Документ № 89962791

Справа № 991/4129/20

Провадження №11-сс/991/492/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання - Римаренко М.С.,

прокурора - Малик О.І.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Загорняк Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора четвертого відділу САП Офісу Генерального прокурора Малик О.І. та апеляційну скаргу захисника Шкоди П.В. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2020 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2020 року клопотання детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сав`юка М.І., погоджене із прокурором четвертого відділу управління САП Офісу Генерального прокурора Малик О.І., про продовження строку застосування запобіжного заходу задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою АДРЕСА_1 у період доби з 20:00 до 07:00, з покладенням додаткових обов`язків строком до 27 липня 2020 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, прокурор Малик О.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу, а саме продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на строк до 27 липня 2020 року, а в частині продовження строку дії покладених обов`язків - залишити без змін. Прокурор вважає, що вказана ухвала в частині зміни заборони підозрюваному залишати житло цілодобово на заборону залишати житло у період доби з 20:00 до 07:00 години винесена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення та матеріалів клопотання, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. На думку прокурора, невідповідність висновків полягає в тому, що слідчим суддею не в повній мірі враховано наявний ризик впливу підозрюваним ОСОБА_1 на свідків. Зазначає, що у зв`язку зі зміною цілодобової заборони залишати житло, підозрюваний повернувся до реалізації своїх повноважень судді Володимирецького районного суду Рівненської області, а отже отримав можливість незаконними засобами впливати на свідка ОСОБА_2 , який є заявником у кримінальному провадженні, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які працюють секретарями судових засідань та помічниками суддів у цьому ж суді, свідка ОСОБА_7 , який здійснює адвокатську діяльність на території підсудності Володимирецького районного суду, а також інших свідків з метою зміни їх показів або відмови від них. Окрім цього, більшість свідків даного кримінального провадження є жителями АДРЕСА_1 , де підозрюваний, обіймаючи посаду голови суду з 2014 року, має велике коло зв`язків та вплив, що може бути ним використано з метою тиску на свідків. В обґрунтування даних фактів прокурор зазначає, що свідок ОСОБА_3 , який є помічником судді Володимирецького районного суду ОСОБА_8 , в своїх показах вказав, що 17 лютого 2020 року по завершенню загальних зборів, ОСОБА_1 провів особисту розмову з ним, в ході якої зауважив, що ОСОБА_2 вчиняв щодо ОСОБА_1 провокації. Таким чином, підозрюваний намагався сформувати у свідка потрібне йому сприйняття обставин кримінального провадження, що може вплинути на правдивість свідчень, які надаватиме свідок в суді. Додатково прокурор зазначає, що слідчим суддею не було враховано призначення детективом НАБУ криміналістичної експертизи звукозаписів, отриманих під час проведення НСРД. Виконання експертизи доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, яка на даний час ще триває. З огляду на змінений запобіжний захід, з урахуванням тривалої професійної діяльності в органах ВС УМВС України, а також перебування з 2010 року на посаді судді, великого коло знайомств в правоохоронних та судових органах, інших органах державної влади, ОСОБА_1 може використати свої зв`язки та авторитет з метою впливу на експерта.

Разом з цим, не погоджуючись із вказаною ухвалою, апеляційну скаргу подав захисник Шкода П.В., в якій просить змінити оскаржувану ухвалу, а саме клопотання детектива НАБУ про продовження застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 задовольнити частково і обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Додатково просить покласти обов`язки на підозрюваного: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , та іншим підозрюваним ОСОБА_11 .

Захисник вважає оскаржену ухвалу такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства. В обґрунтування доводів посилається на необґрунтованість підозри за ст.368 КК України, адже ОСОБА_1 не мав змоги вчиняти будь-які дії з використанням службового становища, оскільки жодна із справ (№556/67/2020 та №556/2287/19) не перебувала у його провадженні. Це виключає для нього можливість бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Вважає, що матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо передачі коштів ОСОБА_2 адвокату Мороченцю Я.М. та від останнього до ОСОБА_1 , а належність вилученої під час обшуку в будинку ОСОБА_12 купюри до предмету неправомірної вигоди у встановленому порядку не підтверджена. Окрім цього, в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 висловлював прохання надання неправомірної вигоди, у тому числі це не підтверджує й протокол огляду інформації з оптичного диска, який таких даних не містить. З огляду на зазначені факти є підстави вважати наявними ознаки провокації отримання неправомірної вигоди зі сторони правоохоронних органів.

Незаконність оскаржуваної ухвали захисник аргументує також відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає їх надуманими та не підтвердженими жодними доказами. Зокрема, захисник заперечує ризик переховування від органів досудового слідства та суду, пояснюючи це тим, що сама лише тяжкість покарання не є достатньою для виправдання тримання під арештом. Звертає увагу, що ОСОБА_1 здав на зберігання органам Державної міграційної служби закордонні паспорти, а детективу - «Карту Поляка», протягом 2012-2020 років здійснював поїздки закордон з туристичною метою та з метою купівлі побутових товарів, жодних зв`язків за кордоном не має. Також зазначає, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 не в АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 , на який посилається детектив в контексті близького розташування до кордону. Окрім цього, такий ризик спростовується тим, що з 10 лютого 2020 року до 16 лютого 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, на всі виклики до правоохоронних органів прибував вчасно, а долучені до матеріалів клопотання матеріали щодо переховування останнього не містять будь-яких об`єктивних даних.

Стосовно ризику незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні зазначає, що ОСОБА_1 з 17 лютого 2020 року головою суду не є, всі свідки по справі допитані і жоден з них не вказує на те, що підозрюваний прямо чи опосередковано намагався на них впливати. Вважає, що заявлені прокурором ризики на даний час не лише не збільшились, а й зменшились.

Крім того, захисник оскаржує покладені на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема обов`язок прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, не залишати місце свого проживання, утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, здати паспорт для виїзду закордон та носити електронний засіб контролю, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що можуть становити небезпеку для життя та здоров`я. Вказує, що при обранні запобіжного заходу не було враховано, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває мати похилого віку, яка проживає в 120 км від місця проживання підозрюваного та двоє дітей -студентів.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, яка підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просила задовольнити її в повному обсязі, а також думку підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора та обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання, перевіривши доводи сторони захисту та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на таке.

Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000001205 від 24.12.2019 р. за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. від 16.12.2019 р. у кримінальному провадженні №12019180230000534 від 15.12.2019 р. накладено арешт на вантажний автомобіль марки «MAN» д.н НОМЕР_1 із причіпом д.н. НОМЕР_2 , в якому знаходилася дошка хвойних порід обрізна в асортименті, належна фізичній особі-підприємцю ОСОБА_13 .

З метою вирішення питання про повернення майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_2 уклав із адвокатом ОСОБА_7 відповідний договір на представництво інтересів ФОП ОСОБА_13 у кримінальному провадженні.

17 грудня 2019 р. у розмові з головою Володимирецького районного суду Рівненської області Закревським Л.В. ОСОБА_7 повідомив останнього, що слідчий суддя, який приймав рішення про арешт майна, не врахував всіх обставин справи, а тому ОСОБА_2 має намір звертатися до суду із клопотанням про повернення арештованого майна. З метою особистого збагачення ОСОБА_1 за неправомірну вигоду пообіцяв посприяти у вирішенні питання про повернення належного ФОП ОСОБА_13 майна.

Для отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 залучив свого знайомого - адвоката Мороченця Я.М., який 27 грудня 2019 на виконання домовленостей із ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 і призначив зустріч у смт. Володимирець. Під час зустрічі ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_2 , що для позитивного вирішення справи у Володимирецькому районному суді він має передати через нього ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9 000 грн.

07 лютого 2020 р. біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, 11, під час розмови з ОСОБА_2 висловив останньому прохання у наданні неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн. за зняття арешту з деревини, вказавши, що зазначені грошові кошти необхідно передати ОСОБА_11 . У подальшому ОСОБА_1 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_11 , що ОСОБА_2 має надати неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн., замість 9 000 грн. про які він казав раніше.

Крім того, голова Володимирецького районного суду ОСОБА_1 , будучи в силу своїх адміністративних обов`язків обізнаний про те, що на розгляді судді Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. перебуває адміністративний протокол, складений стосовно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, маючи умисел на особисте збагачення, 06.02.2020 р. під час телефонної розмови та подальшого листування через СМС з ОСОБА_2 попросив останнього приїхати 07.02.2020 р. до Володимирецького районного суду Рівненської області разом з ОСОБА_9

07 лютого 2020 року близько 09:00, знаходячись біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області, під час розмови із ОСОБА_2 , який прибув на зустріч із ОСОБА_9 , висловив останньому прохання надати йому неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн. за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. за прийняття рішення про непритягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_9 , що грошові кошти він має передати ОСОБА_11 до обіду цього ж дня.

В той же день близько 12:00 біля адміністративної будівлі за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул . Соборона, 49 ОСОБА_2 передав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 10 000 грн., для їх подальшої передачі ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_15 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн., отримані від ОСОБА_2 за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. за прийняття ним рішення про незастосування до ОСОБА_9 адміністративного стягнення за ст. 130 КУпАП.

20 лютого 2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, яку підозрюваний та його захисник отримали особисто під розписку в цей же день.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2020 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків: не залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , а також іншим підозрюваним ОСОБА_11 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія номер НОМЕР_3 , виданий 03.06.2019 р. Володимирецьким районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія номер НОМЕР_4 , виданий 14.08.2015 р. Вараським міським відділом Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2020 року дану ухвалу залишено без змін.

10 квітня 2020 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до 17 серпня 2020 року.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 15 квітня 2020 року строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено до 29 травня 2020 року, а ухвалою від 27 травня 2020 року обрано запобіжного захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в період з 20:00 до 07:00 на строк до 27 липня 2020 року.

Частиною 6 ст. 181 КПК України встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи доводи захисника щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, рішень «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану » ( Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Враховуючи те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За вказаних вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми наявні в матеріалах кримінального провадження докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Зважаючи на активну поведінку підозрюваного, що підтверджується зустрічами, телефонними розмовами, смс-листуванням, відображеними, зокрема, в протоколах допиту свідків ОСОБА_2 , рапорті консультанта-експерта 2-го відділу 5 служби ГУ БКОЗ СБ України майора Шпака Р.В. (том 1 а.с. 84-85), протоколі НСРД (том 1, а.с. 118-126, а.с. 130-133) вбачається, що ОСОБА_1 не уникав зустрічей і спілкування із заінтересованими у результатах розгляду справ особами, був цілком обізнаним у відповідних провадженнях, особисто призначав зустрічі, самостійно чи через іншу особу проводив такі зустрічі і визначав осіб, які мають також на них бути присутніми, ініціював телефонні розмови і СМС-листування. Здійснення остаточної оцінки доказів сторін з можливістю визнання їх недопустимими відповідно до ст.89 КПК України відбувається під час розгляду кримінального провадження по суті. Оцінюючи наявні в матеріалах кримінального провадження докази на стадії досудового розслідування, суд вважає доводи сторони захисту щодо можливої провокації з боку правоохоронних органів непереконливими. Окрім цього, виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації дій підозрюваного, а тому доводи сторони захисту в цій частині відхиляє.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Частиною 3 ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно зі ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею обґрунтовано визнано те, що заявлені під час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу ризики не зменшились, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду та ризик незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів також бере до уваги доводи прокурора про те, що 30 квітня 2020 року детективом НАБУ призначено криміналістичну експертизу звукозаписів, отриманих під час проведення НСРД. Виконання експертизи доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, яка на даний час ще триває. У зв`язку із зміненим запобіжним заходом, з урахуванням тривалої професійної діяльності в органах ВС УМВС України, а також перебування з 2010 року на посаді судді, великого кола знайомств в правоохоронних та судових органах, інших органах державної влади, ОСОБА_19 .В дійсно може використати свої зв`язки та авторитет з метою впливу на експерта, чим спонукатиме його до надання неправдивого експертного висновку.

Проте, щодо впливу на свідків у зв`язку з поверненням до виконання службових обов`язків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до наданої в судовому засіданні копії рішення Вищої ради правосуддя №1755/0/15-20 від 09.06.2020 року ОСОБА_1 тимчасово до 09.08.2020 року відсторонено від здійснення правосуддя. На переконання суду, даний факт істотно зменшує ризик впливу на свідків, які є працівниками Володимирецького районного суду.

Разом з цим, щодо доводів прокурора з приводу ризику переховування від органів досудового розслідування та суду у зв`язку зі зміною запобіжного заходу, то даний ризик зменшується покладеним на підозрюваного обов`язком, а саме носінням електронного засобу контролю. Даний обов`язок допомагає органам досудового розслідування відслідкувати місце знаходження підозрюваного та унеможливлює його переховування.

Однак, тяжкість можливого покарання у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його майновий, сімейний стан, життєвий досвід, соціальні зв`язки і можливості з огляду на авторитет та впливовість посади, яку підозрюваний обіймав протягом тривалого часу, переконують колегію суддів у тому, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Пунктом 5 ст. 194 КПК України передбачено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що при продовженні строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також взято до уваги та оцінено наявність інших обставин, зазначених в ст. 178 КПК України. Зокрема, вагомими доказами була підтверджена обґрунтованість підозри, враховано ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, тяжкість покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення. Доводи сторони захисту з приводу того, що матір підозрюваного проживає в іншому населеному пункті та в силу свого віку потребує догляду, а даний запобіжний захід унеможливлює це, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_19 зі зміненим запобіжним заходом має безперешкодну змогу відвідувати матір, жодних заборон або перешкод від прокурорів чи детективів не існує.

Доводи підозрюваного про неможливість носити електронний браслет за медичними показами, ніяким чином не підтверджені, а тому судом відхиляються. Разом з цим, ОСОБА_19 має можливість звернутись до відповідних органів з клопотанням про переміщення електронного засобу контролю на іншу частину тіла, на якій носіння електронного браслету завдаватиме найменших незручностей.

Решта доводів сторони захисту, щодо заперечення покладених на підозрюваного обов`язків, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають юридичного підґрунтя та належним чином враховані слідчим суддею.

З урахуванням обґрунтованості підозри та наявних ризиків, колегія суддів вважає, що слідчий суддя повністю та обґрунтовано дійшов висновку про достатність забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в період з 20:00 до 07:00 год. З урахуванням всіх обставин справи, саме обраний запобіжний захід з покладенням обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, є найлегшим, який зможе забезпечити належне досудове розслідування та виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 178, 194, 309, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2020 року у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року залишити без змін, а апеляційні скарги захисника Шкоди П.В. та прокурора четвертого відділу САП Офісу Генерального прокурора Малик О.І. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич