Документ № 89307158

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Мойсак С.М.Справа № 991/3170/20

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/399/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів Никифорова А. С., Чорненької Д. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Халітова С. І.,

прокурора Кравця В. В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Годецького І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравця Віталія Васильовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2020 року у кримінальному провадженні №52016000000000372 щодо відмови у задоволенні клопотання детектива та застосування до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іноземцево Ставропольського краю Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,

запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, до 29 квітня 2020 року включно,

В С Т А Н О В И Л А:

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2020 щодо застосування запобіжного заходу до

ОСОБА_1 . Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), погодженого прокурором, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Строк дії ухвали встановлено включно до 29.04.2020.

1.2. Свою ухвалу слідчий суддя мотивував тим, що: (1) наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК); (2) стороною обвинувачення доведено наявніість ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду, і ризику можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; (4) прокурором не довеедено наявність ризику знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (5) цілодобовий домашній арешт у достатній мірі на цій стадії забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 ; (6) підстави для застосування більш суворих чи м`яких запобіжних заходів відсутні; (7) оскільки строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування згідно зі ст. 290 КПК не включається у строки досудового розслідування, запобіжний захід до ОСОБА_1 необхідно обрати на строк 9 днів до закінчення досудового розслідування.

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

2.1. У своїй апеляційній скарзі прокурор просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2020 скасувати і постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити - змінити запобіжний захід у виді застави, застосований до підозрюваного ОСОБА_1 , на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 231 200,00 грн. та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: (1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; (2) не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; (4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , підозрюваними ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ; (5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України, на строк два місяці з дня внесення застави.

2.2. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор зазначив, що:

(1) оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у частині застосування цілодобового домашнього арешту до ОСОБА_1 та строку її дії;

(2) висновки слідчого судді щодо достатності такого запобіжного заходу не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже цілодобовий домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам;

(3) слідчий суддя безпідставно обмежив строк дії ухвали та строк дії застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту лише 8 днями, не врахувавши, що відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включається у строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК.

ІII. Позиція учасників провадження.

3.1. Прокурор Кравець В. В. підтримав вимоги викладені в його апеляційній скарзі, додатково зазначивши, що: (1) ОСОБА_1 не виконав раніше встановленого запобіжного заходу у вигляді застави, навіть не спробувавши сплатити хоча б її частину; (2) хоч досудове розслідування і завершено, але ще не закінчено, а тому слідчий суддя мав застосувати до підозрюваного запобіжний захід на більший ніж 8 днів строк.

3.2. Підозрюваний ОСОБА_1 і його захисник Годецький І. Ю. проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, просили залишити її без задоволення. Додатково повідомили, що: (1) ОСОБА_1 неплатоспроможний, і тому не зміг внести заставу; (2) у разі застосування до ОСОБА_1 домашнього арешту на більший строк, ніж визначив слідчий суддя, підозрюваний хотів би, щоб місцем його перебування було визначено адресу, яка відмінна від його зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , за якою проживають батьки його дружини, котрі потребують його допомоги; (3) вимоги апеляційної скарги прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного найтяжчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

IV. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, позиції прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

(§1) Обставини, які стосуються історії цього судового провадження

4.1. Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000372 від 18.10.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 18-20).

4.2. 25.02.2020 о 15 год. 29 хв. ОСОБА_1 у присутності його захисника було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 21-80).

4.3. 17.04.2020 детектив НАБУ за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, який застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 231 200,00 (двісті тридцять одну тисячу двісті) грн. з покладенням обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК (т. 1 а. с. 1-17, т. 3 а. с. 1).

4.4. 21.04.2020 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, розглянувши вищевказане клопотання, постановив ухвалу, якою детективу НАБУ відмовив у задоволенні його клопотання та застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , і поклав на підозрюваного включно до 29.04.2020 обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: (1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; (2) не відлучатися з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; (4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , підозрюваними ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ; (5) здати на зберігання до відповідних територіальних органів/територіальних підрозділів Державної міграційної служби паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України. Вказаний запобіжний захід слідчий суддя застосував з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання настанню ризиків того, що ОСОБА_1 зможе: (1) переховуватися від органів досудового розслідування чи суду; (2) незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні (т. 3 а. с. 132, 135-138).

4.5. 27.04.2020 прокурор САП подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2020, яка поштою надійшла до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 29.04.2020 (т. 3 а. с. 144-148).

4.6. 04.05.2020 ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора від 27.04.2020 (т. 3 а. с. 161-181).

(§2) Обставини, які стосуються особи підозрюваного

4.7. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець Російської Федерації, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 зі строком дії до 27.09.2028, який він 04.02.2020 здав на тимчасове зберігання до Солом`янського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 (справа № 991/1729/20) (т. 1 а. с. 83, т. 3 а. с. 90).

4.8. Відповідно до витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_18 (до шлюбу - ОСОБА_18 , з якою має трьох повнолітніх дітей: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а. с. 90-101).

4.9. Згідно з відомостями із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_1 отримав доходи в розмірі: (1) 282 099,20 грн. у 2017 році; (2) 1 453 001,29 грн. у 2018 році; (3) 639 375,83 грн. за перші три квартали 2019 року (т. 1 а. с. 102 - 122).

4.10. У відповідності до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_23 отримала доходи в розмірі: (1) 4 595 407,84 грн. у 2017 році; (2) 3 279 040,51 грн. у 2018 році. (т. 1 а. с. 123 - 140).

4.11. Із 09.10.2012 по 02.12.2018 ОСОБА_1 перетинав державний кордон України по 4 рази на в`їзд і 4 рази на виїзд в пунктах пропуску Київ, Щорс, Горностаївка, Угринів, Ягодин (т. 1 а. с. 141).

4.12. Відповідно до наданих копій документів ОСОБА_1 отримував кредити в АТ «Альфа-Банк», ПАТ «Ідея банк», АБ «Укргазбанк», АТ КБ «Приватбанк» (т. 3 а. с. 59-67).

4.13. У матеріалах судового провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили, що власники житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не заперечують проти перебування під цілодобовим домашнім арештом за вказаною адресою ОСОБА_1

(§3) Обставини, у зв`язку з якими ініційовано зміну підозрюваному запобіжного заходу

4.14. Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) у кримінальному провадженні №52016000000000372 від 18.10.2016 (т. 1 а. с. 18-20), повідомлення про підозру (т. 1 а. с. 21-82 ) та клопотання (т. 1 а. с. 1-17) у їх сукупності вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, пособництві зловживанню службовими особами своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, використанні завідомо підробленого документа. Зокрема, повідомлена підозра стосується того, що: (1) у період виконання обов`язків директора Державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування» (далі - ДП «НЦТМ») ОСОБА_1 домовився із заступником Голови Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ) ОСОБА_17 та заступником директора 2 департаменту СЗРУ ОСОБА_16 про те, що останні, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи - ДП «НЦТМ», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, забезпечать перемогу ДП «НЦТМ» під час організації проведення закупівлі СЗРУ спеціальної техніки, визначивши як таку комплекс програмно-технічного управління геопросторовими даними, відомості про принцип дії якого становлять державну таємницю відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 4.4.14 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України № 440 від 12.08.2005; (2) реалізуючи спільний злочинний план ОСОБА_17 та ОСОБА_16 із залученням підлеглих їм працівників ґрунтуючись на попередньо отриманих від директора ДП «НЦТМ» ОСОБА_1 . Технічних умовах на програмно-технічний комплекс управляння геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА» ТУ У 7010-25746864-001:2014 АМЗА. НОМЕР_2 , затвердили вихідні вимоги (зареєстровані за № 8/2/ 3 /5930т від 08.09.2014) на предмет закупівлі: «Спеціальна електронно-обчислювальна техніка - програмно-технічний комплекс управління геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА»; (3) у подальшому ОСОБА_17 та ОСОБА_16 не зважаючи на відсутність своєчасно наданих ДП «НЦТМ» документів, декількох корегувань цінових пропозицій, застереження, викладені у листі від 15.09.2014 за № 14/2/6007т, провели оцінку пропозицій потенційних виконавців та запропонували прийняти пропозицію ДП «НЦТМ», як таку, що є найбільш економічно вигідною; (4) після цього, між СЗРУ, як Замовником, в особі ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності від 12.09.2014 № 5/4/672 та ДП «НЦТМ, як Виконавцем, в особі директора ОСОБА_24 укладено договір №572/14 від 28.10.2014 про закупівлю за державні кошти, який ДП «НЦТМ» не було в змозі виконати, адже Технічні умови ТУ У 7010-25746864-001:2014 на програмно-технічний комплекс управління геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА», які було надано ОСОБА_1 та ОСОБА_16 були підробленими, а ДП «НЦТМ» немає сертифікату (ліцензії) на використання програмних продуктів ArcGIS компанії ESRI, що є невід`ємним елементом вказаного комплексу».

4.15. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020, яка залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.04.2020, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 231 200,00 грн., та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК (т. 1 а. с. 228-237, т. 3 а. с. 106-107). Докази внесення встановленої суми застави у матеріалах судового провадження відсутні.

4.16. Згідно повідомлення від 16.04.2020 ОСОБА_1 повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у зв`язку із завершенням досудового розслідування, що здійснювалося у рамках кримінального провадження №52016000000000372 від 18.10.2016 (т. 3 а. с. 83).

V. Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

(§4) Межі перегляду оскаржуваної ухвали

5.1. У ст. 404 КПК прямо не зазначено, що наведена норма підлягає застосуванню до процедури перегляду рішення слідчого судді, як у КПК прямо не зазначено, що при здійсненні перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку колегія суддів апеляційного суду обмежена доводами апеляційної скарги.

5.1.1. Однак чинною є ч. 1 ст. 404 КПК, у якій вказано: «суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги».

5.1.2. При цьому згідно з ч. 6 ст. 9 КПК «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу».

5.1.3. Так, ч. 3 ст. 26 (Диспозитивність) КПК встановлено, що «слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

5.1.4. Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 22 КПК «кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом».

5.1.5. Із огляду на наведене, колегія суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді все ж обмежена доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

5.2. У відповідності до ч. 1 ст. 370 КПК «судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим».

5.2.1. Оскільки особа, яка ініціює апеляційний перегляд, може наводити будь-які доводи на обґрунтування власної позиції, не всі з яких можуть мати значення для прийняття судом справедливого та законного рішення, колегія суддів, вирішуючи на які з них надати у своєму рішенні відповідь керується, виходячи з ч. 6 ст. 9 КПК, принципом верховенства права (ст. 8 КПК). Адже, положення КПК не регулюють питання щодо того на всі, чи лише на частину наведених в апеляційній скарзі доводів має відповісти суд.

5.2.2. Разом з тим, у п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява №49684/99, від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «… відповідно до встановленої судової практики, що відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та трибуналів слід адекватно зазначати причини, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку мотивувати рішення може відрізнятися залежно від характеру конкретного рішення і має визначатися з урахуванням обставин справи. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…».

5.2.3. Враховуючи, що прокурор фактично не погодився із рішенням слідчого судді щодо зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу із застави на цілодобовий домашній арешт, а не на тримання під вартою, а також із обмеженням строку дії цілодобового домашнього арешту 8-ма днями, колегія суддів законність обгрунтованість та вмотивованість оскаржуваного рішенням перевіряє з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень сторони захисту лише у цій частині. У зв`язку з чим під час апеляційного перегляду суду належить з`ясувати чи: (1) здатне застосування цілодобового домашнього арешту запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 ; (2) повинен був слідчий суддя при визначенні терміну застосування запобіжного заходу до підозрюваного обмежуватися строком досудового розслідування, враховуючи, що згідно повідомлення від 16.04.2020 досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000372 завершено і ОСОБА_1 повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами вказаного кримінального провадження. Крім того, у випадку встановлення правомірності застосування слідчим суддею до ОСОБА_1 цілодобового домашнього арешту колегії суддів належить перевірити правильність визначення адреси, за якою підозрюваний повинен згідно оскаржуваної ухвали знаходитися під домашнім арештом.

(§5) Загальні принципи та їх застосування до обставин конкретного провадження

5.3. У КПК чітко не визначено, який саме запобіжний захід має бути застосовано до підозрюваного в порядку зміни запобіжного заходу у випадку, якщо на виконання ухвали щодо внесення застави її не було сплачено.

5.3.1. Водночас, у ч. 6 ст. 9 КПК вказано, що «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу».

5.3.2. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК «зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься, в т. ч., верховенство права». За змістом ч. 2 ст. 8 КПК «принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини».

5.3.3. У п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України» (Borotyuk v. Ukraine) від 16.12.2010, заява №33579/04, вказано, що «у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».

5.3.4. Оскільки в оскаржуваній ухвалі від 21.04.2020 слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважаючи, що застосування відповідного заходу дозволить досягнути мети його застосування (забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить запобігти настанню ризиків переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду та незаконного впливу з його сторони на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні), колегії апеляційного суду слід лише перевірити у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК чи дійсно здатне обрання такого запобіжного заходу забезпечити досягнення мети, з якою його застосовано.

5.3.5. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК «метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК». А відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК «тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу...».

5.3.6. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

5.3.7. Оцінивши встановлені слідчим суддею в ухвалі від 21.04.2020 обставини, які прокурором, який звернувся з апеляційною скаргою, не оспорюються, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що застосування цілодобового домашнього арешту до ОСОБА_1 здатне забезпечити досягнення мети, з якою такий захід було обрано. Доказів зворотного стороною обвинувачення суду не надано. Тому, колегія суддів погоджується з доводами захисника про безпідставність тверджень прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного найтяжчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

5.4. У чинному КПК також не визначено окремих правил, які б врегульовували особливості продовження застосування до особи запобіжного заходу під час виконання вимог ст. 290 КПК, тобто в період між завершенням та закінченням досудового розслідування. Тому, зазначене питання вирішується з урахуванням загальних положень, які визначають порядок застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

5.4.1. Так, відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК «слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом». За приписами ч. 3 ст. 197 КПК «строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Як вважає колегія суддів, зі змісту ч. 4 ст. 196 і ч. 3 ст. 197 КПК у їх поєднанні вбачається, що вказані норми наділяють слідчого суддю правом у період, коли досудове розслідування у рамках певного кримінального провадженні ще триває (до його закінчення), вирішувати питання щодо обрання особі запобіжного заходу, але вони не обмежують тривалість застосування такого заходу строками досудового розслідування. Адже, вказане питання регулюється ч. 6 ст. 181 КПК, у відповідності до якої «строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців».

Крім того, за приписами ст. 203 КПК «ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом». У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК «кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу… Слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру». При цьому, невключення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, у зазначені в ст. 219 КПК строки, не свідчить про обмеження строку застосування запобіжного заходу строками досудового розслідування.

Отже, з наведеного вбачається, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід. Тому, ухвала про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК.

5.4.2. Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК «запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора». Тобто, за змістом наведених в ч. 4 ст. 176 КПК положень вибір запобіжних заходів, що обираються у кримінальному провадженні, довірено двом різним судовим інстанціям: слідчому судді під час досудового розслідування та судді, який розглядає справу, під час судового розгляду. Розподіл компетенцій між вищезазначеними особами чітко позначений моментом, коли розслідування закінчено, обвинувальний акт затверджено і кримінальну справу передано на розгляд суду, про що зазначено і в п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Чанєв проти України» (Chanyevv. Ukraine) від 09.10.2014, заява №46193/133. Також на користь вказаного висновку свідчить зміст п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК, у відповідності до якого «досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

І хоча крім понять «початок досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК) і «закінчення досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК) у КПК використовується поняття «завершення досудового розслідування» (ст. 290 КПК), але поняття «закінчення» і «завершення» досудового розслідування у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 і ст. 290 КПК не є тотожними, так як завершення досудового розслідування є проміжним етапом, що передує його закінченню. Й досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні вважається закінченим у випадку настання однієї з наведених подій: (а) прийняття рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження; (б) направленням до суду обвинувального акту; (в) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; (г) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру; (ґ) направленням до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, факт завершення досудового розслідування не свідчить про його закінчення, й у період між завершенням досудового розслідування та його закінченням судовий контроль за дотриманням прав підозрюваних осіб у кримінальному провадженні продовжує здійснювати слідчий суддя, який в т. ч. може приймати рішення щодо застосування і продовження застосування до осіб запобіжних заходів.

5.4.3. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді про те, що через не включення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у строк досудового розслідування в кримінальному провадженні до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід строком лише на 9 днів, тобто у межах відповідних строків досудового розслідування. Адже, вказаний висновок суперечить вищенаведеним положенням ч. 6 ст. 181 у поєднанні зі ст. 203 КПК, згідно яких досудове розслідування може закінчитися раніше ніж строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу.

5.4.4. Також, на думку колегії суддів, суттєве значення в конкретній ситуації має те, що на час розгляду слідчим суддею клопотання органом досудового розслідування відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Тобто, строк досудового розслідування не закінчився, а перервався до моменту здійснення прокурором однієї з дій, зазначених в ч. 2 ст. 283 КПК, у зв`язку з чим у слідчого судді не було підстав вважати, що строк досудового розслідування закінчиться через 9 днів. А тому, його рішення ґрунтується на припущеннях.

5.5. Відхиляє колегія суддів і довід захисника про те, що у разі застосування до ОСОБА_1 домашнього арешту на більший строк, ніж визначив слідчий суддя, підозрюваному слід визначити місце перебування під таким арештом інше, ніж його зареєстроване місце проживання. Оскільки сторона захисту не довела, що власники житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , згідні на проживання в їхній квартирі ОСОБА_1

(§6) Висновки

5.6. Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК «за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу».

5.7. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК «підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону». У відповідності до ч. 1 ст. 412 КПК «істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення».

5.8. Як вважаєколегія суддів, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також необхідність перебування підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом за адресою його зареєстрованого місця проживання.

5.9. Водночас, слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим помилково застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту включно до 29.04.2020, а не до 19.06.2020 включно.

5.10. Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню в частині визначення строку її дії, з прийняттям рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 19.06.2020 включно.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 9, 132, 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 200, 203, 309, 370, 375, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2020 року скасувати в частині визначення строку дії ухвали.

У відповідній частині постановити нову ухвалу, якою строк дії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2020 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту визначити до 19 червня 2020 року включно.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2020 року в іншій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:А. С. Никифоров

Д. С. Чорненька