- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
- Суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В., Панкулич В.І.
- Секретар : Дубина Т.Ю.
- Захисник/адвокат : Кецко В.Я.
- Прокурор : Омельченко О.М.
Справа № 991/3125/20
Провадження №11-сс/991/426/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого судді Боднара С.Б.
Суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
підозрюваного ОСОБА_1
захисника Кецко В.Я.
прокурора Омельченка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2020 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2020 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шандровець Турківського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_1 залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням випадків отримання медичної допомоги.
Покладено на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися із Турківського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали встановлено до 02 червня 2020 року включно.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, підозрюваний ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/3125/20) від 06.05.2020 року змінити, а саме: змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням наступних обов`язків:
-прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-не відлучатися із Турківського району Львівської області без дозволу детектива, прокурора або суду;
-утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою та невмотивованою виходячи з наступних обставин:
-в долучених до клопотання матеріалах немає жодного переконливого доказу того, що саме він отримав грошові кошти, які були виявлені 24.01.2020 під час проведення обшуку приміщення Турківського районного суду Львівської області. Відповідно до матеріалів клопотання грошові кошти виявлено в приміщенні суду, а не в кабінеті судді та не при його особистому обшуку;
-при наданні згоди на тримання його під арештом Вища рада правосуддя вийшла за межі подання прокурора та пред`явленої підозри і надала самостійну оцінку обставинам, які не узгоджуються у змісті підозри. Окрім того, подання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича про надання згоди на затримання та утримання його під арештом та копії матеріалів, якими обгрунтовуються доводи подання, були вручені ОСОБА_1 старшим детективом Львівського ТУ НАБУ Догойдою Р.П., який не пред`явив жодних документів, які підтвердили б його повноваження для здійснення таких процесуальних дій замість Генерального прокурора чи його заступника;
-з 21.11.2019 він не здійснював правосуддя у зв`язку з відстороненням його Вищою радою правосуддя, отже в нього не було повноважень вирішувати справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КУпАП;
-обґрунтованість підозри і наявність ризиків мають бути оцінені поза розумним сумнівом;
-відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки він не має закордонного паспорту та не ухилявся від прибуття до детектива;
-відсутність ризику знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КУпАП знаходиться поза межами Турківського районного суду Львівської області та перебуває в Сколівському районному суді Львівської області;
-відсутність ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, так як свідки неодноразово допитувалися органом досудового розслідування та отримали всі необхідні показання. З 21.11.2019 він відсторонений від здійснення правосуддя та не має адміністративного впливу на працівників Турківського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП в Львівській області;
-відсутність ризиків перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ним інших кримінальних правопорушень;
-в іншому кримінальному провадженні вже застосовано запобіжний захід, а чинне законодавство не передбачає одночасно двох запобіжних заходів в різних кримінальних провадженнях.
В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_1 , захисник Кецко В.Я. та прокурор Омельченко О.М.
Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Кецко В.Я., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, а в разі неможливості змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання - змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження 02 березня 2020 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (Т.1 а.с. 10-17).
13 квітня 2020 року старший детектив Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Догойда Р. П., за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Шкрум В.М., звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 1-15).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2020 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Згідно ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про те, що наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження та індивідуальними особливостями підозрюваного дають процесуальні підстави для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту (Т.2 а.с. 178-183).
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Вирішуючи зазначене клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є застава, особиста порука та особисте зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено (ч. 2 ст. 196 КПК України).
На думку колегії суддів, слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення не вирішуючи при цьому питання про доведеність його вини.
В розумінні ст. 177 КПК України, "обґрунтована підозра" включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Матеріали, додані до клопотання про застосування запобіжного заходу, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.11.2019, в якому зазначені відомості про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до усної заяви ОСОБА_2 ;
- протокол огляду від 11.12.2019, яким зафіксовані результати пошуку в мережі Інтернет інформації про призначення ОСОБА_1 суддею Турківського районного суду Львівської області та інформації про справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ;
- протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 02.12.2019, 05.12.2019, 25.12.2019, 03.01.2020, 14.01.2020, 30.01.2020, в яких він неодноразово показав, що суддя ОСОБА_1 висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та надав відомості про обставини, в яких це мало місце;
- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 02.12.2019, в якому він показав, що суддя ОСОБА_1 висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду;
- протокол огляду та вручення грошових коштів від 03.01.2020 з додатками, за яким ОСОБА_3 вручені оглянуті грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі як предмета неправомірної вигоди;
- протокол обшуку від 24.01.2020 з додатком, згідно з яким в приміщенні Турківського районного суду Львівської області вилучений предмет неправомірної вигоди;
- протокол огляду від 25.01.2020 вилучених під час обшуку речей і документів, серед яких матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , яке було передане на розгляд судді ОСОБА_1 ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 30.01.2020, в якому він показав, що ОСОБА_1 декілька разів брав у нього мобільний телефон і телефонував невідомим особам, а також про обставини спільної подорожі ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в автомобілі співробітника;
- протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 30.01.2020, в якому вона показала, що ОСОБА_1 часто просив у неї її мобільний телефон для здійснення дзвінків невідомим особам;
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 25.02.2020, в якому він показав, що ОСОБА_1 в грудні 2019 і січні 2020 року інколи брав у нього мобільний телефон для здійснення дзвінків, серед яких номер ОСОБА_3 ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.03.2020, в якому вона показала про обставини підготовки нею проекту постанови в адміністративній справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 ;
- протокол огляду від 20.02.2020 відеореєстратора, вилученого з приміщення Турківського районного суду Львівської області, на якому виявлені відеозаписи зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ;
- протоколи від 27.12.2019, 28.12.2019, 29.12.2019 та від 13.01.2020 за результатами проведення негласних (слідчих) дій, а саме аудіо-відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на яких зафіксовані розмови між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів отримання особисто підозрюваним неправомірної вигоди спростовуються окрім протоколу обшуку (Т.1 а.с. 75-84), в якому зафіксоване місце виявлення неправомірної вигоди, також відомості у показаннях свідків (Т. 1 а.с. 37-55, 61-68, 134-135) та протоколах негласних слідчих (розшукових) дій (Т. 1 а.с. 234-256), якими зафіксовані відповідні обставини кримінального правопорушення.
Доводи підозрюваного щодо неможливості вчинення ним кримінального правопорушення через те, що з 21.11.2019 він не здійснював правосуддя у зв`язку з відстороненням його Вищою радою правосуддя від здійснення правосуддя, отже в нього не було повноважень вирішувати справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, то вони також спростовуються матеріалами судового провадження. Як слідує з матеріалів судового провадження, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 був складений працівниками Турківського відділення поліції Самбірського відділу Головного управління поліції у Львівській області 25.10.2019 (Т.1 а.с. 93), а матеріали цієї справи скеровані до суду 30.10.2019 (Т. 1 а.с. 92). Відповідно до звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями матеріали передані на розгляд судді ОСОБА_1 . 30.10.2019 (Т. 1 а.с. 100), що свідчить про фактичне здійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя в цей період.
Окрім того, в матеріалах судового провадження наявні повістки про виклик ОСОБА_2 до суду на 08.11.2019 та 25.11.2019 (Т. 1 а.с. 101-104), що свідчить про фактичне здійснення ОСОБА_1 правосуддя у справі про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 . Доводи підозрюваного також спростовуються показаннями секретарів судового засідання Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_9 (Т. 1 164-167) та ОСОБА_10 (Т. 1 169-172).
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Стандарт доказування "обґрунтована підозра" вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ "Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану", "Нечипорук і Йонкало проти України").
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування "обґрунтована підозра" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання "обґрунтована підозра".
З цих підстав колегією суддів також відхиляється твердження підозрюваного про необхідність оцінки всіх обставин, що стосуються підозри і ризиків кримінального провадження, за стандартом "поза розумним сумнівом", оскільки такий стандарт застосовується на пізніх етапах кримінального провадження при визначенні доведеності пред`явленого обвинувачення.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України , а саме: підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, таке діяння є тяжким корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі "Летельє проти Франції" Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Окрім того, як вбачається з матеріалів судового провадження (Т. 1, а.с. 221-227, Т. 2 а.с. 1-15), детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003042. За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і обвинувальний акт на даний час перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді.
На думку колегії суддів, наявність іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_1 підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність міцних соціальних зв`язків, які в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могли б утримувати підозрюваного в місці свого проживання та від переховування від органу досудового розслідування.
Посилання підозрюваного на необхідність утримувати батьків похилого віку ґрунтуються виключно на поясненнях підозрюваного і не підтверджуються матеріалами справи. Довідка Виконавчого комітету Шандрівецької сільської ради про те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває батько ОСОБА_19 та мати ОСОБА_20 та про те, що він допомагає батькам у веденні домашнього господарства (Т. 2 а.с. 134 ) не береться колегією суддів до уваги, оскільки законодавство не наділяє виконавчий комітет місцевої ради повноваженнями підтверджувати такі факти.
Щодо доводів підозрюваного про втрату можливості, у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу, піклуватися про свою малолітню дитину та позбавлення можливості утримувати свою сім`ю, то вони також ставляться колегією суддів під сумнів. Адже, як вбачається з матеріалів судового провадження, малолітня донька підозрюваного перебуває на утриманні не лише підозрюваного ОСОБА_1 , але і його дружини ОСОБА_21 , яка, згідно довідки про доходи від 04 травня 2020 року (Т. 2 а.с. 146), працює на посаді спеціаліста сектору правової, організаційної роботи, запобігання та виявлення корупції Турківської районної державної адміністрації та має власне джерело доходу.
Колегія суддів бере до уваги відсутність у підозрюваного документу для виїзду закордон, однак вважає, що переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можливо як за межами території України, так і в межах держави.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та його існування на час застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з урахуванням того, що ОСОБА_1 вже не є головою суду, а свідки вже допитані. Враховуючи термін перебування на посаді судді, у тому числі голови суду, що є свідченням професійного авторитету ОСОБА_1 , з урахуванням вимог закону щодо безпосередності допиту свідків в суді під час розгляду кримінального провадження по суті, останній має реальну можливість здійснювати тиск та впливати на свідків, які як вже допитані, так і ще не допитані у даному кримінальному провадженні і є, у тому числі, працівниками суду, працівниками правоохоронних органів, з метою зміни даних ними свідчень.
Також колегія суддів не погоджується з твердженням підозрюваного про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки слідчим суддею встановлено, що незважаючи на відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, він продовжує перебувати на посаді судді Турківського районного суду Львівської області та може мати доступ до документів, які мають значення для кримінального провадження або своїм авторитетом може вплинути на осіб, в розпорядженні яких вони знаходяться.
Доводи підозрюваного про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП стосовно ОСОБА_2 були вилучені під час обшуку в приміщенні Турківського районного суді Львівської області, не спростовують ризику знищення відповідних документів щодо цієї справи, які залишилися в електронному вигляді (проекти, чернетки, записи, тощо) та можуть мати значення для кримінального провадження.
Крім того, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на час вирішення питання про обрання запобіжного заходу органом досудового розслідування не завершено та стороною обвинувачення не вичерпано можливості отримання нових доказів у справі, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у підозрюваної можливості знищити або приховати речі чи документи, впливати на свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо наявності ризиків можливого перешкоджання кримінальному провадженню, в тому числі, шляхом вчинення дій щодо унеможливлення отримання процесуальних документів та вчинення ним необхідних процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Як вбачається з матеріалів судового провадження:
1) ОСОБА_1 ухилявся від отримання повісток про виклик на допит до Національного антикорупційного бюро України, у зв`язку з чим повістки про виклик на допит 18.03.2020, 20.03.2020, 23.03.2020 були вручені його дружині (Т.2 а.с. 31-32);
2) ОСОБА_1 ухилився від явки на допит слідчого Національного антикорупційного бюро України 18.03.2020, 20.03.2020 та 23.03.2020 (з направленням листа про неможливість прибуття у зв`язку із запровадженням карантину) (Т.2 а.с. 31-32);
3)під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту подав до суду два не підписані відводи слідчому судді (Т. 2 а.с. 72-73, 98);
4)у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 та його клопотаннями про відкладення розгляду справи було відкладено судові засідання 16.04.2020, 21.04.2020, 27.04.2020 (Т. 2 а.с. 50-52, 74-76, 80, 91-95).
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що такі дії підозрюваного можна розцінювати як такі, що спрямовані на затягування судового розгляду, та загалом можуть свідчити про схильність підозрюваного до такого способу поведінки, до якого він вдається з метою перешкоджання швидкому та оперативному розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів відхиляє доводи підозрюваного, про те, що він не міг з`явитися на виклик детектива на допит 06.03.2020 та 09.03.2020 у зв`язку перебуванням на амбулаторному лікуванні.
Згідно ст. 138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Таким чином, поважною причинами неприбуття на виклик є не сам факт перебування на лікарняному, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад (п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України).
Також колегія суддів відхиляє доводи підозрюваного, про те, що він не мав можливості прибути за викликом до детектива у м. Львів та за викликом суду до м. Києва, оскільки у зв`язку із пандемією було запроваджено карантинні заходи, якими обмежено можливість пересування, а також відсутність залізничного або автобусного сполучення між містом Туркою та містами Львів і Київ.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
Отже, підозрюваний не позбавлений можливості заявляти клопотання про здійснення дистанційного судового провадження. При цьому в матеріалах судового провадження відсутні документи, що свідчили б про заявлення таких клопотань в період з 16.04.2020 по 27.04.2020.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Згідно матеріалів кримінального провадження, до вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, детективами Національного антикорупційного бюро України вже здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003042. У цьому провадженні ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і справа перебуває на цей час на розгляді Вищого антикорупційного суду по суті. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019. У зв`язку з цим ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є очевидно обґрунтований.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи підозрюваного щодо неможливості застосування до нього домашнього арешту, оскільки в межах іншого кримінального провадження № 4201800000003042 до нього вже застосований запобіжний захід у вигляді застави. В кримінальному провадженні № 4201800000003042 встановлюються обставини вчинення іншого кримінального правопорушення, ніж обставини, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, а запобіжний захід застосований з метою забезпечення дієвості вищевказаного кримінального провадження. Враховуючи саму природу запобіжного заходу, для забезпечення дієвості кримінального провадження № 52019000000001072 від 02.12.2019 застосовується інший запобіжний захід, дія якого поширюється лише на ті процесуальні відносини, що виникають під час досудового розслідування саме у цьому провадженні.
Суд відхиляє доводи підозрюваного про те, що при наданні згоди на тримання його під арештом Вища рада правосуддя вийшла за межі подання прокурора та пред`явленої підозри і надала самостійну оцінку обставинам, які не узгоджуються у змісті підозри. Адже дана обставина не має відношення до даного судового провадження, та не оскаржується скаржником.
Щодо доводів підозрюваного про порушення порядку вручення йому подання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича про надання згоди на затримання та утримання його під арештом та копій матеріалів, якими обгрунтовуються доводи, то вони також не відповідають дійсності.
Порядок надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом регулюється ст. 482 КПК України та ст.ст. 58 - 61 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Згідно ст. 482 КПК України затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно ст. 58 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором або його заступником. Подання про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді повинно відповідати вимогам, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України, при цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання.
Ч. 5 ст. 59 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" надає можливість на засіданні Вищої ради правосуддя представляти позицію щодо обґрунтування необхідності затримання судді, утримання його під вартою чи арештом як Генеральному прокурору, так і його заступникам або уповноваженому одним із них прокурору. При цьому ні КПК України, ні Закон України "Про Вищу раду правосуддя" не передбачає обов`язку прокурора вручити судді подання (його копії) про надання згоди на його затримання, утримання під вартою чи арештом та копії матеріалів, якими обгрунтовуються доводи подання.
Решта доводів сторони захисту, щодо застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають юридичного підґрунтя.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу суд врахував вимоги п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу матеріали доводять наявність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або особистої поруки, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які колегія суддів визнала обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який є тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, виключається об`єктивна можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 194, 309, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2020 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019, залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич