Документ № 89532611

Справа № 991/3620/20

Провадження № 11-сс/991/447/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Боднара С. Б., Панкулича В. І.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Бориса Станіслава Андрійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні № 12016040000000015 від 12 січня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора - Щербая Т. А.,

захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Бойка М. Г., Бориса С. А.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення слідчого судді та встановленні обставини судом першої інстанції

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040000000015 від 12 січня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування директор Державного підприємства «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (далі - ДП «УкрДІАП») ОСОБА_1 , діючи умисно та з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, вступив у злочинну змову з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, метою якої стала систематична розтрата ввіреного йому майна державного підприємства, а саме коштів у загальному розмірі 67 318 717 гривень.

Так, упродовж 2013-2015 років ОСОБА_1 забезпечив укладення із 9 компаніями-нерезидентами 13 зовнішньоекономічних контрактів про придбання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг на умовах 100 % передоплати та забезпечив здійснення переказу відповідних сум коштів цим контрагентам.

Ці контракти укладалися ОСОБА_1 без мети їх подальшого виконання компаніями-контрагентами та настання реальних правових наслідків, передбачених їх умовами, на користь державного підприємства, а лише виступали документальним обґрунтуванням та правовою підставою для перерахування (виведення) грошових коштів ДП «УкрДІАП» на рахунки відповідних іноземних компаній.

У подальшому зовнішньоекономічні фінансові операції за частиною цих контрактів були зняті з контролю шляхом заліку однорідних вимог між ДП «УкрДІАП» та відповідними компаніями-нерезидентами за спеціально складеними фіктивними договорами про виконання робіт чи послуг, які фактично не виконувалися та не надавалися.

У органу досудового розслідування є підстави вважати, що для реалізації зазначених дій, ОСОБА_1 попередньо отримав від невстановлених на цей час осіб - співучасників злочину необхідні реквізити компаній-нерезидентів для укладання з ними вищевказаних контрактів та перерахування на їх банківські рахунки грошових коштів. Зі свого боку співучасники злочину після проведення фінансових транзакцій за контрактами вчиняли дії щодо розпоряджання грошима, перерахованими ДП «УкрДІАП», із подальшим оберненням їх на свою користь шляхом поповнення активів пов`язаних між собою компаній-нерезидентів.

03 квітня 2020 року детективом НАБУ Хлистуном В. В., за погодженням із прокурором САП Щербаєм Т. А. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного злочину.

У зв`язку з неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_1 , обумовленою його відсутністю за місцем проживання, детективами НАБУ були вжиті заходи щодо вручення вказаного повідомлення у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

Постановою детектива від 08 квітня 2020 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук та відповідні матеріали спрямовані до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу для організації розшуку підозрюваного з використанням каналів та можливостей Інтерполу.

07 травня 2020 року у вказаному кримінальному провадженні детектив НАБУ Хлистун В. В., за погодженням із прокурором САП Щербаєм Т. А., звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2020 року вищезазначене клопотання задоволено та відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Детективом вчинені усі необхідні дії із належного повідомлення ОСОБА_1 щодо висунутої стороною обвинувачення підозри про скоєння ним кримінального правопорушення. Також, окрім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, детективом доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук у зв`язку з чим розглянув вказане клопотання за відсутності підозрюваного ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2020 року захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Борис С. А. подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вимоги апеляційної скарги, доповнення до неї та узагальнені доводи особи, яка їх подала

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Борис С. А. ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 13 травня 2020 року та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги сторона захисту посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а також постановленою всупереч вимог кримінального процесуального закону та без об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Так, особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на такі обставини:

1) Щодо необґрунтованості підозри. Захисник стверджує, що розтрата майна передбачає незаконне і безоплатне обернення винним чужого майна, яке йому ввірене на користь третіх осіб, але повідомлення про підозру не містить відомостей про те, на чию користь були обернуто грошові кошти, які начебто розтрачені ОСОБА_1 . Також, захисник посилається на те, що матеріали досудового розслідування не містять відомостей на підтвердження факту та розміру завданої шкоди;

2) Щодо недоведення існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку захисника, усі доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ґрунтуються на припущеннях, а не реальних доказах:

- щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування. Захисник стверджує, що обставини, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування цього твердження є спотвореними, оскільки після проведення обшуку ОСОБА_1 до 22 квітня 2020 року, не переховуючись, перебував на території України, періодично виїжджав за межі України, з`являвся за кожним викликом слідчих. Про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні було відновлено майже через п`ять місяців після його закриття, ОСОБА_1 ніхто не повідомляв і протягом 2018-2020 років для проведення слідчих (розшукових) дій він не викликався. Право вільно залишити територію України гарантоване Конституцією України. На момент виїзду ОСОБА_1 за межі України щодо нього не існувало жодних обмежень у реалізації цього права. Тому твердження сторони обвинувачення щодо здійснення цих дій з метою переховування від органу досудового розслідування є хибними.

Оскільки сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_1 перебуває за межами України, то в такому разі його виклик, у тому числі, з метою вручення повідомлення про підозру повинен був здійснюватися через механізм застосування міжнародної правової допомоги.

Щодо вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик житлово-експлуатаційній організації зазначає, що оскільки матеріали не містять доказів на підтвердження того, що саме ця житлово-експлуатаційна організація обслуговує будинок у якому проживав ОСОБА_1 , то в такому разі вручення документів у кримінальному провадженні працівникам такого підприємства не може вважатися належним доказом на підтвердження виклику ОСОБА_1 чи вручення йому повідомлення про підозру у визначений КПК України спосіб;

- щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Захисник зазначає, що матеріали клопотання, так само як і матеріали досудового розслідування не містять доказів на підтвердження причетності ОСОБА_1 до знищення документів, наданих слідчим до експертної установи внаслідок їх залиття чи зникнення документів, які були спрямовані на запит УСБУ у Дніпропетровській області;

- щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Захисник стверджує, що належним доказом на підтвердження того, що слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області виніс постанову про закриття кримінального провадження в інтересах ОСОБА_1 був би обвинувальний вирок щодо цього слідчого. За відсутності такого, посилання детектива на цю обставину, як на підтвердження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є необґрунтованими. Безпідставним вважає і доводи детектива щодо наявності у ОСОБА_1 зв`язків у правоохоронних органах;

- щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Захисник вважає, що з урахуванням відсутності у матеріалах досудового розслідування доказів здійснення ОСОБА_1 тиску на будь-кого із свідків посилання на цю обставину є безпідставними;

3) Щодо відсутності підстав для обрання запобіжного заходу у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Про таке, за твердженням захисника, свідчить: відсутність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про оголошення ОСОБА_1 у розшук; саме лише скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу не доводить факту перебування особи у такому розшуку; підозрюваним якого оголошено у міжнародний розшук у розумінні ч. 6 ст. 193 КПК України, слід вважати виключно особу, яка перебуває у міжнародному розшуку і це підтверджується відповідними відомостями та витягами із бази даних Інтерполу, але матеріали клопотання таких відомостей не містить і згідно з базою даних Інтерполу ОСОБА_1 серед розшукуваних осіб не значиться.

Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала

25 травня 2020 року від прокурора САП Щербая Т. А. до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Бориса С. А., відповідно до яких останній погоджується із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2020 року, вважає її законною, обґрунтованою, вмотивованою і винесеною з дотриманням основних засад кримінального судочинства, а апеляційну скаргу - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень прокурор зазначає, що повідомлення про підозру узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, підтверджується матеріалами клопотання та досягає рівня обґрунтованості необхідного на стадії досудового розслідування, а також повідомлення про підозру ОСОБА_1 містить вичерпну інформацію про суб`єктів господарювання на чию користь були перераховані (розтрачені) кошти державного підприємства. Також, матеріали клопотання містять докази, які підтверджують спричинення матеріальної шкоди ДП «УкрДІАП», зокрема висновком комісійної судової економічної експертизи № 28888/211/212 від 24 грудня 2019 року підтверджено факт перерахування ДП «УкрДІАП» коштів на рахунки компаній-нерезидентів на загальну суму 67,3 млн. гривень. Крім того, прокурор посилається на те, що після проведення обшуку 11 лютого 2016 року у житлі ОСОБА_1 , а також вручення йому повістки про виклик до слідчого на 15 лютого 2016 року останній на такий виклик не з`явився та в подальшому будучи достовірно обізнаним, що його діяльність на посаді директора державного підприємства, є предметом досудового розслідування та усвідомлюючи системний характер вчинення злочинних дій спрямованих на розтрату коштів ДП «УкрДІАП», володіючи відомостями про розмір безпідставно перерахованих коштів, 22 квітня 2016 року покинув територію України та на сьогоднішній день адреса й країна його перебування не відома. Вважає, що винесена органом досудового розслідування постанова про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук є належним та допустимим доказом міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України. Крім того, зазначає, що відповідно до пп. 3 п. 4 Розділу I Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не повинен містити відомостей про процесуальне рішення щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук. Тому сформувати витяг з Реєстру з зазначенням таких відомостей технічно неможливо. Це не означає, що відповідні відомості до Реєстру не внесені. Вони внесені, і на підтвердження цього прокурором додано до заперечення роздруківку скріншота з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підозрюваного ОСОБА_1 - адвокати Бойко М. Г. та Борис С. А. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Колегія суддів вжила всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак останній у судове засідання не прибув, у зв`язку з чим апеляційну скаргу розглянуто за відсутності підозрюваного.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи та пояснення захисників підозрюваного, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Одним із методів реагування на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування запобіжні заходи застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором або за клопотанням прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Аналіз вказаних норм закону дає підстави вважати, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються (обираються) слідчим суддею лише щодо особи, яка відповідно до вимог КПК України має статус підозрюваного.

Підозрюваний, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У главі 11, зокрема, в ч.ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Перевіряючи доводи клопотання органу досудового розслідування на предмет вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , колегія суддів встановила, що 03 квітня 2020 року, в рамках кримінального провадження № 12016040000000015 від 21 січня 2016 року, детективом НАБУ Хлистуном В. В., за погодженням із прокурором САМ Щербаєм Т.А , складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т.1, а.с.21-49).

В цей же день, 03 квітня 2020 року о 15 годині 54 хвилини зазначене повідомлення було вручено під розписку дорослому члену сім`ї - дружині ОСОБА_3 , а також секретарю житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_1 - Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» (т.1, а.с.49,71).

Отже, орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про набуття ним процесуального статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні. При цьому, слід зазначити, що процедура вручення повідомлення особі, яка проживає за кордоном, в даному випадку не може бути використана, оскільки місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 за кордоном невідомо.

Доводи сторони захисту про те, що процесуальний статус підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, набувається з фактичним отриманням повідомлення про підозру, колегія суддів відхиляє, оскільки КПК України пов`язує набуття такого процесуального статусу саме з вжиттям заходів із вручення повідомлення про підозру.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в ухвалі.

При цьому, слідчим суддею прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Доводи сторони захисту цього висновку не спростовують.

Крім того, слідчим суддею встановлено наявність ризику, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину КК України не передбачено. Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя врахував, що у кримінальному провадженні розслідуються обставини розтрати майна державного підприємства на загальну суму 63,7 млн. гривень, а також факт тривалого перебування ОСОБА_1 за межами України. Так, згідно з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 0.184-12207/0/15-20 від 16 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , 22 квітня 2016 року із пункту пропуску «Бориспіль-D» вилетів рейсом № 844 «Київ-Мінськ» (т.1, а.с.86). До цього часу, ОСОБА_1 на територію України не повертався.

Також слідчим суддею встановлено наявність ризику, що ОСОБА_1 може впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки більшість свідків є працівниками чи колишніми працівниками ДП «УкрДІАП», а останній, враховуючи факт його тривалого перебування, так само, як і членів його сім`ї на керівних посадах у цьому підприємстві, матиме можливість використати авторитет посади, яку він обіймав з метою тиску на цих свідків задля зміни ними показань або надання викривлених показань.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника в частині оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участі прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Частина 6 статті 193 КПК України надає право слідчому судді розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутністю підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Колегія суддів вважає правильним і належно обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що виходячи з положень ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України, кримінальний процесуальний закон жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ Хлистуном В. В. постановою про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного від 08 квітня 2020 року (т.1, а.с.79,80). Крім того, НАБУ спрямовано відповідні матеріали до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу для організації розшуку підозрюваного з використанням каналів та можливостей Інтерполу (т.1, а.с.81,82).

При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів міжнародного розшуку, тобто є лише засобом фактичного виконання (реалізації) постанови слідчого (детектива) про оголошення особи у міжнародний розшук.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що на момент винесення слідчим суддею оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_1 є особою, яка оголошена у міжнародний розшук, що дає підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у його відсутність.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не вважається таким, що оголошений у розшук, з тих підстав, що у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні відомості про це з огляду на таке.

Як пояснив прокурор в судовому засіданні при розгляді клопотання слідчим суддею, зазначив в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду, що відповідно до пп. 3 п. 4 Розділу I Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не повинен містити відомостей про процесуальне рішення щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук. Тому сформувати витяг з Реєстру з зазначенням таких відомостей технічно неможливо. Це не означає, що відповідні відомості до Реєстру не внесені. Вони внесені, і на підтвердження цього ним додано роздруківку скріншота з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.3, а.с.73-79).

Колегія суддів не вбачає за можливе відхилити доводи прокурора як необґрунтовані, хоча зауважує, що він міг би більш переконливо доводити факт внесення до Реєстру відомостей про оголошення особи в міжнародний розшук, наприклад: довідкою за підписом слідчого, прокурора, які внесли відповідні відомості, протоколом огляду Реєстру, тощо.

При цьому, слід відзначити, що не дивлячись на важливість внесення відомостей про міжнародний розшук особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вирішальним при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою має бути те, чи обґрунтовано його оголошено в розшук, а саме: чи містить клопотання достатні дані, які вказують на ознаки залишення особою території України і знаходження за її межами з метою переховування від органу досудового розслідування і суду.

Зазначені обставини знайшли належне підтвердження у ході розгляду клопотання слідчим суддею і не викликали жодних сумнівів в колегії суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Обґрунтована підозра, доведені прокурором ризики, оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук дають підстави для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Саме такий запобіжний захід є необхідним на даний час, оскільки жоден із більш м`яких не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України і встановленим у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Бориса С. А., з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Бориса Станіслава Андрійовича - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 12016040000000015 від 12 січня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: І. О. Калугіна

Судді: С. Б. Боднар

В. І. Панкулич