Документ № 90021273

Справа № 991/1265/20

Провадження № 1-кс/991/1292/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. за участю секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В., яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Калужинського А.В., яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві від 06.02.2020.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 скаргу було призначену до розгляду.

І. Доводи скарги.

У скарзі зазначено, що 06.02.2020 потерпіла від кримінального правопорушення ОСОБА_1 зареєструвала в Національному антикорупційному бюро України заяву від 06.02.2020 вх. № 2848, яку прийняв Керівник Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинський А.В., про вчинення кримінального правопорушення організованої злочинної групи осіб колегії суддів судової палати Київського апеляційного суду: Капічон О.М., Орла А.І., Ященка І.Ю. За твердженням заявниці ці судді, зловживаючи службовим становищем, скориставшись суддівською недоторканністю, порушили присягу, не допустили розгляд справи № 752/11073/19 від 03.06.2019 по 18.10.2019 в Київському апеляційному суді, приховали кримінальний злочин слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. , яка зловживаючи службовим становищем не допустила побиту жінку ОСОБА_1 до правосуддя з 03.06.2019 по 16.10.2019, приховала злочин по закритому кримінальному провадженню № 12018110000000282 від 17.04.2018.

ОСОБА_1 стверджує, що правоохоронні органи не можуть посилатись на необґрунтованість проведення перевірки як причину невнесення відомостей до ЄРДР по суті заяви громадянина, тому перевірка такої заяви повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного в ЄРДР. Враховуючи допущену бездіяльність Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинського А.В., заявниця просить:

- постановити ухвалу, якою зобов`язати відповідальну особу - Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинського А.В. або іншу відповідальну уповноважену особу, невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.02.2020 під вх. № К-2848, про вчинення колегією суддів судової палати Київського апеляційного суду: Капічон О.М., Орла А.І., Ященко І.Ю. кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України;

- надати потерпілій ОСОБА_1 копію витягу з ЄРДР та копію повідомлення про відкриття кримінального провадження, в якості підтвердження факту внесення відомостей в ЄРДР.

Під час судового засідання 19.02.2020 ОСОБА_1 заявила відвід слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р., у задоволенні якого було відмовлено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. від 04.06.2020.

ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання з розгляду її скарги. Проте в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.

В той же час ч. 1 ст. 28 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Враховуючи той факт, що скарга надійшла чотири місяці назад, заявниця не скористалась своїм правом прийняти участь у розгляді скарги по суті, слідчий суддя вважає за доцільне здійснити розгляд скарги без її участі на підставі доводів, наведених у її скарзі та доданих до неї документів.

Представник НАБУ був повідомлений належним чином про розгляд скарги, в судове засідання не прибув, проте надав письмові пояснення по суті скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Отже, судове засідання відбулося без участі сторін та без фіксування за допомогою технічних засобів.

ІІ. Обставини, встановлені слідчим суддею.

06.02.2020 управлінням по роботі з громадськістю НАБУ за вх. № К-2848 було прийнято заяву про скоєння злочину ОСОБА_1 , адресовану Директору НАБУ Ситнику А.С. та Керівнику Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинському А.В.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що її законні права людини та громадянина України були порушені, що сталося ще 04.08.2012 та має місце по теперішній час. Вона повідомила про вчинений відносно неї злочин у вигляді нанесення тілесних ушкоджень та досудове розслідування, яке здійснювалось за даним фактом. Заявниця зазначає, що 12.12.2019 у справі № 752/11073/19, зловживаючи владою, скориставшись суддівською недоторканістю колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів: Капічон О.М., Орла А.І., Ященка І.Ю. постановила ухвалу протиправну, протизаконну та з грубими помилками, яка не відповідає дійсності. ОСОБА_1 вважає, що це судове рішення було постановлено у результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, адже у межах цієї судової справи судді не дослідили вимоги апеляційної скарги, приховали кримінальний злочин слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. , з яким спільно вирішили морально вбити потерпілу ОСОБА_1 , допустили для участі у засіданні сторонніх осіб. Такими діями судді Київського апеляційного суду Капічон О.М. , Орел А.І. , Ященко І.Ю. завдали заявниці моральної шкоди у розмірі 189 180 грн.

Саме тому у заяві від 06.02.2020 ОСОБА_1 просила:

- притягнути колегію суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів: Капічон О.М., Орла А.І., Ященко І.Ю. до кримінальної відповідальності у зв`язку із зловживанням службовим становищем, тобто вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України;

-внести відомості до ЄРДР;

-визнати ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні;

-вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

У поясненнях, наданих представником НАБУ 19.02.2020, зазначається, що до НАБУ надійшла заява ОСОБА_1 від 06.02.2020 з приводу можливих протиправних дій суддів Київського апеляційного суду, які на думку заявниці містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України за обставин, наведених у заяві, а також з інших питань. Представник НАБУ вказує, що звернувшись до НАБУ з заявою, у якій не викладено конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального корупційного правопорушення, та в подальшому оскаржуючи бездіяльність детективів НАБУ, заявниця намагається оскаржити судові рішення та відповідні дії судді, вчинені при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді. Головним підрозділом детективів НАБУ на час розгляду вказаної заяви встановлено, що автором не викладено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням вимог ст. 216 КПК України. З огляду на викладене, ОСОБА_1 було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом № 11-188/6358 від 14.02.2020.

ІІІ. Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги. Такий висновок грунтуєтсья на такому.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Отже, бездіяльність, передбачена п.1.ч.1 ст. 303 КПК України, наявна у випадку, якщо:

1)заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення були отримані належним суб`єктом (слідчим чи прокурором);

2)така заява чи повідомлення містять відомості про кримінальне правопорушення;

3)відомості, які містяться у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення, не були внесені до ЄРДР протягом встановленого строку (24 годин відповідно до вимог КПК України).

З наданих матеріалів вбачається, що 06.02.2020 НАБУ було отримано заяву ОСОБА_1 від 06.02.2020. За результатом розгляду заяви НАБУ було надіслано ОСОБА_1 лист № 11-188/6358 від 14.02.2020.

У ч. 5 ст. 216 КПК України зазначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 1) злочин вчинено визначеним законом суб`єктом; 2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

У своїй заяві від 06.02.2020 ОСОБА_1 зазначає про можливе кримінальне правопорушення, передбачене ст. 28 ч. 1 ст. 364, КК України, яке було вчинено суддями Київського апеляційного суду Капічон О.М., Орлом А.І., Ященко І.Ю.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України суб`єктом злочину, досудове розслідування у якому здійснюється детективом НАБУ, може бути суддя (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддя Конституційного Суду України, присяжний (під час виконання ним обов`язків у суді), Голова, заступник Голови, член, інспектор Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Отже, слідчий суддя встановив факт звернення із заявою до НАБУ, та факт невнесення відомостей, які містились у цій заяві до ЄРДР.

Для оцінки наявності факту бездіяльності необхідно встановити чи містить заява ОСОБА_1 від 06.02.2020 відомості про зазначене нею кримінальне правопорушення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв`язку.

Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У заяві від 06.02.2020 ОСОБА_1 зазначає, що колегією суддів Київського апеляційного суду у складі Капічон О.М., Орла А.І., Ященка І.Ю. було постановлено незаконне рішення у результаті розгляду її апеляційної скарги, у зв`язку з існуючою домовленістю з слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н . П . та у результаті зловживання службовим становищем, чим ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду.

Проаналізувавши доводи ОСОБА_1 слідчий суддя встановив, що у заяві від 06.02.2020 не були вказані відомості, які б містили ознаки кримінального правопорушення. Так, заявниця повідомила про незадоволення судовим рішенням, яке було прийнято колегією суддів у результаті розгляду її апеляційної скарги, і вказала власну думку з приводу мотивів та підстав прийняття такого судового рішення.

При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді ухвалюється іменем України.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Крім того існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов`язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.

Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів, намагання протиправно використовувати суди для відстоювання інтересів певних груп чи осіб не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому початок досудового розслідування щодо судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У своїй постанові від 16.05.2019 Верховний Суд у складі колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: "положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин".

Отже, ОСОБА_1 не навела конкретних фактів, які б свідчили про зловживання службовим становищем суддями Київського апеляційного суду або вчинення іншого кримінального правопорушення під час розгляду її апеляційної скарги у справі № 752/11073/19. Судове рішення, яке приймається у результаті розгляду апеляційної скарги, та інші рішення, які приймаються у зв`язку з її розглядом, постановляються на підставі вимог закону та з урахуванням особливостей конкретної апеляційної скарги. Сама лише незгода з судовим рішенням та з процесуальною поведінкою судді чи колегії судді не може бути підставою для проведення досудового розслідування відносно цих посадових осіб. Таке переслідування може розцінюватись як втручання у здійснення правосуддя.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 у заяві від 06.02.2020 не вказала конкретні факти, які б могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що стало підставою для відмови у внесенні відомостей до ЄРДР, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2019 (у справі № 3-180/2018(1644/18) положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), у зв`язку з чим ці положення втратили чинність з дня ухвалення такого рішення.

Керуючись ст. ст. 214, 303- 307, 309, 376, 392, 393, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на бездіяльність Керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В., яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 06.02.2020.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, пров. Хрестовий, 4).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін