Документ № 89737854

Справа № 348/1674/19

1-кп/991/165/19

УХВАЛА

05 червня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Біленко В.К.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 42018000000003211 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водиця Рахівського району Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення - прокурор Висоцька Н.В.,

сторона захисту - захисники Федосін А.В., Трічинець Н.П.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - Суд) перебувають матеріали кримінального провадження № 42018000000003211 стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року у справі призначено судовий розгляд. У судове засідання призначене на 05 червня 2020 року було здійснено виклики свідків сторони захисту, з-поміж яких свідок ОСОБА_2 у черговий раз не прибув.

Захисник вважав за необхідне застосувати привід до свідка ОСОБА_2 .

Обвинувачений та прокурор проти зазначеного не заперечували.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи питання про застосування приводу до свідка, суд виходить із наступного.

Свідок ОСОБА_2 викликався, шляхом направлення повісток про виклик на зазначену ним адресу місця проживання, в призначене судове засідання на 28 травня 2020 року та 05 червня 2020 року, в жодне з яких свідок не прибув.

21 квітня 2020 року до суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - повістки про виклик у судове засідання на 28 травня 2020 року, що був адресований ОСОБА_2 , з відміткою адресат відмовився /а.с. 115 т. 2/.

Судова повістка про виклик у судове засідання на 05 червня 2020 року ОСОБА_2 не вручена, відправлення повернуто за зворотною адресою.

Водночас, будучи згідно з даними Реєстру матеріалів досудового розслідування допитаним на досудовому розслідуванні в якості свідка, ОСОБА_2 був обізнаним з правами та обов`язками останнього, а це, зокрема, прибути за викликом до суду (п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України).

Також, свідок повідомив свої дані про місце проживання під час участі у слідчій дії як понятий, які були занесені до протоколу обшуку. За відповідним місцем проживання від отримання повістки відмовився, а надалі повістку про виклик не отримував. Зазначене дає обґрунтовані підстави суду вважати, що свідок ухиляється від отримання повістки про виклик.

Однак, КПК України, встановлюючи наслідки неприбуття на виклик за наявності підтвердження отримання свідком повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (ст. 139 КПК України), не регулює порядок кримінального провадження у випадку ухилення свідка від отримання повістки про виклик.

Водночас, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України).

Зокрема, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки … (ч. 1 ст. 21 КПК України). При цьому, такі строки під час судового провадження забезпечує суд (ч. 2 ст. 28 КПК України), який відповідно до засади диспозитивності вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Суд з власної ініціативи поставив на обговорення питання вжиття процесуальних заходів у зв`язку із неявкою свідка, у зв`язку з чим захисник просив застосувати до свідка ОСОБА_2 привід, що згідно з ч. 2 ст. 142 КПК України розглядається негайно. А тому, суд зобов`язаний його вирішити, користуючись своїми повноваженнями відповідно до вимог КПК України.

Також, засада безпосередності дослідження показань встановлює, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона: 1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу; 2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання; 3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку; 4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

КПК України не передбачає правових підстав проведення розшукових заходів щодо свідка, окрім як в рамках виконання ухвали про привід.

При цьому, порядок проведення розшукових заходів в Україні регулюється Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-XII від 18 лютого 1992 року. Відповідно до ст. 6 цього Закону підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від суду. При цьому, такі підстави можуть міститися, зокрема, в ухвалах суду.

Аналіз вищенаведених положень вказує на те, що свідок повинен бути допитаним безпосередньо судом. Однак суд вправі відступити від цієї імперативної вимоги у випадку визнання неможливим його допиту, зокрема, при сукупності таких умов як не прибуття на виклик до суду свідка та не встановлення його місцезнаходження шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

А тому, забезпечуючи розумні строки, у випадку неприбуття свідка на виклик, за наявності клопотання учасника кримінального провадження, суд зобов`язаний вжити заходів до встановлення місцезнаходження свідка шляхом забезпечення проведення необхідних заходів розшуку, що стосовно свідка можливе виключно в рамках постановлення ухвали про здійснення приводу.

При цьому, привід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).

Водночас, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Так, КПК України не встановлює обмежень щодо застосування приводу відносно ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Застосування приводу до особи є втручанням у її право на вільне пересування. На переконання суду, потреби кримінального провадження виправдовують таке втручання у права свідка ОСОБА_2 . Оскільки завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). При цьому, такі завдання можуть бути забезпечені тільки шляхом, зокрема, безпосереднього допиту свідка ОСОБА_2 або встановлення неможливості його допиту тільки після неприбуття на виклик та проведення необхідних заходів розшуку. Свідок викликався у встановленому КПК України порядку в судове засідання, до нього не прибув, ухиляється від отримання повістки про виклик. Таким чином, завдання забезпечення безпосереднього допиту свідка судом або встановлення підстав для неможливості зазначеного, а звідси і завдання кримінального провадження можуть бути забезпечені, наразі, шляхом проведення розшукових заходів щодо свідка та його примусового супроводження в судове засідання. Інших процесуальних можливостей досягнення зазначеного КПК України не передбачає.

Отже, з метою забезпечення дієвості судового провадження та дотримання розумних строків судового провадження, судом встановлені підстави для застосування приводу до свідка ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КПК України виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань. З огляду на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні завершувало Національне антикорупційне бюро України, суд доручає здійснення приводу відповідному органу.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 21, 23, 26, 28, 66, 97, 131, 132, 138-143, 327, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Здійснити привід свідка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 ) в судове засідання, яке відбудеться 17 червня 2020 року о 12 год 00 хв.

Здійснення приводу доручити Національному антикорупційному бюро України.

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Висоцьку Наталію Василівну.

Копію ухвали негайно направити для виконання Національному антикорупційному бюро України для організації виконання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак