Документ № 88926426

Справа № 991/3003/20

Провадження №11-сс/991/370/20

Слідчий суддя: Широка К.Ю.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

прокурора - Луговського О.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Андрійчука Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу прокурора відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької А.В. на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного у кримінальному провадженні №52020000000000186 від 12.03.2020:

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Житомирі, громадянина України, раніше не судимого, працює на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 у справі №991/3003/20 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Довженка Андрія Сергійовича, застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 252 240 грн., із покладенням процесуальних обов`язків:

- прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 і свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52020000000000186 від 12.03.2020 року;

- здати органам Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 08/06/2018.

Визначено термін дії обов`язків - на два місяці, але в межах строку досудового розслідування.

Оскаржувана ухвала слідчою судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 обґрунтована наступним.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 5202000000000186 від 12.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Так, 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке виразилось у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням.

В ухвалі зазначено, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину та наведені обставини, які з урахуванням характеру, змісту та обсягу повноважень ОСОБА_1 , його відносин з ОСОБА_2 , а також предмету розмов та подальших дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 можуть вказувати на можливе вимагання та отримання неправомірної вигоди. Зважаючи на викладену в ухвалі мотивацію, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 4 ст. 368 КК України.

Під час судового розгляду слідча суддя прийшла до висновку, що існує ризик знищення, ховання чи спотворення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, оскільки на цьому етапі досудового розслідування ще не виявлено усі речі та документи, що можуть бути речовими доказами у справі. А також є доведеним ризик незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 доручав здійснення організації передачі неправомірної вигоди іншому підозрюваному - ОСОБА_2 .

Застава у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, на думку слідчої судді, дійсно може забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. З урахуванням відомостей, зазначених підозрюваним у декларації за 2018 рік, а також наявної нерухомості та активів членів його сім`ї, слідча суддя вбачала, що встановлення розміру застави у розмірі, який пропонує сторона обвинувачення, є надмірним. На цьому етапі розслідування прив`язка до розміру неправомірної вигоди, як вказала слідча суддя, є недоцільною, оскільки ця неправомірна вигода була одразу вилучена уповноваженими особами НАБУ, а розмір застави буде непропорційним тягарем для сім`ї підозрюваного. А тому застава у 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 252240 гривень, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та буде найбільш пропорційним заходом.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною вище ухвалою слідчої судді, 15 квітня 2020 року прокурором відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницькою А.В. було подано апеляційну скаргу, у якій прокурор ставить вимогу про скасування ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 року та постановленні нової ухвали, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 647,9 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 361 825 гривень.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає наступне.

Оскаржувана ухвала слідчою суддею постановлена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення і матеріалів клопотання, а отже є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

Так, на думку прокурора, соціальний статус підозрюваного та системність вчинених ним протиправних дій, майновий стан його та його родини свідчать про недостатність встановленої слідчою суддею суми застави в розмірі 252 240 гривень, яка б забезпечила виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігла встановленим ризикам.

Прокурор зазначила, що підозрюваний у своїй професійній діяльності використовує авторитарний стиль керівництва та вимагає безумовного і безальтернативного виконання поставлених завдань підлеглими. А тому, на її думку, ОСОБА_1 зберігає можливість впливу на підлеглих навіть у випадку відсторонення від займаної посади.

Окрім того, під час обшуку в помешканні підозрюваного, встановлено, що останній проживає у будинку розміром понад 220 кв.м., з дороговартісним ремонтом. Територія подвір`я декорована елементами ландшафтного дизайну. Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що рівень життя підозрюваного ОСОБА_1 не відповідає задекларованим та офіційним доходам його та його членів родини.

Оскільки розмір неправомірної вигоди становив 50 000 доларів США, то розмір застави, визначеної для ОСОБА_1 , має становити 1 361 825 гривень. Саме такий розмір здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не є для нього завідомо непомірним.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора Жовницької А., яку прохав задовольнити. Надав для огляду та долучення до матеріалів клопотання копію протоколу обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 від 10.04.2020, в якому мешкає підозрюваний. Із наданого протоколу та фототаблиці до нього вбачається, що підозрюваний мешкає у елітному будинку, розташованому на великій земельній ділянці із різними прибудовами. Зазначене свідчить про невідповідність зазначеним в декларації ОСОБА_1 даним його фактичним статкам. Застава була сплачена адвокатом підозрюваного, що є доказом приховання наявності грошей у ОСОБА_1 . За результатом проведення НСРД встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював вимогу передачі грошових коштів за невчинення ним дій, які б перешкоджали діяльності ТОВ «Столична ювелірна фабрика». Підкреслив, що ухвала слідчої судді в цілому є правомірною. Однак, виходячи із практики Європейського суду з прав людини саме розмір неправомірної вигоди має бути розміром обраної застави. Втрата такої суми буде тією гарантією, яка зумовить виконання покладених обов`язків. Під час здійснення контролю за вчиненням злочину підозрюваному були передані імітаційні засоби - спеціально виготовлена документація щодо господарської діяльності ТОВ «Столична ювелірна фабрика», які під час обушку у ОСОБА_1 не було відшукано. Зазначене свідчить про наявність ризику знищення та приховання підозрюваним речей та документів, які мають значення для слідства. Станом на сьогодні ОСОБА_1 відсторонений від займаної посади лише на час здійснення внутрішнього службового розслідування. А тому дійсно може вчиняти незаконний вплив на підлеглих йому осіб та свідків. Слідчою суддею загалом зроблені вірні висновки щодо обґрунтованості підозри та встановлених ризиків. Однак через неповне з`ясування усіх обставин щодо майнового стану підозрюваного, нею зроблено невірний висновок щодо розміру застави, який слід збільшити до 1 361 825 гривень.

Захисник наполягав на необґрунтованості апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 без змін. Пояснив, що слідчою суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджені усі докази по справі. Оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною, в повній мірі відповідає вимогам закону. Натомість апеляційна скарга прокурора подана без жодного належного та допустимого доказу в розумінні КПК України, який би підтверджував її обґрунтованість. Зазначив, що не погоджується із підозрою, оскільки жодний доказ не доводить причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому дій. Нормами п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК України встановлена можливість оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого запобіжного заходу, а не сам розмір застави, який оскаржується стороною обвинувачення. Пояснив, що наданий у судовому засіданні прокурором протокол обшуку містить фототаблицю будинку, який належить матері ОСОБА_1 і в якому мешкає його родина. Сам же ОСОБА_1 мешкає у м. Києві в однокімнатній квартирі. Підтвердив, що вніс заставу за свого підзахисного, оскільки останній не має такої можливості.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги прокурора, наполягав на законності обраного йому запобіжного заходу. Зазначив, що виходячи із доповіді прокурора у судовому засіданні метою збільшення розміру застави є її стягнення, а не забезпечення його належної процесуальної поведінки. Жоден протокол НСРД не містить розмов, де б він визначав розмір неправомірної вигоди у 60 або 50 тисяч доларів США. Жодних вказівок ОСОБА_2 на визначення суми не надавав та не визначав її самостійно. Будинок, у якому проведений обшук, побудований у період часу з 2009-2012 роки за рахунок коштів його матері, а у його власності з 2009 року перебуває один автомобіль. При призначенні його на посаду у м. Києві його майновий стан неодноразово був предметом перевірок і жодних невідповідностей не було встановлено. Під час обшуку він добровільно надав паролі від його мобільного телефону та ноутбуку і, за повідомленням спеціаліста, який оглядав ці пристрої, ніяких доказів у них знайдено не було.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтованість підозри

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри, з одного боку, не є предметом апеляційного оскарження. Захисник у судовому засіданні, погоджуючись загалом із ухвалою слідчої судді, в той же час, звернув увагу на відсутність обґрунтованої підозри. Тому Суд має дати відповідь на такі доводи захисту.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Європейський Суд неодноразово підкреслював, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС України у Київській області, тобто будучи службовою особою що займає відповідальне становище, діючи за попередньою із ОСОБА_2 , вимагав та отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 50 тисяч доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют встановленого НБУ України на 07.04.2020 року становить 1 361 825 гривень.

У судовому засіданні у суді першої інстанції стороною захисту та підозрюваним не заперечувався факт незаконності повідомленої ОСОБА_1 підозри.

Колегія суддів констатує, що наявні у матеріалах кримінального провадження зібрані докази (протоколи допитів, результати проведення негласних слідчих дій), безумовно повинні бути предметом ретельного дослідження з боку сторони обвинувачення при здійсненні подальшого досудового розслідування, або суду у разі направлення прокурором обвинувального акту щодо ОСОБА_1 для розгляду по суті. На цій стадії надання Судом оцінки таким доказам з точки зору їх достовірності, допустимості та належності є передчасним, однак є достатнім для висновку, що наявні у матеріалах клопотання докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що такі дії підозрюваного можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Виходячи із наведеного, колегія суддів констатує наявність обґрунтованої підозри у тій мірі, яка обумовлює подальше досудове розслідування, яке не обов`язково має закінчитись висуненням обвинуваченням стосовно ОСОБА_1 .

Наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України

Встановлені слідчою суддею ризики не були оскаржені стороною обвинувачення. В той же час сторона захисту у судовому засіданні, погоджуючись із постановленою ухвалою, зазначила на відсутність будь-якого із них. Тому, на думку колегії суддів, таким доводам захисту слід надати оцінку.

Так, слідчою суддею Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановлено наявність двох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

-ризик знищення, сховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-ризик незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні.

Одночасно із цим через недоведеність прокурором актуальність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, зазначений ризик слідчою суддею був відхиленим.

При вирішенні питання про існування зазначених ризиків, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до повідомленої підозри, ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин займаючи посаду начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області. Відомостей щодо відсторонення підозрюваного від займаної посади на підставі судового рішення не надано, що збільшує фізичну можливість підозрюваного знищити речі чи документи, які перебувають у його професійному користуванні та можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також колегія суддів приймає до уваги, що з моменту викриття кримінального правопорушення сплив недостатній час для вилучення усіх документальних доказів та речей. А тому, на думку колегії суддів, зазначене свідчить про достатньо високу вірогідність ризику знищення, сховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчої судді щодо наявного ризику можливого незаконного впливу на свідка, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, з огляду на наступне. Як було зазначено, підозрюваний є службовою особою та займає керівну посаду. За специфікою своєї професійної діяльності він може мати неформальні зв`язки із службовими особами у судових та правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування та державної влади. А тому є підстави вважати, що зазначені знайомства ним можуть бути використані із метою незаконного впливу на свідка та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, шляхом підбурювання до дачі неправдивих показань або формування спільної правової позиції з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Окрім того, враховуючи, що досудове розслідування знаходиться на початковій стадії, є підстави вважати, що органом досудового розслідування до цього часу не встановлено та не допитано усіх можливих свідків. Зазначене, на думку колегії суддів, підтверджує можливість існування встановленого слідчим суддею ризику у виді незаконного впливу з боку підозрюваного на свідка, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Одночасно із цим Суд погоджується із відсутністю та не доведеністю ризику переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду. Тим більше, що такий висновок слідчого судді прокурором в апеляційній скарзі не оскаржувався.

Керуючись наведеним, колегія суддів пришла до висновку, що у судовому засіданні у суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду прокурором доведено наявність двох ризиків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Розглядаючи інші обставини, які повинні бути враховані при обранні запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованість розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Слідчий суддя при вирішенні питання про розмір застави зазначила, що той розмір, який пропонує сторона обвинувачення та прокурори, є надмірним. При цьому врахувала кількість грошових коштів, наявність яких у ОСОБА_1 достовірно підтверджена. Зазначене стало підставою для визначення розміру застави у 252 240 гривень.

Із таким висновком колегія суддів не погоджується у зв`язку із наступним.

