Документ № 89290774

Справа № 991/1081/19

Провадження1-кп/991/122/19

У Х В А Л А

13 травня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

прокурора - Щура І.В.,

а також обвинуваченого - ОСОБА_1 та захисника - адвоката Кецко В.Я., які беруть участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції з Сихівським районним судом м.Львів,

у кримінальному провадженні №42018000000003042 від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Шандровець Турківського району Львівської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Кецко В.Я. про повернення обвинувального акта як такого, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України,

установив:

23 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України надійшли матеріали у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої Задорожної Л.І., суддів Федорова О.В. та Шкодіна Я.В..

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 жовтня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

09 квітня 2020 року на адресу суду електронною поштою від захисника Кецко В.Я. надійшло клопотання про повернення обвинувального акта. Захисник у клопотанні вказав, що виклад обставин, який включений в основу у формулювання обвинувачення є для обвинуваченого ОСОБА_1 не зрозумілим та не конкретним, оскільки не зрозуміло за які саме дії з використанням наданої обвинуваченому влади чи службового становища останній висловив прохання та одержав нібито неправомірну вигоду, зокрема: чи за повернення водійських прав чи за закриття справи про адміністративне правопорушення, та також не зрозуміло коли саме(час) та за яких обставин у ОСОБА_1 виник умисел на одержання неправомірної вигоди. Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення не містять зазначення яким саме способом з боку обвинуваченого мало місце прохання надати неправомірну вигоду. Вважає, що такі недоліки обвинувального акта порушують право обвинуваченого бути належно поінформованим для повного розуміння висунутого проти нього обвинувачення, а тому обвинувальний акт є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, суперечить імперативному припису п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 59, 62, 63 Конституції України. Також, вказує, що обвинувальний акт складено та підписано поза межами процесуального строку, який був визначений ухвалою слідчого судді до 18 липня 2019 року, а також такі дії не були реалізовані і тоді коли було повідомлено обвинуваченого про завершення досудового розслідування, а саме, що досудове розслідування завершується 27 червня 2019 року, в той час як ст.110 КПК України визначено, що з висуненням обвинуваченому обвинувального акта завершується досудове розслідування. Відтак, сторона обвинувачення повідомила про завершення досудового розслідування 27 червня 2019 року без складання та підписання обвинувального акта, а обвинувальний акт був складений 17 жовтня 2019 року після відкриття матеріалів кримінального провадження, а тому вважає, що за таким обвинувальним актом не може бути розпочатий судовий розгляд. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 фактично було затримано 18 грудня 2018 року о 18 год. 59 хв., а підозру було пред`явлено 19 грудня 2018 року о 20 год. 35 хв., тобто після спливу 24 годин з моменту фактичного затримання, що свідчить про порушення вимог ст.278 КПК України, оскільки строк пред`явлення підозри впливає на застосування вимог ст.219 КПК України щодо строку досудового розслідування, то таке порушення процедури пред`явлення обвинуваченому підозри свідчить про те, що подальші дії та рішення, які можуть вчинятися лише після пред`явлення підозри, в т.ч. складення та скерування обвинувального акта, не можуть вважатись такими, які прийняті у відповідності до кримінального процесуального законодавства. Обвинувальний акт підозрюваному ОСОБА_1 було вручено під час перебування останнього на стаціонарному лікуванні. Також, захисник зазначає, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказано про виконання такої дії як внесення повідомлення про підозру та зміни до неї до ЄРДР та часу виконання такої дії, що свідчить про очевидну неповноту реєстру, а значить і його невідповідність вимогам КПК України. Підсумовуючи, захисник Кецко В.Я. вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018000000003042 є таким, що не відповідає вимогам ст.110, ст.219, ст.283, ч.2 ст.291 КПК України, а тому має бути повернутим прокурору.

Під час підготовчого судового засідання захисник Кецко В.Я. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали подане клопотання, просять повернути обвинувальний акт прокурору з підстав невідповідності вимогам КПК України.

Прокурор Щур І.В. заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і може бути призначений до судового розгляду.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо заявленого захисником Кецко В.Я. клопотання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, проаналізувавши доводи клопотання, суд прийшов до висновку про те, що клопотання про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

При цьому, суд може повернути обвинувальний акт прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.

Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

В п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.

Суд враховує, що за змістом пункту 5 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

До цього ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому обсязі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

Щодо доводів захисника про неможливість призначення судового розгляду за обвинувальним актом, який, на його думку, був складений та підписаний поза межами процесуального строку досудового розслідування, суд зауважує, що їх оцінка була дана в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2020 року(справа №991/1081/19, 1кп/991/122/19), якою було констатовано, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні було затверджено та підписано в межах строку досудового розслідування, тому вказана захисником обставина не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта.

Стосовно інших підстав, на які посилається захисник як на підстави повернення обвинувального акта прокурору(несвоєчасне вручення підозри та вручення обвинувального акта під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні), то, на думку суду, ці обставини не стосуються форми чи змісту обвинувального акта, які визначені ст.291 КПК України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що в клопотанні захисника Кецко В.Я. не наведено такої невідповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні №42018000000003042 вимогам Кримінального процесуального кодексу України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду. Також, такої невідповідності судом не встановлено під час розгляду цього клопотання.

Щодо посилання захисника на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування є неповним, оскільки в ньому зазначені не всі процесуальні дії та рішення, які були проведенні під час досудового розслідування, то суд вважає за необхідне зауважити, що додатки до обвинувального акта, які визначені ч.4 ст.291 КПК України, не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Кецко В.Я. про повернення обвинувального акта як такого, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: О.В. Федоров

Я.В. Шкодін