Документ № 89425811

Справа № 236/443/18

1-кп/991/118/19

УХВАЛА

19 травня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Олефір Ю.О.,

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники - Федур Г.А., Федур А.А., Готін О.М.,

розглядаючи у судовому засіданні кримінальне провадження № 42017000000000758 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осикове Білокуракинського району Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Денежникове Новоайдарського району Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

У судовому засіданні 19 травня 2020 року захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Федур Андрій Анатолійович заявив відвід колегії суддів у складі Маслова Віктора Васильовича , Строгого Ігоря Леонідовича , Федорак Лесі Миколаївни .

В обґрунтування заявленого відводу захисник посилався на те, що існування та функціонування Вищого антикорупційного суду не відповідає встановленим законодавством принципам територіальності, спеціалізації та інстанційності і порушує єдині засади організації та діяльності судів. Також зазначив, що положення законодавства, які регулюють діяльність Вищого антикорупційного суду вказують на те, що останній є особливим і надзвичайним судом, створення якого прямо заборонено ст. 125 Конституції України, а розгляд цим судом окремих категорій кримінальних справ, виключно за суб`єктом злочину і по вибірковій категорії злочинів, порушує норми Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, захисник вказував на порушення процедури відбору суддів Вищого антикорупційного суду, зазначаючи про те, що до складу колегій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які проводили конкурс, входили особи, у яких закінчилися повноваження на займаній посаді. Даний факт став підставою для здійснення Державним бюро розслідувань досудових розслідувань у кримінальних провадженнях.

Разом з цим, в обґрунтування заявленого відводу захисник посилався на залежність суду та суддів від виконавчої та законодавчої влади з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було обмежено розмір суддівської винагороди, яка є невід`ємною частиною забезпечення незалежного судочинства. На переконання захисника, внаслідок таких обставин суд не є справедливим у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, захисник Федур А.А. посилався на те, що у нього існує особистий конфлікт з суддями Масловим В.В. та Строгим І.Л. , оскільки він є ініціатором звернення до Генерального прокурора із заявою про вчинення суддями злочину з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 375 КК України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови).

На думку захисника Федура А.А., вказані вище обставини викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Захисник Федур Г.А., обвинувачений ОСОБА_1 підтримали заяву захисника Федура А.А. про відвід.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Готін О.М. при вирішені заяви про відвід покладалися на розсуд суду.

Прокурор Олефір Ю.О. заперечував проти задоволення заяви про відвід суддям Маслову В.В. , Строгому І.Л. та Федорак Л .М . , вважаючи її необґрунтованою. На думку прокурора, наведені захисником обставини жодним чином не свідчать про упередженість суддів, оскільки прийняті законодавчі акти, на підставі яких створений та діє Вищий антикорупційний суд, є чинними і на даний час вони не були визнані неконституційними. Вказав, що заява про вчинення суддями злочину подана до Генерального прокурора не самим обвинуваченим ОСОБА_1 , а його захисником, тому відсутні підстави стверджувати про неупередженість суду при розгляді кримінального провадження стосовно обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розглядаючи заяву захисника Федура А.А. про відвід суддям Маслову В.В . , Строгому І.Л. та Федорак Л.М . , суд виходить із такого.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії, учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді передбачений ст. 75, 76 КПК України.

Так, зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження, або за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 3, 4 ч.1 ст.75 КПК України).

Саме на ці законодавчі підстави посилався захисник Федур А.А. у своїй заяві про відвід складу суду, зазначаючи про наявність у нього сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості суду.

Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу об`єктивним та неупередженим розроблені усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року, зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Також, у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Проаналізувавши вказані у заяві захисника обставини для відводу суддів з урахуванням вищенаведених критеріїв, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У заяві про відвід захисник посилається на незаконність функціонування Вищого антикорупційного суду та на невідповідність законодавства, щодо створення цього суду положенням Конституції України.

Проте, з такими висновками суд погодитись не може, з огляду на їх безпідставність.

Так, виходячи зі змісту ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди.

Вищий антикорупційний суд був створений та почав діяти на підставі Законів України «Про Вищий антикорупційний суд» № 2447-VIII від 07 червня 2018 року та «Про утворення Вищого антикорупційного суду» № 2470-VIII від 21 червня 2018 року, як постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України.

Зазначені закони, що регулюють створення та функціонування Вищого антикорупційного суду є чинними та не визнавались такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, відповідні доводи захисника про незаконність діяльності Вищого антикорупційного суду є помилковими і такими, що обумовлені його особистою незгодою з положеннями діючого законодавства.

Посилання захисника на те, що Вищий антикорупційний суд є особливим чи надзвичайним судом, створення якого прямо заборонено ст. 125 Конституції України, та порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також на переконання суду є безпідставними, з огляду на таке.

Вищий антикорупційний суд не створений для розгляду однієї або обмеженої кількості конкретних справ, що могло б давати підстави для віднесення його до «надзвичайних чи спеціальних судів», зазначених у статті 125 Конституції. Навпаки, Вищий антикорупційний суд є компетентним щодо абстрактно визначеного кола кримінальних правопорушень і обвинувачених, а саме спеціалізується на певних корупційних і пов`язаних із ними злочинах.

При цьому, Вищий антикорупційний суд не наділений якимись особливими повноваженнями і не застосовує жодних конкретних процедур, відмінних від тих, що застосовуються в інших судах, що давало б підстави розглядати його як спеціальний суд. Правила оцінки доказів також не змінені щодо Вищого антикорупційного суду.

Разом із тим, Європейський суд з прав людини у справі «Фруні проти Словаччини» від 21 червня 2011 року зазначив, що стаття 6 §1 Європейської конвенції з прав людини щодо права на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом, встановленим законом, не може розглядатися як заборона створення спеціалізованих кримінальних судів, якщо вони мають правову основу. Суд не вступав у дискусії про розмежування між спеціалізованими та спеціальними судами, але він не мав заперечень проти концепції словацького суду, який на той час мав кримінальну юрисдикцію над певними державними посадовими особами та щодо корупційних злочинів. Він визнав, що «боротьба з корупцією та організованою злочинністю цілком може вимагати заходів, процедур та інституцій спеціалізованого характеру».

Розглядаючи посилання захисника на порушення процедури відбору суддів Вищого антикорупційного суду, як на підставу для відводу, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки доказів, які б вказували на офіційне встановлення таких порушень захисник не надав. Крім того, захисником не наведено достатніх обґрунтувань того, яким чином наявні на його погляд порушення у процедурі добору суддів могли вплинути на безсторонність суду.

Також, безпідставними суд вважає посилання захисника на залежність суду від законодавчої і виконавчої гілки влади, внаслідок обмеження розміру судової винагороди, оскільки таке обмеження в оплаті праці було застосовано до широкого кола осіб, що займають посади в органах не лише судової, а і законодавчої та виконавчої влади. Крім того, таке обмеження є тимчасовим заходом, застосованим на період запровадженого в Україні карантину та стосується без виключення всіх суддів.

Таким чином, відсутні підстави для висновків про те, що обмеження було запроваджене з метою впливу на безсторонність суду у даній справі.

Ще однією із підстав для відводу, на думку захисника Федура А.А., є подання ним до Генерального прокурора заяви про вчинення суддями Масловим В.В. та Строгим І.Л. злочину, передбаченого статтею 375 КПК України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови).

Зі змісту копії відповідної заяви вбачається, що викладені у ній обставини стосуються постановленого суддями рішення у іншому кримінальному провадженні, яке не стосується обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Разом із тим, оцінюючи зазначену підставу для відводу, суд враховує роз`яснення наведені у рішенні Ради суддів України № 34 від 8 червня 2017 року, згідно з якими, подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення за статтею 375 Кримінального кодексу України не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи.

Подання учасником будь-якого судового провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду справи має ознаки впливу на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за статтею 376 Кримінального кодексу України.

Таким чином, зі змісту наведених роз`яснень вбачається, що вищевказана захисником Федуром А.А. підстава для відводу суддів не може розглядатися як обставина, що свідчить про упередженість чи необ`єктивність суду, а лише має ознаки впливу на суддів під час розгляду кримінального провадження, який триває.

Відповідно доводи заявленого відводу у цій частині, суд також вважає безпідставними.

Інших обставин, які б об`єктивно вказували на упередженість суддів Маслова В.В., Строгого І .Л ., Федорак Л.М., або унеможливлювали їх участь у кримінальному провадженні захисником Федуром А.А. у заяві зазначено не було.

З огляду на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви захисника Федура А.А. про відвід суддів Маслова В .В. , Строгого І.Л. , Федорак Л.М. , внаслідок чого дана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Федура Андрія Анатолійовича про відвід суддям Маслову Віктору Васильовичу, Строгому Ігорю Леонідовичу , Федорак Лесі Миколаївні - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак