- Головуючий суддя (ВАКС) : Хамзін Т.Р.
- Секретар : Фінько Ю.В.
- Захисник/адвокат : Бойка М.Г., Бориса С.А.
- Прокурор : Щербай Т.А.
Справа № 991/3620/20
Провадження1-кс/991/3732/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
прокурора Щербая Т.А.,
детектива НАБУ Хлистуна В.В.,
захисників Бойка М.Г., Бориса С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хлистуна В.В., погоджене із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щербаєм Т.А., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у кримінальному провадженні № 12016040000000015 від 12.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
07 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 07.05.2020 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю Хамзіна Т.Р.
1. Доводи клопотання
У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040000000015 від 12.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування директор Державного підприємства «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (далі за текстом - ДП «УкрДІАП») ОСОБА_1 , діючи умисно та з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, вступив у злочинну змову з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, метою якої стала систематична розтрата ввіреного йому майна державного підприємства, а саме коштів у загальному розмірі 67 318 717 грн.
Так упродовж 2013-2015 рр. ОСОБА_1 забезпечив укладення із 9 компаніями нерезидентами 13 зовнішньоекономічних контрактів про придбання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг на умовах 100 % передоплати та забезпечив здійснення переказу відповідних сум коштів цим контрагентам.
Ці контракти укладалися ОСОБА_1 без мети їх подальшого виконання компаніями-контрагентами та настання реальних правових наслідків, передбачених їх умовами, на користь державного підприємства, а лише виступали документальним обґрунтуванням та правовою підставою для перерахування (виведення) грошових коштів ДП «УкрДІАП» на рахунки відповідних іноземних компаній.
У подальшому зовнішньоекономічні фінансові операції за частиною цих контрактів були зняті з контролю шляхом заліку однорідних вимог між ДП «УкрДІАП» та відповідними компаніями-нерезидентами за спеціально складеними фіктивними договорами про виконання робіт чи послуг, які фактично не виконувалися та не надавалися.
У органу досудового розслідування є підстави вважати, що для реалізації зазначених дій, ОСОБА_1 попередньо отримав від невстановлених на цей час осіб - співучасників злочину необхідні реквізити компаній нерезидентів для укладання з ними вищевказаних контрактів та перерахування на їх банківські рахунки грошових коштів. Зі свого боку співучасники злочину після проведення фінансових транзакцій за контрактами вчиняли дії щодо розпоряджання грошима, перерахованими ДП «УкрДІАП», із подальшим оберненням їх на свою користь шляхом поповнення активів пов`язаних між собою компаній нерезидентів.
У клопотанні зазначено такі підстави для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином;
- наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Поряд із цим детектив зазначає, що у зв`язку із переховуванням ОСОБА_1 та відсутністю достовірної інформації про його місцезнаходження, з 08.04.2020 оголошено його розшук.
Повідомлення про підозру у зв`язку із неможливістю його вручення ОСОБА_1 у день складення відповідно до вимог ст. ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, направлено останньому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Крім цього детектив посилається на обставини, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про існування кримінального провадження щодо нього та складення повідомлення про підозру.
2. Доводи сторони обвинувачення
Прокурор Щербай Т.А. та детектив Хлистун В.В. клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали з наведених у ньому підстав. Зазначили, що зібрані на теперішній час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочинів, що йому інкримінуються, та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи факт переховування ОСОБА_1 та оголошення його у міжнародний розшук вважають, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності.
За твердженням сторони обвинувачення обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним заходом для досягнення дієвості кримінального провадження та запобігання існуючим ризикам.
3. Доводи сторони захисту.
Захисники Борис С.А. та Бойко М.Г. проти задоволення клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили.
В обґрунтування своїх заперечень послалися на такі обставини:
1) необґрунтованість підозри. Так захисники стверджують, що розтрата майна передбачає незаконне і безоплатне обернення винним чужого майна, яке йому ввірене на користь третіх осіб, але повідомлення про підозру не містить відомостей про те на чию користь були обернуті грошові кошти, які начебто розтрачені ОСОБА_1 . Також захисники посилаються на те, що матеріали досудового розслідування не містять відомостей на підтвердження факту та розміру завданої шкоди;
2) недоведення існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку захисників, усі доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ґрунтуються на припущеннях, а не реальних доказах:
- щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування. Захисники стверджують, що обставини, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування цього твердження є спотвореними, оскільки після проведення обшуку ОСОБА_1 до 22.04.2020, не переховуючись, перебував на території України, періодично виїжджав за межі України, з`являвся за кожним викликом слідчих. Про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні було відновлено майже через п`ять місяців після його закриття, ОСОБА_1 ніхто не повідомляв і протягом 2018-2020 рр. для проведення слідчих (розшукових) дій він не викликався. Право вільно залишити територію України гарантоване Конституцією України. На момент виїзду ОСОБА_1 за межі України щодо нього не існувало жодних обмежень у реалізації цього права. Тому твердження сторони обвинувачення щодо здійснення цих дій з метою переховування від органу досудового розслідування є хибними.
Оскільки сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_1 перебуває за межами України, то в такому разі його виклик, у тому числі, з метою вручення повідомлення про підозру повинен був здійснюватися через механізм застосування міжнародної правової допомоги.
Щодо вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик житлово-експлуатаційній організації зазначили, що оскільки матеріали не містять доказів на підтвердження того, що саме ця житлово-експлуатаційна організація обслуговує будинок у якому проживав ОСОБА_1 , то в такому разі вручення документів у кримінальному провадженні працівникам такого підприємства не може вважатися належним доказом на підтвердження виклику ОСОБА_1 чи вручення йому повідомлення про підозру у визначений КПК України спосіб;
- щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Захисники зазначають, що матеріали клопотання, так само як і матеріали досудового розслідування не містять доказів на підтвердження причетності ОСОБА_1 до знищення документів, наданих слідчим до експертної установи внаслідок їх залиття чи зникнення документів, які були спрямовані на запит УСБУ у Дніпропетровській області;
- щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Захисники стверджують, що належним доказом на підтвердження того, що слідчий СУ ГУ НП в Дніпропетровській області виніс постанову про закриття кримінального провадження в інтересах ОСОБА_1 був би обвинувальний вирок щодо цього слідчого. За відсутності такого, посилання детектива на цю обставину, як на підтвердження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є необґрунтованими. Безпідставними вважають і доводи детектива щодо наявності у ОСОБА_1 зв`язків у правоохоронних органах;
- щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Захисники вважають, що з урахуванням відсутності у матеріалах досудового розслідування доказів здійснення ОСОБА_1 тиску на будь-кого із свідків посилання на цю обставину є безпідставними;
3) відсутність підстав для обрання запобіжного заходу у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Про таке, за твердженням захисників, свідчить: відсутність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про оголошення ОСОБА_1 у розшук; саме лише скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу не доводить факту перебування особи у такому розшуку; підозрюваним якого оголошено у міжнародний розшук у розумінні ч. 6 ст. 193 КПК України, слід вважати виключно особу, яка перебуває у міжнародному розшуку і це підтверджується відповідними відомостями та витягами із бази даних Інтерполу, але матеріали клопотання таких відомостей не містить і згідно з базою даних Інтерполу ОСОБА_1 серед розшукуваних осіб не значиться.
4. Оцінка та висновки слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.
З огляду на те що ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КПК України обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Крім наведеного, ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
4.1. Щодо статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особи про підозру
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Із матеріалів клопотання вбачається, що 03.04.2020 детективом Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хлистуном В.В., за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щербаєм Т.А. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
У зв`язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_1 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складення, органом досудового розслідування вжито заходів із вручення його у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Так органом досудового розслідування вжито такі заходи із вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру:
- 03.04.2020 о 15:54 під підпис вручено дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ;
- 03.04.2020 вручено секретарю житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_1 - Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду».
Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 03.04.2020.
Надаючи оцінку запереченням сторони захисту, слідчий суддя зазначає, що КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.
Виходячи із положень ст. 135 КПК України можна дійти висновку, що дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації, не повідомляє про зміну місця свого проживання або переховується від органів досудового розслідування полягає не в обов`язку осіб, якими отримано процесуальний документ, що призначений для такої особи, повідомити її про надходження процесуального документу, а в тому що про надходження цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Слідчий суддя також враховує ту обставину, що ОСОБА_1 обізнаний із тим, які обставини розслідуються у кримінальному провадженні № 12016040000000015 і що воно стосується його дій, вчинених на посаді директора ДП «УкрДІАП». Про це свідчить як те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого часу, до виїзду ОСОБА_1 за межі України, а також власне факт укладення договору із адвокатами про захист його інтересів у цьому кримінальному провадженні.
Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
4.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
За змістом клопотання досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, а також у тих самих діяннях, вчинених повторно.
Відповідно до матеріалів клопотання ДП «УкрДІАП» засноване на державній формі власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, яке є правонаступником Міністерства промислової політики України.
ДП «УкрДІАП» створене з метою отримання прибутку за рахунок наукової, науково-технічної, виробничої та підприємницької діяльності. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Керівником Державного підприємства є директор, який в межах своєї компетенції має право: розпоряджатися майном, коштами та іншими активами підприємства згідно із законодавством; видавати накази, розпорядження та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства; укладати договори, контракти та інші угоди, у тому числі, зовнішньоекономічні, видавати доручення, довіреності.
Таким чином, ОСОБА_1 , який на підставі наказу Міністра промислової політики України від 03.02.2009 № 10-Д, обіймав посаду директора ДП «УкрДІАП», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державному підприємстві, був службовою особою.
Згідно з приміткою 4 до ст. 185 КК України, особливо великими розмірами у розумінні ст. 191 КК України є сума яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, що мало місце у 2013-2015 рр.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2013 складав 1147,00 грн., на 01.01.2014 - 1218,00 грн., на 01.01.2015 - 1218,00 грн.
Тобто відповідальність за ч. 5 ст. 191 КК України КК України могла наступати у разі вчинення злочину у розмірі 365 400 грн.
В свою чергу у клопотанні йдеться про розтрату майна у загальній сумі більше 67 млн. грн.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що описані у клопотанні дії, на момент їх вчинення, становлять кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що висновки органу досудового розслідування не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності/непричетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень у яких він підозрюється:
- розпорядчі документи, які стосуються призначення ОСОБА_1 та його звільнення із посади директора ДП «УкрДІАП»;
- статути ДП «УкрДІАП» від 01.08.2012, від 28.01.2014;
- документи, які стали підставою для перерахування ДП «УкрДІАП» грошових коштів на рахунки компаній-нерезидентів, а саме: контракти/договори, укладені із Elite House LLP, Corporative Centre LLP, Fukuyama Invest LP, Europe Inter Corp LP; платіжні доручення до цих контрактів;
- акти перевірки Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндохожів у Дніпропетровській області № 2537/92/04-03-22-06/04687867 від 30.05.2014, № 2910/108/04-03-22-06/04687867 від 04.07.2014, № 3529/155/04-03-22-06/04687867 від 18.08.2014, у яких відображено відомості про правочини, які стали підставою для взаємозаліку однорідних вимог між ДП «УкрДІАП» та його контрагентами;
- документи щодо єдиного митного оформлення декларації ДП «УкрДІАП» не пов`язані із виконанням договорів/контрактів, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні;
- висновок комісійної судової економічної експертизи № 28888/211/212 від 24.12.2019, яким підтверджено факти перерахування ДП «УкрДІАП» коштів на рахунки компаній-нерезидентів на загальну суму 67,3 млн. грн.
Дослідження цих доказів, на цій стадії достатньо для того, щоб дійти висновку про те, що дійсно могли мати місце обставини про які зазначає орган досудового розслідування і що до їх вчинення причетний ОСОБА_1 .
Доводи сторони захисту цього висновку не спростовують. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Отже вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
4.3. Щодо наявності ризиків
В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-ризик незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні;
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий судді вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Злочин передбачений ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжким корупційним злочином відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину КК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя також враховує, що у кримінальному провадженні розслідуються обставини розтрати майна державного підприємства на загальну суму 63,7 млн. грн., а також факт тривалого перебування ОСОБА_1 за межами України. Так, згідно з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 0.184-12207/0/15-20 від 16.04.2020, ОСОБА_1 , 22.04.2016 із пункту пропуску «Бориспіль-D» вилетів рейсом № 844 «Київ-Мінськ». До цього часу, ОСОБА_1 на територію України не повертався.
Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя, у першу чергу, виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
В оцінці цього ризику слідчий суддя також враховує, що більшість свідків є працівникми/колишніми працівниками ДП «УкрДІАП», а тому, враховуючи факт тривалого перебування ОСОБА_1 , так само, як і членів його сім`ї на керівних посадах у цьому підприємстві, а тому не виключено, що ОСОБА_1 матиме можливість використати авторитет посади, яку він обіймав з метою тиску на цих свідків задля зміни ними показань або надання викривлених показань.
Водночас слідчий суддя дійшов висновку про недоведення стороною обвинувачення ризиків знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так в обгрунтування існування ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення детектив, зокрема, посилається на пошкодження, внаслідок залиття документів, які стосуються взаємовідносин між ДП «УкрДІАП» із із Elite House LLP, Corporative Centre LLP, Fukuyama Invest LP, що надсилалися для проведення експертного дослідження до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також детектив посилається на те, що деякі оригінали деяких документів, що мають значення для кримінального провадження, нібито надсилалися за запитом до УСБУ у Дніпропетровській області, але останні цей факт заперечують.
Але враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_1 до цих подій, ці доводи детектива не можуть бути покладені в основу висновку щодо існування ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
В обгрунтування існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином детектив у клопотанні зазначає про наявність у ОСОБА_1 зв`язків серед працівників правоохоронних органів, та наявність у зв`язку із цим можливості впливати на хід досудового розслідування.
Про наявність таких зв`язків, за твердженням сторони обвинувачення, свідчить прийняття Слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області незаконної постанови про закриття кримінального провадження та той факт, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу уникав притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас факт скасування постанови органу досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження не свідчить про її автоматичну незаконність. Ба більше, без документального підтвердження, що за цим фактом відкрито кримінальне провадження чи винесено обвинувальний вирок, неможливо стверджувати, що слідчий прийняв таке рішення саме за вказівкою ОСОБА_1 .
Крім наведеного, враховуючи тривалість як досудового розслідування, так і перебування ОСОБА_1 за межами України, слідчий суддя відхиляє доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 особисто чи через довірених осіб може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для досудового розслідування.
Отже ризик знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.
4.4. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя:
- з урахуванням тяжкості злочинів вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 ,
- доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри;
- доведення стороною обвинувачення існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- з урахуванням розміру суми, щодо розтрати якої проводиться досудове розслідування (більше 67,3 млн. грн.);
- з урахуванням тривалого перебування ОСОБА_1 за межами України та його обізнаності про здійснення кримінального провадження,
вважає доведеною та обгрунтованою необхідність обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, документів на спростування доводів, наведених детективом в обгрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, сторона захисту не надала. Так само, як і не надала документів, які мають враховуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.
4.5. Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук
Із матеріалів клопотання вбачається, що постановою детектива Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Хлистуна В.В. від 08.04.2020 оголошено міжнародний розшук
ОСОБА_1 із матеріалами була надіслана для виконання Робочому апарату Укрбюро Інтерполу. Також детективам Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України доручено здійснювати розшук ОСОБА_1 .
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Тобто положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).
Винесена детективом або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
Слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею.
Так за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.
Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.
Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи.
Отже, з урахуванням викладеного слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.
Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не вважається таким, що оголошений у розшук, з тих підстав, що у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні відомості про це з огляду на таке.
Підпункт 3 п. 4 Розділу I Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 року № 139 містить перелік відомостей що включаються до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так, за змістом цієї норми до витягу з Реєстру включається інформація про: номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування); дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї; найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника; орган досудового розслідування; прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.
Отже відсутність у наданому витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про оголошення міжародного розшуку ОСОБА_1 не свідчить про те, що відомості про це не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
4.6. Щодо строку дії ухвали про тримання під вартою
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Аналіз положень наведеної статті дає підстави для висновку, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч.1 ст.197 КПК України.
Отже, з урахуванням тяжкості злочинів вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладене дає підстави для задоволення клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варто щодо підозрюваного ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 281, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хлистуна В.В., погоджене із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щербаєм Т.А., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_4 і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу його доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею, судом за його участю у встановленому законом порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін