Документ № 88926304

Справа № 991/3007/20

Провадження №11-сс/991/372/20

Слідчий суддя: Широка К.Ю.

Доповідач : Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

прокурора - Жовницької А. В.,

захисника - Заліщука М.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ апеляційну скаргу адвоката Заліщука Миколи Сергійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 (справа №991/3007/20) про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на строк 2 (два) місяці в межах строку досудового розслідування, відносно підозрюваного по кримінальному провадженню № 52020000000000186 від 12.03.2020:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Червоноармійськ Житомирської області, громадянина України, раніше не судимого, який займається адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва №5671/10 від 28.04.2016, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 (справа №991/3007/20) було задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Довженка А.С. та застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на строк 2 (два) місяці в межах строку досудового розслідування, із покладенням на підозрюваного ОСОБА_1 таких обов`язків:

-прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 і свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52020000000000186 від 12.03.2020 року;

-здати органам Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 15/01/2018.

-носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту визначено до 08.06.2020 в межах строку досудового розслідування.

Оскаржувана ухвала слідчої судді від 09 квітня 2020 року обґрунтована наступним.

Так, за переконанням слідчої судді, було надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а отже підозра є обґрунтованою.

Крім того, ОСОБА_1 має реальну можливість переховуватися в межах України, оскільки має для цього можливість та може бути у цьому зацікавленим. При цьому, ймовірність переховування значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що йому загрожує, в сукупності з обґрунтованістю підозри дають підстави вважати, що він може переховуватися у разі, якщо подальші слідчі дії будуть вказувати на його можливу причетність до зазначеного злочину. Тому, з урахуванням усіх обставин, слідча суддя дійшла висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є доведеним з огляду на те, що у протоколах НСРД, наданих стороною обвинувачення, зафіксовані деякі важливі аспекти розмов ОСОБА_1 з ОСОБА_3 . Зокрема, ОСОБА_1 не називав суму можливої неправомірної вигоди, а писав її на листку; також, 07.04.2020, перед безпосереднім залишенням грошових коштів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не озвучував деталей процесу передання цих грошових коштів, а надрукував його на комп`ютері. У протоколах допиту ОСОБА_3 також зазначається, що ОСОБА_1 використовував для спілкування мобільний застосунок (месенджер) Signal, що використовує захищену систему передачі даних та обмін повідомленнями із наскрізним шифруванням.

Також слідчою суддею враховано, що специфіка обговорення обставин закриття кримінального провадження та можливого отримання неправомірної вигоди вказує на те, що особи припускали, що їх дії можуть фіксуватися будь-яким чином, а тому були готові до того, щоби приховати факт вчинення злочину. З урахуванням того, що ОСОБА_1 має значний досвід роботи в органах Державної фіскальної служби Житомирської області, слідча суддя вважає, що він об`єктивно може перешкоджати кримінальному провадженню, з урахуванням свого досвіду та попередньо вчинених ним дій.

Ризик незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні слідча суддя вважала недоведеним з огляду на те, що як адвокат, Войтенко С.В. не має ефективних засобів впливу на осіб, про яких згадує прокурор, а тому наявність такого ризику ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення.

Оскільки слідчою суддею було встановлено наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вбачала необхідність у застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

З урахуванням сімейного стану підозрюваного, його проживання з дружиною та донькою, наявності офіційного доходу від адвокатської діяльності, слідча суддя, оцінюючи обставини у сукупності, дійшла висновку про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною вище ухвалою слідчої судді, захисником Заліщуком М.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, у якій він прохав скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 (справа №991/3007/20), в частині застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та постановити в цій частині нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Червоноармійськ Житомирської області, громадянин України, раніше не судимого, який займається адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва №5671/10 від 28.04.2016 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляд домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби з 22:00 до 06:00 на строк 2 (два) місяці в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52020000000000186 від 12.03.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

На обґрунтування апеляційної скарги захисником Заліщуком М.С. зазначено наступне.

Так, сторона захисту вважає, що слідчою суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, належним чином не були враховані вимоги ст. 178 КПК України, яка зобов`язує при вирішенні такого питання, оцінювати в сукупності всі обставини, у тому числі, як вагомість наявних доказів та тяжкість покарання, так і дані, що характеризують особу підозрюваного, його сімейний стан, міцність соціальних зв`язків.

Не були враховані слідчою суддею надані медичні документи про стан здоров`я дружини підозрюваного, яка за наявності онкологічного захворювання, протягом останніх декількох років перенесла ряд хірургічних операцій та продовжує курс дороговартісного лікування, що суттєво впливає на стан матеріального забезпечення родини підозрюваного.

Окрім того, слідчою суддею не в повній мірі оцінено обґрунтованість та доведеність ризиків у розумінні змісту ч. 1 ст. 177 КПК України, про які оголошено в клопотанні сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 .

У судовому засіданні прокурором не було надано будь-яких даних та доказів про існування реальних ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або впливати на хід розслідування провадження.

Також, захисник вказав, що ОСОБА_1 , який за версією слідства є лише пособником в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, обрано запобіжний захід, який є суворішим, ніж запобіжний захід, який було обрано підозрюваному в одержанні такої вигоди. Тому, захисник Заліщук М.С. наполягає, що підозрюваному ОСОБА_1 обрано занадто суворий запобіжний захід.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Заліщук М.С. свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні. Вказав, що в ухвалі слідчої судді є суперечності, які спростовують доводи ухвали. Не було надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 будь-яким чином перешкоджав під час затримання чи наступних слідчих дій, перешкоджав іншим чином, адже всі обставини кримінального правопорушення уже було зафіксовані. ОСОБА_1 постійно мешкає у м. Житомир, ні з ким із фігурантів кримінального провадження не спілкується, виконує обов`язки, покладені на нього ухвалою слідчої судді. Крім того, саме ОСОБА_1 матеріально забезпечує дружину, батьків та дочку, яка є його помічником як адвоката. Слідча суддя не зважила на необхідність участі ОСОБА_1 у судових засіданнях як адвоката, хоча такі засідання, у тому числі в кримінальних провадженнях по складних справах, тривають. Тому, домашній арешт у певну частину доби є тим запобіжним заходом, який слід застосувати до ОСОБА_1 .

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 вказав, що він позбавлений можливості забезпечити сім`ю. Крім того, підозрюваний зазначив, що має обов`язки перед своїми клієнтами кримінальних провадженнях. Підтвердив, що детектив відпускає його у судові засідання, але він не просить відпускати у всі судові засідання, аби така поведінка не сприймалась як зловживання. Виключно з огляду на вказані обставини ОСОБА_1 прохав змінити обраний йому запобіжний захід. Щодо існування ризику переховування вказав, що у разі переховування строки досудового розслідування будуть зупинені, а тому планує доводити свою невинуватість, а не переховуватися від слідства та суду. Щодо ризику перешкоджання іншим чином зазначив, що всі обставини можливого вчинення кримінального правопорушення зафіксовані, тому перешкоджати нема чому. Крім того, наголошував на тому, що його дружина має захворювання, яке потребує дороговартісного лікування. Тому, прохав задовольнити апеляційну скаргу його захисника, й підтвердив, що не заперечує проти носіння електронного засобу контролю.

Прокурор Жовницька А. В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги адвоката Заліщука М.С. з огляду на слідуюче. Так, ОСОБА_1 тривалий час працював під керівництвом ОСОБА_2 , а потім став адвокатом. Даний факт повністю описує обставини, за яких ОСОБА_1 був долучений до вчинення злочину (писав на папірцях, моніторі комп`ютера, телефонував). Крім того, уповноважені особи ДФС України не видають імітаційні матеріали, що були використані з метою фіксації кримінального правопорушення. Необхідності у зміні обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу прокурор не вбачає ще й з огляду на те, що детектив не перешкоджає його професійній діяльності як адвоката та надає дозволи на участь у судових засіданнях, а вільний електронний браслет, який слід застосувати до підозрюваного, в розпорядженні поліції Житомирської області відсутній.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Тобто, у даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відсутність нормативного визначення змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному процесуальному законодавстві України покладає тягар тлумачення відповідного стандарту на суди.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що "розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин" (справа Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, 30 August 1990, § 32).

Достатньо ємно, на погляд Суду, надано трактування "обгрунтованості" підозри у рішенні Кавала проти Туреччини від 10 грудня 2019 року, № 28749/18, п. 128, 136. Так, термін "обґрунтованість" означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. Як правило, проблеми в цій галузі виникають на рівні фактів. Тоді питання полягає в тому, чи арешт та затримання ґрунтувалися на достатньо об`єктивних елементах, щоб повідомити про "обгрунтовану підозру" засновану на фактах справи справді відбулися (див. Влох проти Польщі, № 27785/95, §§ 108-09, ЄСПЛ 2000-XI). Окрім фактичної сторони, існування "обґрунтованої підозри" у значенні пункту 1 (с) статті 5 вимагає, щоб факти, на які посилаються, можна було вважати такими, що підпадають під один із розділів, що описують злочинну поведінку у Кримінальному кодексі. Таким чином, явно не могло бути "обгрунтованої підозри", якби діяння чи факти, які висунуто проти затриманої особи, не були злочином на момент їх вчинення (див. Канджов проти Болгарії, № 68294/01, § 57, 6 листопада 2008 р.; Маммадлі проти Азербайджану, № 47145/14, § 52, 19 квітня 2018 р.). Завданням Суду є перевірити, чи існувало достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що особа могла вчинити злочини, у яких її звинувачували. У зв`язку з цим безперечно, що підозри повинні бути обґрунтовані перевіреними та об`єктивними доказами, і не повинно виявитися, що передбачувані правопорушення були пов`язані з реалізацією прав заявника відповідно до Конвенції (п. 136).

Суд погоджується із доводами слідчої судді, що на час розгляду клопотання наявні достатні докази, які об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити зазначений вище злочин, про підозру у вчиненні якого йому було повідомлено 08 квітня 2020 року. Такими доказами, зокрема, є долучені до матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу протоколи допиту свідка (т. 1 а.с. 18-55), протоколи про результати проведення НСРД (т. 1 а.с. 150-199).

З огляду на наведене, колегія суду, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування, яке все ж не обов`язково має закінчитись висуненням звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчою суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний врахувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.

Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (див. Клішин проти України, № 30671/04).

Суд вважає, що слідчою суддею Вищого антикорупційного суду у достатній мірі враховані ризики щодо можливості ОСОБА_1 переховуватися та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_1 у зв`язку із зайняттям адвокатською діяльністю має повну мобільність пересування та не прив`язаний до певного місця роботи, у нього відсутній керівник, який би контролював його режим роботи тощо. Крім того, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , разом із наявністю обґрунтованої підозри дають підстави вважати, що він може переховуватися у разі, якщо подальші слідчі дії будуть вказувати на його можливу причетність до зазначеного злочину.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є доведеним як з огляду на докази, долучені до клопотання, так і на той факт, що ОСОБА_1 працював у правоохоронному органі, а зараз він займається адвокатською практикою, тобто - останній має спеціальні знання та володіє навичками щодо розслідування кримінальних правопорушень, які може використати у власних цілях, у тому числі - задля уникнення настання кримінальної відповідальності.

На доведення наявності ризику впливу на свідка чи іншого підозрюваного у кримінальному провадженні детективом та прокурором не наведено об`єктивних обставин, які б могли свідчити про його існування.

Тобто, Суд приходить до висновку, що слідчою суддею цілком вірно зроблено оцінку існування ризиків, які б могли свідчити про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Відносно визначення який із видів запобіжних заходів є співрозмірним відносно підозрюваного ОСОБА_1 , Суд зазначає наступне.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі - перераховані у п.п. 1-12 цієї статті (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Слідчою суддею зроблено цілком вірні висновки щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з огляду на об`єктивні існуючі обставини у справі та враховано обставини, які характеризують особу останнього, його спосіб життя, сімейний стан, соціальні зв`язки тощо.

Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у кримінальному провадженні має бути належним чином досліджена та оцінена сукупність ідентифікуючих його характеристик, тобто - у кожному конкретному випадку потрібно виходити із обумовлених справою обставин. У тому числі - має враховуватися роль та ступінь залучення підозрюваного у кримінальному правопорушенні, що йому інкримінується. Такі обставини необхідно оцінювати з урахуванням того, який запобіжний захід просить застосувати відносно підозрюваного прокурор.

Так, слідчою суддею відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Колегія суддів дійшла до висновку, що у даному випадку вказаний вище запобіжний захід на цьому етапі кримінального провадження є найбільш дієвим та не є обтяжливим для підозрюваного ОСОБА_1 .

Крім того, обрання підозрюваному ОСОБА_1 такого ж запобіжного заходу як підозрюваному ОСОБА_2 (застави), з урахуванням його особистих обставин, на які посилався захисник у апеляційній скарзі, могло б створити ОСОБА_1 непомірний тягар у вигляді необхідності внесення значної грошової суми, тобто - негативно вплинуло б на фінансовий стан його родини.

Тому, колегія суддів зазначає, що аргументи захисника відносно не врахування слідчою суддею характеризуючих ОСОБА_1 обставин, не приймаються, як і ті, що слідча суддя мала визначати запобіжний захід ОСОБА_1 , співвідносячи його із запобіжним заходом, обраним підозрюваному ОСОБА_2 .

Відносно основного доводу апеляційної скарги про те, що цілодобовий домашній арешт перешкоджає ОСОБА_1 займатися професійною адвокатською практикою, колегія суддів звертає увагу на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що для участі Войтенка С.В. як захисника у кримінальних провадженнях, йому надаються дозволи на залишення місця проживання детективом. Щодо можливості участі у судових засіданнях в адміністративних, цивільних та господарських справах, ОСОБА_1 фактично також не обмежений. Так, наказом ДСА України від 08 квітня 2020 року було затверджено порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, яким регулюється проведення дистанційних судових засідань. Тобто підозрюваний ОСОБА_1 для участі в адміністративному, цивільному та господарському процесах не має потреби залишати своє місце проживання.

Вказані вище обставини свідчать про те, що застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід не впливає на зайняття ним професійною адвокатською діяльністю, а тому не спричиняє матеріальної шкоди фінансовому стану його родини. Виходячи із викладеного вище, Суд і цей довід сторони захисту відхиляє.

З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , беручи до уваги його особу, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 року щодо обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на строк 2 (два) місяці в межах строку досудового розслідування. Тому, апеляційну скаргу адвоката Заліщука М.С. слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 132, 176 - 178, 181, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Заліщука Миколи Сергійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 (справа №991/3007/20) про застосування запобіжного заходу - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна