Документ № 89663825

справа № 761/6771/20

провадження №11-сс/991/403/20

слідчий суддя: Бугіль В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі особи, яка подала апеляційну скаргу - захисника Здор В.К.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

прокурора - Сидоренка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Здор Владислава Костянтиновича - захисника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2016 року за № 42016000000003517, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р. про продовження строку тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

29 квітня 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали Київського апеляційного суд від 23.04.2020 р. надійшла зазначена апеляційна скарга.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р. задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Сербіна О.О., погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора Потапенком В.Ю., про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_1 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 02.05.2020 року включно. Одночасно визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн. 00 коп., та визначено ряд обов`язків, за умови внесення застави.

Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного Здор В.К. оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прокурором не доведено достатності встановлених під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою обставин для переконання, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Крім того, захисником зазначено, що ОСОБА_1 не переховувався від органів досудового розслідування та взагалі не знав, що перебуває у розшуку, а також він має міцні соціальні та сімейні зв`язки. Також, прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Посилаючись на викладене, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р. та обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Ухвалою від 29.04.2020 р. апеляційну скаргу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні захисник Здор В.К. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Прокурор Сидоренко В.А. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін. Також зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2020 р. строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 27.06.2020 року, а строк дії оскаржуваної ухвали на даний час сплинув, у зв`язку з чим вважає за необхідне закрити апеляційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступні обставини.

Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003517 від 17.11.2016 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. Вказане провадження виділено із кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України.

14 січня 2020 року детективом Національного антикорупційного бюро України до слідчого судді Вищого антикорупційного суду подано клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з альтернативною можливістю внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.01.2020 р. підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 56 днів, тобто до 08.03.2020 року включно. Одночасно визначено заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 210 200,00 грн., з покладенням на підозрюваного, за умови внесення застави, рядку обов`язків.

28 лютого 2020 року органом досудового розслідування до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва подано клопотання про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р. підозрюваному ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 02.05.2020 року включно. Одночасно визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн. 00 коп., із покладенням на підозрюваного, за умови внесення застави, ряду обов`язків, зокрема, прибувати до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснює виклик; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати слідчому свій паспорт громадянина України, та інші документи, що дають можливість виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Ухвалу обґрунтовано підтвердженням матеріалами провадження обґрунтованої підозри у скоєнні інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, а також наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі не ставиться під сумнів обґрунтованість підозри, зазначене питання колегією суддів не досліджується.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, встановлених ухвалою слідчого судді, а також не доведеності стороною обвинувачення достатності встановлених під час розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою обставин для переконання, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами п.1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному прокурором доведено обставини, які свідчать про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який не зменшився. Також, прокурором зазначено нові обставини, якими обґрунтовується ризик, передбачений п. 3 ст. 177 КПК України, а саме, можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, наявність якого встановлена під час досудового розслідування, після винесення слідчим суддею попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно зі ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду», при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги, поряд з іншими обставинами, той факт, що особа вже ухилялася від правоохоронних органів. Так, у параграфі 76 рішення Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії» (« Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 р. суд визнав достатнім мотивування суддів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду на те, що заявник уже ухилявся від кримінального процесу в Німеччині, мав численні ділові зв`язки за кордоном і що йому загрожувало відносно суворе покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia N 71362/01 від 21.07.2003) суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

З матеріалів судового провадження вбачається, що згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_1 був затриманий за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Я. Мудрого, б. 7 (т. 1 а.с. 171-176 ). Під час апеляційного розгляду підозрюваний пояснив, що за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , він не проживає, фактично місцем його мешкання є адреса, за якою його було затримано. Водночас, матеріали провадження не містять жодних відомостей, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 правових підстав для постійного проживання у м.Лозова Харківської області.

Під час апеляційного розгляду такі відомості стороною захисту теж не надані.

Згідно з вимогами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо не доведеності наявності міцних соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_1 за місцем його постійного проживання, у тому числі наявності у нього родини й утриманців, наявності постійного місця роботи, тощо.

Колегія суддів також враховує, що підозрюваному ОСОБА_1 повідомлено про підозру, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, що передбачає можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення, останній може продовжити переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про намір ухилитися від слідства і суду може свідчити, зокрема, не проживання упродовж тривалого часу за адресою реєстрації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було оголошено у розшук. Залишається також ризик незаконного перетину підозрюваним державного кордону України, у зв`язку з відсутністю контролю за частиною державного кордону на сході країни, де також можуть переховуватись інші співучасники, згідно фабули інкримінованих підозрюваному злочинів.

Оцінюючи обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, колегія суддів враховує характер інкримінованих злочинів, які вчинені із залученням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, тривалість їх вчинення (протягом майже 5-ти років), чіткий розподіл функцій кожного співучасника, відкритий характер злочинних дій, стійкість сформованих злочинних намірів, що в своїй сукупності може свідчити про можливість вчинення підозрюваним приховування майна, яке належить йому чи іншим співучасникам, та здобутих злочинним шляхом коштів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи наявність пред`явленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, яка обґрунтовується доданими до клопотання матеріалами, а також наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому необхідність у застосуванні щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою.

Крім того, згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів провадження вбачається, що постановою заступника Генерального прокурора України від 28.02.2020 р. продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003517 від 17.11.2016 року за підозрою ОСОБА_1 до 12 місяців. Підставою для продовження строку досудового розслідування зазначено великий обсяг слідчих та процесуальних дій, який необхідно виконати з метою проведення повного, всебічного та об`єктивного розслідування та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Крім того, зазначено, що неможливість проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій без продовження строку досудового розслідування обумовлено їх значним обсягом та винятковою складністю кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення терміну дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, затримання підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України під час перебування його у розшуку, а також з урахуванням даних, які характеризують особу підозрюваного, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у інкримінованому злочині, характер і суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, суму матеріальних збитків, заподіяних злочином, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, не зменшились, що виправдовує подальше тримання підозрюваного під вартою.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Питання про обґрунтованість, підставність та доцільність продовження строку тримання під вартою вирішується слідчим суддею під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою або під час апеляційного перегляду такої ухвали, яка є чинною на момент апеляційного розгляду.

Як вже зазначалося вище, оскаржуваною ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р. дію застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також обов`язків, покладених на нього, продовжено строком на 60 днів - тобто, до 02.05.2020 року.

Отже, станом на час розгляду апеляційної скарги адвоката Здор В.К., ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р. вичерпала свою дію.

Згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, зокрема, після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Метою захисту прав та свобод особи, до якої застосовано запобіжний захід, в тому числі і під час апеляційного перегляду рішення про застосування запобіжного заходу, є відновлення права, яке обмежено заходами забезпечення кримінального провадження. Скасування ж ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже вичерпала свою дію, не може призвести до відновлення прав особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), згідно з якою скасування ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

При прийнятті рішення за апеляційною скаргою колегія суддів також враховує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2020 р. строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 продовжено до 27.06.2020 року, яка наразі є чинною, та є предметом самостійного апеляційного оскарження в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас, доводи прокурора про необхідність закриття апеляційного провадження з підстав вичерпання дії оскаржуваної ухвали не ґрунтуються на законі, оскільки КПК України не передбачено такої підстави для закриття апеляційного провадження, як закінчення терміну дії ухвали.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника Здор В.К. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Здор Владислава Костянтиновича - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді О.Ф. Павлишин

А.С. Никифоров