У судовому засіданні був досліджений документальний доказ - копія протоколу обшуку від 10.04.2020 домоволодіння АДРЕСА_1 та фототаблиці до нього, який не був оглянутий слідчим суддею, оскільки обшук проведений після обрання запобіжного заходу. Однак про наявність даного домоволодіння було відомо на час розгляду клопотання детектива, оскільки такі відомості відображені у декларації ОСОБА_1 за 2018 рік (том 1 а.с. 222). Про наявність іншого цінного майна у підозрюваного та членів його родини зазначалось прокурором під час розгляду клопотання в суді першої інстанції.

Також при вирішенні апеляційної скарги прокурора в частині розміру застави колегія суддів приймає до уваги матеріальний стан підозрюваного та його родини, що зазначений у декларації, ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та ступінь його залученості до його вчинення як службової особи. Суд зважує і на розмір неправомірної вигоди у 50 000 доларів США, який, за версією сторони обвинувачення, визначив ОСОБА_1 як вагомий для нього.

Оцінюючи ці критерії та міру обґрунтованості підозри, встановлену під час апеляційного перегляду, зазначене у сукупності дає змогу прийти до висновку про доцільність збільшення обраного розміру застави.

Одночасно колегія суддів не погоджується із аргументами сторони обвинувачення, що у даному випадку розмір неправомірної вигоди має бути вирішальним при визначенні розміру застави. Більше того, розмір застави не може визначатись із метою майбутньої конфіскації як виду покарання або бути предметом спеціальної конфіскації. В силу ч. 1 ст. 183 КПК України внесена підозрюваним сума застави може бути повністю або частково звернена на виконання вироку суду в частині майнових стягнень, а застава внесена заставодавцем - тільки за його згодою.

Тому, з метою дотримання справедливого балансу у кримінальному провадженні, а також враховуючи те, що розмір застави має бути таким, що, з одного боку, не є завідомо непомірним для підозрюваного та призведе до неможливості виконання самої застави, а з іншого - такий розмір стане стримуючим фактором для належної процесуальної поведінки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність збільшення розміру застави та її визначення в межах 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1 051 000 гривень. Такий розмір застави, на переконання Суду, здатний забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та є реальним для нього.

Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів

При вирішенні питання про можливість застосування до ОСОБА_1 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Вимогою ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Одночасно із цим, ч. 2 ст. 404 КПК України апеляційний суд наділений дискреційними повноваженнями щодо можливості виходу за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого (підозрюваного).

Під час апеляційного перегляду сторона захисту не ставила під сумнів висновки слідчої судді щодо відсутності підстав для можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та, відповідно, таке питання не було предметом судового розгляду.

З матеріалів провадження не вбачається, що слідчою суддею в цій частині прийнято неправильне рішення, а тому, за переконанням колегії суддів, необхідність надавати більш детальну оцінку такому критерію відсутня.

Заперечення захисника щодо процесуальної неможливості оскаржити в апеляційному порядку розмір застави (п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК України), не приймаються Судом до уваги, оскільки такий довід ґрунтується на суб`єктивному трактуванні адвокатом норми кримінального процесуального закону.

Щодо незазначення в апеляційній скарзі прокурора, на думку захисника, конкретної підстави для скасування ухвали, що визначені ч. 1 ст. 409 КПК України, Суд констатує наступне. Як сама апеляційна скарга (том 2 а.с. 41) так і пояснення прокурора у судовому засіданні дають чітку змогу Суду визначити на якій саме підставі сторона обвинувачення просить скасувати судове рішення. А тому такий аргумент захисту не приймається до уваги.

Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вимоги ч. 1 ст. 411 КПК України встановлюють, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , особу підозрюваного, в цілому Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 щодо обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Однак слідчим суддею при вирішенні питання про визначення розміру застави не були прийняті до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, внаслідок чого визначено замалий розмір застави. Тому Суд приходить до висновку про необхідність збільшення розміру застави та встановлення застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1 051 000 гривень.

Оскільки наведені висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, це є підставою для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави в частині визначення розміру застави. В іншій частині ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької А.В. на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2020 року - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу - скасувати в частині визначення розміру застави.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Житомирі, громадянина України, заставу у розмірі 500 (п`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1 051 000 (один мільйон п`ятдесят одна тисяча) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна