Документ № 89962753

Справа № 369/10079/17

1-кп/991/106/19

УХВАЛА

19 червня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Галабала М.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Біленко В.К.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінального провадження № 42016000000001067 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радивилів Рівненської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.369, ч. 1 ст. 190 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення - прокурор Макар О.І.,

сторона захисту - захисники Красовська У-І. Д., Хальзєв С.І.,

Шупеня М.М.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

Через повторне неприбуття у судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також невиконання ухвали суду від 17 березня 2020 року про здійснення приводу останнього, ухвалою суду від 09 червня 2020 року було постановлено здійснити приводи зазначених свідків обвинувачення у судове засідання, призначене 19 червня 2020 року о 09 год 00 хв, які, однак, виконані не були.

У судовому засіданні прокурор Макар О.І. заявив клопотання про повторний привід вказаних свідків, яке обвинувачений і його захисники підтримали та обвинувачений заявив також клопотання про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_2 .

Заслухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

У зв`язку з черговою неявкою свідків, суд вважає за необхідне відкласти проведення судового засідання на іншу дату.

Як встановлено із пояснень прокурора Макара О.І., на якого ухвалою суду від 09 червня 2020 року було покладено контроль за виконанням приводу, за усною інформацією детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), відповідального за виконання ухвали, останній намагався відшукати свідків. Зокрема, неодноразово телефонував на відомі йому номери свідків, проте відповіді на дзвінки не отримав. Крім того, детективом було здійснено виїзди за усіма відомими адресами свідків, однак, останніх за ними виявлено не було.

На переконання суду, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були обізнані із правами та обов`язками свідка, зокрема щодо обов`язку прибувати за викликом до суду (п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України). Адже, згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_3 був допитаним на досудовому розслідуванні в якості свідка. Щодо ОСОБА_2 , то він був допитаний безпосередньо у суді, а його виклики та привід здійснювались для його повторного допиту у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту.

При цьому повістки про виклик свідка ОСОБА_3 у попередні судові засідання направлялися за п`ятьма відомими адресами, зокрема і тією, яку зазначив сам ОСОБА_3 у своїй заяві до суду від 28 січня 2020 року. Проте, жодна з зазначених повісток ним не була отримана. При цьому у вказаній заяві свідок вказав про неможливість прибути у судове засідання 28 січня 2020 року через хворобу, підтвердження чому не надав, проте зобов`язався прибути у наступне судове засідання. У цій же заяві ним зазначено адресу проживання ( АДРЕСА_3 ) та контактний телефон. Таким чином, подальші судові виклики направлялись ОСОБА_3 саме за відповідною адресою, та, окрім того, за усіма іншими відомими суду адресами. За наслідками повідомлення свідка ОСОБА_3 за вказаним ним номером телефону, з`ясовано що останній недійсний.

На підставі зазначених обставин, суд дійшов до переконання, що свідок ухиляється від отримання судових повісток, що стало підставою для застосування стосовно ОСОБА_3 такого заходу забезпечення кримінального провадження як привід. Проте, і привід за ухвалою суду від 17 березня 2020 року не було виконано. За інформацією, отриманою від НАБУ, детективом був здійснений виклик за номером мобільного телефону, яким користується ОСОБА_3 , в результаті чого, під час телефонних розмов, чоловік, який за голосом, ймовірно є ОСОБА_3 , повідомив, що він не ОСОБА_3 та при цьому відмовився від отримання повістки та прибуття до Вищого антикорупційного суду. Також, на виконання ухвали про привід, детективом було здійснено виїзди за декількома відомими адресами проживання ОСОБА_3 у м. Києві , проте встановити місцезнаходження останнього чи його близьких родичів не вдалося. Такі дії свідка ОСОБА_3 , у сукупності із обставинами щодо неможливості виконання приводів дають суду підстави вважати, що свідок ухиляється від отримання повісток про виклик та явки у суд.

Такого ж висновку суд доходить і стосовно свідка ОСОБА_2 . Оскільки останній був достовірно обізнаним про виклики до суду для здійснення його повторного допиту. Так, свідок неодноразово звертався до суду із заявами про неможливість прибути до суду, у яких, зокрема, посилався на карантинні обмеження. Проте, як встановив суд, зазначені обставини не є поважними причинами неприбуття особи на виклик. Тим більше, судом було забезпечено проведення судового засідання у режимі відеоконференції із суду, найближчого до місця проживання свідка ОСОБА_2 , однак, останній наданою йому можливістю виконати свій процесуальний обов`язок не скористався. Наведене у сукупності із безуспішними намаганнями детектива НАБУ віднайти свідка за усіма відомими йому адресами, а також тим, що свідок не відповів на жоден із дзвінків детектива, свідчить про ймовірне ухилення свідка від отримання повістки про виклик та явки до суду.

Слід зазначити, що КПК України, встановлюючи наслідки неприбуття на виклик за наявності підтвердження отримання свідком повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (ст. 139 КПК України), не регулює порядок кримінального провадження у випадку ухилення свідка від отримання повістки про виклик.

Водночас, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України).

Зокрема, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки … (ч. 1 ст. 21 КПК України). При цьому, такі строки під час судового провадження забезпечує суд (ч. 2 ст. 28 КПК України), який відповідно до засади диспозитивності вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Перед судом заявлено клопотання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як привід, що згідно з ч. 2 ст. 142 КПК України розглядається негайно. А тому суд зобов`язаний його вирішити, користуючись своїми повноваженнями відповідно до вимог КПК України.

Також, засада безпосередності дослідження показань встановлює, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона: 1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу; 2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання; 3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку; 4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

КПК України не передбачає правових підстав проведення розшукових заходів щодо свідка, окрім як в рамках виконання ухвали про привід.

При цьому, порядок проведення розшукових заходів в Україні регулюється Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-XII від 18 лютого 1992 року. Відповідно до ст. 6 цього Закону підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від суду. При цьому, такі підстави можуть міститися, зокрема, в ухвалах суду.

Аналіз вищенаведених положень вказує на те, що свідок повинен бути допитаним безпосередньо судом. Однак суд вправі відступити від цієї імперативної вимоги у випадку визнання неможливим його допиту, зокрема, при сукупності таких умов як не прибуття на виклик до суду свідка та не встановлення його місцезнаходження шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

А тому, забезпечуючи розумні строки, у випадку неприбуття свідка на виклик, за наявності клопотання учасника кримінального провадження, суд зобов`язаний вжити заходів до встановлення місцезнаходження свідка шляхом забезпечення проведення необхідних заходів розшуку, що стосовно свідка можливе виключно в рамках постановлення ухвали про здійснення приводу.

При цьому, привід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).

Водночас, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Так, КПК України не встановлює обмежень щодо застосування приводу відносно ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Застосування приводу до особи є втручанням у її право на вільне пересування. На переконання суду, потреби кримінального провадження виправдовують таке втручання у права свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Оскільки завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). При цьому, такі завдання можуть бути забезпечені тільки шляхом, зокрема, безпосереднього допиту свідків або встановлення неможливості їх допиту тільки після неприбуття на виклик та проведення необхідних заходів розшуку. Свідки викликались у встановленому КПК України порядку у попередні судові засідання, до нього не прибули, ухиляються від отримання повістки про виклик, приводи не вдалось виконати через неможливість встановлення їх місця знаходження. Таким чином, завдання забезпечення безпосереднього допиту свідків судом або встановлення підстав для неможливості зазначеного, а звідси і завдання кримінального провадження можуть бути забезпечені, наразі, шляхом проведення розшукових заходів щодо свідків та їх примусового супроводження в судове засідання. Інших процесуальних можливостей досягнення зазначеного КПК України не передбачає.

Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що обставини, якими керувався суд при ухваленні попередніх рішень про здійснення приводу свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відпали, суд вважає за можливе повторно застосувати привід до останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КПК України виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань. З огляду на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні завершувало Національне антикорупційне бюро України, суд доручає здійснення приводу відповідному органу.

Стосовно клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

За змістом ст. 139 КПК України одним із наслідків неприбуття особи на виклик, здійснений у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, є накладення на неї грошового стягнення. Із аналізу вказаної норми вбачається, що передумовою для застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження є здійснення виклику особи.

Однак у дане судове засідання виклики свідків не здійснювались, адже до них було застосовано приводи. А тому, зважаючи на те, що свідок ОСОБА_2 про проведення судового засідання не був повідомлений шляхом здійснення судового виклику, суд доходить висновку про неможливість накладення на нього грошового стягнення.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 21, 23, 26, 28, 66, 97, 131, 132, 138-143, 327, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відкласти проведення судового засідання до 09 год 00 хв 26 червня 2020 року.

Задовольнити клопотання прокурора про застосування приводу до свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Здійснити привід свідків:

- ОСОБА_3 (фактичне місце проживання АДРЕСА_3 );

- ОСОБА_2 (фактичне місце проживання АДРЕСА_5 )

в судове засідання, яке відбудеться 26 червня 2020 року о 09 год 00 хв.

Здійснення приводу доручити Національному антикорупційному бюро України.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_2 .

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Макара Олега Ігоровича.

Копію ухвали негайно направити для виконання Національному антикорупційному бюро України для організації виконання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

М.В. Галабала І.Л. Строгий Л.М. Федорак