Документ № 90049537

справа № 991/4803/20

провадження №11-сс/991/516/20

слідчий суддя: Михайленко В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі:

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Сирка Д.О.,

захисників Машики В.П., Салової Е.В., Бончевої О.В., Строкань О.В.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

прокурора Семака І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сирка Дмитра Олеговича - захисника підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Винниці, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2020 р. про застосування запобіжного заходу, -

в с т а н о в и л а:

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 16.06.2020 р. призначена до розгляду (т. 3 а.с. 15).

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2020 р. задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І., погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семаком І.А. у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., та застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з дня її фактичного затримання, тобто до 10 серпня 2020 року включно, визначено заставу в розмірі 57 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 120 024 000 грн., та покладено на неї ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисник Сирко Д.О. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити, а у випадку прийняття рішення про необхідність застосування застави - визначити її розмір від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто до 168 160 грн., з покладенням на підозрювану обов`язків, визначених ч. 5 ст. 195 КПК України, із застосуванням електронного засобу контролю.

Підставами скасування оскаржуваної ухвали захисник Сирко Д.О. зазначив неповноту судового розгляду та невідповідність її висновків фактичним обставинам кримінального провадження, через непідтвердження доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зокрема, захисник не погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. На думку захисника, досудовим розслідуванням не встановлено факту її реальної участі у будь-якій злочинній схемі, чи факту злочинної взаємодії з фігурантами кримінального провадження. Крім того, захисник оскаржує висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також розмір визначеної ОСОБА_1 застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу. Зокрема, вказує на недоведеність органом досудового розслідування існування зазначених у клопотанні ризиків наданими слідчому судді доказами, а також на те, що визначена застава у розмірі 120 мільйонів гривень є непомірно великою, зважаючи на дохід та майновий стан підозрюваної. Також, захисник вважає, що слідчий суддя належним чином не врахував наявність інших обставин, які мають бути враховані при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а саме, стан здоров`я підозрюваної, позитивну характеристику за місцем роботи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, міцні соціальні зв`язки. Неврахування всіх наведених обставин, на думку захисника, не дозволили слідчому судді встановити помірний для підозрюваної розмір застави як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Сирко Д.О. підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисники Машика В.П., Салова Е.В., Бончева О.В., Строкань О.В. підтримали подану захисником Сирко Д.О. апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор у кримінальному провадженні Семак І.А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що слідчим суддею дана належна оцінка наявності обґрунтованої підозри у кримінальному провадженні, а запобіжний захід обрано з урахуванням ризиків та обставин інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення. Щодо обраного розміру застави зазначив, що він співвідноситься з розміром застави інших осіб у цьому провадженні, співучасть з якими інкримінується ОСОБА_1 , виходячи з її ролі та можливості розпорядження коштами.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Пісного В.І., погоджене прокурором САП Семаком І. А., про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З клопотання вбачається, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03.06.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

13 червня 2020 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, що виразилось у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди та вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинила умисні дії, направлені на надання через особу, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення - ОСОБА_5 , неправомірної вигоди заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницькому Н.І. у розмірі 5 мільйонів доларів США за прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 від 17.11.2014 р. за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, та внесення до ЄДРДР відомостей про закриття цього провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику її переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

3.2Мотиви слідчого судді.

Приймаючи рішення про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя надав оцінку наявності обґрунтованої підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

Так, за результатами дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Зокрема, зазначив, що на даній стадії кримінального провадження факти і зміст спілкування підозрюваної ОСОБА_1 з іншими особами з питання закриття кримінального провадження та внесення відомостей до ЄРДР в достатній мірі пов`язуються з подією інкримінованого їй кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя дослідив доводи сторони захисту щодо провокації правоохоронними органами вчинення підозрюваною кримінального правопорушення та можливого обґрунтування підозри доказами, отриманими незаконним шляхом, та не знайшов підстав для встановлення на даному етапі провадження факту провокації з боку працівників правоохоронних органів, спрямованої на схиляння підозрюваних до надання неправомірної вигоди службовій особі САП. Зокрема, зазначив, що зміст розмов, які зафіксовані протоколами негласних заходів, не свідчать про пасивність підозрюваних та про їх підбурювання до надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_5 .

Крім того, за результатами розгляду клопотання слідчий суддя знайшов підтвердженими доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, зазначених у клопотанні, та дійшов висновку про необхідність, з метою дієвості відповідного кримінального провадження, застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Такі висновки слідчий суддя, в тому числі, обґрунтував тим, що підозрювана ОСОБА_1 за останній час (з 14.01.2018 по 12.01.2020) 59 разів перетинала державний кордон, та протягом 2017-2020 років отримала понад 3,5 млн. грн. доходу, тобто має можливість покинути територію України та достатні фінансові ресурси для забезпечення свого перебування за її межами; під час затримання вчинила дії, направлені на приховування своєї причетності до кримінального правопорушення, зокрема, намагалась позбавитися сумки та планшету іPad рожевого кольору, які були виявлені у відрі для сміття на місці затримання; має особисту зацікавленість у перешкоджанні проведенню розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001590 від 17.11.2014 р., оскільки, як слідує з протоколів негласних слідчих дій, саме вона приймала рішення про умови і передачу неправомірної вигоди за закриття цього провадження стосовно ОСОБА_6 .

Мотивуючи застосування до підозрюваної альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя послався на встановлену розслідуванням вирішальну роль ОСОБА_1 у прийнятті рішення щодо розпорядження готівковими грошовими коштами в сумі 6 мільйонів доларів США, які призначались для надання неправомірної вигоди службовим особам САП, що може свідчити про можливість розпорядження нею і іншими значними фінансовими ресурсами, стосовно яких відсутня інформація в офіційних документах про майновий стан підозрюваної.

4.Мотиви суду.

4.1Обґрунтованість підозри.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива НАБУ.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин, визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з наданням неправомірної вигоди службовій особі САП, яка займає особливо відповідальне становище.

Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обґрунтованість підозри не підтверджується матеріалами клопотання, та про те, що участь підозрюваної у будь-якій злочинній схемі, чи факту злочинної взаємодії з фігурантами кримінального провадження не доведена, колегія суддів ввідхиляє, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження.

З цих самих підстав колегія суддів не приймає до уваги й доводи захисника про недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, як отриманих внаслідок провокації неправомірної вигоди, та погоджується з оцінкою слідчого судді щодо відсутності підстав для встановлення на даному етапі провадження факту провокації з боку працівників правоохоронних органів.

При цьому, колегія суддів відзначає, що на даному етапі провадження не встановлено обставин, які б переконали суд у відсутності підстав для продовження проведення розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_1 , а встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на матеріали клопотання об`єктивно зв`язують підозрювану з інкримінованим їй кримінальним правопорушенням.

4.2Наявність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на наведені в ухвалі конкретні обставини кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи захисника про те, що лише наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання та роботи, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, позитивні характеристики та стійкі соціальні зв`язки, а також особиста згода з`являтись на вимогу органу досудового розслідування чи суду та здати на зберігання закордонний паспорт свідчать про відсутність ризику її переховування від слідства. Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, вчиненого на користь підозрюваного в іншому кримінальному провадженні - колишнього Міністра охорони навколишнього природного середовища України ОСОБА_6 . При цьому, з матеріалів клопотання слідує, що останній з 2014 року постійно проживає за межами України та, з огляду на обставини даного кримінального провадження, має прямі канали спілкування з підозрюваною, і потенційно є особою, зацікавленою у сприянні останній уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з наданням неправомірної вигоди службовим особам САП за закриття щодо нього кримінального провадження.

Відсутність прямих доказів наміру ОСОБА_1 виїхати за кордон з метою переховування від слідства колегія суддів не вважає переконливим доводом захисту на підтвердження відсутності даного ризику, оскільки підозрювана має паспорт для виїзду за кордон та за останні два роки майже шістдесят разів їм скористалась. Також, підозрювана має необхідну фінансову можливість забезпечити своє тривале перебування за кордоном, зважаючи на отримані нею легальні доходи та вірогідну можливість розпоряджатись значними документально не підтвердженими фінансовими ресурсами, з огляду на встановлені розслідуванням обставини вчиненого нею кримінального правопорушення. Наявність карантинного режиму, запровадженого з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, на переконання колегії суддів, також не може виступити об`єктивною перешкодою для виїзду ОСОБА_1 за кордон, зважаючи на те, що на даний час авіа- та автомобільне сполучення України з окремим зарубіжними країнами вже відновлено.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що детективом вже виконані всі дії, направлені на збирання доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування на даний час не завершено, та ОСОБА_1 не висунуто обвинувачення в кінцевій редакції. При цьому, документування факту надання неправомірної вигоди з вилученням готівкових коштів відбулась лише за два дні до надходження до слідчого судді клопотання про обрання запобіжного заходу, що свідчить про незавершення на даний час активної стадії досудового розслідування.

Доводи захисника щодо неврахування слідчим суддею стану здоров`я ОСОБА_1 при застосуванні запобіжного заходу колегія суддів не вважає обгрунтованими, оскільки слідчим суддею досліджені надані стороною захисту медичні документи та зроблено висновок про відсутність відомостей щодо неможливості утримання підозрюваної під вартою. Посилання ж захисту на можливу наявність у підозрюваної хвороби, спричиненої коронавірусом, на час апеляційного розгляду скарги документально не підтверджено.

4.3Розмір застави.

Надаючи оцінку доводам щодо непомірності обраного слідчим суддею розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Крім того, в питаннях визначення розміру застави колегія суддів також керується висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішеннях по справах «Єлоєв проти України» та «Мангурас проти Іспанії».

У зазначених рішеннях ЄСПЛ зазначив, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання. При цьому, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи дані про особу та поведінку самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, предметом якого є неправомірна вигода у сумі 6 мільйонів доларів США, якою за версією слідства розпоряджалась саме ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що визначена слідчим суддею сума застави як альтернативного запобіжного заходу не може вважатись заздалегідь непомірною для останньої, а буде виступати достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання підозрюваною встановленню істини у кримінальному провадженні у разі її внесення.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи захисника про обмежені майнові можливості підозрюваної як підтвердження завідомо непомірного розміру визначеної слідчим суддею застави, оскільки, як неодноразово наголошувалося вище, з урахуванням обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, офіційно задокументований майновий стан підозрюваної не може вважатися єдиним показником її фінансових ресурсів.

Відтак, підстав для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави колегія судів не знаходить.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Сирка Д.О., оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Сирка Дмитра Олеговича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин