Документ № 89257039

Справа № 991/3186/20

Провадження №11-сс/991/400/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання -Дубини Т.Ю.,

прокурора - Олефіра Ю.О.,

захисників - Мягкова М.О., Усика Є.С., Бойка С.Г., Бугая Д.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Мягкова М.О. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2020 року клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Фільштейна М.В., погодженого прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора Олефіром Ю.О. про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22 травня 2020 року включно, з альтернативою внесення застави в розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 612 000 грн. з додатковим покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_4 , а також іншими особами, які будуть допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні щодо обставин даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного територіального органу/ територіального підрозділу Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, але не більше двох місяців з дня внесення застави.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК України, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Мягков М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі. Посилається на необґрунтованість підозри за ст.369 КК України, оскільки призначення директора ПАТ «Одеський припортовий завод» та вирішення питань щодо співпраці ПАТ «ОПЗ» з ТОВ «ВЕК» і ТОВ «НІРА» не входить до службових обов`язків Голови Фонду державного майна України, а отже, за умови доведеності вини, дії ОСОБА_1 можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КПК України. Вважає, що долучені до матеріалів кримінального провадження докази не є вагомими, оскільки зібрані з грубим порушенням встановленого законом порядку, а дії свідка ОСОБА_4 мають ознаки провокування ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що судом не було всебічно проведено аналіз ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, захисник заперечує ризик переховування за кордоном ОСОБА_1 , посилаючись на те, що лише тяжкість покарання не є достатньою підставою для визнання наявним ризику переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду. При цьому місце народження ОСОБА_1 на непідконтрольній нині території України не доводить такий ризик, оскільки відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи з червня 2018 року підозрюваний проживає за адресою АДРЕСА_2 . Зазначає, що ОСОБА_6 , з якою підозрюваний перебуває у цивільному шлюбі, на момент вирішення питання про продовження строку тримання під вартою знаходилася і знаходиться на території України, що спростовує можливість переховуватися. Щодо наявного у ОСОБА_1 другого закордонного паспорту як ризику переховування захисник зазначає, що при обранні запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, на виконання покладених судом обов`язків або ж добровільно ОСОБА_1 готовий здати не вилучений під час обшуку паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Окрім цього, захисник заперечує й ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, аргументуючи це тим, що допити свідків та підозрюваних вже проведені. Також не має доказів про звернення свідків та інших підозрюваних до правоохоронних органів із заявами про здійснення на них тиску з боку ОСОБА_1 . Вважає, що слідчим суддею не було враховано доводи сторони захисту, які характеризують підозрюваного та повинні братися до уваги під час обрання запобіжного заходу, а саме відсутність судимостей, наявне постійне місце проживання в м. Києві, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та матері, відсутність матеріальних збитків інкримінованим злочином, стан здоров`я підозрюваного. Розмір застави є непомірним для ОСОБА_1 , а тому рішення слідчого судді в цій частині є невмотивованим, у зв`язку з чим, вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскарженої ухвали слідчого судді.

Разом з цим, адвокат Бойко С.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги Мягкова М.О. та адвокат Бугай Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подав письмові пояснення до вищезазначеної скарги, що в цілому доповнюють та підтримують позицію, викладену Мягковим М.О. в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та постановити нову, якою обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а також думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника з огляду на таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. За версією досудового розслідування протягом жовтня 2019 року - січня 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , керуючись спільним злочинним умислом, спрямованим на надання Голові Фонду державного майна України ОСОБА_4 неправомірної вигоди за вчинення ним дій із використанням службового становища в інтересах третіх осіб, під час телефонного спілкування та особистих зустрічей між собою та із ОСОБА_4 пропонували останньому одержати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США за вирішення питання щодо призначення Головою Правління акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - АТ «ОПЗ») особи, підконтрольної ОСОБА_1 , а також вирішення питання щодо укладення АТ «ОПЗ» договорів переробки давальницької сировини з підконтрольними ОСОБА_1 суб`єктами господарювання. Так, 29 січня 2019 року реалізовуючи спільний зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочинний план, перебуваючи в приміщенні закладу громадського харчування «Духмяна піч», Київська обл., Києво – Святошинський р-н , с. Лісники, вул. Ватутіна, 170, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив пропозицію надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США (станом на 29.01.2020 р. за курсом НБУ складає 123 602 000 грн.) за вчинення останнім дій із використання службового становища, а також передав ОСОБА_4 першу її частину у розмірі 50 тис. доларів США, що станом на 29 січня 2019 року за курсом НБУ складала 1 236 020 грн.

Окрім цього, за версією досудового розслідування приблизно у вересні 2019 року у ОСОБА_1 виник умисел щодо пропозиції та наданні неправомірної вигоди Голові Фонду ОСОБА_4 за вчинення ним дій щодо призначення підконтрольних йому осіб керівниками Регіональних відділень Фонду, а також вчинення дій щодо укладення договорів між Фондом та підконтрольними ОСОБА_1 суб`єктами господарювання щодо передачі в концесію АТ «Херсонська ТЕЦ» та АТ «Криворізька ТЕЦ». Так, 29 січня 2020 року перебуваючи в приміщенні закладу громадського харчування «Духмяна піч», Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, 170, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_4 , діючи умисно, ОСОБА_1 висловив пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі. Зокрема, ОСОБА_1 запропонував надати Голові Фонду ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді частки у розмірі 20% статутного фонду суб`єкта господарювання, підконтрольного ОСОБА_1 , з яким Фонд укладе договори про концесію АТ «Херсонська ТЕЦ» та АТ «Криворізька ТЕЦ», а після цього у вигляді 20% прибутку, отриманого відповідним суб`єктом господарювання від здійснення діяльності за умовами договору про концесію АТ «Херсонська ТЕЦ» та АТ «Криворізька ТЕЦ». Дана неправомірна вигода мала бути передана за вчинення дій щодо призначення підконтрольних ОСОБА_1 осіб начальниками Регіонального відділення Фонду по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополю, а так само Регіонального відділення Фонду по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, а також за вчинення дій стосовно укладення договорів про передачу в концесію АТ «Херсонська ТЕЦ» та АТ «Криворізька ТЕЦ» між Фондом та підконтрольними ОСОБА_1 суб`єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2020 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року, яке в той же день було вручено ОСОБА_1 та його захиснику Єнь Д.В. особисто під розписку. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалою слідчого судді від 25 березня 2020 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено в межах строку досудового розслідування до 29 квітня 2020 року з можливістю внесення застави у розмірі 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше пред`явленої йому підозри, а також складено та вручено під розписку нове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369 КК України. Отже, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні пропозиції надати та наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а також у вчиненні пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинені повторно.

21 квітня 2020 року стороною обвинувачення прийнято рішення про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року та надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2020 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 продовжено строком до 22 травня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За вказаних вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 369 КК України.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також зазначає, що не вирішуючи питання доведеності вини, але виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації. Доводи сторони захисту щодо неналежності до службових обов`язків Голови Фонду держмайна України ОСОБА_4 призначення директора «ОПЗ», вирішення питань співпраці цього підприємства з іншими суб`єктами господарювання і, відповідно, можливої кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.369-2 КК України, є непереконливими. Виходячи з приписів ст.369 КК України кримінально караним є, зокрема пропозиція та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто дій, які не обмежуються лише службовими обов`язками посадової особи. Суттєвим у такому разі є оцінка умислу підозрюваної особи. З матеріалів НСРД вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний в процедурах призначення керівника «ОПЗ», вирішенні питань укладення договорів з господарюючими суб`єктами і, при цьому, наполягав на самостійному вирішенні питань саме ОСОБА_4 , пропонуючи певну кандидатуру на таку посаду за відповідну винагороду. Крім того, неправомірна вигода пропонувалась за призначення підконтрольних ОСОБА_1 осіб начальниками Регіонального відділення Фонду по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополю, а так само Регіонального відділення Фонду по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, а також за вчинення дій стосовно укладення договорів про передачу в концесію АТ «Херсонська ТЕЦ» та АТ «Криворізька ТЕЦ» між Фондом та підконтрольними ОСОБА_1 суб`єктами господарювання. (т.1 а.с.103- 105, 149, 151,156, 168, 172, 174). Доводи захисника стосовно того, що в протоколах НСРД зафіксовані дії свідка ОСОБА_4 , які, на його думку, мають ознаки провокування підозрюваного ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, з протоколів проведення негласних (слідчих) розшукових дій, протягом грудня 2019 - січня 2020 року між свідком ОСОБА_4 та підозрюваними ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувались зустрічі, під час яких обговорювались питання щодо обставин, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 1 а. с. 74-91, 92-119, 120-127, 128-141, 142-175). Зі змісту розмов вбачається повна обізнаність підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо предмету обговорення. Підозрювані зазначають про суми і послідовність передачі свідку ОСОБА_4 грошових коштів (т.1 а.с.136-140, 161, 168-170, 174), прізвища осіб, яких бажають влаштувати на посаду Голови правління АТ «ОПЗ», назви підконтрольних суб`єктів господарювання, які мають стати контрагентами АТ «ОПЗ» з переробки давальницької сировини, а також подальші дії для передачі у концесію АТ «Херсонська ТЕЦ» та АТ «Криворізька ТЕЦ». З наведеного можна зробити висновок про активну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 у ймовірному вчиненні інкримінованих йому діянь, що спростовує доводи сторони захисту про провокативні дії правоохоронного органу. Наведені вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, які очевидних ознак недопустимості не містять, є достатніми для прийняття процесуального рішення на стадії досудового розслідування, а їх остаточна оцінка в порядку ст.94 КПК України має бути надана під час розгляду судом кримінального провадження по суті.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі наявність повідомлення особі про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення.

З тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 12 612 000 грн., слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з урахуванням положень ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальної характеристики підозрюваного, його стану здоров`я.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо наявності ризику того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. З огляду на те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 належить до тяжких, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 10 років, даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його репутацію, соціальні зв`язки, матеріальний стан та відповідні можливості можуть слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду, про що обґрунтовано зробив висновок слідчий суддя. Доводи сторони захисту щодо можливості ОСОБА_1 добровільно здати паспорт для виїзду за кордон, який не було у нього вилучено, зазначене не спростовує, адже не виключає й можливості використання такого паспорту. Обґрунтовано слідчий суддя врахував й факт систематичного та тривалого проживання цивільної дружини підозрюваного ОСОБА_6 за кордоном, що, в свою чергу, також підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Посилання сторони захисту на постійне перебування на даний час в Україні зазначеної особи не виключає наявності усталених контактів за межами України, у тому числі, з можливістю забезпечення переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування. Разом з цим, стороною захисту не надано жодних підтверджень про її перебування на території України. З розмов, відображених в протоколах НСРД також стає відомо, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Віце-президента Української спілки промисловців та підприємців встановив та підтримує зв`язки з іноземними громадянами, службовими особами іноземних держав, громадянами України, які проживають за кордоном, іншими впливовими особами, що також у сукупності з викладеними вище обставинами свідчить про наявність ризику переховування. Даний факт було підтверджено ОСОБА_1 у судовому засіданні.

На думку колегії суддів, обґрунтованим є висновок слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на стійких зв`язках підозрюваного із працівниками судових та правоохоронних органів різного рівня, що випливає із роду його діяльності, репутації, ділових та особистих контактів, а також відображено у вилученому у підозрюваного ОСОБА_1 блокноті. Доводи сторони захисту, які заперечують даний ризик, колегія суддів вважає непереконливими та зазначає, що висновок слідчого судді щодо збереження такого ризику не лише на час досудового розслідування, з урахуванням вимог законодавства щодо безпосередності сприйняття судом зібраних доказів в ході розгляду кримінального провадження по суті, є вірним. Існування ризиків під час обрання запобіжного заходу та під час його повторного продовження не зменшились.

Оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких, розмір неправомірної вигоди, яку підозрюваний, за версією органу досудового розслідування, передав службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, становить 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги факт повідомлення ОСОБА_1 нової підозри від 16 квітня 2020 року та наявності даних про судимості підозрюваного (т.2 а.с.114, 115), колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Доводи сторони захисту стосовно того, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває його мати, а також неповнолітні діти жодними доказами не підтверджені і вказаного висновку не спростовують. Крім того, за інформацією з витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в численних суб`єктах господарювання разом з ОСОБА_1 , їх співзасновником є і його мати - ОСОБА_11 .

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 свою неможливість перебування в СІЗО обґрунтовував незадовільним станом здоров`я. Проте, даний факт спростовується показами свідка - лікаря ОСОБА_12 , наданими та дослідженими під час розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 29 квітня 2020 року. Зокрема, лікар зазначив, що при наявних захворюваннях у підозрюваного ОСОБА_1 протипоказань щодо утримання його під вартою немає. Інші документи, надані стороною захисту стосуються періоду 2013 року, не дають достатніх відомостей про стан здоров`я ОСОБА_1 на момент вирішення питання про продовження строку тримання під вартою і не містять заборони перебування ОСОБА_1 в місцях попереднього ув`язнення. Як встановлено в судовому засіданні ні ОСОБА_1 ні його захисники не зверталися з клопотанням про проходження медичного обстеження чи призначенням судово-медичної експертизи щодо стану здоров`я підозрюваного, а отже належних доказів щодо неможливості особи перебувати під вартою стороною захисту суду не надано. За таких умов колегія суддів приходить до висновку, що твердження захисту про стан здоров`я і не можливість у зв`язку з такими обставинами перебувати під вартою, є засобом доведення позиції сторони захисту, який не ґрунтуються на належних доказах і тому не може бути прийнятий судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Раніше визначений розмір застави обрано з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являється співзасновником у понад 17 суб`єктів господарювання та вносив значні суми грошових коштів до їх статутного фонду. Припинення діяльності окремих суб`єктів господарювання не виключає необхідності повернення засновнику (співзасновнику) майна пропорційно його внеску до статутного капіталу. Крім того, колегія зважає на професійне і соціальне середовище, в якому підозрюваний здійснював діяльність, що зокрема підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження відомостями НСРД (т.1 а.с.94, 143), з яких вбачається, що ОСОБА_1 має можливість вкладати значні суми коштів, зокрема зазначає про залучення ним 970 млн. грн. в оборот суб`єкта господарської діяльності. Разом з цим, з доданих стороною захисту документів, зокрема, договір оренди квартири від 13 квітня 2020 року, ТОВ «НІРА», інтереси якої представляв ОСОБА_1 на зустрічах з ОСОБА_4 , та з якою мали бути підписані договори по переробці давальницької сировини з АТ «ОПЗ», надає в оренду підозрюваному квартиру. Зі слів ОСОБА_1 в судовому засіданні, фінансові обороти ТОВ «НІРА» становлять близько 1 млрд. гривень в рік. ОСОБА_1 також підтвердив в судовому засіданні, що 29.01.2020 р. він передав ОСОБА_4 50 000 дол. США. Окрім цього, під час розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , був присутній свідок ОСОБА_13 , який повідомив про можливість внесення застави за ОСОБА_1 у розміні 2 млн. грн. З огляду на вищевикладене, тяжкість злочину і наявність ризиків, розмір предмета злочину, повідомлення про підозру у вчиненні ще одного кримінального правопорушення, попередні судимості, враховуючи, що сума застави має гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, колегія суддів вважає розмір застави обґрунтованим, таким, що у разі її застосування буде стимулювати підозрюваного до виконання покладених на нього обов`язків. У зв`язку з тим, що заставу може вносити не лише підозрюваний, але і будь-хто інший може виступити заставодавцем, колегія суддів не вважає такий розмір застави явно не помірним для підозрюваного ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2020 року, якою строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 22 травня 2020 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Мягкова М.О. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич