- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В., Зубріцької А.М.
- Захисник/адвокат : Мінаєва Д.Д.
Справа № 991/4618/20
Провадження1-кс/991/4763/20
УХВАЛА
18 червня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретарів судового засідання Заплатинської К.В., Зубріцької А.М., адвоката Мінаєва Д.Д., детектива Квакуши А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві клопотання адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому адвокат прохає скасувати арешт майна, накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2017 у справі № 757/30673/17-к, а саме:
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85888620;
- житловий будинок, з надвірними побудовами та спорудами 510,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування необхідності скасування арешту адвокат зазначає, що ОСОБА_1 набула у власність зазначене нерухоме майно за рахунок власних грошових коштів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, а отже арештоване майно набуто у власність на законних підставах. ОСОБА_1 не є підозрюваною, обвинуваченою у кримінальному провадженні, щодо неї не здійснюється досудове розслідування та остання, в силу вимог чинного законодавства, не несе цивільну відповідальність за дії третіх осіб. На підставі зазначеного та посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, адвокат прохає скасувати арешт з вищевказаного нерухомого майна, оскільки його власник - ОСОБА_1 , має намір вчинити дії щодо його відчуження.
Представник власника майна - адвокат Мінаєв Д.Д. у судовому засіданні клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та просив задовольнити з наведених у ньому підстав. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність з 1998 року заощадила значну суму грошових коштів, за які і набула у власність арештоване майно. Стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовується та не доводиться факт того, що арештоване майно було набуто у власність від підозрюваного ОСОБА_2 або одержано в наслідок вчинення злочину. За таких обставин відсутні підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, застосованого відносно майна ОСОБА_1 .
Детектив Квакуша А.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, надав письмові пояснення та додатково зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також встановлено, що останнім вчинювалися дії, спрямовані на приховування одержаного внаслідок вчинення злочину майна, шляхом оформлення прав власності на таке майно на близьких родичів. Також зазначив, що кількість об`єктів нерухомого майна, власниками яких є ОСОБА_1 , їх характеристики, дати набуття у власність, виключають сумніви, щодо «фіктивного» придбання такого майна матір`ю підозрюваного - ОСОБА_1 , а дохід від підприємницької діяльності останньої не можна вважати значним, за виключенням одного року, на який і посилається адвокат у своєму клопотанні. До майна, арешт з якого просить скасувати адвокат, може бути застосована спеціальна конфіскація, а отже скасування заходу забезпечення кримінального провадження є недоцільним. За наведених обставин просив відмовити у задоволенні клопотання.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебувало кримінальне провадження, внесене 18.11.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 42016000000003536, в якому 29.05.2017 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 19.08.2017 частково задоволено клопотання групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , окрім іншого, на:
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85888620;
- житловий будинок, з надвірними побудовами та спорудами 510,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
13.03.2018 з кримінального провадження № 42016000000003536 в окреме провадження виділено матеріали досудового розслідування, в тому числі і стосовно ОСОБА_2 , якому було присвоєно № 42018000000000563. В подальшому, 22.03.2018, з вказаного кримінального провадження, матеріали стосовно ОСОБА_2 та інших осіб виділені в окреме провадження, якому надано окремий унікальний номер № 42018000000000675.
Постановою прокурора здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000675 від 22.03.2018, доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на житловий будинок загальною площею 510,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 було забезпечення спеціальної конфіскації майна.
Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні із пояснень детектива, кримінальне провадження № 42018000000000675 від 22.03.2020, здійснюється за фактом створення злочинної організації Президентом України ОСОБА_3 , до якої було залучено Прем`єр-міністра України ОСОБА_4 , заступника Голови, у подальшому - Голову Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України Клименка О .В. та службових осіб Державної податкової служби України, а у подальшому Міністерства доходів і зборів України, за сприяння яких на території України було організовано схему ухилення від сплати податків суб`єктами господарювання. Так, визначені Клименком О.В. суб`єкти господарювання не включалися податковими органами до планів перевірок, що надало можливість останнім здійснювати ухилення від сплати податків, чим Державному бюджету України було заподіяно збитків у вигляді не надходження податків на суму більше ніж 2 млрд. грн.
Так, перебуваючи на посаді начальника Головного управління Міндоходів у Донецькій області у період з січня 2012 по лютий 2014 роки, та входячи до складу злочинної організації, ОСОБА_2 вчинив дії, які органом досудового розслідування інкриміновані за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, та за якими останньому і було повідомлено про підозру.
З досліджених матеріалів вбачається, що у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що оскільки вищезазначений житловий будинок та квартира набуті у власність ОСОБА_1 - матір`ю ОСОБА_2 , у 2013 та 2015 роках, відповідають ознакам, зазначеним у ч. 1 ст. 96-2 КПК України, колегією суддів Апеляційної суду м. Києва було встановлено, що у справі може бути застосовано спеціальну конфіскацію та на зазначені об`єкти нерухомого майна накладено арешт.
Доводи сторони захисту з приводу того, що арештоване майно не може бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки набуто у власність на законних підставах та за рахунок власних грошових коштів, отриманих від підприємницької діяльності, слідчим суддею не приймається до уваги з огляду на наступне
Питання щодо застосування спеціальної конфіскації є виключною дискрецією суду у випадку розгляду справи по суті та ухвалення обвинувального вироку. У зв`язку з тим, що слідчий суддя на цій стадії досудового розслідування, в силу вимог КПК України, позбавлений можливості надати оцінку доказам шляхом їх безпосереднього дослідження у судовому засіданні, питання щодо належності та допустимості доказів вирішується виключно судом при розгляді справи по суті. А тому суд, при вирішенні питання про застосування норми спеціальної конфіскації повинен буде дослідити і питання набуття майна у власність ОСОБА_1 .
Питання конфіскації майна засудженого, його пов`язаної особи, вирішується в суді, якщо не буде підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно, що закріплено у п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України. Враховуючи це, суд не приймає до уваги докази подані адвокатом, щодо можливої законності набуття майна, як підставу для скасування арешту.
Крім того, на переконання суду дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_1 та кількість об`єктів нерухомого майна не є співрозмірними. Так, з наявних у суду витягів з державних реєстрів вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 2012 по 2015 роки набула у власність 9 об`єктів нерухомого майна та 1 об`єкт - на праві користування (оренди). Вказаний період є практично тотожнім тому періоду, за час якого її син можливо скоїв інкриміновані кримінальні правопорушення. Дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_1 , на який посилається сторона захисту, був отриманий у 2013 році, до цього ж часу її дохід не можна вважати значним. В той же час набуття у власність об`єктів нерухомого майна мало місце, як у 2012 році, так і в 2014 та 2015 роках.
З огляду на вищезазначене та беручи до уваги, що досудове розслідування у кримінальному провадженні дотепер не завершено та арештоване майно може бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки є достатні підстави вважати що воно набуто у власність внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 , щодо якого і здійснюється досудове розслідування, то скасування заходу забезпечення є передчасним на даний момент, оскільки призведе до його безперешкодного відчуження, що підтверджується бажанням власника вчинити дії щодо його продажу. Вказане в свою чергу зашкодить повному та всебічному проведення досудового розслідування.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката Мінаєва Д.Д., поданого в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2017 у справі № 757/30673/17-к, у кримінальному провадженні № 42018000000000675 від 22.03.2018 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак