- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
- Секретар : Батир Б.В.
- Захисник/адвокат : Трохименко О.О.
Справа № 991/3982/20
Провадження1-кс/991/4101/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., адвоката Трохименка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Трохименка Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна та його повернення у кримінальному провадженні № 52019000000000499 від 12.06.2019,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання адвоката Трохименка О.О., у якому він просив скасувати повністю арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2020 по справі № 991/741/20 провадження № 1-кс/991/753/20, на мобільний телефон Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що був вилучений під час обшуку 11.12.2019 у квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, в рамках кримінального провадження № 52019000000000499 від 12.06.2019 та зобов`язати повернути його ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2020 по справі № 991/741/20 провадження № 1-кс/991/753/20 накладено арешт на майно, а саме мобільний телефон Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який був вилучений під час обшуку 11.12.2019, на підставі ухвали ВАКС від 15.11.2019 у справі № 76/25375/19 (провадження № 1-кс/991/2305/19), у квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, в рамках кримінального провадження № 52019000000000499 від 12.06.2019.
На думку сторони захисту, вищевказана ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням п. 2 ст. 173 КПК України. Так, адвокат зазначає, що слідчим суддею під час прийняття рішення щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 не встановлено: власника мобільного телефону - не ідентифіковано приналежність мобільного телефону Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 саме ОСОБА_1 ; що мобільний телефон - «мобільний телефон, на корпусі якого міститься позначення (знак) «mі» є тим же телефоном, на який просив накласти арешт прокурор - Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; правові підстави для накладення арешту на мобільний телефон (згідно вказаних протоколу огляду та постанови про визнання речовим доказом «мобільний телефон на корпусі якого міститься позначення (знак) «mі» на дату ухвалення рішення не оглядався та не визнавався речовим доказом, документом); можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , оскільки вилучений в порушення КПК України, та не може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні № 5201900000000499). Тож висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, заявник вказує на те, що в подальшому застосуванні арешту марки телефону Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відпала потреба, оскільки слідством досліджено та виявлено на мобільному телефоні відомості щодо вхідних та вихідних дзвінків ОСОБА_1 з службовими особами ТОВ «Оссойо», яке разом з ТОВ «Карел-Груп» приймало участь у торгах ДП «СЕТАМ» з продажу зернових, круп`яних та олійних культур по лотах № 352590 та № 352541, та файли із зображенням листів ТОВ «Акрополь Агро Групп», яке було управлінцем нерухомого майна, на якому зберігалися зернові, круп`яні та олійні культури, що реалізовувалися на торгах ДП «СЕТАМ» по лотах № 352590 та № 352541. Згідно відкритих джерел інформації вбачається, що директор ТОВ «Оссойо» ОСОБА_2 до квітня 2017 року займав посаду директора ТОВ «Карел-Груп», у той же час коли ОСОБА_1 також працював у ТОВ «Карел-Груп» та якого після звільнення ОСОБА_2 призначено на посаду директора ТОВ «Карел-Груп». А відтак інформація, що міститься на мобільному пристрої не є доказами вини будь-якої особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, а є публічно доступною інформацією та такою, що вже наявна у органу досудового розслідування, що спростовує, на думку захисника, нібито встановлені обставини у справі.
Таким чином, заявник наголошує на тому, що підстави для визнання речовим доказом мобільного телефону ОСОБА_1 у кримінальному провадженні відсутні.
Наявні обставини і стали підставою для звернення сторони захисту до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
У судовому засіданні адвокат підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор Василенков Б.М. заперечив проти задоволення вказаного клопотання, оскільки позицію адвоката вважає помилковою, а вилучене під час обшуку 11.12.2019 майно ОСОБА_1 вважає речовим доказом.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як слідує з наявних матеріалів, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000499 від 12.06.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження перевіряються можливі факти зловживання владою та службовим становищем всупереч інтересам служби службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та ДП «Сетам» за попередньою змовою з працівниками правоохоронних органів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших фізичних або юридичних осіб шляхом реалізації зернових, круп`яних та олійних культур, які зберігались на складах елеваторів та карбаміду, який зберігався на складах ДП «Херсонський морський торговельний порт» та ПАТ «Одеський припортовий завод» за заниженими цінами.
11.12.2019 у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2019 у справі №760/25375/19 (провадження №1-кс/991/2305/19) проведено обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 під час якого, крім іншого, вилучено речі, дозвіл на відшукання яких надано ухвалою, а саме мобільний телефон Xiaomi Redmi 3S s/n НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
В період з 16.12.2019 по 08.01.2020 дані речі оглянуто, про що складено відповідний протокол огляду.
Оглядом вищевказаного мобільного телефону встановлено, що він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що були об`єктом кримінального провадження, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 52019000000000499, зокрема містить відомості щодо вхідних та вихідних дзвінків ОСОБА_1 з службовими особами ТОВ «Оссойо», яке разом з ТОВ «Карел-Груп» приймало участь у торгах ДП «Сетам» по лотах № 352590 та №352541, що може свідчити про взаємозв`язок ГОВ «Карел-Груп» та ТОВ «Оссойо». Крім того, на телефоні виявлено файли із зображеннями листів ТОВ «Акрополь Агро Групп», яке було управлінцем нерухомого майна на якому зберігались зернові, круп`яні та олійні культури, що реалізовувались на торгах ДП «Сетам» по лотах № 352590 та №352541. Вказані листи можуть свідчити про якість зерна, яке зберігалось ТОВ «Акрополь Агро Груп» та вказують на підстави його зберігання.
У зв`язку з тим, що вилучений, під час проведення обшуку квартири ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , - вищезазначений мобільний телефон має значення для кримінального провадження № 52019000000000499, тобто містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52019000000000499, і є речовим доказом по даному кримінальному провадженню в розумінні ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідною постановою про визнання його речовим доказом у кримінальному № 52019000000000499, орган досудового розслідування в порядку ст. 171 КПК України правомірно звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно.
Арешт щодо зазначеного майна, відповідно до правових вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, полягає у позбавленні за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування зазначеним майном. Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 Цивільного кодексу України). В той же час, ч. 7 зазначеної статті встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа ж може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, про що також свідчить ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України.
Таким чином, накладення арешту на вищезазначене майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку житлового приміщення ОСОБА_1 , не є припиненням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на це майно, яке полягає у тимчасовій забороні користуванням і розпорядженням даним майном, що по своїй суті є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, які позначаться на інтересах власника майна і є цілком розумним та співрозмірним обмеженням права власності ОСОБА_1 на вказане майно по відношенню до завдань вказаного кримінального провадження.
Тож, накладаючи арешт на зазначене в ухвалі слідчого судді від 18.02.2020 майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку 11.12.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , - слідчий суддя послався на те, що вказане у клопотанні детективом майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 170 КПК України, у слідства є достатні підстави вважати, що воно є доказами у кримінальному провадженні, крім того, з наявних матеріалів вбачається, що вказані речі мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Тобто метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Дослідження наданих матеріалів показало, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та постановою НАБ України від 08.01.2020, вказаний мобільний пристрій визнаний речовим доказом.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалою від 18.02.2020 обґрунтовано накладено арешт на вказане майно, за наявності правових підстав, визначених ст. 170 КПК України.
Окрім цього, Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду рішення суду першої інстанції про накладення арешту на майно залишено без змін ухвалою від 13.03.2020. При цьому, судами обох інстанцій вже перевірялися зазначені вище доводи ініціатора клопотання.
Варто зазначити, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а згідно зі ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Разом з тим, безпідставними є твердження сторони захисту стосовно того, що вказані речі не містять ознак, передбачених ст. 98 КПК України та не являються речовими доказами, оскільки відповідність вилучених речей критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, перевірялась слідчим суддею під час постановлення ухвали про арешт майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Тобто арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
З огляду на викладене, захисником Трохименком О.О . у клопотанні не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того заявником не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.
Позиція адвоката щодо проведення огляду мобільного телефону як підтвердження відсутності потреби в подальшому арешті майна, суперечить не лише меті застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження в частині збереження речових доказів, а й вимогам ст.ст. 98, 99 КПК України.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
А відтак, слідчий суддя вважає, що арешт на майно накладено обґрунтовано, тому клопотання адвоката Трохименка О.О. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання адвоката Трохименка Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2020 по справі № 991/741/20 провадження № 1-кс/991/753/20, та його повернення у кримінальному провадженні № 52019000000000499 від 12.06.2019 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.Д. Воронько