Документ № 88951431

Справа № 991/3074/20

Провадження1-кс/991/3165/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисників Гордейчука В.В. (в режимі відеоконференції), Марфіна В.В.,

прокурора Кравця В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52016000000000063 від 02.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування

13.04.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича із вимогою про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави на більш м`який у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування вимог клопотання захисник посилається на такі обставини:

1) необґрунтованість повідомленої підозри. Зокрема, захисник посилається на таке:

- недоведення обставин щодо часу та місця вчинення злочину;

- відсутність обґрунтування віднесення ОСОБА_1 до службових осіб у розумінні ст. 364 КК України;

- недоведення наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення дій, які йому інкримінуються;

- відсутність обґрунтування способу привласнення ОСОБА_1 коштів та характеру зловживання службовим становищем;

- незазначення статусу майна (грошей), які є предметом злочину;

- відсутність обґрунтування розміру завданої шкоди та способу її визначення;

- частина з приладів, які ОСОБА_1 відповідно до повідомлення про підозру нібито придбав, але які знаходилися на території ДП «ХБТЗ» та обліковувалися за Центром обліку надлишкового військового майна ЗСУ, придбавалися у період, коли ОСОБА_1 не перебував на посаді директора;

- неможливість обґрунтування підозри актом ревізії № 08-20/13 від 05.07.2016, у зв`язку із встановленням у судовому порядку факту необґрунтованості висновку такого акту;

- висновок органу досудового розслідування щодо завдання збитків ґрунтується на дослідженні експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 16023/16024/19-72/16063/19-56 від 05.06.2019, що здійснений без врахування усього обсягу інформації, зокрема, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2016, якою фактично спростовано результати акту ревізії № 08-20/13 від 05.07.2016. Крім цього сумніви у законності та обґрунтованості висновку експерта від 05.06.2019 викликають строки, протягом якого було проведено дослідження. Так захисник зазначає, що висновок надано через три робочі дні після призначення експертизи. Захисник стверджує, що висновки експертизи також спростовуються висновком судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 16881 від 02.10.2017 та рецензією на висновок № 16023/16024/19-72/16063/19-56 від 05.06.2019, проведеною за запитом сторони захисту;

- в обґрунтування розміру шкоди сторона обвинувачення посилається на висновок товарознавчої та економічної експертизи від 10.05.2019 № 10683/19-72/13503/19-56/14422-14424/19-72, який у матеріалах відсутній;

- повідомлення про підозру не містить правового обґрунтування та підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був відповідальною особою за зберігання надлишкового військового майна;

- повідомлення про підозру та матеріали досудового розслідування не містять підтвердження того, що прилади ІГ-42, які нібито безпідставно були оплачені ОСОБА_1 , дійсно є власністю Міністерства оборони України;

2) відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтувалася необхідність застосування запобіжного заходу:

- щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. За твердженням захисника, обставини на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування існування цього ризику є голослівними та жодним чином не підтверджуються. Такі твердження також спростовуються процесуальною поведінкою ОСОБА_1 під час досудового розслідування, який у період з 02.03.2016 по теперішній час, неодноразово виїжджав за межі України, проте завжди повертався, оскільки має стійкі соціальні зв`язки на території України. Також захисник просить врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 протягом усього часу досудового розслідування сприяє органу досудового розслідування у встановленні обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та не чинить жодних перешкод слідству;

- щодо ризику знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Існування цих ризиків, за твердженням захисника, в першу чергу, спростовується тривалістю досудового розслідування, а по-друге, поведінкою ОСОБА_1 , який самостійно надає органу досудового розслідування зібрані ним докази. Захисник просить також врахувати, що протягом тривалого строку ОСОБА_1 не викликається на допити, за його участю не проводиться жодних процесуальних заходів, не витребовуються документи;

3) особисту характеристику ОСОБА_1 . Захисник зазначає, що про можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу свідчить те, що останній: має постійне місце проживання на території України; вищу військову освіту; постійне місце роботи - директора представництва у м. Харкові ТОВ «ЮА.РПА», яка до того ж потребує постійних відряджень; раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався; за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно; був зразковим військовослужбовцем та має численні нагороди та грамоти; має статус ветерана військової служби. Крім цього просить врахувати стан здоров`я ОСОБА_1 , який потребує постійно нагляду лікарями;

4) обмеження прав ОСОБА_1 застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. Захисник зазначає, що оскільки застава була внесена роботодавцем ОСОБА_1 , то це позбавляє можливості останнього змінити місце роботи у разі настання несприятливих умов праці. Також у зв`язку із настанням несприятливої економічної ситуації, яка викликана запровадженням карантинних обмежень на території України, заставодавець вимагає повернення коштів, внесених за ОСОБА_1 в якості застави.

Всі ці обставини у сукупності, на думку захисника, є підставою для зміни застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави на більш м`який у вигляді особистого зобов`язання.

2. Позиції сторін у судовому засіданні

Захисники Гордейчук В.В., Марфін В.В. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали клопотання з наведених у ньому . Зазначили, що наведені у клопотанні обставини є підставою для того, щоб змінити застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Захисник Марфін В.В. у разі задоволення клопотання просив зобов`язати відповідні органи повернути заставодавцю внесену ним заставу.

Прокурор Кравець В.В. заперечив проти вимог клопотання, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Надав пояснення про те, що оскільки стороною захисту порушується питання про зміну, а не скасування запобіжного заходу, то з цього можна дійти висновку, що вони погоджуються із тим, що підозра не є необґрунтованою, а також, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурор зазначив про те, що хоча з часу застосування запобіжного заходу ризики, якими обґрунтувалося клопотання і зменшилися, але не настільки, щоб можна було говорити про зміну застосованого запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання. Також висловив думку, що застава була внесена практично одразу після постановлення ухвали. Це свідчить про те, що така сума не є непомірною для ОСОБА_1 .

З цих підстав прокурор Кравець В.В. просив відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши доводи захисників, підозрюваного та прокурора, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3. Обставини встановлені слідчим суддею

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52016000000000063 від 02.03.2016.

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_1 05.06.2019 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме - розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

За версією органу досудового розслідування впродовж 2014-2016рр. ДП «ХБТЗ» укладено з приватними підприємствами, а саме: ТОВ «Делюкс ЛТД», ТОВ «Укртехмед», ТОВ «Спецтехноекспорт», ТОВ «Оптимумспецдедаль», ТОВ «Сістемінженірінгменеджемнт», договори на поставки комплектуючих до військового майна, зокрема на вироби 1Г42 (приціл-делекомір). На виконання зазначених договорів ДП «ХБТЗ» придбано 49 виробів 1Г-42 на загальну суму 56 697 133,30 грн. з ПДВ.

Разом з тим, насправді 10 виробів 1Г42 за №№ РОТ 30563-07Т (нібито поставлений ТОВ «Укретехмед»), 6В54-07Т, 6В52-07Т (нібито поставлені ТОВ «Спецбудпостач»), ЛОЦ20308-07Т, 6М28-07Т, ЛРУП629-07Т (нібито поставлені ТОВ «Делюкс ЛТД»), 6Н60-07Т (нібито поставлений ТОВ «Укртехмед»), ТШИ13849-07, Ж352-07Т, 5И12-07 (нібито поставлений ТОВ «Сістемінжинірігнменеджмент»), фактично приватними підприємствами не поставлялись, оскільки були складовими військової техніки (танків Т-64 га Т-Щ 84), що знаходились на території ДП «Харківського БТЗ» та обліковуються за Центром обліку надлишкового військового майна Збройних сил України. Крім того, виріб №6М32-07Т, який нібито був поставлений 21.01.2016р. ТОВ «Оптимумспецдеталь» до ДП «ХБТЗ» як «новий», насправді знаходився на останньому та обліковувався станом на 03.11.2015р. як дефектний з ознаками зняття.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ДП «ХБТЗ», реалізуючи злочинний умисел, направлений на розтрату коштів Державного бюджету України, в період з 13.11.2015р. до квітня 2016р., вступивши у попередню змову із головним інженером ДП «ХБТЗ» ОСОБА_3 , та іншими невстановленими особами, будучи відповідальною особою за зберігання надлишкового військового майна, яке здійснюється на державних підприємствах, умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що при здійсненні обліку (в тому числі, складського) на ДП «Харківський БТЗ» не зазначаються заводські номери виробів, та про те, що вироби 1Г42 за № № РОТ 30563-07Т (нібито поставлений ТОВ «Укретехмед»), 6В54-07Т, 6В52-07Т (нібито поставлений ТОВ «Спецбудпостач»), ЛОЦ20308-07Т, 6М28-07Т, ЛРУ11629-07Т (нібито поставлений ТОВ «Делюкс ЛТД»), 6Н60-07Т (нібито поставлений ТОВ «Укртехмед»), ТШИ13849-07, Ж352-07Т, 5И12-07 (нібито поставлений ТОВ «Сістемінжинірігнменеджемнт») насправді приватними підприємствами не поставлялись, оскільки були складовими військової техніки (танків Т-64 та Т-84), що знаходились на території ДП «Харківського БТЗ» та обліковуються за Центром обліку надлишкового військового майна Збройних сил України, а виріб №6М32-07Т, який нібито був поставлений 21.01.2016р. ТОВ «Оптимумспецдеталь» до ДП «ХБТЗ» як «новий», знаходився на заводі, та обліковувався станом на 03.11.2015р. як дефектний з ознаками зняття, незаконно здійснив оплату за вказані комплектуючі на суму 9 698 066,64 грн. без ПДВ., чим спричинив шкоду державі в особі Міністерства оборони України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2019 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 450 000 грн. та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з м. Харків без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи,

- утримуватися від спілкування, що стосується обставин даного кримінального провадження, з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також свідками поза межами процесуальних дій;

- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.08.2019 до 05.10.2019 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_1 .

У подальшому, прокурор із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України до слідчого судді не звертався.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право підозрюваного до якого застосовано запобіжний захід або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.

Клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Отже, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя має надати оцінку: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; існуванню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, з урахуванням нових обставин, які не були предметом оцінки під час застосування запобіжного заходу чи його продовженні.

В обґрунтування вимог про зміну застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу захисник посилається на існування обставин, які:

- виключають наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення;

- свідчать про відсутність ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування; ризику незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; ризику знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також захисник посилається на існування інших обставин, які у сукупності вказують на наявність підстав для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання.

4.1 Щодо наявності обґрунтованої підозри

Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків, слідчий суддя дійшов висновку, що описане у повідомлені про підозру діяння підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; сукупність зібраних доказів переконують у тому, що ОСОБА_1 може бути причетний до його вчинення.

Доводи, наведені стороною захисту у клопотанні про зміну запобіжного заходу, стосуються оцінки доказів на предмет їх належності, допустимості та достатності, яка буде здійснена в межах судового провадження у разі складення обвинувального акту та направлення його до суду, але не відноситься до обставин, які встановлюються під час розгляду клопотання про застосування (скасування) запобіжного заходу.

Надані до клопотання докази не спростовують загальний висновок про існування «обґрунтованої підозри» за ч. 5 ст. 191 КК України, а також того, що діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 , підпадає під ознаки цього злочину.

В основу висновку слідчого судді щодо існування «обґрунтованої підозри» у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, покладена певна сукупність доказів. З цих підстав посилання сторони захисту на встановлення у судовому порядку необґрунтованості висновків акту ревізії № 08-20/13 від 05.07.2016 є безпідставними.

Питання обґрунтованості та прийнятності висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 16023/16024/19-72/16063/19-56 від 05.06.2019 так само є предметом дослідження при судовому розгляді кримінального провадження.

Водночас оскільки захисник на спростування означеного висновку посилається на здійснену за їх запитом рецензію, яка додана до клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.

Інститут рецензування висновків судових експертів є інструментом внутрішньої процедури перевірки якості та обґрунтованості висновків, що подаються з метою отримання та підтвердження кваліфікації судового експерта. Процедура зазначеного рецензування Порядком проведення рецензування висновків судових експертів № 335/5 від 03.02.2020. Метою рецензування висновків судових експертів згідно з пунктом 2 Порядку є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Отже, процедура рецензування висновків експертів не має на меті вплинути на його оцінку під час судового розгляду.

До того ж рецензент не несе жодної відповідальності за свої міркування з приводу оцінки висновку експерта, його правильності та обґрунтованості. Рецензент, не є учасником процесу, тому не може бути викликаний до суду для надання пояснень.

Отже наведені стороною захисту доводи та надані докази стосуються оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості та належності, що є предметом судового розгляду та не спростовують факту існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину. Нових обставин, які б вказували про зміну обставин повідомленої підозри, що не було предметом оцінки слідчого судді під час застосування запобіжного заходу та продовженні строку дії обов`язків захисник не наводить. Таким чином доводи захисника, які стосуються «обґрунтованості підозри» не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу.

4.2 Щодо існування ризиків

У клопотанні захисник посилається на те, що із плином часу, перестали існувати ризики, які покладені в основу при застосуванні запобіжного заходу, а саме ризики: переховування від органів досудового розслідування; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Водночас, як вбачається із ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2019 при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя не враховував ризики переховування від органів досудового розслідування чи суду та знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Таким чином, слідчий суддя не вбачає підстав для надання оцінки цим доводами при вирішенні питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу.

Щодо до посилань захисника про втрату актуальності ризиком незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного, експертів чи спеціалістів слідчий суддя зазначає про таке.

Згідно з ч. ч. 1. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, оцінивши доводи сторони захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що вони не навели нових обставин із належними доказами в обгрунтування того, що ризик незаконного впливу, який був встановлений слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, на день розгляду цього клопотання втратив свою актуальність.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

4.3 Інші обставини, які є підставою для зміни запобіжного заходу

У сукупності із необґрунтованістю повідомленої підозри та відсутністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, як на підставу для зміни запобіжного заходу, захисник посилається на:

- відомості, що характеризують особу підозрюваного, його репутацію;

- стан здоров`я підозрюваного;

- обмеження прав підозрюваного, що пов`язано із тривалим застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, яка була внесена його роботодавцем.

Із ухвали про застосування запобіжного заходу вбачається, що слідчий суддя встановив та врахував відомості, що характеризують особу підозрюваного, його репутацію, майновий стан та стан його здоров`я, а тому ці доводи не є тими обставинами, які не були предметом оцінки слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу. Крім того застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід не створює жодних перешкод у отриманні медичної допомоги.

Дотримання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та відсутність з його боку будь-яких порушень чи створення перешкод свідчать лише про належне виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України та дієвість обраного щодо нього запобіжного заходу.

Поведінка ОСОБА_1 в період дії застави свідчить про те, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді застави та розмір цієї застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечує його належну поведінку у кримінальному провадженні.

Стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що на, теперішній час, застава у визначеній в ухвалі слідчого судді сумі є непомірною для підозрюваного.

Той факт, що заставодавець вимагає повернення суми, внесеної у якості застави за підозрюваного не є підставою для зміни застосованого запобіжного заходу. До того ж такі доводи не знайшли документального підтвердження під час розгляду клопотання.

Таким чином, оскільки у клопотанні захисником фактично не наведено нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу та не доведено, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання зможе запобігти ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, то у такому разі, у задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 201, 371, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52016000000000063 від 02.03.2016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін