- Головуючий суддя (ВАКС) : Широка К.Ю.
- Захисник/адвокат : Задорожного М.С.
Справа № 991/4177/20
Провадження1-кс/991/4299/20
УХВАЛА
28 травня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна, розглянувши матеріали скарги адвоката Задорожного Микити Сергійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року,
ВСТАНОВИЛА
26 травня 2020 року до слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга.
Скаржник просить зобов`язати прокурора САП, що є процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року, припинити протиправну бездіяльність, яка полягає у неврученні ОСОБА_1 складених стосовно неї повідомлень про підозру, а також вручити їй складені стосовно неї повідомлення про підозру. Скаржник також надсилав клопотання до САП з такими вимогами 12.05.2020 року, що було отримано уповноваженою особою САП 13.05.2020 року.
Слідча суддя розглянула матеріали скарги та документи, що її обґрунтовують.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), параграфом 1, ст. 303-308 КПК України. Слідча суддя встановлює, чи скарга відповідає вимогам процесуального закону.
Перш за все, необхідно дослідити аргумент скаржника щодо того, що він надсилав клопотання до САП з вимогами припинити бездіяльність та його можливий зв`язок з рештою обґрунтування скарги та прохальною частиною (у якій він, зокрема, просить припинити протиправну бездіяльність та зобов`язати вручити повідомлення про підозру).
Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених КПК України, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав (стаття 220 КПК України).
У цьому випадку цей аргумент скаржника відокремлений від решти суті скарги, оскільки скарга стосується: фактів складення повідомлень про підозру ОСОБА_1 , надсилання їх на певні адреси та, як вважає скаржник, невручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 належним чином. Скаржник не просить, з урахуванням положень ч. 2 ст. 307 КПК України, зобов`язати уповноважену особу САП розглянути його клопотання від 12.05.2020 року (отримане 13.05.2020 року, що підтверджується № 0407137488445). Тому, слідча суддя встановлює лише те, чи відповідає суть скарги та її прохальної частини, що стосуються саме бездіяльності прокурора САП щодо можливого невручення повідомлення про підозру, вимогам щодо скарг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, володілець тимчасово вилученого майна може оскаржити на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у, зокрема, нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Скаржник не зазначає про свій процесуальний статус у цьому провадженні, втім вбачається, що у цьому провадженні сторона обвинувачення вважає ОСОБА_1 підозрюваною у цьому кримінальному провадженні. З матеріалів скарги також вбачається, що Задорожний М. С. (скаржник) є адвокатом, та надає правову допомогу ОСОБА_1 на підставі ордеру.
Для розгляду скарги необхідно встановити, чи вона подана суб`єктом, що має право на звернення до суду на момент подання такої скарги.
Слідча суддя звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо встановлення процесуального статусу адвоката та особи, яку вона представляє.
Поняття «кримінальне обвинувачення» (або «обвинувачення») має автономне значення, яке є незалежним від категоризації у національній системі законодавства (серед інших, Рішення Великої Палати у справі Blokhin проти Росії від 23 березня 2016 року, заява № 47152/06, параграф 179). При цьому, особа набуває процесуального статусу особи, проти якої висунуто «кримінальне обвинувачення» у двох випадках: 1) з моменту, коли особа офіційно повідомлена компетентним органом про наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і 2) з моменту, коли ситуація [особи] значно змінилася під впливом дій компетентних органів (тест, встановлений Рішенням у справі Deweer проти Бельгії від 27 лютого 1980 року, заява № 6903/75, параграф 46, пізніше закріплений у, наприклад, Рішенні Великої Палати у справі Ibrahim та інші проти Сполученого Королівства від 13 вересня 2016 року, заяви № 50541/08, 50571/08, 50573/08 та 40351/09, параграф 73). ЄСПЛ зазначив, що особа яка, зокрема, була допитана стосовно своєї причетності до вчинення кримінального правопорушення, може визнаватися такою, проти якої є «кримінальне обвинувачення». Отже, особа може отримати процесуальні права «обвинуваченої» особи і у випадку, якщо повідомлення про підозру не було.
Таким чином, з метою захисту прав особи, яку представляє скаржник, її процесуальний статус на момент подання скарги дозволяє їй звернутися з такою скаргою. Отже, скарга подана особою, що має право на подання такої скарги.
Відповідно до вимог ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду розглядаються слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України.
Відповідно до положень ст. 33-1 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Скарга стосується бездіяльності прокурора САП в рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Отже, скарга підсудна Вищому антикорупційному суду.
Скарга на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, передбачена ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути подана особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності (ч. 1 ст. 304 КПК України). Частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. (Лист ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування») Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Скаржник оскаржує бездіяльність прокурора, що пов`язана з неврученням повідомлення про підозру у 2017-2018 роках. Слідча суддя на етапі відкриття провадження не оцінює скаргу по суті, тобто, не встановлює, чи прокурор не здійснив процесуальні дії, які він був зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк. Необхідно лише встановити обставини, які дозволять визначити, чи була скарга подана у десятиденний строк з останнього дня, який відведено КПК України для вчинення прокурором відповідної дії. Слідча суддя зазначає, що скаржник знав або мав знати про невручення повідомлення про підозру значно раніше. Нема підстав вважати, що скаржник дізнався про цю бездіяльність після 12.05.2020 року, коли він направив клопотання до САП про припинення протиправної бездіяльності та вручення ОСОБА_1 повідомлень про підозру. Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 278 КПК України та дат складення повідомлень про підозру, слідча суддя приходить до висновку, що скаржник пропустив строк для звернення зі скаргою.
Разом з тим, слідча суддя звертає увагу на те, що якщо повідомлення про підозру неможливо вручити особі, то воно вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Цей спосіб передбачено Главою 11 КПК України та у ньому не визначено конкретних строків для вручення повідомлення про підозру. Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством (Лист ВССУ, див. вище).
У цьому випадку вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 було невідоме на момент складення повідомлення про підозру та надсилання такого повідомлення за адресами: АДРЕСА_1 (повідомлення про підозру від 29.05.2017 року); АДРЕСА_2 (повідомлення про підозру від 06.03.2018 року); АДРЕСА_3 (повідомлення про підозру від 30.05.2018 року). Отже, застосовуються положення щодо вручення повідомлень. З урахуванням положень попереднього параграфу, слідча суддя приходить до висновку, що прокурор не був наділений обов`язком повідомити про підозру у визначений КПК України строк, а тому скаржник не може звертатися до суду зі скаргою на можливу бездіяльність щодо обов`язків, строк виконання яких не регламентований КПК України.
Скарга повертається, якщо, зокрема, скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку (п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України). Разом з тим, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч. 4 ст. 304 КПК України). Враховуючи те, що встановлено підстави для повернення та відмови, проте скарга подана на бездіяльність, що не передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а тому можливість повторного звернення зі скаргою буде недоцільною, слідча суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 331, 117, 278, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката Задорожного Микити Сергійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора САП у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 року.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.
Слідча суддя Широка К. Ю.