Документ № 89097133

Дата засідання: 06/05/2020
Дата винесення рішення: 06/05/2020
Справа №: 991/3125/20
Провадження №: 52019000000001072
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.
Секретар : Будкової В.О.
Захисник/адвокат : Кецко В.Я.

Справа № 991/3125/20

Провадження1-кс/991/3219/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,

прокурорів Шкрум В., Кохно В.О.,

захисника адвоката Кецко В. Я.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Р. П. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шандровець, Турківського району Львівської області, громадянина України; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має малолітню доньку 2013 року народження,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,

у кримінальному провадженні № 52019000000001072, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2019,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Догойди Р. П., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Шкрум В., про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 .

1.1.В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Детектив посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлені такі обставини:

1.1.1. Суддя Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_1 25.11.2019 запропонував ОСОБА_2 надати йому неправомірну винагороду в розмірі 500 доларів США за закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, а в подальшому отримав вказану суму неправомірної вигоди за наступних обставин.

1.1.2.Працівниками Турківського відділення поліції Самбірського відділу Головного управління поліції у Львівській області 25.10.2019 був складений протокол відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. 30.10.2019 цей протокол був скерований для розгляду до Турківського районного суду Львівської області та відповідно до звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями матеріали переданий до розгляду судді ОСОБА_1 , як єдиному судді суду. Надалі ОСОБА_2 були направлені повістки про виклик до суду у справі про адміністративне правопорушення.

1.1.3.На прохання ОСОБА_20. ОСОБА_21. 25.11.2019 прибув до судді ОСОБА_1 з метою з`ясування причини виклику останнього до суду. Під час цієї зустрічі ОСОБА_1 висловив прохання надати йому неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США. При цьому ОСОБА_1 знав про те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.11.2019 № 3049/0/15-19 його було тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності; усвідомлював, що відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП стягнення може бути накладене не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення; а також розумів, що як виконувач обов`язків голови суду він контролює діяльність апарату суду та може вжити заходів щодо унеможливлення прийняття у справі законного рішення та не скерування до Львівського апеляційного суду подання про визначення підсудності у справі про адміністративне правопорушення.

1.1.4.Під час подальших зустрічей та телефонних розмов ОСОБА_1 повторював свою вимогу, наголошуючи на негативних наслідках притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

1.1.5.14.01.2020 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 200 доларів США та наголосив на необхідності передачі решти суми, які отримав 21.01.2020.

1.1.6.В подальшому в ході проведення 24.01.2020 обшуку в приміщенні Турківського районного суду Львівської області був виявлений та вилучений предмет неправомірної вигоди - 500 доларів США.

1.2.Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив стверджує, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Повідомлення про підозру вручене ОСОБА_1 02.03.2020.

1.3.В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту детектив у клопотанні зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає про ризики переховування від органів досудового розслідування, знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

1.4.Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м?яких запобіжних заходів обґрунтовує тим, що вони не забезпечать виконання процесуальних обов`язків та не гарантують можливості запобігти встановленим ризикам, в підтвердження чого посилається на затягування ОСОБА_1 досудового розслідування, яке мало місце в іншому кримінальному провадженні № 42018000000003042 під час дії запобіжного заходу - застави.

1.5.При постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу детектив просить покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відлучатися із м. Турка Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ,; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

-носити електронний засіб контролю.

1.6.В підтвердження того, що підозрюваному надані копії клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається розписка підозрюваного, згідно з якою ОСОБА_1 отримав ці документи 13.04.2020.

2.В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:

2.1.Прокурор підтримав доводи клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Пояснив, що інші заходи не здатні запобігти ризикам кримінального провадження, адже в іншому кримінальному провадженні № 42018000000003042 до підозрюваного було застосовано заставу, однак цей запобіжний захід не завадив йому вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, про необхідність саме цілодобового домашнього арешту свідчить неналежна процесуальна поведінка підозрюваного - ухилення від отримання повісток, нез`явлення до детектива за викликом. Строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців - до 02.06.2020, отже для належного виконання завдань кримінального провадження необхідним є такий запобіжний захід.

2.2.Підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що при наданні згоди на тримання його під арештом Вища рада правосуддя вийшла за межі подання прокурора, досліджувала факти, які не були визначені в ньому, отже сама підстава звернення з клопотанням є неналежною. Зазначив про відсутність обґрунтованої підозри, адже до клопотання не надано жодного доказу, що саме ОСОБА_1 отримав ці грошові кошти. Відповідно до матеріалів клопотання грошові кошти виявлено не в кабінеті судді та не при його особистому обшуку, а в підсобних приміщеннях суду. Заперечував обставини, зафіксовані у протоколах допитів свідків та протоколах негласних слідчих (розшукових) заходів, досліджених в судовому засіданні. Також вказав, що з 21.11.2019 він не здійснював правосуддя у зв`язку з відстороненням його Вищою радою правосуддя, отже в нього не було повноважень вирішувати справу про адміністративне правопорушення. Наголошував на тому, що чинне законодавство не передбачає процедури передачі справи про адміністративне правопорушення апеляційному суду для визначення підсудності. Вважає безпідставними заявлені стороною обвинувачення ризик переховування з огляду на те, що він не має закордонного паспорту та не ухилявся від прибуття до детектива, ризик перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків - з огляду на те, що не має повноважень здійснювати правосуддя і останній час взагалі майже не буває на роботі (з 02 лютого 2020 року перебував на лікарняному, з 13 березня 2020 року у відпустці). Вважає, що обґрунтованість підозри і наявність ризиків мають бути оцінені поза розумним сумнівом. Посилався на стан свого здоров`я, та на те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина 2013 року народження і непрацездатні батьки, які мають проблеми зі здоров`ям і потребують постійної допомоги з його боку. Це унеможливлює застосування до нього домашнього арешту, оскільки при такому запобіжному заході він не зможе утримувати свою сім`ю і забезпечувати їм нормальне існування. Крім того, зазначив, що до нього в іншому кримінальному провадженні вже застосовано запобіжний захід, а чинне законодавство не передбачає одночасно двох запобіжних заходів в різних кримінальних провадженнях. Разом з тим, вважає, що застосування запобіжного заходу призведе до неможливості реалізації права на працю та права на отримання медичної допомоги. Не заперечував проти застосування до нього особистого зобов`язання з покладенням таких обов`язків, щоб він міг виїжджати з місця свого проживання для отримання медичної допомоги, лікування дитини, спілкування з адвокатом та допомоги батькам.

2.3.Захисник підтримав доводи підозрюваного. Додатково зазначив, що показання свідків підтверджують лише факти вимоги і не свідчать про отримання підозрюваним грошових коштів, а період, про який йдеться, охоплює відсторонення підозрюваного від здійснення правосуддя. В матеріалах справи, крім показань свідків, на яких здійснювали вплив детективи, відсутні докази отримання підозрюваним неправомірної вигоди. Просив врахувати той факт, що підозрюваний реагував на всі судові виклики, незважаючи на те, що не отримував їх шляхом направлення відповідних заяв, в тому числі, про відкладення судового засідання, а також позитивні характеристики та сімейний стан підозрюваного.

3.Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.1.Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

3.1.1.З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України). Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.03.2020, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001072 розпочате 02.12.2019.

ОСОБА_1 02.03.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується відміткою ОСОБА_1 про отримання 02.03.2020 повідомлення про підозру. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_1 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.1.2.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

-чи наявні ризики кримінального провадження;

-чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;

-індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

3.2.Щодо обґрунтованості підозри:

3.2.1.Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

3.2.2.В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме прохання службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища та одержання такою особою зазначеної неправомірної вигоди.

3.2.3.В примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що у статті 368 цього кодексу під неправомірною вигодою розуміють, в тому числі, грошові кошти, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Службовими особами, які займають відповідальне становище, зокрема, є судді (п. 2 примітки до ст. 368 КК України). Із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування встановлюються обставини прохання та одержання неправомірної вигоди суддею Турківського районного суду Львівської області, отже особою, яка займає відповідальне становище.

3.2.4.Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

3.2.5.Для визначення причетності ОСОБА_1 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені відомості, надані сторонами, зокрема:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.11.2019, в якому зазначені відомості про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до усної заяви ОСОБА_2 ;

-протокол огляду від 11.12.2019, яким зафіксовані результати пошуку в мережі Інтернет інформації про призначення ОСОБА_1 суддею Турківського районного суду Львівської області та інформації про справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ;

-протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 02.12.2019, 05.12.2019, 25.12.2019, 03.01.2020, 14.01.2020, 30.01.2020, в яких він неодноразово показав, що суддя ОСОБА_1 висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та надав відомості про обставини, в яких це мало місце;

-протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 02.12.2019, в якому він показав, що суддя ОСОБА_1 висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду;

-протокол огляду та вручення грошових коштів від 03.01.2020 з додатками, за яким ОСОБА_3 вручені оглянуті грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі як предмета неправомірної вигоди;

-протокол обшуку від 24.01.2020 з додатком, згідно з яким в приміщенні Турківського районного суду Львівської області вилучений предмет неправомірної вигоди;

-протокол огляду від 25.01.2020 вилучених під час обшуку речей і документів, серед яких матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , яке було передане на розгляд судді ОСОБА_1 ;

-протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 30.01.2020, в якому він показав, що ОСОБА_1 декілька разів брав у нього мобільний телефон і телефонував невідомим особам, а також про обставини спільної подорожі ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в автомобілі співробітника;

-протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 30.01.2020, в якому вона показала, що ОСОБА_1 часто просив у неї її мобільний телефон для здійснення дзвінків невідомим особам;

- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 25.02.2020, в якому він показав, що ОСОБА_1 в грудні 2019 і січні 2020 року інколи брав у нього мобільний телефон для здійснення дзвінків, серед яких номер ОСОБА_3 ;

-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.03.2020, в якому вона показала про обставини підготовки нею проекту постанови в адміністративній справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 ;

-протокол огляду від 20.02.2020 відеореєстратора, вилученого з приміщення Турківського районного суду Львівської області, на якому виявлені відеозаписи зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ;

-протоколи від 27.12.2019, 28.12.2019, 29.12.2019 та від 13.01.2020 за результатами проведення негласних (слідчих) дій, а саме аудіо-відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на яких зафіксовані розмови між ОСОБА_3 і ОСОБА_1

3.2.6.Зазначені відомості у сукупності дають підстави слідчому судді вважати, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані детективом до клопотання докази в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Отже дотримані стандарти п. 1 ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 177 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри.

3.2.7.Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

3.2.8.В цьому контексті слідчий суддя вважає за необхідне відреагувати на заперечення сторони захисту щодо відсутності доказів отримання особисто підозрюваним неправомірної вигоди. Крім протоколу обшуку, в якому зафіксоване місце виявлення неправомірної вигоди, на користь обґрунтованої підозри свідчать також відомості у показаннях свідків та протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксовані відповідні обставини кримінального правопорушення, які формують цілісну картину подій, які могли відбуватися, і яких достатньо для цілей застосування запобіжного заходу і переходу до дослідження наступного блоку обставин - про наявність ризиків кримінального провадження. При цьому слідчий суддя зауважує, що не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі оцінки сукупності отриманих відомостей визначає лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для цілей застосування щодо неї запобіжного заходу. З цих підстав відхиляється твердження підозрюваного про необхідність оцінки всіх обставин, що стосуються підозри і ризиків кримінального провадження, за стандартом «поза розумним сумнівом», оскільки такий стандарт застосовується на пізніх етапах кримінального провадження при визначенні доведеності пред`явленого обвинувачення.

3.2.9.Також матеріали клопотання спростовують доводи підозрюваного щодо неможливості вчинення ним кримінального правопорушення через його відсторонення від здійснення правосуддя рішенням Вищої ради правосуддя від 21.11.2019 № 3049/0/15-19. Так, як слідує з матеріалів кримінального провадження протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 був складений працівниками Турківського відділення поліції Самбірського відділу Головного управління поліції у Львівській області 25.10.2019, а матеріали цієї справи скеровані до суду 30.10.2019, тобто ще до винесення рішення ВРП. Цього ж дня відповідно до звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями матеріали передані до розгляду судді ОСОБА_1 . , як єдиному судді суду. В матеріалах клопотання міститься повістка про виклик ОСОБА_2 до суду, що свідчить про фактичне здійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя в цей період, в тому числі і у справі про адміністративне правопорушення, вчиненого ОСОБА_2

3.2.10.Також відхиляються слідчим суддею і доводи ОСОБА_1 щодо неможливості вжиття ним заходів для передачі справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності. З наданих до матеріалів листів в.о. Голови Турківського районного суду від 18.01.2019 та 18.04.2019, які направлялися на адресу Львівського апеляційного суду, вбачається, що відповідні звернення про визначення підсудності стосувалися інших справ про адміністративні правопорушення щодо інших осіб та направлялися задовго до обставин кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні (листи датовані січнем - квітнем 2019 року, в той час як матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 були скеровані до Турківського районного суду 30.10.2019, а ОСОБА_1 був відсторонений від здійснення правосуддя 21.11.2019). Доказів скерування матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 до Львівського апеляційного суду для передачі її іншому суду, матеріали клопотання не містять. Разом з тим, в контексті обставин, що досліджуються в цьому провадженні, процесуальні можливості направлення матеріалів для визначення підсудності, на думку слідчого судді, значення не мають, оскільки предметом досудового розслідування є прохання щодо отримання неправомірної вигоди та безпосереднє її отримання.

3.3.Щодо ризиків кримінального провадження:

3.3.1.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

3.3.2.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

-знищити документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,

-незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні,

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

-вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.3.3.Заявлені ризики заслуговують на увагу з огляду на таке:

3.3.3.1. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності за наявності кримінального провадження, яке розглядається щодо нього Вищим антикорупційним судом. Відомості про перебування на утриманні підозрюваного малолітньої доньки не є достатньо стримуючим фактором, адже вона перебуває також на утриманні його матері - дружини ОСОБА_1 . А посилання на необхідність утримувати батьків похилого віку ґрунтуються виключно на поясненнях підозрюваного і не підтверджуються матеріалами справи. Так, з наданих підозрюваним до матеріалів клопотання довідок сільської ради вбачається, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_16 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_17 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а підозрюваний проживає за іншою адресою АДРЕСА_2 , про що він підтвердив в судовому засіданні. Довідка Виконавчого комітету Шандрівецької сільської ради про те, що ОСОБА_1 «допомагає батькам у веденні домашнього господарства» не приймається слідчим суддею до уваги, оскільки ці обставини не можуть підтверджуватися довідкою, а законодавство не наділяє виконком повноваженнями підтверджувати такі факти. Крім того, з наданих підозрюваним документів вбачається, що його мати ОСОБА_18 має статус матері-героїні, підозрюваний в судовому засіданні пояснив, що в неї вісім дітей. Таке за умови роздільного проживання і відсутності належного підтвердження факту утримання батьків, спростовує твердження підозрюваного про те, що батьки перебувають виключно на його утриманні. Отже наявність міцних соціальних зв`язків, які в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могли б утримувати підозрюваного в місці свого проживання від переховування від органу досудового розслідування та суду не є підтвердженою в достатній мірі.

Отже, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.

При чому слідчий суддя бере до уваги відсутність у підозрюваного документу для виїзду закордон, однак в світлі встановленого ризику переховування, ця обставина не має значення, оскільки переховуватися можливо як за межами території України, так і в межах держави.

3.3.4.Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим з огляду на те, що підозрюваний з лютого 2010 року працював суддею Турківського районного суду Львівської області, був єдиним суддею в суді, а з 10 липня 2018 року виконує обов`язки Голови цього суду, в його підпорядкуванні є близько 15 осіб. Статус судді та адміністративна посада наділяли його певними організаційно-розпорядчими і адміністративними функціями, в тому числі по відношенню до інших працівників суду (секретаря судового засідання, помічників судді, працівників апарату суду), а враховуючи тривалий час роботи в системі судоустрою, ризик впливу на свідків обумовлюється також можливим авторитетом підозрюваного до інших осіб. Отримані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки. Також з огляду на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого періоду був єдиним суддею в Турківському районі Львівської області та здійснював правосуддя, він може мати робочі і дружні зв`язки із місцевими жителями, в тому числі працівниками правоохоронних органів, що свідчить про можливість використання ним таких відносин з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні. Зважаючи на те, що свідками в цьому кримінальному провадженні є в переважній більшості працівники суду, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів під час судового розгляду (в тому числі допиту свідків), ризик впливу підозрюваного на них з метою зміни показань в майбутньому видається достатньо вірогідним.

3.3.5.Також достатньо обґрунтованим є ризик знищення документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинений шляхом використання службового становища. На даний час ОСОБА_1 , хоча і відсторонений від здійснення правосуддя, однак є єдиним суддею Турківського районного суду Львівської області і в.о. голови цього суду. У зв`язку з цим, використовуючи своє службове становище і посаду, та з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний може вчинити дії із знищення документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, зокрема матеріалів адміністративної справи № 458/867/19 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, чи документів, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в систему документообігу суду вже вносилися та видалялися проекти постанови по вказаній адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, однак останній проект перебуває в статусі «чернетка». Ці обставини можуть свідчити про достатню ймовірність таких дій із видалення документів в подальшому. А той факт, що незважаючи на відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, він продовжує перебувати на посаді судді Турківського районного суду та може мати доступ до документів, які мають значення для кримінального провадження або своїм авторитетом може вплинути на осіб, в розпорядженні яких вони знаходяться, свідчить про високу ймовірність такого ризику. Посилання підозрюваного на те, що справа щодо ОСОБА_2 перебуває у Сколівському районному суді не спростовує ризик знищення відповідних документів щодо цієї справи, які залишилися в електронному вигляді (проекти, чернетки, записи, тощо) та можуть мати значення для кримінального провадження.

3.3.6.Достатньо вірогідним визнається і ризик перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню, зважаючи на процесуальну поведінку підозрюваного з часу повідомлення йому про підозру та під час розгляду слідчим суддею клопотання про застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження. Матеріали клопотання свідчать про неодноразове вчинення підозрюваним дій щодо унеможливлення отримання процесуальних документів та вчинення ним необхідних процесуальних дій. Так, ще до повідомлення йому про підозру ОСОБА_1 перебував на лікуванні (з 01.02.2020 по 02.02.2020 - на стаціонарному, а з 03.02.2020 по 12.03.2020 - на амбулаторному), а одразу після закінчення тимчасової непрацездатності та повернення на роботу 13.03.2020 видав наказ про відпустку тривалістю 36 календарних днів з 13.03.2020 по 17.04.2020. Слідчий суддя наголошує, що поважними причинами неприбуття на виклик є не саме перебування на лікарняному, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад (п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України). Як свідчать надані стороною захисту матеріали такі обставини мали місце лише з 01.02.2020 по 02.02.2020, отже в світлі конкретних обставин цієї справи, у підозрюваного не було поважних причин, які б на законодавчому рівні давали йому можливість не прибувати до детектива за викликом.

3.3.7.Підозрюваний надав до матеріалів клопотання лікарняні, які свідчать про його непрацездатність у періоди з 01.02.2020 по 02.02.2020 та з 03.02.2020 по 12.03.2020 та лист-повідомлення в НАБУ про неможливість у зв`язку з цим прибуття для проведення слідчих дій 06.03.2020. Щодо викликів його до слідчого на 18, 20 та 23 березня, ним був направлений лист про неможливість прибуття у зв`язку із запровадженням карантину. Лише під час розгляду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 подавав до суду два не підписані відводи слідчому судді (у зв`язку з чим ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду заяви про відвід повернуті). В цій справі було призначено 5 (п`ять) судових засідань (16.04.2020, 21.04.2020, 27.04.2020, 30.04.2020, 05.05.2020), які відкладалися у зв`язку з неявкою підозрюваного або його клопотаннями про відкладення (які направлялися від імені ОСОБА_1 , однак як і заяви про відвід не були ним підписані). Слідчий суддя відхиляє твердження підозрюваного про те, що він був впевнений в їх підписанні, оскільки не є спеціалістом по технічних питаннях, для направлення клопотань залучав компетентну особу і був впевнений в тому, що всі його документи, направлені на адресу Вищого антикорупційного суду, були підписані. Адже перебування на посаді судді обумовлює знання і необхідність підписання проектів рішень електронним цифровим підписом. Тому направлення таких не підписаних документів із зазначенням себе відправником слідчий суддя розцінює як перешкоджання розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Крім того, судові повістки направлялися підозрюваному на всі відомі суду адреси, однак ним не отримувалися, при тому, що показання свідків підтверджують факт його обізнаності про необхідність отримання виклику.

При чому ОСОБА_1 подавав клопотання про відкладення судових засідань, посилаючись на неможливість прибуття до суду через карантин, однак не виявляв бажання скористатися можливістю проведення участі в засіданні в режимі відео-конференції із найбільш наближеного до його місця проживання суду. Лише 29.04.2020 захисником було подане відповідне клопотання. В судовому засіданні підозрюваний заявляв клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому часу для підготовки відповідних заперечень і надання доказів, в той час, коли клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу було ним отримане ще 13.04.2020. Відповідне ж заперечення на це клопотання із документами подане лише 05.05.2020. При цьому в матеріалах відсутні документи, що свідчили б про об`єктивну неможливість сформувати свою позицію більше ніж за два тижні між отриманням клопотання та судовим засіданням з його розгляду при направленні клопотань про відкладення судового засідання.

Такі дії підозрюваного слідчий суддя розцінює як такі, що спрямовані на затягування судового розгляду, та загалом можуть свідчити про схильність підозрюваного до такого способу поведінки, до якого він вдається з метою перешкоджання швидкому та оперативному розгляду кримінального провадження задля відтермінування в часі розгляду «неприємних» в процесуальному плані для нього питань.

3.3.8. Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя враховує таке. Як підтверджується матеріалами клопотання, до вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, детективами Національного антикорупційного бюро України вже здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003042. У цьому провадженні ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і справа перебуває на цей час на розгляді Вищого антикорупційного суду по суті. Однак не зважаючи на це, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019. Також у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності рішенням Вищої ради правосуддя від 21.11.2019 ОСОБА_1 тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Тому вказаний ризик не є очевидно необґрунтованим.

3.3.9.За таких обставин, слідчий суддя вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

3.4.Щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту:

3.4.1.Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст. 181 КПК України). У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Санкція ч. 3 ст. 368 КК України, яка інкримінується ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років, що обумовлює можливість застосування домашнього арешту.

3.4.2.Як підтверджується матеріалами провадження, указом Президента України від 03.02.2010 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Турківського районного суду Львівської області строком на п`ять років, а згідно з указом Президента України від 29.12.2017 - безстроково.

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Разом з тим рішенням від 09.04.2020 № 911/0/15-20 Вища рада правосуддя надала згоду на утримання судді Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_1 під арештом.

За таких умов застосування щодо ОСОБА_1 домашнього арешту є можливим і відповідає положенням законодавства.

3.4.3.В світлі конкретних обставин цієї справи, для нівелювання ризиків кримінального провадження, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного слідчий суддя вбачає за можливе та доцільне застосувати до нього цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. При чому слідчий суддя бере до уваги наявність іншого кримінального провадження, в якому підозрюваний обвинувачується у вчиненні такого ж діяння, та до нього застосований інший запобіжний захід-застава. Саме такий запобіжний захід, щодо якого клопоче прокурор, для підозрюваного ОСОБА_1 в цьому кримінальному провадженні буде балансоутворюючим фактором при виконанні завдань кримінального провадження - поєднання прав людини і інтересів суспільства в розслідуванні злочинів і здійсненні правосуддя.

3.4.4.Посилання підозрюваного на стан свого здоров`я в обґрунтування неможливості застосування щодо нього домашнього арешту відхиляються слідчим суддею, оскільки не підтверджують наявності у підозрюваного хронічних хвороб або станів, які б унеможливлювали його перебування вдома під домашнім арештом. Надані підозрюваним копії медичної документації (виписка, результати аналізів, кардіограми, консультативні висновки, результати УЗД, та інші) щодо стану здоров`я доньки та батьків не приймаються до уваги, оскільки вони також не підтверджують відповідні обставини і свідчать переважно про факти звернення до медичних установ (у вересні-жовтні 2019, лютому 2020 року).

3.4.5.Разом з тим, задля забезпечення можливості надання підозрюваному медичної допомоги у разі необхідності слідчий суддя вважає за можливе для таких випадків зробити виключення щодо перебування під домашнім арештом. Тому доцільним вбачається застосування цілодобового домашнього арешту із забороною підозрюваному відлучатися з місця проживання за винятком випадків необхідності отримання медичної допомоги.

3.4.6.За таких умов, приймаючи до уваги визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, зважаючи на визначену детективом роль підозрюваного у вчиненні правопорушення та аналізуючи наведене у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що домашній арешт є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання детектива слід задовольнити.

3.4.7.Слідчий суддя відхиляє доводи підозрюваного щодо його незгоди із рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 № 911/0/15-20, яким надана згода на його арешт, оскільки до повноважень слідчого судді не входить оцінка рішень Вищої ради правосуддя. А обставини, на які посилається підозрюваний зводяться до його незгоди із обґрунтованістю підозри, що вже досліджувалося слідчим суддею у п. 3.2 цієї ухвали.

3.4.8.Також безпідставними є твердження підозрюваного про неможливість застосування запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, оскільки в межах іншого кримінального провадження № 4201800000003042 до нього вже застосований запобіжний захід у виді застави. Такі висновки не ґрунтуються на нормах КПК України, норми глави 18 якого передбачають застосування запобіжних заходів «під час досудового розслідування» «у кримінальному провадженні», а однією з підстав цього є обґрунтована підозра у вчинені кримінального правопорушення. В кримінальному провадженні № 4201800000003042 встановлюються обставини вчинення іншого кримінального правопорушення ніж обставини, які розслідуються у цьому, а запобіжний захід застосований з метою забезпечення дієвості того кримінального провадження. Враховуючи саму природу запобіжного заходу, для забезпечення дієвості кримінального провадження № 52019000000001072 від 02.12.2019 застосовується інший запобіжний захід, дія якого поширюється лише на ті процесуальні відносини, що виникають під час досудового розслідування саме у цьому провадженні.

3.4.9.Підозрюваний неодноразово наголошував, що застосування домашнього арешту позбавить його можливості реалізувати право на працю, що свідчить про важливість цього аргументу в позиції сторони захисту. Тому слідчий суддя вважає за необхідне приділити увагу цьому питанню. Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний з 21.11.2019 не здійснює правосуддя у зв`язку з його відстороненням Вищою радою правосуддя. В судовому засіданні підозрюваний пояснив, що незважаючи на це, він зобов`язаний перебувати на робочому місці, оскільки від цього залежить отримання ним заробітної плати. Також він виконує обов`язки голови суду, що обумовлює повноваження періодично підписувати певні документи. Разом з тим, підозрюваний пояснив, що останній час взагалі майже не буває на робочому місці (з 02 лютого 2020 року перебував на лікарняному, з 13 березня 2020 року у відпустці). За таких обставин відповідні посилання підозрюваного на необхідність реалізації права на працю виглядають маніпулятивними і не заслуговують на увагу при вирішенні питання щодо застосування домашнього арешту.

3.5.Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу:

3.5.1.Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

3.5.2.Зокрема, слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів) та застави, адже вони пов`язані з перебуванням підозрюваного на території вчинення злочину і з потенційним доступом останнього до свідків та матеріалів, які мають значення для кримінального провадження.

3.5.3.Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов`язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного обмеження свободи підозрюваного.

3.5.4.Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж домашній арешт, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.

3.6.Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України:

3.6.1.Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.

3.6.2.Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

-надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

-інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

-станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилося повних 42 роки;

-підозрюваний одружений, має малолітню доньку ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 ;

-даних про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки на території України не надані;

-дані щодо майнового стану підозрюваного не надані;

-підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий; на даний час є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 42018000000003042 від 05.12.2018; ухвалою слідчого судді від 09.01.2019 щодо нього застосований запобіжний захід у виді застави; справа на даний час перебуває на розгляді по суті у Вищому антикорупційному суді.

3.7.Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:

3.7.1.У зв`язку із обранням підозрюваному запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов`язки, про які зазначає детектив у клопотанні. Разом з тим, з метою забезпечення підозрюваному можливості догляду за батьками у разі необхідності слідчий суддя обмежує обов`язок не відлучатися без згоди слідчого, прокурора територією Турківського району. За таких умов на підозрюваного покладаються такі обов`язки:

-прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відлучатися із Турківського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-носити електронний засіб контролю

3.8.Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. А у відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Як підтверджується копією постанови Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 16 квітня 2020 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019 продовжений до 02.06.2020 включно. Тому строк домашнього арешту та дії покладених на нього обов`язків встановлюється слідчим суддею до закінчення строку досудового розслідування, а саме до 02.06.2020.

4.За таких умов наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження та індивідуальними особливостями підозрюваного дають слідчому судді процесуальні підстави для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Зважаючи на викладене, клопотання детектива є обґрунтованим та його слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

5.Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.176-178,182,183,193,194,196,195, 205,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, задовольнити частково.

2.Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шандровець, Турківського району Львівської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

3.Заборонити підозрюваному ОСОБА_1 залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням випадків отримання медичної допомоги.

4.Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відлучатися із Турківського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-носити електронний засіб контролю.

5.Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

6.Ухвалу направити на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

7.Строк дії цієї ухвали встановити до 02 червня 2020 року включно.

8.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

9.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

10.Повний текст ухвали оголошений 06.05.2020.

Слідчий суддя В.В. Михайленко

Пошук

Документ № 89097133

УХВАЛА

ПОСТАНОВИЛА: