- Головуючий суддя (ВАКС): Коліуш О.Л.
- Суддя (ВАКС): Ткаченко О.В., Дубас В.М.
- Секретар : Паштенко І.О.
- Захисник/адвокат : Тимошина В.В.
- Прокурор : Грищук М.О.
Справа № 991/2519/20
Провадження1-кп/991/33/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Дубаса В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Паштенко І.О.
прокурора Грищука М.О.
захисника Тимошина В.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2017 року за №52017000000000144 за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Арбузинка Миколаївської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
19.03.2020 до Вищого антикорупційного суду із Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 27.02.2017 року за №52017000000000144, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Дубаса В.М.
Ухвалою суду від 24.03.2020 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Тимошин В.В. заявив клопотання про звернення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про направлення цього кримінального провадження до іншого суду у зв`язку з його непідсудністю ВАКС.
Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання у зв`язку з його необґрунтованістю. Вважав, що дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов висновку про задоволення клопотання захисника з огляду на таке.
За змістом обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи депутатом Миколаївської обласної ради, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, за ознаками пропозиції службовій особі (працівникам Управління патрульної поліції міста Миколаєва) надати їй неправомірну вигоду (в розмірі 1000 грн.) за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії (непритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення) з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Статтею 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» визначено, що завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 20-2 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України (в редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019, який набрав чинності 22 вересня 2019 року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, зокрема, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці до статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Згідно з приміткою до статті 45 КК України, корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.
Пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України визначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) злочин вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»;
особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;
військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
З системного аналізу наведених вище норм КПК України вбачається, що п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України не містить будь-якого конкретного переліку злочинів, які можуть вчинятись певним колом осіб, тоді як п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України вирізняє два злочини, передбачені статтями 369 та 369-2 КК України, одночасно запроваджуючи додаткову ознаку вчинення таких злочинів лише щодо осіб, зазначених, зокрема, в тому ж п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Отже, в даному випадку між пунктами 1 і 3 ч. 5 ст. 216 КПК України має місце конкуренція загальної та спеціальної норми права, яка полягає у окремому правовому регулюванні злочинів, передбачених статтями 369 та 369-2 КК України з метою зміни меж регулювання певного виду суспільних відносин порівняно із загальною нормою. Відтак, на думку суду, злочини, передбачені статтями 369 і 369-2 КК України, підсудні Вищому антикорупційному суду виключно в разі наявності умов, визначених п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Також, у ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII наведені такі визначення:
«корупційне правопорушення» - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
«корупція» - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.
За фабулою обвинувального акта, при здійсненні пропозиції неправомірної вигоди обвинувачений ОСОБА_1 жодним чином не використовував свій статус депутата Миколаївської обласної ради, тобто не використовував наданих йому повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою схилити службову особу Національної поліції до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей, а відтак не вчинив злочину, підсудного Вищому антикорупційному суду за п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Отже, у підготовчому судовому засіданні судом встановлена непідсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, внаслідок порушення правил предметної підсудності.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, прийняти рішення про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Нормами КПК України не визначено іншого порядку направлення кримінальних проваджень з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.
За таких обставин, суд вважає за необхідне звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про направлення даного кримінального провадження до іншого суду.
Керуючись ст. 33-1, 34, 216, 314 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням для вирішення питання про направлення до іншого суду кримінального провадження № 52017000000000144 від 27.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Л. Коліуш
Судді В.М. Дубас
О.В. Ткаченко