- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В.
- Суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б., Панкулич В.І.
- Секретар : Римаренко М.С.
- Захисник/адвокат : Левковець А.Ю., Сеник С.Г.
- Прокурор : Олефір Ю.О.
Справа № 331/4672/16-к
Провадження №11-кп/991/22/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого Панаіда І.В.,
суддів: Боднара С.Б., Панкулича В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Римаренко М.С.,
прокурора Олефіра Ю.О.,
захисників Левковця А.Ю., Сеника С.Г.,
обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника потерпілого Мальчева В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №22015080000000010 від 07 січня 2015 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року про закриття кримінального провадження №22015080000000010 від 07 січня 2015 року стосовно обвинувачення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, одруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27,ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кролевець, Сумської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року за наслідками розгляду у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження №22015080000000010 від 07 січня 2015 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 22015080000000010 від 07 січня 2015 року стосовно вищевказаних осіб закрито.
На зазначену ухвалу адвокатом Левковцем А.Ю. подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року скасувати та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Скаржник вважає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою оскільки під час її постановлення допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тому така ухвала підлягає скасуванню відповідно до вимог ч.1 ст. 409 КПК України. В доводах захисник послався на висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, хоча відповідні обставини не встановлювались у підготовчому засіданні, не були перевірені в ході судового розгляду та не підтверджені належними доказами. При цьому ОСОБА_1 погодився на звільнення від кримінальної відповідальності, але винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення себе не визнав. Постановляючи оскаржуване рішення, суд вийшов за межі підготовчого провадження, оскільки вирішив питання наявності вини обвинуваченого, що досліджується виключно на стадії судового розгляду. Однак, всупереч закону, судом постановлено рішення з очевидно обвинувальним ухилом, а зміст оскаржуваного рішення порушує принцип презумпції невинуватості, права та інтереси ОСОБА_1 .
В судове засідання з`явились обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх захисники, представник потерпілого Мальчева В. Є та прокурор. Від адвоката Кулабухова О.В. надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу з клопотанням про проведення судового розгляду без його участі, які були долучені до матеріалів справи. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх захисників Левковця А.Ю. і Сеника С.Г . , які в повному обсязі підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, який частково погодився з доводами скарги та просив ухвалу суду змінити, а також представника потерпілого Мальчева В.Є. , який поклався на розсуд суду, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст. 49 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
У відповідності до вимог ст. 285 УПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
На підставі вимог ст. 288 ч.3 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З обвинувального акту вбачається, що злочин, передбачений ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, в якому обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , було вчинено приблизно у другій декаді грудня 2014 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена).
Відповідно до ч.1 ст. 12, ч.1 ст. 49 КК України вказаний злочин є злочином невеликої тяжкості, строк давності за яким становить три роки. З огляду на наведене, у даному кримінальному проваджені в частині обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України закінчився трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст. 49 КК України, що і було встановлено судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження № 22015080000000010.
Одночасно матеріали справи не містять у собі відомостей про те, що строк давності, встановлений ст. 49 КК України будь-яким чином призупинявся або переривався.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ч.2 ст. 284 КПК України.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.8 ст. 284 КК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.
Як вбачається з журналу судового засідання від 17 січня 2020 року головуючим суддею було повідомлено про наявність обставин передбачених ст. 49 КК України, роз`яснено положення вказаної норми та з`ясовано думку учасників щодо можливості, зокрема закриття кримінального провадження стосовно обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України. В свою чергу обвинувачений ОСОБА_1 , після надання йому можливості спілкування з його захисником, погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності (а.с.72-78).
Таким чином суд, встановивши наявність підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та отримавши згоду обвинуваченого ОСОБА_1 на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, звільнив останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрив кримінальне провадження щодо нього, попередньо роз`яснивши ОСОБА_1 суть обвинувачення. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, і, не розглядаючи питання доведеності його вини, встановив, що в цій частині обвинувачення ОСОБА_1 закінчився трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст. 49 КК України.
Доводи захисника Левковця А.Ю., що звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття провадження щодо нього у підготовчому судовому засіданні є порушенням кримінального процесуального законодавства, колегія суддів, з огляду на положення ст.ст. 49 КК України та ч.2 ст. 284, ч.3 ст.314 КПК України, вважає необґрунтованими. За наявності умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України, звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення строків давності, є обов`язковим. Отже, судом було дотримано вимог як матеріального так і процесуального права при розгляді і вирішенні даного питання.
Доводи захисника Левковця А.Ю. щодо необхідності дослідження доказів для встановлення відомостей щодо можливого часу вчинення інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 злочину і неможливості у зв`язку з цим розглядати і вирішувати питання звільнення від кримінальної відповідальності, колегія суддів оцінює критично. При цьому колегія виходить з положень ст. 337 КПК України, згідно ч.1 якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Таким чином, відомості, які прокурор вважав встановленими і викладені ним в обвинувальному акті щодо часу вчинення інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 злочину є достатніми для вирішення судом, за наявності передбачених законом, зокрема, ст. 49 КК України підстав, питання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Разом з тим, суд першої інстанції, підсумовуючи у передостанньому абзаці мотивувальної частини оскаржуваної ухвали висновок щодо можливості звільнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, не розглянувши кримінальне провадження по суті та не дослідивши наявні у ньому докази, дійшов висновку про вчинення обвинуваченими злочинів, з чим колегія суддів Апеляційної палати, адже такий висновок зроблено судом за межами питань, що підлягають вирішенню під час підготовчого провадження, зокрема й при вирішенні питання можливості застосування ст.49 КК України.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини ухвали Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року передостаннього абзацу, в якому судом встановлено факт вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.
Виключення вказаного посилання з мотивувальної частини ухвали не погіршує становище обвинувачених та не впливає на обґрунтованість рішення і вірні висновки суду першої інстанції про звільнення, у зв`язку із закінченням строків давності, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за інкриміновані їм злочини, та закриття стосовно них в цій частині кримінального провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги захисника Левковця А.Ю та зміни ухвали Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - задовільнити частково.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року у справі № 331/4672/16-к про закриття кримінального провадження №22015080000000010 від 07 січня 2015 року стосовно обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України у зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності змінити, виключивши з її мотивувальної частини передостанній абзац, який починається зі слів «За таких обставин…» і закінчується словами «.. у зв`язку із закінченням строків давності».
В решті ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року у справі № 331/4672/16-к залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий І.В. Панаід
Судді
С.Б. Боднар
В.І. Панкулич