Документ № 89796414

Справа № 761/2940/17

Провадження1-кп/991/19/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Яреми О.В.

прокурора Жовницької А.В.

захисників Кушніренка М.В., Костенка В.П., Сушка Р.М.

представника заставодавця адвоката Кушніренка М.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Жовницької А.В. про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави більшого розміру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 14 грудня 2015 року за №42015220000001081 за обвинуваченням ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Фастів, Київської області, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду із Шевченківського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт з матеріалами судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 14 грудня 2015 року за № 42015220000001081 за обвинуваченням ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Фастів, Київської області, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2020 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

02 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Жовницької А.В. про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі. У даному клопотанні прокурор просила звернути заставу, внесену за обвинувачену ОСОБА_1 заставодавцем ОСОБА_2 у сумі 124 020, 00 грн у дохід держави та застосувати до останньої запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600, 00 грн, а також покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Розгляд вказаного клопотання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 186 КПК України, було призначено на 04 червня 2020 року, проте обвинувачена ОСОБА_1 та її захисники в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд клопотання було відкладено на 09 червня 2020 року.

В ході судового розгляду вказаного клопотання, прокурор Жовницька А.В., в порядку ч. 2 ст. 185 КПК України, змінила подане 02 червня 2020 року клопотання у частині застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600,00 грн, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також просила визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600,00 грн та покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою в кримінальному провадженні № 42015220000001081 від 14.12.2015; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КПК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а також наявністю двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливістю обвинуваченої незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та переховуватися від суду. У клопотанні у якості підстави для звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави більшого розміру, прокурор посилається на те, що під час досудового розслідування підозрювана ОСОБА_1 неодноразово порушувала покладені на неї процесуальні обов`язки прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду. Разом з тим, під час підготовчого судового провадження обвинувачена ОСОБА_1 не з`являлась без поважних причин у судові засідання, призначені на 31.03.2020 року, 05.05.2020 року, 12.05.2020 року, 22.05.2020 року і 04.06.2020 року та не повідомляла про причини свого неприбуття, чим перешкоджала кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор Жовницька А.В. клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Захисники обвинуваченої проти задоволення клопотання прокурора заперечували. На обгрунтування своїх заперечень захисники посилалися на незаконність клопотання прокурора і незаконність притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, провокування її на вчинення злочину та фальшування матеріалів кримінального провадження органом досудового розслідування, невідповідність вимог прокурора про звернення застави у дохід держави та застосування нового запобіжного заходу вимогам КПК України, а також на те, що обвинувачена ОСОБА_1 не з`являлася у судові засідання з поважних причин і повідомляла суд про причини своєї неявки через своїх захисників. Крім того, захисники обгрунтовували свої заперечення тим, що строк дії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року, якою до підозрюваної ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави і покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, був встановлений до 27 вересня 2016 року, а тому застава, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_2 відповідно до цієї ухвали, на теперішній час не діє, оскільки вона діяла стосовно ОСОБА_8 як підозрюваної у цьому кримінальному провадженні. Захисники також вважають, що до обвинуваченої ОСОБА_1 можливо застосувати лише грошове стягнення, а не звертати заставу в дохід держави.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думки своїх захисників і просила у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Представник заставодавця адвокат Кушніренко М.В. проти задоволення клопотання прокурора заперечував і просив у його задоволенні відмовити з аналогічних підстав, а також у зв`язку зі спливом терміну дії запобіжного заходу у вигляді застави на час звернення прокурора до суду з цим клопотанням.

Представник заставодавця адвокат Кушніренко М.В. у судовому засіданні подав заяву про негайне повернення застави заставодавцю ОСОБА_2 , яке вмотивоване тим, що строк дії запобіжного заходу у вигляді застави станом на тепер сплив, у зв`язку з чим вона підлягає негайному поверненню заставодавцю.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисники заяву представника заставодавця адвоката Кушніренка М.В. підтримали і просили її задовольнити.

Прокурор Жовницька А.В. проти задоволення зазначеної заяви заперечувала, посилаючись на те, що застосована до підозрюваної ОСОБА_1 застава, як альтернативний запобіжний захід, є безстроковим запобіжним заходом, який діє на теперішній час, а сплив терміну дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які були покладені на підозрювану не впливає на дію застави як запобіжного заходу.

Суд дослідив клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, письмові заперечення захисника Сушка Р.М. з додатками, заперечення захисників, обвинуваченої та представника заставодавця адвоката Кушніренка М.В., заяву представника заставодавця адвоката Кушніренка М.В. та заперечення проти неї прокурора, заслухав думки сторін кримінального провадження, за наслідком чого дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та відмову у задоволенні заяви представника заставодавця з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 КПК України. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 194 КПК України. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. ч. 5 і 6 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

З матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року до підозрюваної ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено заставу у розмірі 90 мінімальних заробітних плат, що становить 124 020,00 гривень, за умови внесення якої на підозрювану строком до 27 вересня 2016 року покладено ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

09 серпня 2016 року заставодавцем ОСОБА_2 було внесено зазначену суму застави на депозитний рахунок Солом`янського районного суду міста Києва, після чого обвинувачену ОСОБА_1 звільнено з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

27 вересня 2016 року слідчим суддею Солом`янського районного суду м.Києва постановлено ухвалу, якою було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків покладених на підозрювану ОСОБА_1 через неявку останньої з поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК України.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до вимог ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

Системний аналіз зазначених норм КПК України дає суду підстави дійти висновку про те, що запобіжний захід у вигляді застави не має визначеного строку дії та залишається чинним до його скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, тоді як обов`язки, покладені слідчим суддею чи судом є строковими і мають обмежену дію у часі.

Отже, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, які були покладені на підозрювану ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року, припинили свою дію 27 вересня 2016 року, тоді як запобіжний захід у вигляді застави продовжував свою дію до теперішнього часу. Разом з тим, обов`язки обвинуваченого (підозрюваного), передбачені п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб, співпадають з періодом перебування особи у процесуальному статусі обвинуваченого (підозрюваного), їх виконання (реалізація) має здійснюватися безпосередньо обвинуваченим (підозрюваним) та не залежить від застосування до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді застави забезпечує виконання обвинуваченим (підозрюваним) як обов`язків, які передбачені п. п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України, та покладаються на нього судом, так і загальних процесуальних обов`язків, встановлених та покладених на нього процесуальним законом, зокрема, п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а тому неявка належним чином повідомленого обвинуваченого за викликом до суду без поважних причин та/або не повідомлення суду про причини своєї неявки, як і порушення покладених на нього судом при застосуванні запобіжного заходу обов`язків є підставами для звернення застави в дохід держави, що зокрема, прямо передбачено вимогами ч. 8 ст. 182 КПК України.

З приводу невиконання обвинуваченою ОСОБА_1 обов`язків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 42 і ч. 8 ст. 182 КПК України, суд зазначає наступне.

Обвинувачена ОСОБА_1 була повідомлена судом про необхідність виконання нею обов`язків, які передбачені п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, що підтверджується пам`яткою про права та обов`язки особи (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України від 18.02.2020 року (т. 2 а. с. 89).

Обвинувачена ОСОБА_1 не з`являлася у судові засідання призначені на 31.03.2020 року, 05.05.2020 року, 12.05.2020 року, 22.05.2020 року і 04.06.2020 року, а також не повідомляла суд про причини своїх неявок, що є порушенням її обов`язків, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 та ч. 8 ст. 182 КПК України. Про призначення судового засідання на 12.05.2020 року обвинувачена не була належним чином повідомлена.

Про час та дати вказаних судових засідань обвинувачена була повідомлена належним чином у розумінні ч. 1 ст. 136 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Належне повідомлення обвинуваченої про час та дати судових засідань, призначених на 31.03.2020 року і 22.05.2020 року, підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме повідомлення про виклик, одне з яких на 22.05.2020 року отримане заставодавцем ОСОБА_2 за місцем проживання обвинуваченої (т. 2 а. с. 155 і 204).

Належне повідомлення обвинуваченої про час та дати судових засідань, призначених на 05.05.2020 року і 22.05.2020 року, підтверджуються заявами захисника Костенка В.П. від 04.05.2020 року і 21.05.2020 року про відкладення розгляду справи, у яких він зазначає, що обвинувачена ОСОБА_1 повідомлена про час та дати зазначених судових засідань (т. 2 а .с. 181-182, 206-208).

Захисник Костенко В.П. звертався до суду із заявами про відкладення розгляду справи щодо судових засідань, призначених на 31.03.2020 року, 05.05.2020 року і 22.05.2020 року (т. 2 а .с. 160-162, 181-182, 206-208), у яких у якості поважності причин неприбуття обвинуваченої ОСОБА_1 до суду посилався на запроваджений карантин з 12 березня 2020 року на всій території України у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19), згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, але суд не може визнати зазначені обставини поважними причинами неприбуття обвинуваченої за викликами суду з огляду на наступне.

Правовий режим карантину, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України, в тому числі, № 392 від 20.05.2020), не запровадив обмежень щодо роботи судів України, а також не встановив будь-яких інших заборон, які б унеможливлювали прибуття обвинуваченої до суду.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є: обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини).

Отже, за умови наявності епідемії поважною слід вважати лише ту причину неприбуття особи на виклик, яка набуває ознак обставини непереборної сили (надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно роблять неможливим прибуття до суду), тобто слід довести, що дана обставина призвела до унеможливлення виконання обвинуваченою покладеного обов`язку.

Стороною захисту не було надано суду будь-яких доказів, які б належним чином підтверджували наявність обставин непереборної сили (дотримання обвинуваченою режиму самоізоляції, обсервації або тяжкої хвороби та перебування на лікуванні тощо).

04 червня 2020 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшла заява захисника Кушніренка М.В. про відкладення судового засідання, призначеного на 04 червня 2020 року, через зайнятість сторони захисту в іншому судовому процесі, а також через хворобу обвинуваченої ОСОБА_1 , на підтвердження чого була додана довідка за № 123/20 від 03 червня 2020 року, яка видана ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В. » та з якої вбачається, що обвинувачена хворіла з 03.06.2020 року по 10.06.2020 року. Довідка не містить даних, що обвинувачена хворіє на тяжку хворобу та/або перебуває у закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України, поважною причиною неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування у закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад.

Відповідно до вимог п. п. 1.1., 1.2. розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001 року; зареєстрована у Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Враховуючи вимоги п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України та наведені норми Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян суд приходить до висновку про відсутність у обвинуваченої ОСОБА_1 поважних причин неприбуття до суду у судове засідання 04.06.2020 року, оскільки надана довідка не може бути прийнята судом у якості належного доказу на підтвердження наявності у обвинуваченої тяжкої хвороби та/або перебування її в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 систематично не з`являлася у судові засідання (31.03.2020 року, 05.05.2020 року, 22.05.2020 року та 04.06.2020 року) і не повідомляла суд про неможливість її прибуття до суду, що є порушенням нею обов`язків, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, та є підставою для звернення застави в дохід держави, яка визначена ч. 8 ст. 182 КПК України, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора Жовницької А.В. у частині звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинувачену заставодавцем ОСОБА_2 , у сумі 124 020,00 гривень.

Стосовно вимоги клопотання прокурора щодо застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (2); недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (3).

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.

Це кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого провадження, завданням якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, метою якого, відповідно до глави 28 КПК України, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, на зазначеній стадії кримінального провадження оцінці судом підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що у клопотанні та в судовому засіданні прокурор навів достатні доводи щодо наявності ризиків того, що обвинувачена ОСОБА_1 може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

При визначені ймовірності переховування обвинуваченої від суду суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, її майновий стан, а також її неналежну процесуальну поведінку, яка виявляється у систематичних порушеннях нею обов`язків обвинуваченої, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.

Суд також вважає ймовірним зазначений прокурором ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, з огляду на доводи клопотання, а також на те, що кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду, у зв`язку з чим станом на теперішній час суд не має процесуальної можливості допитати свідків.

Суд вважає, що прокурором доведені обставини, передбачені п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 194 КПК України та не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Суд вважає, що застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 інших, більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку та виконання нею процесуальних обов`язків обвинуваченої. З урахуванням того, що застава в розмірі 124 020,00 грн. не забезпечила належної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд приходить до висновку про необхідність застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 182 КПК України, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави суд виходить з вимог наведених вище норм процесуального права, враховує принцип пропорційності та попередню неналежну процесуальну поведінку обвинуваченої. Суд вважає, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б останню від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на неї обов`язків, забезпечувала її належну процесуальну поведінку, та не був надмірним. При цьому суд також враховує, що застава може бути внесена, як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено вимогами ч. 2 ст. 182 КПК України.

При визначенні розміру застави суд враховує майновий стан обвинуваченої, зокрема, належність їй на праві власності земельної ділянки площею 0,12 га та двокімнатної квартири загальною площею 50,6 квадратних метри, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 211294655 від 03.06.2020 року, розмір доходу обвинуваченої, який з її слів становить 8 000,00 грн. на місць ( 7 000,00 грн. - заробітна платня і 1 000,00 грн. - орендна плата за земельну ділянку) та наявності у неї на праві власності автомобіля «Міцубісі Аутлендер».

З урахуванням наведеного, а також попереднього розміру застави, характеру допущеного порушення умов попередньої застави у контексті умови, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд вважає, що до обвинуваченої необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 252 240, 00 (двісті п`ятдесят дві тисячі двісті сорок) гривень, яка на думку суду буде здатна забезпечити належне виконання останньою покладених на неї обов`язків, запобігти встановленим ризикам, та не буде для неї завідомо непомірною.

Суд також вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою в кримінальному провадженні № 42015220000001081 від 14.12.2015; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Стосовно заяви представника заставодавця ОСОБА_2 - адвоката Кушніренка М.В. про негайне повернення застави суд зазначає наступне.

Заява вмотивована тим, що строк дії запобіжного заходу у вигляді застави закінчився 27 вересня 2016 року, разом з яким закінчилась і дія обов`язків, покладених на підозрювану (відповідно до ухвали Солом`янського суду міста Києва від 04 серпня 2016 року та вимог ст. 203 КПК України). Крім того, адвокат Кушніренко М.В. зазначив, що заставодавець ОСОБА_2 вносив заставу за підозрювану ОСОБА_1 , тобто на стадії досудового розслідування, враховуючи, що дане кримінальне провадження наразі перебуває на стадії судового провадження - внесені грошові кошти підлягають поверненню.

Суд вважає, що виходячи із системного аналізу норм КПК України, граничний строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не встановлений, а тому такий захід діє до його зміни чи скасування на підставах та в порядку, передбачених КПК України, а скасування обов`язків (в даному випадку в зв`язку із закінченням строку їхньої дії), покладених на підозрювану ухвалою слідчого судді Солом`янського суду міста Києва від 04 серпня 2016 року (про застосування, як альтернативного, запобіжного заходу у вигляді застави) не припиняє дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення ч. 7 ст. 194 КПК України.

Суд також зазначає, що обов`язки, передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України, починають свою дію з моменту вручення особі повідомлення про підозру, тобто набуття статусу підозрюваного, та діють протягом всього кримінального провадження, незалежно від набуття особою статусу обвинуваченого, а тому запобіжний захід у вигляді застави забезпечує виконання обов`язків безперервно та незалежно від статусу особи - підозрюваного чи обвинуваченого.

Суд не приймає до уваги твердження адвоката Кушніренка М.В. про порушення вимог ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно заставодавця ОСОБА_2 щодо звернення застави в дохід держави та відмови у задоволенні заяви про повернення йому застави як необґрунтоване.

Відповідно до вимог ч. 11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Внесення застави за ухвалою суду було правом заставодавця, яке не обумовлювалось ані строком дії застави, ані обов`язком держави повернути її на першу вимогу. Крім того, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково лише у випадках, передбачених КПК України.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про звернення застави в дохід держави, у зв`язку з обставинами викладеними вище, для повернення застави заставодавцю немає законних підстав.

Враховуючи викладене, заява представника заставодавця ОСОБА_2 - адвоката Кушніренка М.В. про негайне повернення застави задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176 - 178, 182, 184, 186, 193, 194, 196, 372, 376, 392, 532 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Жовницької А.В. про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави більшого розміру - задовольнити частково.

Звернути у дохід держави заставу в розмірі 124 020, 00 грн., внесену 09 серпня 2016 року заставодавцем ОСОБА_2 за обвинувачену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора у частині застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 252 240, 00 (двісті п`ятдесят дві тисячі двісті сорок) грн.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN - UA678201720355279004000096000).

У випадку внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою в кримінальному провадженні № 42015220000001081 від 14.12.2015;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні заяви представника заставодавця адвоката Кушніренка М.В. про негайне повернення застави - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 12 червня 2020 року і оголошений учасникам судового провадження в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.