Документ № 89572343

Справа № 991/1231/19

Провадження №11-п/991/23/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Михайленка Д.Г.,

Панкулича В.І., Семенникова О.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

захисника - Єгорова Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про визначення підсудності кримінального провадження №52017000000000353 від 26 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за Солом`янським районним судом м. Києва,

ВСТАНОВИЛА:

05 березня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Єгорова Б.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК України), про направлення кримінального провадження №52017000000000353, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2017 року, з Вищого антикорупційного суду до Солом`янського районного суду м. Києва.

Клопотання мотивовано тим, що, на думку захисника, під час винесення рішення про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, колегія суддів не повно та всебічно проаналізувала ст. 216 КПК України, а також не врахувала фактичні обставини справи, відсутність завданої злочином шкоди, непричетність обвинуваченого до інших злочинів та його роль у здійсненні інкримінованого йому злочину, що впливає безпосередньо на визначення підсудності. Зокрема, на думку захисника, ОСОБА_2 не є спеціальним суб`єктом, визначеним у п.1 ч.5 ст.216 КПК України, оскільки на момент вчинення інкримінованого злочину останній займав посаду заступника начальника з економічних питань ДП «УПП УЗ» та був головою Комітету з конкурсних торгів. На думку захисника, відсутні обставини, передбачені п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_2 не завдав своїми діями матеріальної шкоди, а зазначена в обвинувальному акті шкода була завдана і відшкодована іншою особою - фактичним власником підприємств, які виграли публічні торги. Відсутні й обставини, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме відсутність потерпілих, про що також зазначено в обвинувальному акті прокурором. З огляду на зазначене, захисник вважає, що підсудність даного кримінального провадження повинна визначатись за територіальною юрисдикцією, тобто за місцем скоєння злочину.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, подав заперечення на клопотання захисника Єгорова Б.С., в яких просив відмовити в його задоволенні та здійснити розгляд клопотання за відсутності прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку захисника, який клопотання підтримав, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні ВАКС перебуває справа №991/1231/19 за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 , діючи з метою виконання попередніх домовленостей з особою, стосовно якої досудове розслідування здійснюється в окремому кримінальному провадженні, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, організував використання свого службового становища головою Комітету з конкурсних торгів ОСОБА_2 , який всупереч інтересам служби, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи - підприємств, підконтрольних особі, стосовно якої досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні, для забезпечення таким підприємствам виграшу у відкритих торгах з подальшим укладенням договору на поставку дерев`яних шпал та брусів, вчинив неправомірне сприяння підконтрольним особі, стосовно якої досудове розслідування здійснюється в окремому кримінальному провадженні, підприємствам - ТОВ «Граніт-Захід» та ТОВ «Західспецбудмеханізація», що спричинило втрату активів ДП «УПП УЗ» у розмірі 13 652 262,02 грн.

У відповідності до ст. 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 33-1 КПК України передбачено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до наказу генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України від 22.04.2020 р. №381/ос ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника ДП «УПП УЗ». Як вбачається з матеріалів справи та сформульованого прокурором обвинувачення, ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 вчинив неправомірне сприяння для ТОВ «Граніт- Захід » та ТОВ «Західспецбудмеханізація», що полягало у виграші на відкритих торгах з подальшим укладенням договору на поставку дерев`яних шпал та брусів. У зв`язку з тим, що дії ОСОБА_2 були вчинені у співучасті з ОСОБА_1 , дії якого , як організатора, кваліфіковані, зокрема, за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, і який на момент вчинення злочину був начальником ДП «УПП УЗ», а отже і підпадає під ознаки п.2 ч.5 ст. 216 КПК України, доводи захисника щодо відсутності спеціального статусу суб`єкта злочину, колегія суддів відхиляє. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, спільними діями обвинувачених ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , завдано матеріальну шкоду у розмірі 13 652 265,02 грн., яка, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, більше ніж в п`ятсот разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час вчинення злочину.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що перевірка обґрунтованості кваліфікації інкримінованого злочину здійснюється під час розгляду кримінального провадження по суті, колегія суддів дійшла висновку, що кримінальне провадження №52017000000000353 від 26 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, належить до підсудності Вищого антикорупційного суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 30, 33-1, 34, 45, 216 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про визначення підсудності кримінального провадження №52017000000000353 від 26 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді: С.Б. Боднар

Д.Г. Михайленко

В.І. Панкулич

О.Ю. Семенников