Документ № 89096683

справа № 991/1287/20

провадження №11-кп/991/27/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Панкулича В.І.,

секретаря судового засідання Онуфрієнко І.В.

за участю прокурора Мусіяки В.В.,

захисника обвинуваченого Бондаренка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мусіяки Валентина Володимировича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2020 року про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 грудня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000001129,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

11 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора надійшов для розгляду обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою обвинуваченого ОСОБА_1 про отримання ним копії цього обвинувального акта з додатками, угодою про визнання винуватості, укладеною 10 лютого 2020 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю його захисника - адвоката Бондаренка І.В.

У підготовчому судовому засіданні ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2020 року в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 10 лютого 2020 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника останнього - адвоката Бондаренка І.В., у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 грудня 2019 року за №52019000000001129 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209Кримінального кодексу України, відмовлено, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 повернуто прокурору для продовження досудового розслідування.

В обґрунтування постановленої ухвали суд вказав, що при узгодженні сторонами угоди покарання ОСОБА_1 із застосуванням ч.1 ст.69 КК України не враховано тяжкість вчинених злочинів, внаслідок яких заподіяні тяжкі наслідки, види та розмір покарання, передбаченого санкціями частини п`ятої статті 191, частини третьої статті 209Кримінального кодексу України, та обставини, при яких їх вчинено, сторонами в угоді не визначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та не визначено конфіскацію майна, які є обов`язковими додатковими покараннями відповідно до санкцій статей, що інкримінуються ОСОБА_1 . Тому, на думку колегії суддів, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження не відповідають тому пом`якшенню покарання, яке просять застосувати сторони угоди про визнання винуватості, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 08 квітня 2020 року прокурор Мусіяка В.В звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2020 року в частині повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №52019000000001129 скасувати, обвинувальний акт з додатками повернути до Вищого антикорупційного суду на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання та направити кримінальне провадження до Вищого антикорупційного суду для нового розгляду обвинувального акту у тому ж складі суду, починаючи зі стадії підготовчого судового засідання.

Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою та підлягає скасуванню внаслідок допущеного судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд одночасно прийняв рішення передбачене п.1 ч.3 ст.314 КПК України та п.3 ч.3 ст.314 КПК України - відмовив у затвердженні угоди та повернув обвинувальний акт, при цьому, повернувши обвинувальний акт прокурору, суд не встановив невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України та не навів відповідних доводів в оскаржуваному рішенні з зазначенням належного обґрунтування.

Крім того, прокурором вказано на вчинення всіх необхідних, на його думку, слідчих та процесуальних дій під час досудового розслідування у даному провадженні, через що відсутня необхідність для повернення провадження для досудового розслідування, про що ним повідомлено колегію суддів першої інстанції. В той же час, прокурор вважає, що з урахуванням узагальнення судової практики, на підставі такого повідомлення навіть в разі відмови у затвердженні угоди, суд був зобов`язаний призначити судовий розгляд наявного обвинувального акта, а не повертати його для продовження досудового розслідування.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі із зазначених у ній підстав.

Захисник обвинуваченого Бондаренко І.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, зазначивши, що доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до формалізму, оскільки суд, вказавши в оскаржуваному рішенні про повернення обвинувального акту прокурору, фактично обґрунтував та постановив рішення про повернення саме кримінального провадження у зв`язку з відмовою суду в затвердженні угоди про визнання винуватості.

Також, на думку захисника, повернення обвинувального акту з додатками до Вищого антикорупційного суду на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання призведе до істотного порушення права на захист обвинуваченого, оскільки після ініціювання та подальшого укладання угоди про визнання винуватості та відповідного складання обвинувального акту за наслідком укладення угоди сторона захисту сподівалась на затвердження угоди судом та не розраховувала на судовий розгляд даного обвинувального акту. Призначення ж судом першої інстанції судового розгляду обвинувального акта, складеного через укладання угоди про визнання винуватості, не відповідає інтересам та мотивам, з яких обвинувачений погодився на укладання угоди, та істотно порушує права сторони захисту на реалізацією передбачених законодавством процесуальних прав та можливостей під час досудового розслідування, які в подальшому не зможуть бути реалізовані належним чином під час судового розгляду такого обвинувального акта.

Мотиви суду.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що в підготовчому судовому засіданні судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості з зазначених в п.2 ч.7 ст.474 КПК України підстав щодо невідповідності умов угоди інтересам суспільства, в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується за поданою прокурором апеляційною скаргою.

В той же час, вимоги апеляційної скарги стосуються вищевказаного рішення від 02 квітня 2020 року щодо повернення обвинувального акту з додатками прокурору для продовження досудового розслідування.

Перелік рішень, які можуть бути прийняті судом у підготовчому судовому засіданні, наведений у ч.3 ст.314 КПК України і є вичерпним.

За положеннями абз.2 ч.7 ст.474 КПК України в разі відмови суду в затверджені угоди про визнання винуватості досудове розслідування або судове провадження (в залежності від того, на якій стадії укладено угоду) продовжуються в загальному порядку.

Тобто, в разі відмови у затвердженні угоди за передбачених ч.7 ст.474 КПК України підстав суд повертає кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, саме для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України, або продовжує судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду укладено саме під час здійснення судового провадження.

Вчинення судом таких дій підтверджуються положеннями п.1 ч.3 ст.314 КПК України, згідно з якими у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.

Таким чином, зазначена норма п.1 ч.3 ст.314 КПК України передбачає реалізацію положень абз.2 ч.7 ст.474 КПК України під час підготовчого судового засідання в разі відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, досягнутої (укладеної) під час досудового розслідування, та вчинення певних дій судом - повернення кримінального провадження прокурору саме для продовження досудового розслідування.

В той же час, за п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Тобто, підставою для застосування зазначеної норми є встановлення судом у підготовчому судовому засіданні за результатами перевірки обвинувального акту, який надійшов до суду без укладеної угоди, його невідповідності передбаченим КПК України вимогам, які не можуть бути усунуті під час його судового розгляду.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що оскаржуване прокурором судове рішення від 02 квітня 2020 року прийнято за наслідками розгляду у підготовчому судовому засіданні питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 , питання щодо відповідності обвинувального акту встановленим кримінальним процесуальним законодавством вимогам не обговорювались та не досліджувались, що не оспорюється учасниками апеляційного провадження.

Рішення про відмову у затвердженні угоди та повернення кримінального провадження приймається за результатами розгляду судом саме змісту угоди, натомість рішення про повернення обвинувального акта приймається за наслідками перевірки обвинувального акта без укладеної угоди на відповідність встановленим КПК України вимогам до обвинувального акту, повернення обвинувального акта прокурору за п.3ч.3 ст.314 КПК України здійснюється для усунення його недоліків.

Відтак, неможливо в цій ситуації стверджувати про застування колегією суддів першої інстанції положень саме п.3 ч.3 ст.314 КПК України при поверненні обвинувального акта, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, повернення обвинувального акта судом здійснено не у зв`язку з невідповідністю цього акта вимогам КПК України, а для продовження досудового розслідування через відмову у затвердженні угоди.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції на підставі системного, логічного та цільового аналізу обставин прийняття оскаржуваного рішення приходить до висновку про дотримання судом першої інстанції процедури розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні та прийняття рішення за наслідками відмови у її затвердженні про повернення саме для продовження досудового розслідування отриманих судом матеріалів провадження - обвинувального акта з додатками замість дотримання формального зазначення «повернення кримінального провадження», як це зазначено у п.1 ч.3 ст.314 КПК України.

На підтвердження таких висновків суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2009 у справі Sutyazhnik v. Russia (заява № 8269/02) в якому зокрема Суд дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки. Під правовим пуризмом, виходячи із практики Європейського суду з прав людини, слід розуміти невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок. Тобто мова фактично йде про недопустимість надмірного та необґрунтованого формалізму в судових рішеннях.

Із врахуванням наведеного вище, на підставі змісту положень ст.ст.3, 291, 314, 469,474 КПК України суд констатує про наявність ознак правового пуризму в апеляційних вимогах прокурора щодо зазначення повернення обвинувального акта з додатками для продовження досудового розслідування без встановлення будь-яких недоліків, передбачених КПК України, замість зазначеного у п.1 ч.3 ст.314 КПК України повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, оскільки правильне прийняте по суті рішення оскаржується через формальне недотримання судом термінології.

Відтак, оскільки повернення обвинувального акту оскаржується в апеляційному порядку, колегія судів перевірила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку, що повернення обвинувального акту з додатками у цьому кримінальному провадженні і повернення кримінального провадження в розумінні п.1 ч.3 ст.314 КПК України, матеріали якого прокурором надані суду для проведення підготовчого судового засідання, є тотожними поняттями та наслідком саме відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості з підстав її невідповідності вимогам КПК України.

Щодо посилань прокурора про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта при відмові в затвердженні угоди, суд звертає увагу на наступне.

В обґрунтування посилань на неправомірність оскаржуваного рішення в частині повернення обвинувального акта з додатками прокурору для продовження досудового розслідування прокурор з посиланням на положення постанови Пленуму ВССУ №13 від 11 грудня 2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» зазначає про необхідність призначення судом в разі відмови у затвердженні угоди судового розгляду для проведення судового провадження в загальному порядку у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Слід зазначити, що в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ним колегії суддів Вищого антикорупційного суду повідомлялось про закінчення досудового розслідування, однак із матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором відповідне клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення, під час підготовчого судового засідання не заявлялося, натомість судовий розгляд, в разі відмови у затвердженні угоди про винуватість, на підставі зазначених прокурором положень може бути призначений для проведення судового провадження в загальному порядку лише в разі, коли до суду надійшов обвинувальний акт (без укладеної під час досудового розслідування угоди), проте угоду було укладено вже під час підготовчого провадження, а також подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення прокурору наданих суду матеріалів для продовження досудового розслідування у зв`язку з відмовою суду в затвердженні угоди, як того вимагає п.1 ч.3 ст.314 КПК України.

При цьому суд зауважує, що при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у затвердженні угоди та повернення наданих до суду матеріалів без призначення обвинувального акту до розгляду порушення та/або звуження змісту прав будь-якого учасника судового провадження не відбулося, що відповідає в тому числі інтересам та мотивам обвинуваченого як сторони укладеної під час досудового розслідування угоди.

Колегія суддів також звертає увагу, що повернення прокурору обвинувального акту з додатками для продовження досудового розслідування не позбавляє прокурора права повторного направлення обвинувального акта до суду для вирішення питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, в порядку передбаченому КПК України.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали дотримано вимоги процесуального законодавства щодо розгляду угоди про винуватість та прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду, істотних порушень норм КПК України, які б свідчили про помилковість висновків суду та могли б стати підставою для скасування ухвали, в тому числі за вимогами та обставинами, зазначеними прокурором в апеляційній скарзі, під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв`язку з чим, враховуючи викладені обставини у всій сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено по суті законну ухвалу про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мусіяки Валентина Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2020 року про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 грудня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000001129, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Панкулич В.І.