- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Зубріцької А.М., Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Чорного І.Т.
Справа № 991/3143/20
Провадження1-кс/991/3237/20
УХВАЛА
20 травня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Зубріцької А.М., Заплатинської К.В., адвоката Чорного І.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1 , детектива Веренчука С.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 27.03.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Веренчука С.О. від 27.03.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388.
Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що 06.04.2020 на адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Чорного І.Т. надійшов лист НАБУ від 30.03.2020 № 0422-252/12068 за підписом детектива НАБУ Веренчука С.О., до якого було додано постанову детектива Веренчука С.О. від 27.03.2020 про відмову у визнані ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388.
Непогоджуючись із зазначеною постановою детектива заявник звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою та просить слідчого суддю скасувати рішення детектива НАБУ, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 про відмову у визнані ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чорний І.Т. скаргу підтримав. Зазначив, що діями службових осіб, за фактами яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388, ОСОБА_1 було завдано як моральну, так і матеріальну шкоду. На підтвердження зазначеного твердження адвокатом як до початку, так і під час судового засідання до матеріалів скарги було долучено низку документів. Додатково адвокат Чорний І.Т. зазначив, що на момент винесення детективом Веренчуком С.О. постанови від 27.03.2020 про відмову у визнані ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388 не було очевидних та достатніх підстав вважати, що повідомлення про кримінальне правопорушення подані особою, якій не завдано шкоди. З огляду на ці обставини, адвокат стверджував, що постанова детектива Веренчука С.О. від 27.03.2020 є необґрунтованою та винесеною у супереч вимогам КПК України.
Детектив НАБУ Веренчук С.О. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив. Зазначене обґрунтував тим, що більшість матеріалів, на які посилається адвокат Чорний І.Т. у скарзі відсутні в матеріалах кримінального провадження № 42019000000002388 і не могли бути враховані детективом на момент винесення постанови від 27.03.2020. Крім цього детектив стверджував, що 16.03.2020 було проведено допит ОСОБА_1 , під час якого останній зазначив, що шкода у результаті зловживання впливом щодо слідчих ДБР була завдана Україні як вільній демократичній державі, та ОСОБА_1 як лідеру опозиції шляхом розповсюдження недостовірних відомостей державними органами. Посилаючись на вищевикладені обставини, детектив зазначив, що сам ОСОБА_1 не зміг пояснити в чому саме полягає завдано йому шкода. З огляду на ці обставини детектив у судовому засіданні стверджував, що його постанова від 27.03.2020 є законною та обґрунтованою.
Дослідивши скаргу ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя керується наступним.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Разом з тим, як передбачено ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що відомості, за якими розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 були внесені до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду у м. Києві від 04.11.2019 у справі №757/47600/19 за заявою т.в.о. голови АО «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2 від 29.08.2019 та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.12.2019 у справі № 991/2441/19, провадженні 1-кс/991/3031/19 за повідомленням про кримінальні правопорушення адвоката ОСОБА_4 від 04.12.2019 № 19-451-0812. Як свідчать матеріали скарги, адвокати діяли в інтересах ОСОБА_1 . Із витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, за фактом можливого незаконного впливу директором ДБР ОСОБА_3 на прийняття рішень слідчими ДБР з метою одержання неправомірної вигоди. Відомостей про потерпілого витяг з ЄРДР, сформований 24.04.2020 не містить.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає можливість постановлення слідчим або прокурором рішення (у формі вмотивованої постанови) про відмову у визнанні особи потерпілою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
27.03.2020 детективом Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчуком С.О. було винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388. Зазначене рішення детектив Веренчук С.О. мотивував тим, що із зібраних у ході досудового слідства доказів вбачаються очевидні та достатні підстави вважати, що заява про вчинення кримінального правопорушення подана особою, якій не завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди.
З матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що звертаючись до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на рішення детектива Веренчука С.О. від 27.03.2020, ОСОБА_1 посилається не те, що йому була завдана моральна та матеріальна шкода. Моральна шкода, за твердженням ОСОБА_1 , полягає у тому, що обставини, за якими було розпочаті кримінальні провадження, досудове розслідування яких здійснює ДБР, та подальший хід таких кримінальних проваджень (збір конфіденційної інформації, виклики на допит в якості свідка, незаконне розголошення даних досудового розслідування) дискредитують останнього як політика та керівника опозиційної політичної партії. Матеріальна шкода, на переконання ОСОБА_1 , полягає у тому, що останній для захисту його прав у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснює ДБР, звертався за правовою допомогою і, як наслідок, поніс витрати на послуги адвоката.
Із змісту постанови детектива Веренчука С.О. від 27.03.2020 слідчим суддею встановлено, що детективом при винесенні постанови була надана оцінка можливості заподіяння ОСОБА_1 як моральної, так і майнової шкоди, можливими діями колишнього директора ДБР ОСОБА_3 , які полягають у незаконному впливі на прийняття рішень слідчими ДБР. Підставою для спростування заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди стали наступні обставини. У постанові детектив посилається на те, що питання незаконне розголошення відомостей досудового розслідування, на які ОСОБА_1 посилається обґрунтовуючи моральну шкоду, не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388. Крім цього, детектив зазначає про те, що між можливими процесуальними порушеннями та незаконним впливом колишнього директора ДБР ОСОБА_3 відсутній причинно-наслідковий зв`язок.
З матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що мотиви, якими керувався детектив, відповідають фактичним обставинам справи. Адже, як було попередньо з`ясовано із витягу з ЄРДР досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 здійснюється за фактом можливого незаконного впливу директором ДБР ОСОБА_3 на прийняття рішень слідчими ДБР з метою одержання неправомірної вигоди. Питання незаконного розголошення відомостей досудового розслідування не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388.
Оцінюючи мотиви, якими керувався детектив, спростовуючи матеріальну шкоду, що на думку ОСОБА_1 була заподіяна йому, можливими діями колишнього директора ДБР ОСОБА_3 , які полягають у незаконному впливі на прийняття рішень слідчими ДБР, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про наступне. Зі змісту оскаржуваної постанови слідчим суддею встановлено, що обґрунтовуючи відсутність матеріальної шкоди детектив зазначив, що використання правової допомоги є правом свідка, яким він може користуватися за власним бажанням. Крім цього, детектив пославшись на Закон України «Про безоплатну правову допомогу» зазначив, що у випадку неможливості оплати послуг адвоката, будь-яка особа може скористатись безоплатною правовою допомогою.
Відповідно до матеріалів скарги та пояснень учасників судового засідання, у жодному кримінальному провадженні, досудове розслідування яких здійснюються слідчими ДБР, ОСОБА_1 повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ст. 42 КПК України, не було. У цих кримінальних провадження він має статус свідка.
Згідно рішення Конституційного суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009, а також п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката. Разом з тим, зазначена можливість є правом будь-якої особи та не свідчить, навіть за умови здійснення оплати за правову допомогу під час здійснення процесуальних дій, про те, що свідку було спричинено майнову шкоду. В іншому випадку будь-який свідок, який має можливість скористатися оплатною правовою допомогою під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій, автоматично має набувати статусу потерпілого. Твердження адвоката Чорного І.Т . про те, що понесені витрати на правову допомогу є підтвердженням завдання шкоди в розумінні ст. 55 КПК України, де зазначено, що потерпілим є фізична особа якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, не може носити беззаперечний і очевидний характер. З огляду на зазначені обставини, на переконання слідчого судді, доводи, якими керувався детектив на час винесення постанови є обґрунтованими.
На підставі викладеного, слідчий суддя робить висновок, що зміст постанови відповідає вимогам ст. 110 КПК України щодо повноти, обґрунтованості та мотивування процесуального рішення, що підтверджується перевіреними в судовому засіданні матеріалами.
Крім цього, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про наступне. В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що документи долучені адвокатом Чорним І.Т. до матеріалів скарги, а саме клопотання ОСОБА_6 від 17.02.2020 про здійснення приводу, ухвали Київського апеляційного суду від 03.02.2020 від 17.02.2020, 24.02.2020 та 26.02.2020, наказ ДБР від 11.11.2019 № 310, листи ФДМУ від 11.12.2019 та 20.12.2019, наказ ДБР від 07.04.2020 № 113, повідомлення про кримінальне правопорушення від 04.11.2019 подане до ДБР, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.10.2019, лист Секретаріату КМУ від 12.12.2019, висновки семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 01.04.2020 № 2953 із супровідним листом висновки від 16.03.2020 № 38/20 та № 39/20 семантико-текстуального та авторознавого дослідження, відсутні у матеріалах кримінального провадження № 42019000000002388. З огляду на ці обставини, а також той факт, що вони не були предметом розгляду детективом при винесенні постанови від 27.03.2020, на переконання слідчого судді, вони не можуть бути оцінені слідчим суддею, під час оскарження вищезазначеної постанови.
З огляду на викладене, на переконання слідчого судді, підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 27.03.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388, відсутні.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 55, 214, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 27.03.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак