Документ № 89908630

Справа № 991/4119/20

Провадження1-кс/991/4242/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., прокурора Сидоренка В.А., адвоката Доброрез О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Доброрез Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшло вказане клопотання адвоката Доброрез О.А., в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 5 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 по справі №991/556/20 накладено арешт на нерухоме майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_1 із забороною розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі здійснювати його відчуження у будь-який спосіб та вчиняти з ним будь-які правочини, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; гараж АДРЕСА_3 ; гараж АДРЕСА_4 .

Підставою для накладення арешту на майно зазначено п.2 ч.2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

11.02.2020 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 - скасовано в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи клопотання, подане в порядку ст. 174 КПК України адвокат послалась на необґрунтованість накладення арешту на об`єкти нерухомості, які перебувають у власності ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що вказане майно підлягає спецконфіскації не надано, окрім того не доведено те, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що майно могло бути одержане внаслідок вчинення злочину. Навпаки власник майна впевнений в тому, що майно було придбане за рахунок грошових коштів отриманих його дочкою ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати, дивідендів та позикових коштів оскільки задекларований нею дохід у декілька разів перевищував вартість придбаної нерухомості.

Окрім того адвокат зазначила, що майно на яке було накладено арешт не підлягає спеціальній конфіскації, оскільки на момент придбання ОСОБА_2 нерухомості (2010-2011рр.) редакція закону про кримінальну відповідальність не містила у собі положень про такий захід кримінально-правового характеру як спеціальна конфіскація та санкція статті 191 КК України не передбачала такого заходу, у зв`язку з чим вказане майно не може підлягати спеціальній конфіскації. Вказана позиція наведена в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 757/57168/19.

З огляду на вказані обставини адвокат Доброрез О.А. просить повністю скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді від 29.01.2020.

В судовому засіданні адвокат Доброрез О.А. підтримала подане клопотання, просила його задовольнити в повному обсязі.

Прокурор Сидоренко В.А. заперечував з приводу заявленого клопотання, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів Національне антикорупційне бюро України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 5 ст. 191 КК України.

25.03.2016 ОСОБА_2 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України.

29.01.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду по справі №991/556/20 накладено арешт на нерухоме майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_1 із забороною розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі здійснювати його відчуження у будь-який спосіб та вчиняти з ним будь-які правочини, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; гараж АДРЕСА_3 ; гараж АДРЕСА_4 .

Підставою для накладення арешту на майно зазначено п.2 ч.2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

11.02.2020 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 - скасовано.

Відповідно до ч.1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст. 170 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст. 174 КПК України).

Разом з тим, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Отже, зважаючи на приписи ст. 309 та ст. 174 КПК України, а також керуючись принципом правової визначеності, res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах, слідчий суддя приходить висновку, що у випадку коли особа (підозрюваний, інший власник або володілець майна) вважає накладення арешту необґрунтованим, з цієї підстави він може: 1) оскаржити відповідну ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, або 2) заявити клопотання про скасування арешту такого майна на підставі ст. 174 КПК України.

Однак одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями).

Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.

Так, в поданому клопотанні адвокат вказує на необґрунтованість арешту майна ОСОБА_1 , посилаючись на те, що об`єкти нерухомості, які перебувають у власності ОСОБА_1 не підлягають спецконфіскації, оскільки не доведено, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що майно могло бути одержане внаслідок вчинення злочину та не спростовано доводів сторони захисту про те, що власник майна впевнений в тому, що майно було придбане за рахунок грошових коштів отриманих його дочкою ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати, дивідендів та позикових коштів та задекларований нею дохід у декілька разів перевищував вартість придбаної нерухомості.

Окрім того адвокат вказує на те, що на момент придбання ОСОБА_2 нерухомості (2010-2011рр.) редакція закону про кримінальну відповідальність не містила у собі положень про такий захід кримінально-правового характеру як спеціальна конфіскація та санкція статті 191 КК України не передбачала такого заходу, у зв`язку з чим вказане майно не може підлягати спеціальній конфіскації. Наводить посилання на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 757/57168/19.

Водночас зміст ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 по справі №991/556/20 свідчить, що перегляд ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 у справі №991/556/20 здійснювався за апеляційною скаргою адвоката Доброрез О.А ., яка також є заявником клопотання про скасування арешту у цій справі.

Так, як слідує із змісту ухвали від 11.02.2020, одним із доводів її апеляційної скарги було саме посилання на необґрунтованість накладення арешту, у зв`язку з неможливістю накладення арешту на майно, яке було придбане за рахунок грошових коштів отриманих ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати, дивідендів та позикових коштів.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, переглядаючи ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 про накладення арешту на майно, проаналізувала такі доводи адвоката, в тому числі і доходи, отримані протягом 2010-2014, тобто в період вчинення інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, надала їм відповідну оцінку та дійшла висновку, що «слідча суддя дійшла правильного висновку про існування сукупності підстав вважати, що таке майно може підлягати спеціальній конфіскації, за винятком квартири АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_2 придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2009, тобто до можливого вчинення злочинів, у вчиненні яких вона підозрюється та яка безумовно не може підлягати спеціальній конфіскації.

Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_1 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатувала, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_1 щодо вищевказаних об`єктів нерухомості, шляхом накладення на них арешту для цілей кримінального провадження, переважає право такої особи на мирне користування та розпорядження цим майном. Саме тому, з огляду на суспільну небезпечність діяння і його можливі наслідки для значної кількості жителів України, застосування арешту майна не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений можливості користуватися арештованою нерухомістю.

На думку колегії суддів враховуючи те, що санкції злочинів, визначених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 у межах кримінального провадження №42016000000000882, передбачають основне покарання у виді позбавлення волі, слідча суддя обґрунтовано прийшла до переконання про можливість застосування спеціальної конфіскації до арештованого майна за цією підставою, оскільки за умови доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаних злочинів, зазначені об`єкти нерухомості (квартира АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_3 ; гараж АДРЕСА_4 ), можуть підлягати спеціальній конфіскації.

Слідчий суддя погоджується з такими висновками, оскільки є підстави вважати, що ОСОБА_2 могла подарувати вказане майно своєму батькові, маючи на меті уникнути арешту майна чи його конфіскації чи інших негативних наслідків, пов`язаних з вчиненням протиправних дій, оскільки усвідомлювала як протиправність таких дій, так і покарання, яке передбачено за вчинення таких дій.

Окрім того варто врахувати, що адвокатом Доброрез О. А. не було оспорено як під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, так і під час апеляційного розгляду, факту обізнаності ОСОБА_1 щодо купівлі квартири АДРЕСА_1, гаражу АДРЕСА_3, гаражу АДРЕСА_4 , його дочкою за кошти, отримані внаслідок вчинення інкримінованих їй злочинів, в зв`язку з чим колегія суддів Апеляційної палати погодилася з висновком слідчої судді, що таке майно могло бути придбане ОСОБА_2 за кошти, одержані внаслідок вчинення нею злочинів у 2010-2014 роках, оскільки підозрювана придбала ці об`єкти нерухомості у період ймовірного вчинення інкримінованих їй дій. Й лише в подальшому таке майно подарувала своєму батьку.

Окрім того були предметом апеляційного розгляду і доводи адвоката Доброрез О.А. стосовно того, що норму про спеціальну конфіскацію було введено до КК України лише 15.12.2013, а квартири і гаражі були придбані ОСОБА_2 до цієї дати.

Слідчий суддя приходить до висновку, що вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки на стадії досудового розслідування неможливо розмежувати, коли саме було вчинено злочин, інкримінований ОСОБА_2 , таких висновків дотримується і Апеляційна палата.

Тож ці доводи адвоката будуть предметом розгляду колегії суддів суду першої інстанції на стадії вирішення питання щодо винуватості особи.

На підставі наведеного слідчий суддя приходить до висновку, що в цій справі обґрунтування клопотання здійснюється адвокатом з тих же підстав, що зазначалися в раніше поданій апеляційній скарзі.

Проаналізувавши зміст поданого клопотання, слідчий суддя вважає, що позиція представника зводиться до незгоди з постановленим під час перегляду Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду ухвали слідчого судді про накладення арешту, судовим рішенням від 11.02.2020.

Однак слідчий суддя не має повноважень суду вищої інстанції та не може переглядати рішення Апеляційної палати чи надавати їм юридичну оцінку.

Поряд з цим адвокатом було наведено позицію Апеляційної палати в справі №757/57168/19, проте такі аргументи не беруться до уваги, оскільки не стосуються обставин досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000882, натомість порушене адвокатом питання було предметом розгляду Апеляційної палати у справі №991/556/20 за результатом якого постановлено ухвалу, яка набрала законної сили.

З урахуванням зазначеного, особа, яка подала клопотання не довела того, що арешт накладено необґрунтовано та не довела обставин, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Наведені адвокатом обставини існували на момент винесення ухвали слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, були перевірені колегією суддів і мотивовані у рішенні про накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст.174 КПК України для скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Доброрез Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько