- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/3292/20
Провадження1-кс/991/4456/20
У ХВ АЛ А
16 червня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна по кримінальному провадженню № 52019000000000906 від 11.10.2019,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.05.2020 скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.04.2020 (справа № 991/3292/20, провадження 1-кс/991/3393/20) та призначено новий розгляд клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Відповідні матеріали клопотання надійшли до Вищого антикорупційного суду 28.05.2020, з яких вбачається, що детектив, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, прохає накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, а саме накласти арешт на грошові кошти у національній та іноземній валюті в загальній сумі 92900 гривень та 5700 доларів США.
Згідно до матеріалів клопотання, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000105 від 06.02.2019, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державного підприємства «Гутянське лісове господарство», що спричинило тяжкі наслідки, директором вказаного державного підприємства ОСОБА_5, на виконання свого злочинного умислу, 10.10.2019 запропоновано та 30.10.2019 передано детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду в розмірі 100 000 тисяч доларів США з метою прийняття останнім в інтересах ОСОБА_5 та інших зацікавлених осіб, рішення по справі № 52019000000000105.
30.10.2019 детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_5 та під час обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в національній та іноземній валюті, а саме: 70 банкнот номіналом по 200 гривень, 100 банкнот номіналом по 200 гривень, 16 банкнот номіналом по 500 гривень, 4 банкноти номіналом по 200 гривень, 1 банкнота номіналом 100 гривень, 100 банкнот номіналом по 500 гривень; 17 банкнот номіналом по 100 доларів США, 80 банкнот номіналом по 50 доларів США, в загальній сумі 92900 грн. та 5700 доларів США.
04.11.2019 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою надано дозвіл детективам Національного бюро на проведення обшуку транспортного засобу автомобілю марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, з метою виявлення речей і документів зазначених в протоколі обшуку від 30.10.2019, в тому числі і вищезазначених грошових коштів.
На підтвердження права власності на вилучені грошові кошти детективом надано копію протоколу обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до якого було вилучено вищевказані грошові кошти.
Також у клопотанні детектив просить розгляд клопотання здійснювати без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна та зменшить ризик передачі або відчуження зазначеного майна третім особам.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Зважаючи на те, що майно, на яке детектив прохає накласти арешт було вилучено під час проведення обшуку, тому не існує об`єктивних причин вважати, що воно може бути знищено, приховано від органу досудового розслідування. Відповідно до зазначеної норми, після отримання клопотання, слідчим суддею здійснено судовий виклик ОСОБА_5, як особи з користування якої було вилучено майно, на яке детектив прохає накласти арешт. Також про дату та час засідання повідомлено захисників підозрюваного ОСОБА_5 та власника транспортного засобу ОСОБА_6, як особу, яка зазначає про належність їй вилученого майна.
Детектив ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та просив задовольнити з наведених підстав. Додатково пояснив, що зазначені у клопотанні грошові кошти були виявлені у барсетці та сумці, які перебували у салоні автомобіля, яким керував безпосередньо підозрюваний ОСОБА_5 . Також на належність грошових коштів саме ОСОБА_5 вказує той факт, що у барсетці та сумці перебували документи на ім`я ОСОБА_5, а у салоні автомобіля інші особисті записи та документи ОСОБА_5 Документів, які мали б відношення до ОСОБА_6 у автомобілі виявлено не було, що вказує на той факт, що остання автомобілем не користується. Крім того зазначив, що під час проведення обшуку, ОСОБА_6 не знала точних сум грошових коштів, які були виявлені детективами у автомобілі. Вказане також свідчить про недостовірність тверджень ОСОБА_6 щодо прав власності на вилучені гроші.
Адвокат ОСОБА_4 подав письмові заперечення та додатково пояснив, що ОСОБА_6 не є підозрюваною, обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, щодо неї не здійснюється досудове розслідування, а відтак до її майна не може бути застосована норма кримінального процесуального законодавства України щодо конфіскації майна, як виду покарання. ОСОБА_5 не несе цивільної відповідальності за дії третіх осіб. Також пояснив, що право власності на вилучені грошові кошти та належність їх ОСОБА_6 підтверджується місцем їх вилучення автомобілем, який на праві власності належить саме ОСОБА_6 . Вказані грошові кошти були отримані в результаті законної підприємницької діяльності останньої. Зауважив, що належності грошових коштів ОСОБА_5 стороною обвинувачення ніяк не доводиться, а лише констатується з огляду на перебування їх в салоні автомобіля, в якому перебував ОСОБА_5 .
Одночасно з цим зазначив, що грошові кошти, з арештом на які звернувся детектив, мають статус тимчасово вилученого майна, проте в порушення імперативних норм КПК України, їх не було повернуто законному власнику в передбачений строк. У зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні клопотання детектива.
Підозрюваний ОСОБА_5 та власник автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про час та місце засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
В силу вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, зокрема, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52019000000000906 від 11.10.2019, за фактом пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду та в інтересах третіх осіб, дій з використанням наданої їй службового становища, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
31.10.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більше, що відповідно до практики ЄСПЛ, факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Перевіривши наявні у суду матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначає, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, передбачає призначення покарання з можливістю конфіскації майна або без такої, а тому у випадку призначення покарання, з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії кримінального провадження є доцільним накласти арешт на майно підозрюваного.
Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50). Так, враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт саме шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 .
З приводу належності грошових коштів матері підозрюваного ОСОБА_6, з урахуванням наявних матеріалів провадження та наданих заперечень адвоката, слідчий суддя зазначає, що вони є суперечливими між собою, що ставить під сумнів сам факт приналежності вказаних коштів ОСОБА_6, з огляду на наступне
По-перше, відповідно до досліджених відеофайлів S1280003 (період запису 0:16:10-0:17:00) та S1280005 (період запису 00:00:45-00:03:00) під час проведення обшуку автомобіля були оглянуті дві сумки, в кожній з яких виявлені грошові кошти, а також посвідчення та паспорти громадянина України на ім`я ОСОБА_5, що в певній мірі дозволяє встановити власника, як сумок, так і їх вмісту
По-друге, відповідно до дослідженого відеофайлу S1280006 (період часу 0:13:06-0:13:35) мати підозрюваного зазначає, що транспортний засіб і майно у ньому належать їй, в той же час іншою особою зазначається, що виявлені гроші потрібні їй для звернення у лікарню. У зауваженнях до протоколу обшуку від 30.10.2019 зазначено, що грошові кошти належать жінці та матері підозрюваного. В тім, у своїх запереченнях, поданих до суду, адвокат стверджує, що вилучені грошові кошти були надані ОСОБА_6 для дружини підозрюваного ОСОБА_9 для використання у господарських потребах. Вказане твердження захисника з огляду на виявлені під час проведення обшуку розписки про надання ОСОБА_5 значних грошових сум у борг стороннім особам (відеозапис S1280004 період часу 0:14:00-0:14:40), невідповідність письмових зауважень до протоколу обшуку, позиції, яка була висловлена під час проведення обшуку, що зафіксована у відеофайлах проведеного обшуку, сприймається судом у сукупності, як позиція захисту для уникнення арешту грошей та спростування належності вилучених грошових коштів саме ОСОБА_5 .
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що детективом у судовому засіданні було доведено, що вилучені грошові кошти є власністю підозрюваного ОСОБА_5, та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, є правові підстави їх арешту.
З приводу твердження сторони захисту, щодо відношення вилучених коштів до тимчасово вилученого майна, слідчий суддя зазначає, що вказані у клопотання грошові кошти були прямо зазначені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року на їх відшукання та вилучення. Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. За наведених обставин, підстав вважати що кошти є тимчасово вилученим майном у слідчого судді відсутні, а тому заперечення захисту щодо недотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України є необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 110, 131-132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У Х В А Л И В:
Клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 52019000000000906 від 11.10.2019 задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
грошові кошти в загальній сумі 92900 грн. та 5700 доларів США, а саме: 70 банкнот номіналом по 200 гривень, 100 банкнот номіналом по 200 гривень, 16 банкнот номіналом по 500 гривень, 4 банкноти номіналом по 200 гривень, 1 банкнота номіналом 100 гривень, 100 банкнот номіналом по 500 гривень; 17 банкнот номіналом по 100 доларів США, 80 банкнот номіналом по 50 доларів США, які виявлені та вилучені 30.10.2019 під час проведення обшуку транспортного засобу автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1