Документ № 89647730

справа № 991/1507/20

провадження №11-сс/991/445/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

за участю особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року про закриття провадження за скаргою,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2020 року провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) Жуваки С.О. від 11 лютого 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке 31 січня 2020 року внесені до ЄРДР за №52020000000000093, закрито.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2020 року вищевказану ухвалу слідчого судді скасовано та матеріали за скаргою ОСОБА_1 повернуті для розгляду скарги по суті до Вищого антикорупційного суду.

За наслідками судового розгляду скарги ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року провадження за скаргою ОСОБА_1 закрито з підстав непідсудності скарги Вищому антикорупційному суду відповідно до ст.33-1 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення слідчого судді скасувати та зобов`язати Вищий антикорупційний суд розглянути його скаргу по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчим суддею окрім строків розгляду скарги, також порушені вимоги ст.76 КПК України, щодо недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні, оскільки слідчий суддя Мойсак С.М. не мав повторно розглядати скаргу ОСОБА_1 після скасування 23 квітня 2020 року ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвали слідчого судді Мойсак С.М. від 31 березня 2020 року про закриття провадження за вказаною скаргою.

На переконання ОСОБА_1 висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі, ґрунтуються на припущеннях, а прийняте рішення про закриття провадження за скаргою не передбачене нормами КПК України.

Також на думку ОСОБА_1 слідчим суддею не враховано ті обставини, що детектив НАБУ не виконав вимоги ухвали суду від 21 січня 2020 року у справі №991/270/20, оскільки не вніс до ЄРДР кваліфікаційні статті, які визначені в ухвалі суду, проте до ЄРДР внесені відомості щодо вчиненого кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України, яка не підсудна НАБУ, та не зазначена в ухвалі суду від 21 січня 2020 року.

На підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 послався на судову практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, інших судів апеляційної інстанції у аналогічних, на його думку, справах.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги скарги за викладених у ній обставинах, просив суд задовольнити подану скаргу у повному обсязі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з урахуванням позиції особи, яка подала апеляційну скаргу, на підставі положень ч.5 ст.405 КПК України колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора.

Мотиви суду.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Здійснення такого контролю шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, визначено главою 26 КПК України.

На досудовому провадженні згідно з п.5 ч.1 ст.303 КПК України можуть бути оскаржені, зокрема, рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

Частиною 1 ст.306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

У відповідності до ч.2 ст.33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених саме до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

За ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст.45 КК України зазначено, що корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою про скасування постанови детектива про відмову у визнанні його потерпілим.

З матеріалів судового провадження вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000093 від 31 січня 2020 року за заявою ОСОБА_1 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, за наданою слідчому судді постановою прокурора САП Луговського О.С. від 24 лютого 2020 року підслідність у зазначеному кримінальному провадженні визначено за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м. Києві. На підтвердження долучив копію вказаної постанови. Додатково повідомив детектив НАБУ у письмових поясненнях на скаргу зазначив, що в ході вивчення обставин, які викладені у клопотанні, не встановлено жодного обґрунтованого факту або доказу заподіяння заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування визнання поданої ОСОБА_1 скарги як такої, що не підсудна Вищому антикорупційному суду, і, як наслідок, прийняття рішення про закриття провадження за скаргою.

При перегляді оскаржуваної ухвали слідчого судді від 12 травня 2020 року колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали та заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 12 травня 2020 року щодо непідсудності скарги ОСОБА_1 . Вищому антикорупційному суду.

Так, з урахуванням наведених положень закону вбачається, що кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.382 КК України не є корупційним злочином відповідно до ст.33-1 КПК України, досудове розслідування на підставі дослідженої слідчим суддею відповідної постанови прокурора здійснюється Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м.Києві (а.с. 134-135), у зв`язку з чим скарга ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні не відповідає процесуальним вимогам щодо її підсудності Вищому антикорупційному суду, а тому не підлягає розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, що правомірно встановлено та належним чином обґрунтовано слідчим суддею в оскаржуваному рішенні.

Щодо недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.

Відповідно п.12.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених 19 березня 2020 року судові справи, що надійшли із суду апеляційної інстанції після скасування ухвал, передаються раніше визначеному слідчому судді шляхом автоматизованого розподілу.

Принцип застосування розподілу раніше визначеному судді тлумачиться таким чином: раніше визначений суддя обирається за принципом хронології (перший слідчий суддя на якого було розподілено кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження, а у разі його відсутності - наступний раніше визначений слідчий суддя за принципом хронології).

Закріплена в ст.76 КПК України заборона повторної участі слідчого судді у кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, та пов`язана з тим, що беручи участь у досудовому розслідуванні слідчий суддя прямо чи побічно висловлює свою позицію щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого (засудженого, виправданого) у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки у своїх ухвалах має констатувати доведення чи не доведення прокурором вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри). Саме тому законодавцем встановлені обмеження щодо повторної участі слідчого судді у судовому розгляді саме після закінчення досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, в даному випадку розгляд слідчим суддею однієї і тієї ж скарги під час досудового розслідування після скасування судом апеляційної інстанції попередньої ухвали слідчого судді не є порушенням ст.76 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні.

Щодо правомірності постановлення слідчим суддею ухвали про закриття провадження за скаргою за наслідками розгляду такої скарги, колегія суддів звертає увагу на ч.6 ст.9 КПК України, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.

Так, у випадку відкриття слідчим суддею провадження за скаргою та виявлення підстав для повернення скарги під час розгляду скарги по суті, він повинен закрити провадження по вказаній справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2019 у справі №569/17036/18.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає невідповідності ухвали слідчого судді про закриття провадження за скаргою процесуальним нормам КПК України.

При цьому, при закритті провадження по скарзі слідчим суддею колегія суду не вбачає порушень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що виявляється в обмеженні права заявника на доступ до суду, оскільки структурним елементом права на справедливий суд, є право на «суд, встановлений законом», тобто «належний» або компетентний суд. Положення практики Європейського суду з прав людини стосовно тлумачення цього елементу «права на справедливий суд» отримали розвиток у статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Посилання ОСОБА_1 на рішення інших судів апеляційної інстанції, в тому числі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки останні не є джерелом права та не стосуються предмету даного апеляційного розгляду.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи ОСОБА_1 , які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини Стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Таким чином, під час апеляційного провадження колегією суддів за доводами ОСОБА_1 досліджені порушені в апеляції питання щодо недотримання слідчим суддею правових норм та невстановлення відповідних обставин при розгляді скарги на постанову детектива про відмову у визнанні потерпілим.

За наслідками такого дослідження суд приходить до висновку, що слідчим суддею при розгляді скарги дотримані всі відповідні вимоги законодавства, та прийняте законне та обґрунтоване рішення, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення порушеного за скаргою питання, в тому числі щодо прийнятності скарги.

На підставі викладеного, оскільки інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено, ухвала слідчого судді від 12 травня 2020 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , підлягають залишенню без задоволення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що повернення скарги слідчим суддею відповідно до положень ч.7 ст.304 КПК України не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-1, 216, 303, 306, 309, 407, 422, п.20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року про закриття провадження за скаргою залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.