновки Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зазначені в постанові у справі №628/969/18, існує у випадку задоволення подібного клопотання. В той же час, відповідно до абз. 3 підп. 2.2. п. 2 рішення КСУ №5-р/2020 від 17.03.2020 «відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки».

5.2.9. Таким чином, підстави для звуження змісту п. 5-1 ч. 1 ст. 309 лише ухвалами про обрання і зміну запобіжного заходу без урахування ухвал про відмову змінити запобіжний захід з причин відмови звернути заставу в дохід держави відсутні. Підтверджує вказану позицію зміст резолютивної частини оскаржуваної ухвали від 18.03.2020, в якій слідчий суддя зазначив про можливість її оскарження до апеляційного суду.

5.2.10. Отже, ухвала слідчого судді щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави із відмовою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у більшому розмірі чи інший запобіжний захід в повному обсязі може бути предметом перегляду в апеляційному порядку. А тому доводи сторони захисту про неможливість оскарження такої ухвали до апеляційного суду колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

(§6) Щодо розуміння підозрюваним обов`язку та наслідків його порушення

5.3. Встановивши наявність права на перегляд в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали, колегії суддів, перш ніж перейти до з`ясування чи порушив ОСОБА_1 хоча б один із обов`язків, покладених на нього ухвалою про обрання запобіжного заходу, належить встановити чи обов`язок, у зв`язку з недотриманням якого сторона обвинувачення ініціювала звернення застави в дохід держави та збільшення встановленого розміру застави, було сформовано з достатньою точністю, щоб підозрюваний міг передбачати наслідки його недотримання для себе. Адже, як зазначив у постанові від 08.11.2018 у справі №243/6671/17-к (провадження №51-2908км18) Касаційний кримінальний суд Верховного Суду «у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23 вересня 1998 року (п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія». І хоча у рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» йшлося про передбачуваність закону, але застосування наведеного ЄСПЛ принципу саме в даній справі колегія суддів вважає за можливе. Оскільки так само як і закон, що встановлює для осіб певні правила поведінки, рішення слідчого судді, яким на конкретну особу покладено певні обов`язки у період дії запобіжного заходу, однаково (як і встановлені в законі норми) для такої особи обов`язкове до виконання. Таке судове рішення регулює, як підозрюваний повинен себе поводити у період дії покладених на нього обов`язків, а також визначає наслідки їх порушення. Тому, вирішуючи відповідне завдання, апеляційний суд враховує наступне.

5.3.1. Хоча 02.12.2019 ТОВ «ФІНОД» після отримання заяви ОСОБА_3 перерахувало 70 001 240 грн. на рахунок Вищого антикорупційного суду в рахунок внесення за ОСОБА_1 застави згідно ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/2177/19 від 29.11.2019, але фактично заставодавцем у кримінальному провадженні №52017000000000636, як вважає колегія суддів, виступив сам підозрюваний ОСОБА_1 . Адже, заяву на вказане перерахування коштів для сплати застави ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 , подала ТОВ «ФІНОД» саме як уповноважена особа, діюча на підставі додатку №1 до кредитного договору №07/10/2019 від 07.10.2019 від імені та в інтересах ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_3 скористалася наданими їй ОСОБА_1 повноваженнями вчиняти дії з отримання кредиту від імені та в його інтересах. Тому, формально виконавши представницькі функції з використання частини отриманого чоловіком кредиту, ОСОБА_3 статусу заставодавця не набула.

5.3.2. У своєму клопотанні до слідчого судді та в апеляційній скарзі прокурор зазначав, що фактичною підставою для звернення застави у дохід держави і застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі є порушення таким підозрюваним обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну», встановленого ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 і продовженого ухвалою слідчого судді від 23.01.2020.

5.3.3. Як встановлено колегією суддів, у резолютивних частинах вищезазначених ухвал слідчих суддів від 29.11.2019 та від 23.01.2020 з достатньою чіткістю зазначено, що в разі внесення за нього застави на ОСОБА_1 покладається у т. ч. обов`язок «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну» й у випадку, якщо він «… порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави».

5.3.4. Із огляду на наведене, та враховуючи встановлені обставини колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 усвідомлював, що, крім наявних у нього паспортів громадянина України для виїзду закордон (НОМЕР_3 і НОМЕР_4), після внесення застави на виконання ухвали слідчої судді від 29.11.2019 він повинен був також здати на зберігання до відповідних органів державної влади і свій паспорт громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_1 . Адже, як було встановлено за матеріалами судового провадження, у розумінні резолютивної частини вищезазначеної ухвали слідчої судді від 29.11.2019 такий документ є «паспортом для виїзду за кордон, іншим документом, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну». І підозрюваний ОСОБА_1 цього не міг не знати чи не усвідомлювати, так як, маючи паспорти громадянина України НОМЕР_3 і НОМЕР_4 , з 2000 до 2018 він чотири рази отримував на своє ім`я ще й паспорти громадянина держави Ізраїль та, наприклад, у період з 08.11.2014 до 18.09.2019 на підставі свого попереднього паспорта громадянина Держави Ізраїль НОМЕР_5 шістнадцять разів перетинав державний кордон України (виїздив з території України та в`їздив на її територію).

5.3.5. У зв`язку із зазначеним, а також враховуючи, що, як було встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 на підставі такого самого паспорта громадянина Держави Ізраїль як НОМЕР_1, але за НОМЕР_5, спочатку виїздив з території України 15.10.2015, 10.12.2015, 22.01.2016, 28.04.2016, 27.12.2016, 07.03.2017, 28.04.2017, 08.09.2017, а потім в`їздив на її територію відповідно 18.10.2015, 13.12.2015, 25.01.2016, 31.08.2016, 26.01.2017, 12.03.2017, 09.05.2017, 13.09.2017, колегія суддів відхиляє довід захисника щодо неможливості підозрюваного виїхати на підставі паспорта НОМЕР_1 з території України через те, що на підставі його він жодного разу не в`їздив в Україну.

5.3.6. Отже, колегія суддів переконана, що за наведених обставин положення ухвали слідчої судді від 29.11.2019, якою на ОСОБА_1 було покладено обов`язок «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну», так само як і положення ухвали слідчого судді від 23.01.2020 щодо продовження підозрюваному дії відповідного обов`язку до 23.03.2020, були сформульовані з достатньою точністю, щоб підозрюваний міг передбачати наслідки його недотримання - не здачі на зберігання до відповідних органів державної влади паспорта НОМЕР_1.

5.3.7. Тому, на думку колегії суддів, ОСОБА_1 , розуміючи, що паспорт громадянина держави Ізраїль НОМЕР_1 дає йому право на виїзд з України і в`їзд в Україну, усвідомлював, що у випадку не здачі на зберігання до відповідних органів державної влади такого свого паспорта порушить встановлений ухвалою обов`язок, наслідком чого може стати звернення в дохід держави сплаченої згідно ухвали слідчої судді від 29.11.2019 застави.

(§7) Щодо дотримання підозрюваним обов`язків, покладених на нього рішенням суду

5.4. Вирішуючи чи порушив ОСОБА_1 покладений на нього ухвалою про обрання запобіжного заходу обов`язок «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну» колегія суддів виходить з такого.

5.4.1. Згідно ч. 5 ст. 132 КПК «під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються». Виходячи з положень п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК застосування запобіжних заходів є різновидом застосування заходів забезпечення кримінального провадження в розумінні розділу II КПК.

5.4.2. Оскільки, як вже було встановлено вище, звернення застави в дохід держави є складовою зміни запобіжного заходу, при вирішенні відповідного питання сторона обвинувачення згідно п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК має доводити наявність обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а сторона захисту - спростувати їх наявність.

5.4.3. Як встановлено за матеріалами судового провадження ОСОБА_1 станом на момент обрання йому запобіжного заходу 29.01.2019 у вигляді тримання під вартою та зміни такого заходу на альтернативний у вигляді застави у зв`язку із її внесенням 02.12.2019 і до дати звернення прокурора з клопотанням в суд 05.02.2020 одночасно був громадянином України та громадянином Держави Ізраїль. Зокрема, про вказане свідчать його паспорти, видані на період з 11.09.2000 до 10.09.2005 за НОМЕР_8, на період з 03.11.2008 до 02.11.2018 за НОМЕР_7, на період з 14.05.2015 до 02.11.2018 за НОМЕР_5, на період з 22.01.2018 до 21.01.2023 за НОМЕР_1, подані від його імені анкети як клієнта іноземного банку, та інформація Державної міграційної служби України.

5.4.4. Хоч 04.12.2019 ОСОБА_1 на виконання обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну», встановленого ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019, здав на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 і НОМЕР_4 . Але, поруч з наведеним у період із 02.12.2019 по дату звернення прокурора з клопотанням щодо звернення застави в дохід держави і застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі 05.02.2020 ОСОБА_1 не здав на зберігання до відповідних органів державної влади належний йому паспорт громадянина Держави Ізраїль№ НОМЕР_1 , який давав йому право на виїзд з України.

5.4.5. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що вищевказаний паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_1 було втрачено підозрюваним ще до моменту його затримання і застосування до нього 29.11.2019 запобіжного заходу, а також, що у зв`язку з втратою відповідний паспорт було скасовано відділом з питань реєстрації та міграції населення держави Ізраїль. Оскільки із довідки, виданої Посольством Держави Ізраїль у місті Києві, вбачається лише, що станом на 24.02.2020 закордонний паспорт держави Ізраїль № НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 , було скасовано. Проте, у наведеній довідці, наданій слідчому судді стороною захисту, не зазначено дати з якої скасовано відповідний документ. І достатньо аргументованих причин, через які сторона захисту не отримала в той самий спосіб, що і відповідну довідку, офіційної відповіді Посольства Держави Ізраїль у місті Київ щодо дати скасування паспорта НОМЕР_1, суду повідомлено не було. Вказане слідчий суддя безпідставно не врахував. Також сторона захисту не надала доказів, що ОСОБА_1 чи його дружина ОСОБА_3 заявили про втрату паспорта НОМЕР_1 до 29.11.2019. Хоча відповідну можливість вони мали, так як саме за ініціативи сторони захисту слідчому судді була надана довідка Посольства Держави Ізраїль у місті Києві, про існування якої стороні обвинувачення стало відомо 18.03.2020 під час розгляду клопотання прокурора в суді. Тому, з огляду на скорочені строки розгляду клопотання прокурора, встановлені КПК, останній не мав можливості спростувати достовірність такого доказу, наданого захистом.

5.4.6. Оцінюючи вищенаведені обставини, встановлені судом, колегія суддів у сукупності враховує позицію ЄСПЛ, наведену в п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), від 10.07.2001, заява №25657/94, в якій суд зазначив: «оцінюючи докази, Суд приймає стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Такий доказ може випливати із співіснування досить сильних, чітких і супутніх висновків або подібних необґрунтованих припущень факту. У цьому контексті слід враховувати поведінку сторін щодо отримання доказів (рішення Ірландія проти Сполученого Королівства від 18 січня 1978 р., Серія А № 25, стор. 65, § 161)», а також висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду, вказаний у постанові від 19.11.2019 у справі №748/3070/15-к, згідно якого: «ЄСПЛ у рішенні в справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення».

5.4.7. З урахуванням зазначеної практики, на думку колегії суддів, хоч тягар доказування порушення підозрюваним обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну» в більшій мірі лежить на стороні обвинувачення, але в сукупності з наданими обвинуваченням доказами слідчий суддя має враховувати й поведінку сторони захисту з отримання і надання доказів на спростування тверджень сторони обвинувачення.

5.4.8. Враховуючи, як вважає колегія суддів, свідоме неотримання стороною захисту від Посольства Держави Ізраїль в м. Києві та неподання слідчому судді довідки, в якій би зазначалося, коли саме (дата) було оголошено втраченим та анульовано паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_1, висновки слідчого судді щодо дотримання підозрюваним покладених на нього обов`язків, наведені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають дійсності.

5.4.9. Зокрема, колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, що зазначений паспорт громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 анульовано до 29.11.2019. Оскільки слідчий суддя зробив не правильні висновки, безпідставно врахувавши пояснення підозрюваного щодо часу втрати паспорта, який зацікавлений в уникненні стягнення сплаченої за нього застави в дохід держави, а також безпідставно не врахував поведінки сторони захисту щодо надання довідки від 24.02.2020 з інформацією про скасування такого паспорту без зазначення в ній дати скасування.

5.4.10. Тому, колегія суддів вважає, що за обставин конкретного провадження, встановлених судом, саме ОСОБА_1 і його захисники мали б довести документально, а не лише шляхом усних пояснень зацікавленого в уникненні стягнення застави в дохід держави та збільшенні застави підозрюваного, коли саме було заявлено до компетентних органів про втрату паспорта НОМЕР_1 і його скасовано. Адже, відповідну довідку про анулювання до суду надала саме сторона захисту, яка й мала доводити її достовірність та переконливість.

5.4.11. Таким чином, на думку колегії суддів, слідчий суддя безпідставно переклав тягар доказування інформативності конкретного доказу на прокурора, в ситуації, коли саме сторона захисту, яка подала доказ скасування паспорту НОМЕР_1 і стверджувала про його втрату підозрюваним до 29.11.2019, мала довести втрату паспорту та/або його скасування раніше ніж до підозрюваного слідча суддя ухвалою від 29.11.2019 застосувала заставу з покладенням обов`язку здати на зберігання до відповідних органів документ, що дає ОСОБА_1 право на перетин державного кордону України. Такий обов`язок на нього покладено ухвалою слідчої судді.

5.4.12. Також колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про те, що анкета клієнта банку за підписом ОСОБА_13 , оформлена останнім у м. Одесі 11.11.2019 від імені та в інтересах ОСОБА_1 з використанням даних його паспорта громадянина Держави Ізраїль НОМЕР_1, не свідчать про використання підозрюваним такого паспорта 11.11.2019. Адже, копії відповідних анкет, як встановлено згідно досліджених матеріалів, були отримані стороною обвинувачення засобами міжнародної правової допомоги через Генеральну прокуратуру Латвійської Республіки від банку, який здійснює свою діяльність на території Латвійської Республіки, відкриті рахунки в якому на той час мав підозрюваний. Проте, на думку колегії суддів, використання наведеного паспорта при заповненні анкети у банку 11.11.2019 не може свідчити про порушення ОСОБА_1 обов`язків, покладених на нього ухвалою, постановленою пізніше ніж заповнялася вказана анкета.

5.4.13. Поруч з наведеним апеляційний суд не погоджується з висновком слідчого судді, що на стороні обвинувачення лежав обов`язок відшукати паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_1 для доведення невиконання ним обов`язку його здати. Оскільки, на думку колегії суддів, тягар доказування, який лежить на стороні обвинувачення, за встановлених обставин обмежується необхідністю довести факт того, що відповідний документ (паспорт) видавався підозрюваному і був чинним на час існування обов`язків. У той же час факт втрати відповідного документа чи його анулювання до початку дії обов`язків, покладених ухвалою щодо обрання запобіжного заходу, на думку колегії суддів, повинен доводити його власник, чого ОСОБА_1 не зробив.

5.4.14. У сукупності з наведеними обставинами колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості повідомити про втрату паспорту компетентні органи держави Ізраїль з проханням про його анулювання у зв`язку з втратою як в період до 29.11.2019, так і в період до 05.02.2019. Через що дії підозрюваного щодо повідомлення про втрату вказаного документа компетентним органам держави Ізраїль в період після 05.02.2020 і до 24.02.2020, суд розцінює як спробу підозрюваного уникнути негативних для себе наслідків у вигляді звернення в дохід держави сплаченої за ухвалою слідчої судді застави та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

5.4.15. Отже, оцінюючи у сукупності все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 порушив встановлений ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади документ, що дає йому право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не здавши належний йому паспорт громадянина держави Ізраїль НОМЕР_1.

(§8) Щодо розміру застави, яка підлягає зверненню в дохід держави

5.5. Положення про звернення застави у дохід держави за порушення підозрюваним обов`язків, покладених на нього ухвалою про обрання запобіжного заходу, визначені ч. 8 ст. 182 КПК.

5.5.1. Згідно ч. 8 ст. 182 КПК «у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору».

5.5.2. Проте, ніде в КПК чітко не зазначено вся сума застави чи лише її частина підлягає зверненню в дохід держави у випадку порушення підозрюваним одного чи декількох, а не всіх обов`язків, покладених на нього ухвалою про обрання запобіжного заходу.

5.5.3. Однак, зі змісту ч. 8 ст. 182 КПК вбачається, що в ній при описі «обов`язків», у разі порушення яких передбачено застосування санкції у вигляді звернення застави в дохід держави, використані формулювання як у множині («невиконання обов`язків», «порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки»), так і в однині («не з`явився за викликом», «не повідомив про причини своєї неявки»). Зокрема, неявка «за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомлення про причини своєї неявки» як підстава для звернення застави в дохід держави зазначено як одноразову дію. Водночас як підставу звернення застави в дохід держави «невиконання інших обов`язків» зазначено в множині. Проте, ОСОБА_1 порушив лише один із покладених на нього ухвалою слідчого судді обов`язків.

5.6. Тому, вирішуючи зазначене питання, колегія вважає за необхідне звернутися до положень ч. 6 ст. 9 КПК, відповідно до якої «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».

5.6.1. Однією із загальних засад кримінального провадження є верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8 КПК). Цей принцип, закріплений у ст. 8 Конституції України, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК є частиною кримінального процесуального законодавства, застосовується у кримінальному провадженні з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 2 ст. 8 КПК).

5.6.2. В п. 31 рішення у справі «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), заява №30352/03 від 06.11.2008, ЄСПЛ вказав, що «принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції».

5.6.3. Невід`ємним елементом зазначеного принципу, який є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абз. 3 підп. 2.2. п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) у справі №3-рп/2012 від 25.01.2012, в якому зазначено: «одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею».

5.6.4. І те, що така пропорційність обов`язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку в порядку ч. 8 ст. 182 КПК слід звернути в дохід держави, свідчить практика КСУ та ЄСПЛ.

5.6.5. Зокрема, принцип пропорційності в кримінальному провадженні застосовується при призначенні особі, яку визнано винною у вчиненні злочину, покарання. Щодо цього, серед іншого, у абз. 2-5 підп. 4.2. п. 4. мотивувальної частини рішення КСУ від 02.11.2004 у справі №15-рп/2004 про призначення судом більш м`якого покарання вказано таке: «Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

5.6.6. Й факт, що подібний пропорційний підхід має застосовуватися при зверненні застави в дохід держави підтверджує те, що загальній природі передбаченої ч. 8 ст. 182 КПК санкції за порушення визначених при обранні запобіжного заходу обов`язків притаманні каральний та стимулюючий характер, які є відмінною рисою покарання кримінального характеру в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, такий висновок підтверджується рішеннями ЄСПЛ щодо прийнятності заяви №65550/01, яку подав ОСОБА_16 проти України, а також п. п. 40 і 41 рішення ЄСПЛ по суті у справі «А.Р., МР. і Т.Р. проти Швейцарії» (A.P., M.P. and T.P. v. Switzerland) від 29.08.1997 та п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Озтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21.02.1984.

5.6.7. Так, у рішенні щодо прийнятності заяви №65550/01 у справі «Коваль проти України» ЄСПЛ зазначив: «конфіскація застави, застосована до заявника, являла собою покарання за втручання у здійснення правосуддя. Її метою було утримати заявника від повторного такого порушення. Каральна природа такої санкції є особливістю, відмінною рисою кримінального покарання».

5.6.8. Оскільки справа «Коваль проти України», остаточне рішення в якій прийнято ЄСПЛ 19.10.2006, стосувалася оскарження звернення в дохід держави застави у кримінальному провадженні, визначеної згідно діючої на той час ст. 154-1 КПК України 1960 року, відповідником якої в чинному з 20.11.2012 кодексу є ст. 182 КПК, колегія суддів вважає, що загальна природа передбаченої ч. 8 ст. 182 КПК санкції за порушення визначених при обранні запобіжного заходу обов`язків має стимулюючий (ризик втратити кошти застави має спонукати дотримуватись покладених обов`язків) та каральний (за невиконання обов`язків кошти застави особі не вертаються, а звертаються у дохід держави) характер. Тобто, по своїй суті звернення застави в дохід держави в його розумінні ЄСПЛ є покаранням.

5.6.9. Тому, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо застосування судом ч. 8 ст. 182 КПК мають дотримуватися гарантії ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, в т. ч. й принцип пропорційності як складова верховенства права в контексті відповідних статей та у його розумінні в рішенні КСУ від 02.11.2004 у справі №15-рп/2004, за яким «покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного». Тобто, суд має оцінити співвідношення тяжкості (можливі і фактичні наслідки порушення обов`язку) та обставин (в який спосіб підозрюваний порушив обов`язок) скоєного і особу винного (обставини, що характеризують особу та її поведінку впродовж всього кримінального провадження).

5.6.10. Також необхідність застосування пропорційного підходу при вирішення даного питання підтверджує і ЄСПЛ в п. 51 рішення у справі «Лавречов проти Чеської Республіки» (Lavrechov v. The Czech Republic) від 20.06.2013, заява №57404/08, зазначивши у ньому: «результат провадження не має прямого відношення до питання про конфіскацію застави. Питання полягає швидше в тому, щоб конфіскація була пропорційною з огляду на порушення умов застави під час провадження».

5.7. У зв`язку із вказаним, колегія суддів враховує, що: (1) ухвалою про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу від 29.01.2019 загалом на підозрюваного було покладено шість обов`язків; (2) з метою запобігання втечі і переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду на нього, як вбачається зі змісту ухвали слідчої судді, при застосуванні застави покладено відразу чотири взаємопов`язані між собою обов`язки (не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю); (3) ОСОБА_1 із чотирьох обов`язків, виконання яких мало запобігти можливості його переховування від органів досудового розслідування та суду, порушив один; (4) невиконання обов`язку здати документ, який дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну підозрюваний допустив свідомо й намагався це приховати; (5) не здача на зберігання паспорта громадянина Держави Ізраїль могла призвести до втечі ОСОБА_1 і, як результат, до неможливості повного та неупередженого розслідування злочинів, у вчиненні яких він підозрюється; (6) ОСОБА_1 не здійснив жодних дій, крім приховування наявності паспорта громадянина іноземної держави, які б свідчили про його переховування від органів досудового розслідування та суду, натомість виконував обов`язки з носіння електронного засобу контролю та не відлучався із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу детектива, прокурора або суду.

5.8. На думку колегії суддів, факт приховування документа за недоведеності стороною обвинувачення спроби порушити інші обов`язки підозрюваним вже сам по собі свідчить, що ОСОБА_1 міг у будь-який момент вчинити дії у вигляді втечі й подальшого переховування від органів досудового розслідування та суду.

5.9. Також колегія суддів враховує мету ч. 8 ст. 182 КПК, яка полягає в стимулюванні підозрюваного дотримуватися покладених на нього обов`язків, та покаранні за їх порушення. Однак, метою ч. 8 ст. 182 КПК не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється, та яка виступає кваліфікуючою ознакою складу інкримінованого їй злочину.

5.10. У зв`язку з вищенаведеним, а також тим, що у кримінальному провадженні №52017000000000636, у рамках якого ОСОБА_1 порушив обов`язок здати на зберігання до відповідних органів документ на право виїзду з України і в`їзду в Україну, розслідуються обставини ненадходження до бюджетів коштів у сумі 77 719 040,72 грн., колегія суддів вважає за неможливе звернення в дохід держави всієї суми застави в розмірі 70 001 240 грн. Адже, застосування подібного підходу буде явно не пропорційним, а отже несправедливим у розумінні ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції та п. 1 ст. 6 Конвенції, враховуючи, що підозрюваний не порушив обов`язки «утримуватися від спілкування із будь-якими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді (суду)» та «прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду за першим викликом», виконуючи їх належним чином. Протилежного сторона обвинувачення не довела.

5.11. Тому, враховуючи кількість покладених обов`язків на підозрюваного та їх співвідношення з ризиками, для запобігання яким їх було покладено, колегія суддів вважає, що в дохід держави на даній стадії слід звернути половину розміру внесеної застави, а саме 35 000 620 (тридцять п`ять мільйонів шістсот двадцять) грн. Вказане, на думку суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

(§9) Щодо запобіжного заходу, який слід застосувати до підозрюваного

5.12. У ч. 10 ст. 182 КПК закріплено правило, згідно якого у випадку звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК.

5.12.1. Як вважає колегія суддів, в ситуації, коли за клопотанням прокурора розглядається питання про зміну одного запобіжного заходу на інший у зв`язку зі зверненням застави в дохід держави застосуванню підлягає ст. 200 КПК.

5.12.2. Оскільки в ч. 2 ст. 200 КПК зазначено, що «у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати», то при вирішенні збільшувати заставу чи ні за ч. 10 ст. 182 КПК суд не повинен переглядати всі обставини застосування запобіжного заходу (обгрунтованість підозри і наявність усіх ризиків), а лише має: (1) констатувати доведеність факту наявності обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та дійти висновку про необхідність звернути заставу в дохід держави; (2) з`ясувати характер впливу таких обставин на можливість прояву ризику, з яким вони пов`язані; (3) встановити який захід слід застосувати до підозрюваного (заставу в більшому розмірі чи інший вид запобіжного заходу).

5.12.3. Тому, у зв`язку з доведеністю порушення ОСОБА_1 обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади документ, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну» колегія суддів вважає цю обставину такою, що виникла після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, та свідчить про необхідність застосувати до підозрюваного заставу в більшому розмірі, про що просить прокурор.

5.12.4. Не здачу паспорта громадянина Держави Ізраїль і приховування підозрюваним такого паспорта від сторони обвинувачення колегія суддів розцінює як факти, що суттєво підвищують ризик можливої втечі та переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

5.12.5. Оскільки попередньо встановлений розмір застави в сумі 70 001 240 грн. не зміг гарантувати належне виконання підозрюваним усіх покладених на нього обов`язків, один з яких ОСОБА_1 порушив, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо необхідності застосувати до підозрюваного заставу в розмірі 76 598 982,00 (сімдесят шість мільйонів п`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн.

5.12.6. На думку колегії суддів така сума застави не є явно непомірною для підозрюваного, в тому числі враховуючи й те, що фактично, крім суми звернутої в дохід держави, за ОСОБА_1 залишаються сплаченими 35 000 620 (тридцять п`ять мільйонів шістсот двадцять) грн., які в дохід держави як частина суми від 70 001 240 грн. не стягуються. Тому, підозрюваному доведеться лише доплатити різницю між встановленою сумою в розмірі 76 598 982,00 грн. та частиною сплаченої суми застави у розмірі 35 000 620 грн., яка складає 41 598 362 (сорок один мільйон п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста шістдесят дві) грн.

5.12.7. При цьому, колегія суддів вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж застава, з огляду на його попередню поведінку, не здатне запобігти встановленим ризикам, а застосування іншого заходу з огляду на межі перегляду неможливе.

(§10) Висновок

5.13. Згідно ч. 3 ст. 407 КПК «за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу».

5.14. Оскільки слідчий суддя дійшов не правильних висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення про відмову звернути заставу в дохід держави і застосувати до підозрюваного заставу в більшому розмірі, оскаржувану ухвалу необхідно скасувати. Й у зв`язку з цим слід прийняти рішення, яким апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, звернувши в дохід держави 35 000 620 грн. як частину від 70 001 240 грн. сплаченої застави, а також застосувати до ОСОБА_1 заставу в розмірі 76 598 982,00 грн., з яких підозрюваний повинен на рахунок Вищого антикорупційного суду доплатити лише 41 598 362 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 10, 24, 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 200, 201, 309, 370, 375, 376, 404, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2020 року в кримінальному проввадженні №52017000000000636 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково.

Звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України 35 000 620 (тридцять п`ять мільйонів шістсот двадцять) грн., які є частиною від суми застави в розмірі 70 001 240 (сімдесят мільйонів одна тисяча двісті сорок) гривень 00 копійок, внесеної відповідно до ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 у справі №991/2177/19.

Збільшити ОСОБА_1 розмір застави, встановлений ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2019 у справі №991/2177/19, та встановити йому заставу в сумі 76 598 982,00 (сімдесят шість мільйонів п`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн.

Вважати, що за ОСОБА_1 із 76 598 982,00 (сімдесяти шести мільйонів п`ятсот дев`яносто восьми тисяч дев`ятсот вісімдесяти двох) грн. застави внесені кошти в сумі 35 000 620 (тридцять п`ять мільйонів шістсот двадцять) грн.

Решту суми застави у розмірі 41 598 362 (сорок один мільйон п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. може бути внесено як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом ІВАN UA678201720355279004000096000.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:І. О. Калугіна

Д. С. Чорненька