Документ № 89647668

Справа № 991/2794/20

Провадження1-кс/991/2878/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря Волощенко С.В., представника особи, що звернулась з клопотанням - адвоката Попович В.М., прокурорів Панченко О.О., Сидоренка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання ОСОБА_2, про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Поповича Віталія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час обшуку 31 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 04.09.2017 року у справі № 757/51149/17-к в рамках кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 та іншими статтями КК України.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що арешт на майно у вигляді грошових коштів, вилучених у ОСОБА_2 , накладено необґрунтовано, та перебування указаних грошових коштів у органу досудового розслідування є порушенням права ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження своїм майном, виходячи з наступного:

-в ухвалі про арешт майна не зазначено якими доказами підтверджується факт набуття ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених у останньої під обшуку, кримінально протиправним шляхом, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України, а органом досудового розслідування в свою чергу не вживалися заходи щодо підтвердження або спростування версії про нібито злочинність походження вилучених коштів. Враховуючи достатній час для проведення відповідної перевірки;

-в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013, яке триває вже 7 років, не встановлено, що арештовані грошові кошти в розмірі 88 300 доларів США є процесуальним доказом наявності події злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, або будь-якого іншого злочину, та причетності ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 до його вчинення, враховуючи ту обставину, що за весь час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження ані ОСОБА_3 ані ОСОБА_2 про підозру у вчиненні злочину не повідомлялося, останні як свідки допитані не були, зокрема, і щодо обставин походження грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, отже, будь-якого статусу, окрім як статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в даному кримінальному провадження, зокрема, ОСОБА_2 не має;

-грошові кошти в сумі 88 300 доларів США, вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2 , не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, на них відсутні сліди злочину, а також вони не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013, при цьому відповідні грошові кошти не виступали ані предметом, ані об`єктом кримінально протиправних дій, які інкримінуються його фігурантам, , а за такого не відповідають критеріям речового доказу, передбачених у статті 98 КПК України, та арештовані судом без врахування вимог, викладених у статтях 170, 171, 173 КПК України;

-законність знаходження та походження грошових коштів в розмірі 88 300 доларів США у ОСОБА_2 підтверджується фактом отримання грошових коштів від продажу нерухомості, а також її багаторічною трудовою діяльністю, упродовж якої вона мала змогу накопичувати грошові кошти та зберігати їх у власному домі у вигляді особистих заощаджень.

Крім того, від заявника до суду надійшло клопотання про долучення до справи додаткових доказів, які підтверджують доходи ОСОБА_2 , в якому також зазначено, що про реальну можливість заощадити відповідну суму грошових коштів - 88 300 доларів США свідчить той факт, що лише внаслідок відчуження двох майнових об`єктів (автомобіль, квартира) у 2012-2013 роках ОСОБА_2 отримала дохід в сумі 68 121 долар США, а також впродовж своєї 38-річної трудової діяльності ОСОБА_2 вдалося заощадити більше 20 000 доларів США, зокрема, із заробітної плати, внаслідок отримання доходу від виробничої діяльності ТзОВ «ВТФ «УГРИНІВ», одним із засновників якого вона є, а також внаслідок отримання коштів в дарунок від свої батьків, що підтверджується доданими до клопотання доказами та свідчить про обґрунтованість походження грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених у ОСОБА_2 під час обшуку.

В судовому засіданні представник особи, що звернулася із клопотанням про скасування арешту, зазначене клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурори в судовому засіданні заперечували проти викладеного у клопотанні та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на ту обставину, що арештоване майно є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013, а тому арешт необхідний саме з метою забезпечення збереження такого речового доказу.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Виходячи із зазначеного, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи незалежно від причетності її до вчинення кримінально-протиправних дій та законності набуття у власність цього майна.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220540000400 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209та іншими статтями КК України.

Постановою Генерального прокурора від 21.11.2019 підслідність у даному кримінальному провадженні визначено за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України.

Постановою Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 27.02.2020 року вирішено спір про підслідність у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013 та доручено здійснення досудового розслідування у ньому детективам Національного антикорупційного бюро України.

Отже, наразі детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013, зокрема, за фактом створення колишнім Президентом України ОСОБА_4 злочинної організації, яка під керівництвом останнього та керівництвом ОСОБА_5 із залученням до участі високопосадовців, керівників центральних органів виконавчої влади України, керівників Національного банку України, провідних державних підприємств, зокрема, ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна», ДК «Газ України» та інших пов`язаних з ними осіб, у період з березня 2010 року по лютий 2014 року вчинила низку тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на заволодіння майном і коштами відповідних державних підприємств шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, чим спричинено вказаним підприємствам збитки, з подальшою легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом та ухиленням від сплати податків.

Крім цього, у ході досудового розслідування встановлено, що прикриття діяльності злочинної організації ОСОБА_5 здійснював колишній працівник органів прокуратури ОСОБА_3., який зокрема в період з листопада 2010 року по грудень 2011 року обіймав посаду заступника Генерального прокурора України.

За даними досудового розслідування ОСОБА_3 забезпечував невтручання працівників правоохоронних органів у діяльність злочинної організації шляхом прикриття незаконної діяльність підконтрольних злочинній організації підприємств, зокрема TOB «Укрхарківгазпостачання-2009», TOB «Донецьк-Побутскрапгаз», TOB «Запорожгаз-2000», ТОВ «Кримбутангаз», TOB «Київоблпропангаз», TOB «Луганськпропангаз», TOB «Харків-СПБТ», TOB «Харківспецгазснаб», TOB «Черкаси-Газснаб», TOB «Модус-Вівенді», TOB «Чернівці-СПБТ», TOB «Луганськснабгаз», які здійснювали незаконну купівлю скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення, а в дійсності з метою його реалізації за ринковими цінами комерційним підприємствам.

Під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 31.08.2017 р. слідчим було проведено обшук у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено 88 300 доларів США, що підтверджується протоколом обшуку від 31.08.2017 та додатком до нього у виді опису вилучених під час обшуку речей і документів.

Згідно протоколу обшуку від 31.08.2017 після отримання ухвали про обшук ОСОБА_2 заявила, що в будинку наявні грошові кошти, походження яких вона пояснити не змогла, та вказані грошові кошти в розмірі 88 300 доларів США надала на виконання ухвали суду, при цьому, відповідний протокол обшуку містить вказівку про відсутність заяв, клопотань, зауважень до протоколу, та був підписаний ОСОБА_2 як особою, в приміщенні якої проводився обшук.

Отже, зі змісту протоколу обшуку від 31.08.2017 вбачається, що ОСОБА_2 не вказала на те, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США належать їй.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року у справі № 757/51149/17-к в рамках кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 було накладено арешт на грошові кошти в сумі 88 300 доларів США, вилучені 31.08.2017 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , походження яких для ОСОБА_2 невідоме.

Підставою арешту майна став той факт, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013, оскільки під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначене майно набуто кримінально противоправним шляхом.

Метою арешту вищезазначеного майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.

Отже, під час постановлення оскаржуваної ухвали про арешт майна слідчим суддею було враховано, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим було доведено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США, вилучені за місцем проживання ОСОБА_3 , здобуті злочинним шляхом внаслідок протиправної діяльності причетних до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення осіб, що повністю узгоджується із визначенням речових доказів, наведеному у ст. 98 КПК України, та спростовує доводи заявника щодо відсутності підстав вважати, що зазначені грошові кошти відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Доводи заявника, що слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт майна не оцінив подане слідчим клопотання про арешт майна, зокрема, з точки зору наявності доказів причетності ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 до вчинення злочину, докази на підтвердження набуття ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених у останньої під обшуку, кримінально протиправним шляхом, для прийняття обґрунтованого процесуального рішення про накладення арешту на майно, а за такого ухвала про арешт майна є необґрунтованою, не беруться до уваги, оскільки, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна.

Крім того, обґрунтованість підозри перевірялася слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна у виді грошових коштів в тій мірі, що є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна, при цьому слідчим суддею була встановлена відповідність такого майна критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, та що таке майно має значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та з урахуванням обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що таке обмеження прав є пропорційним обмеженням та спрямоване на досягнення дієвості завдань кримінального провадження.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що арешт накладено обґрунтовано.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з тим, особа, яка подала клопотання про скасування арешту, та її представник, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 є власником грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених 31.08.2017 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, інформацією з протоколу обшуку від 31.08.2017 вбачається, що ОСОБА_2 під час проведення обшуку та вилучення грошових коштів в сумі 88 300 доларів США не змогла пояснити походження відповідних грошових коштів, а також не зазначила про те, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США належать їй.

Так, заявник на обґрунтованість законності походження грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених 31.08.2017 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , та на підтвердження доводів того, що ці грошові кошти є заощадженнями ОСОБА_2 , посилається, зокрема, на договір купівлі-продажу квартири від 04.09.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 нібито отримала від продажу нерухомості (квартира в місті Донецьку) грошові кошти у сумі 319 448 грн., що по курсу НБУ на вказану дату становить 39 340 доларів США.

Однак, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 04.09.2012 року, ОСОБА_2 на праві власності належала лише Ѕ частини реалізованої квартири, друга половина на праві власності належала ОСОБА_6 , які в Договорі іменуються як Продавці, та від імені зазначених осіб під час укладання даного договору діяв Представник Продавців, який від продажу відповідної квартири одержав грошові кошти в повному обсязі, тобто, у сумі 319 448 грн., що фактично належать двом особам - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . За такого, твердження заявника, що внаслідок відчуження майнового об`єкта (квартира) ОСОБА_2 отримала дохід в сумі 319 448 грн. (що становить 39 340 доларів США), не заслуговує на увагу, оскільки матеріалами клопотання підтверджено, що ОСОБА_2 на праві власності належить лише половина зазначеного доходу - 159 724 грн., що також вбачається з інформації про доходи ОСОБА_2 , зазначеної у Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період 1998-2019 років (долучені заявником до клопотання від 02.06.2020 р. № 602), відповідно до яких ОСОБА_2 у третьому кварталі 2012 року здійснила реалізацію нерухомого майна на суму 159 724 грн.

Що стосується посилання заявника на факт здійснення ОСОБА_2 продажу автомобіля та отримання внаслідок такої реалізації грошових коштів на суму 229 968 грн., що становить 28 781 доларів США, як на підтвердження доводів того, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США є заощадженнями ОСОБА_2 , то в цій частині доводи заявника є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами, зокрема, в матеріалах клопотання відсутня інформація про вартість та час набуття вказаного автомобілю, тобто неможливо встановити джерело походження коштів на придбання вказаного автомобілю та можливість їх витрачання на його придбання. з урахуванням підтверджених заощаджень.

Доводи заявника, що ОСОБА_2 могла заощадити із заробітної плати близько 20 000 доларів США за період 2011-2017 років, що вбачається з інформації, зазначеної у Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період 1998-2019 років, оцінюються слідчим суддею критично з огляду на те, що за таких обставин відповідна сума заощаджень, яка нібито відповідає розміру доходу за цей період, передбачає відсутність будь-яких витрат за період 2011-2017 років, що є в принципі неможливим, а тому відповідні доводи заявника є необґрунтованими.

Виходячи з того, що обґрунтованість накладання арешту підтверджено ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 04.09.2017 року, а потреба в подальшому застосуванні арешту у кримінальному проваджені № 12013220540000400 від 31.01.2013 наразі не відпала, з урахуванням того, що особа, яка подала клопотання про скасування арешту, та її представник, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 є власником грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, на які накладено арешт, тобто, на підтвердження того, що заявник є тією особою, яка має право звертатися з клопотанням про скасування арешту зазначеного майна, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК