- Головуючий суддя (ККС ВС) : Стороженко С.О.
ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
Стороженка С.О. у провадженні № 51-1599км20
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 13 лютого 2020 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 16 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000378 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі- КК).
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 04 березня 2020 року відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді та повернула його апеляційну скаргу.
17 червня 2020 року колегією суддів Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 скасовано ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2020 року про повернення його апеляційної скарги та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
З таким рішенням колегії суддів Верховного Суду не погоджуюсь, виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
За правилами ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчий суддя розглянув скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 16 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000378 за його участю.
При цьому ОСОБА_1 був присутній під час оголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2020 року, постановленої відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК. Копію повного тексту зазначеної ухвали слідчого судді ОСОБА_1 одержав 18 лютого 2020 року, що підтверджується його розпискою, наявною в матеріалах справи.
Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18) зробив висновок про те, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Враховуючи, що ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні під час постановлення ухвали слідчого судді, строк на апеляційне оскарження цієї ухвали для нього обчислюється з дня оголошення її резолютивної частини.
25 лютого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу слідчого судді та заявив клопотання про поновлення строку на її апеляційне оскарження. У своїй скарзі посилався на те, що повний текст ухвали отримав 20 лютого 2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся 25 лютого 2020 року у встановлений законом строк на апеляційне оскарження цієї ухвали. Також надав довідку про його перебування з 10 лютого 2020 року на лікуванні у приватній клініці на підтвердження поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження.
За результатами розгляду Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не навів поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 13 березня 2020 року, які були обумовлені непереборними та особливими обставинами переконливого характеру, а тому не знайшла підстав для його поновлення.
Слід звернути увагу, що процесуальний строк поновлюється лише у тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини його пропуску. Поняття поважності причин пропуску строків є оціночним і його вирішення покладається на розсуд суду.
Також, Апеляційна палата правильно визнала безпідставним посилання на довідку ПП «Клініка доктора Василевича», згідно з якою ОСОБА_1 з 10 лютого 2020 року перебував на лікуванні, оскільки з указаного часу він брав участь у судових засіданнях, тому наведені обставини не можуть свідчити про те, що він був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
Таким чином, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а у клопотанні про поновлення пропущеного строку не наведено поважних причин його пропуску, дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його поновлення та повернення апеляційної скарги.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя і порушенням конституційних прав, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи наведене вважаю, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2020 року не підлягала задоволенню.
Суддя С . О. Стороженко
17.06.2020 р.