Документ № 90069558

Справа № 991/2608/20

Провадження1-кс/991/2662/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді Олійник О.В.

з участю:

секретаря судового засідання Сташака Я.В.

прокурора Подгорця С.В.

захисників Левковця А.Ю., Козаченко Т.А., , Суткевича О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича від 28.02.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001196 від 21.12.2019, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ківіилі, Естонія, громадянина України, раніше не судимого, - підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича від 28.02.2020 про обрання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні № 52019000000001196 від 21.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України. Клопотання погодив прокурор шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Подгорець С.В.

Обставини, на які в клопотанні посилається детектив.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001196 від 21.12.2019, яке виділене із кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , здійснюючи в період з 04.10.2014 по 13.10.2014 керівництво діяльністю ПАТ «ВіЕйБі Банк», діючи умисно у власних корисних інтересах, у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 , бенефіціарним власником ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 , першим заступником Голови НБУ ОСОБА_4 внаслідок зловживання учасниками змови своїми службовими повноваженнями, а також за пособництва заступника голови Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5 , директора ТОВ «Станіславська торгова компанія» ОСОБА_6 , засновника та директора ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , директора Генерального департаменту банківського нагляду НБУ ОСОБА_9 , директора Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_10 , головного економіста відділу нагляду за діяльністю банків 2 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_11 , першого заступника начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_17 , начальника управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_13 , начальника відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_14 здійснив заволодіння грошовими коштами НБУ під виглядом стабілізаційного кредиту в сумі 1 200 000 000 грн., що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 , здійснюючи у період з 03.10.2014 по 19.11.2014 керівництво діяльністю ПАТ «ВіЕйБі Банк», діючи умисно в корисних інтересах, у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 та бенефіціарним власником ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 , а також за пособництва невстановлених на теперішній час працівників ПАТ «ВіЕйБі Банк», вчинив здійснення фінансових операцій з незаконно отриманими грошовими коштами стабілізаційного кредиту НБУ з метою маскування джерела їх походження та місцезнаходження на загальну суму 247 943 821 грн., що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є відповідно до п. 3 примітки до ст. 209КК України особливо великим розміром.

За результатами досудового розслідування кримінального провадження 13.11.2019 Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України погоджено складене старшим детективом Національного антикорупційного бюро повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, тобто в заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та в легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Вручити зазначене повідомлення про підозру особисто ОСОБА_1 виявилося неможливим у зв`язку з його відсутністю за місцем проживання. Тому в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а саме вказане повідомлення із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного передано 13.11.2019 до житлово-експлуатаційної організації за місцем його проживання, та направлено за місцем його реєстрації, за місцем знаходження належного йому нерухомого майна, за останнім відомим місцем проживання, за адресою реєстрації його дружини.

На момент складання зазначеного повідомлення про підозру від 13.11.2019, а також вжиття заходів щодо його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, ОСОБА_1 , будучи громадянином України, постійно проживав на території Київської області та будь-якої об`єктивної, достовірної та повної інформації про зміну його місця проживання, в том числі, про виїзд за кордон на постійне місце проживання, у детективів Національного бюро не було.

ОСОБА_1 є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, та відповідно до ст. 42 КПК України набув статусу підозрюваного.

Постановою детектива Національного бюро від 21.11.2019 ОСОБА_1 оголошено в розшук у зв`язку із переховуванням від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, чим реалізовано відповідні повноваження, передбачені ст. 281 КПК України.

13.12.2019 підозрюваного ОСОБА_1 постановою детектива Національного бюро було оголошено в міжнародний розшук, у зв`язку з тим, що достовірне місце перебування його невідоме та тим, що він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого.

Підставою обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у клопотанні зазначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - а також те, що підозрюваний ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук.

Детектив вказує, що чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України). Фактично ж дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук та її скерування з відповідними матеріалами до Інтерполу і є початком перебування особи у міжнародному розшуку в розумінні ст. 281 КПК України, а будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витяги з бази Інтерполу тощо, зазначена норма не вимагає.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Прокурор Подгорець С.В. у судовому засіданні клопотання детектива підтримав з наведених у ньому підстав і просив задовольнити.

Захисники ОСОБА_1 - Левковець А.Ю., Козаченко Т.А., , Суткевич О.О. заперечили проти задоволення клопотання детектива, оскільки відсутні передбачені КПК України підстави для обрання запобіжного заходу щодо їх підзахисного. Обґрунтування їх заперечень полягає в посиланні на те, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, на необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, відсутність доказів щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, і на недоведення органом досудового розслідування факту оголошення останнього в міжнародний розшук. Наголосили на тому, що ОСОБА_1 не переховується від слідства та через своїх захисників неодноразово повідомляв детективів і прокурорів у кримінальному провадженні про своє постійне місце проживання в місті Відень, Австрія, що підтверджено витягами з Центрального реєстру осіб за місцем проживання. Вважають, що в сторони обвинувачення відсутні підстави для оголошення і здійснення розшуку ОСОБА_1 , оскільки їй достовірно відома адреса його проживання, у зв`язку із чим усі процесуальні дії щодо останнього необхідно здійснювати із дотриманням вимог КПК України та договорів України, що регулюють питання надання міжнародної правової допомоги.

Захисники Левковець А.Ю., Козаченко Т.А. виклали свої аргументи в письмових запереченнях та поясненні на клопотання детектива і на їх підтвердження додали ряд документів.

Обставини справи і мотиви, які враховує слідчий суддя під час прийняття рішення, і положення закону, якими він керується.

Вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участі прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Згідно з частиною шостою статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Тобто наведена вище норма передбачає, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного можливі в разі існування двох обов`язкових умов:

1) наявні підстави, передбачені статтею 177 КПК України, для обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного;

2) підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Відсутність хоча б однієї з цих обов`язкових умов унеможливлює обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного за його відсутності.

У судовому засіданні на основі наданих матеріалів кримінального провадження встановлено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування, а прокурори САП ОГП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 2019000000001196 від 21.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, яке виділене із кримінального провадження № 120161000000001664 від 08.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України. 13.11.2019 в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 щодо ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України.

21.11.2019 у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120161000000001664 від 08.10.2016 старший детектив НАБУ Пачевський В.В. виніс постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1

13.12.2019 старший детектив НАБУ Пачевський В.В. виніс постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 на тій підставі, що достовірне місцезнаходження підозрюваного невідоме та що він перебуває за межами України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкції ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

З огляду на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий і підозрюється у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо допустимим.

1. Про наявність підстав, передбачених статтею 177 КПК України, для обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного

Згідно зі статтею 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень

Так як положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати неупередженого спостерігача в тому, що відповідна особа можливо вчинила злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_1 підозра на час розгляду клопотання є обґрунтованою, тобто зазначені у клопотанні детектива і додані до нього докази об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити зазначені вище злочини. Підставами для обґрунтованої підозри є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні матеріалах (доказах) кримінального провадження.

Такими матеріалами (доказами) кримінального провадження в сукупності є: документи, у т.ч. за підписом ОСОБА_1 (листи, інформація, запевнення, висновки, повідомлення, кредитний договір, іпотечні договори, договір поруки, меморіальних ордерів та інші) щодо отримання/надання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту від НБУ, висновки експертів за результатами почеркознавчих та технічних експертиз документів, оціночно-будівельних експертиз, протоколи допиту свідків, протоколи обшуків, протоколи оглядів речей і документів (т. 2 а.с. 1-164, т. 3 а.с. 1-245).

Аргументи сторони захисту, наведені в письмових запереченнях і висловлені в судовому засіданні про оцінку повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів як необґрунтованої та про відсутність у сторони обвинувачення доказів про завдання злочином (ч. 5 ст. 191 КК України) шкоди державі в особі НБУ, з посиланням на відповіді ряду підприємств на адвокатські запити, на оборотно-сальдовий баланс ПАТ «ВіЕйБі Банк» по валюті за період 13.10.2014-20.11.2014, висновки експертних досліджень, експерта, рецензії на звіти про оцінку переданого в іпотеку нерухомого майна (т. 5 а.с. 166-249, т. 6 а.с. 2-260), не спростовують доводи сторони обвинувачення щодо наявності обставин і фактів, що вказують на вчинення кримінальних правопорушень. Зазначені документи, на які посилаються захисники, в подальшому можуть бути предметом дослідження і перевірки шляхом проведення органом досудового розслідування необхідних слідчих (розшукових) дій (зокрема допиту кожного з експертів, оцінювачів, що складали висновки, звіти, у тому числі одночасного) та проведення повторних або додаткових експертиз з метою встановлення дійсних обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, так як остаточна оцінка усіх зібраних у справі доказів здійснюється в межах судового провадження.

Щодо набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні

На підставі доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження встановлено, що 13.11.2019 в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. З матеріалів клопотання вбачається, що підставою для повідомлення про підозру є пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Зазначене повідомлення про підозру від 13.11.2019 було направлене ОСОБА_1 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Главою 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. У ч. 1, 2 ч. 135 КПК України передбачений порядок здійснення виклику (повідомлення) у кримінальному провадженні. Так, особа викликається шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

13.11.2019 за місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , - у зв`язку з його відсутністю повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, було вручено голові Садівницького товариства «Боровик» ОСОБА_15 . Про це був складений відповідний протокол від 13.11.2019 про вручення повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки. На супровідному листі та у протоколі містяться записи, зроблений головою товариства ОСОБА_15 , про те, що повідомлення про підозру і пам`ятку отримав для передачі ОСОБА_1 , при цьому в нього не було жодних заперечень чи зауважень з приводу неможливості передачі таких документів ОСОБА_1

Те, що вказана адреса є місцем його фактичного проживання, повідомляв сам ОСОБА_1 під час допиту його як свідка, про що наявні відомості в протоколі його допиту від 03.04.2018. У розумінні Кримінального процесуального кодексу України (ч. 1 ст. 233), під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення, тому слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що заходи для вручення повідомлення про підозру були вжиті за місцем постійного проживання підозрюваного.

З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2019 (провадження 1-кс/991/2799/19) у справі про арешт майна та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 22.10.2019, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2019, вбачається, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (три садових будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 272 кв.м., 34,9 кв.м., 188,1 кв.м., відповідно, дві земельних ділянки площею 0,0995 га, 0,0969 га) є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_16 , яке зареєстровано за дружиною ОСОБА_16 .

Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.11.2019 саме таким способом обумовлене його відсутністю за місцем проживання та реєстрації станом на 13.11.2019. Наявність такої обставини вбачається з огляду відомостей, які містяться в інформаційних базах даних Державної прикордонної служби України станом на 13.11.2019, про те, що ОСОБА_1 16.08.2019 вилетів з Києва до Відня, так і зазначено захисниками в запереченнях. Інформації про те, що ОСОБА_1 у той день виїхав за межі України на постійне місце проживання, в оглянутих відомостях не було. У матеріалах справи наявне письмове повідомлення захисника Козаченко Т.А. із зазначенням адреси місця проживання ОСОБА_1 в Австрії, яке було подане до НАБУ лише 29.11.2019, тобто через 16 днів з дня складення та вжиття заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Ураховуючи наведене вище, вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 13.11.2019 у спосіб, передбачений главою 11 КПК України, є виправданим та законним.

Доводи захисників, що згідно ч. 2 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру детектив повинен був вручити ЖЕКу за місцем реєстрації ОСОБА_1 - у місті Черкаси, не приймаються слідчим суддею, так як матеріалами справи доведено, що місцем постійного проживання ОСОБА_1 було АДРЕСА_1.

Також з наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що детектив 13.11.2019 направив ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права і обов`язки підозрюваного та повістки про виклик для здійснення процесуальних дій за адресою реєстрації місця проживання, за адресою реєстрації його дружини, за останнім відомим місцем проживання цінними листами засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта», а саме: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1.

Доводи захисників про те, що ОСОБА_1 фактично не отримував листи з повідомленням про підозру, надіслані засобами поштового зв`язку, і що голова садівницького товариства не передав йому повідомлення про підозру, не спростовують факту дотримання органами досудового розслідування процесуальних вимог про вжиття передбачених КПК України заходів щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Відповідно до ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення. Закон не передбачає обов`язкового виклику особи для вручення повідомлення про підозру, тому твердження захисників про відсутність за таких умов права у детектива для направлення повідомлення про підозру поштою є необґрунтованими.

Доводи захисників про те, що детектив на момент складення підозри 13.11.2019 знав про виїзд ОСОБА_1 за межі України, а тому повинен був вручити повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ч.7 ст.135 КПК України, не приймаються слідчим суддею, оскільки дані положення Закону стосуються лише осіб, які постійно проживають на території іноземної держави на законних підставах, та про це відомо органу досудового розслідування на день складення повідомлення про підозру. Натомість сторона захисту не надала підтвердження того, що такі обставини існували станом на 13.11.2019.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний про повідомлену йому підозру і про виклики його до органу досудового розслідування, у тому числі за допомогою засобів телефонного зв`язку через додатки для передавання повідомлень.

Отже, матеріалами клопотання підтверджено доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 120161000000001664 від 08.10.2016 та, відповідно, у виділеному з нього - № 2019000000001196 від 21.12.2019.

2. Про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у міжнародний розшук

У частині 6 ст. 193 КПК України визначено, що однією з обов`язкових умов для розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, є доведення прокурором того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З огляду на це одним із елементів, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді постанови. Також для того, щоб підозрюваний вважався в розумінні ч. 6 ст. 193 КПК оголошеним у міжнародний розшук, лише наявності самого факту прийняття процесуального рішення у формі постанови щодо оголошення особи у міжнародний розшук не достатньо, а необхідно також, щоб сторона обвинувачення вчинила всі необхідні дії по реалізації такої постанови.

Згідно з інформацією, отриманою з реєстрів Державної прикордонної служби України станом на 13.11.2019 ОСОБА_1 вилетів з Києва до Відня 16.08.2019 і на територію України не повертався (т. 1 а.с. 160, 202).

13.12.2019 старший детектив НАБУ Пачевський В.В., керуючись ст. 40, 110, 281 КПК України, виніс постанову щодо оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 , враховуючи, що достовірне місцезнаходження підозрюваного невідоме та те, що він перебуває за межами України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого (т. 1 а.с. 214-217). У резолютивній частині даної постанови детектива не зазначено про те, в який спосіб та хто (який орган) буде її виконувати - здійснювати чи організовувати міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_1 .

Однак відомості про винесення зазначеної постанови детектива від 13.12.2019 щодо оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 на виконання наведених вище вимог ч. 2 ст. 281 КПК України не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що вбачається з доданої до клопотання копії відомостей з Реєстру, в якому в пункті «Дата постанови про оголошення розшуку» вказано «21.11.2019» (т. 1 а.с. 233 зворот).

Пунктами 4.4., 4.6., 4.7. Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (затверджена спільним наказом МВС України, ГПУ, СБУ, ДМС, ДПА від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2 (далі - Інструкція № 3/1/2/5/2/2), передбачено, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ; НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни; про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов`язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.

Детектив НАБУ Пачевський В. запитом від 13.12.2019 звернувся до Робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу щодо організації міжнародного розшуку в межах країн-учасниць Інтерполу громадянина України ОСОБА_1 (т. 8 а.с. 1-4).

Разом із тим, згідно з відповіддю Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 14.05.2020 № ІР/366/20/G10/18042/FF10/А3/1, повідомлено, що станом на день надання відповіді на адвокатський запит адвоката Суткевича О. клопотання про публікацію розшукових оповіщень (повідомлень) щодо ОСОБА_1 до Генерального секретаріату Інтерполу Департаментом не направлялись (т. 9 а.с. 81). Як пояснили в судовому засіданні адвокати та підтвердив прокурор, розшук підозрюваного ОСОБА_1 із використанням каналів та можливостей Інтерполу не здійснювався і не здійснюється, а запит детектива до Національного Центрального Бюро Інтерполу в Україні залишено без виконання, так як захисники повідомили Департамент про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 в Австрії.

Про те, що ОСОБА_1 має місце проживання за адресою: АДРЕСА_6, адвокат Козаченко Т.А. повідомила Національне антикорупційне бюро України 29.11.2019 та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру 02.12.2019 (т. 9 а.с. 65). У відповідь Національне антикорупційне бюро України листом від 04.12.2019 № 0435-252/42644 повідомило, що органом досудового розслідування взято до уваги інформацію про адресу проживання ОСОБА_1 за адресою в Австрії (т. 9 а.с. 66).

31.01.2020 до НАБУ та САП було подано клопотання захисника Лошакова Д.С. із інформацією про місце проживання ОСОБА_1 , до якого додано копію витягу з Центрального реєстру осіб за місцем проживання від 27.01.2020 з нотаріально засвідченим перекладом. Листом від 06.02.2020 детектив НАБУ повідомив адвокату, що інформація клопотання долучена до матеріалів кримінального провадження та буде перевірена в ході досудового розслідування (т. 9 а.с. 67, 68).

Захисники додатково підтвердили адресу місця проживання ОСОБА_1 . Витягом з центрального реєстру осіб за місцем проживання, виданого Федеральним міністерством внутрішніх справ Австрії від 14.05.2020, із посвідченим нотаріально перекладом, які були подані до НАБУ. На вказаному Витязі від 14.05.2020 проставлений апостиль (Гаазька конвенція від 05.10.1961), згідно з яким президентом Земельного суду для Центрального реєстру осіб за місцем проживання м. Відня підтверджено справжність цього документу. Оригінали Витягу та перекладу були оглянуті в судовому засіданні, а їх копія додана захисниками до матеріалів справи (т. 8 а.с. 131-135).

Стороною обвинувачення надано копії Запиту від 02.01.2020 про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 52019000000001196 детектива НАБУ Пачевського В., який погодив прокурор САП Подгорець С., який був надісланий на адресу Федерального Міністерства Державного Устрою, Реформ, Дерегуляції та Юстиції Республіки Австрія листом від 02.01.2020 від імені Національного антикорупційного бюро України як центрального органу України у сфері міжнародної правової допомоги, що підписав керівник Юридичного управління Ярчак І. (т. 4 а.с. 55а-55д, т. 1 а.с. 222-223). У Запиті детектив просить провести на території Республіки Австрія такі дії зокрема як встановлення того, чи проживає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6, та упродовж якого періоду, на якій правовій підставі, хто власник будинку та інші (при цьому у Запиті не вказані відомості про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук).

Вказаний запит про міжнародну правову допомогу від 02.01.2020, на що звертали увагу захисники, був направлений НАБУ без врахування діючих на той час застережень щодо ратифікації Україною Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 та Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003. Так, підпунктом 4 п. 1 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16.01.1998 № 44/98-ВР закріплено, що органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 15 Конвенції, є Міністерство юстиції України (у справах на стадії судового слідства) і Генеральна прокуратура України (у справах на стадії досудового слідства). Підпунктом 2 п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції» від 18.10.2006 № 251-V визначено, що Центральними органами, на які покладаються повноваження згідно з частиною 13 статті 46 Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо запитів судів) і Генеральна прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства). Національне антикорупційне бюро України (щодо запитів у кримінальних провадженнях, в яких воно здійснює досудове розслідування) було призначене центральним органом, уповноваженим одержувати запити про надання взаємної правової допомоги та виконувати їх, та пересилати для виконання компетентним органам, в розумінні ч. 13 ст. 46 Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003, лише із 28.04.2020 (зміни до Закону від 18.10.2006 № 251-V внесені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (підпункт 13 пункту 6 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення»). Враховуючи засаду законності (ч. 4 ст. 9 КПК України), згідно з якою в разі якщо норми КПК України суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України, запит про міжнародну правову допомогу від 02.01.2020 мав би бути направлений через Генеральну прокуратуру України.

Отже, після винесення постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 13.12.2019 відомості про неї не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а направлений до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні запит детектива був залишений без виконання - клопотання про публікацію розшукових оповіщень щодо ОСОБА_1 не направлено до Генерального секретаріату Інтерполу. Прокурор не надав і підтвердження того, що орган досудового розслідування в установленому міжнародними договорами та законами України порядку звернувся із запитом про міжнародну правову допомогу щодо розшуку ОСОБА_1 безпосереднього до компетентних органів певної іноземної держави, зокрема Австрії. За таких умов є достатні підстави вважати, що під час досудового розслідування процедури, спрямовані на оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у міжнародний розшук, не були реалізовані в повному обсязі.

Наведені вище обставини, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні документами, свідчать, що прокурор у повній мірі не довів факт того, що підозрюваний ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук.

3. Щодо аргументів захисників про подання клопотання детектива після зупинення досудового розслідування

У своїх письмових запереченнях, поясненнях захисники наполягали на тому, що подання клопотання про обрання запобіжного заходу після зупинення досудового розслідування не відповідає нормам КПК України. Прокурор, у свою чергу, вважав, що звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу в такому випадку не суперечить закону, адже спрямоване на здійснення розшуку підозрюваного.

Положення ст. 280 КПК України визначають підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Зокрема ч. 5 ст.280 КПК України встановлює пряму заборону проведення слідчих (розшукових) дій після зупинення досудового розслідування, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Одночасно з цим положення ч. 1 ст. 282 КПК України вимагають винесення слідчим або прокурором постанови про відновлення зупиненого досудового розслідування, зокрема в разі виникнення потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.

Тобто, наведеними нормами статей 280, 282 КПК України встановлено заборону на проведення в зупиненому під час досудового розслідування кримінальному провадженні будь-яких процесуальних та слідчих (розшукових) дій, за виключенням слідчих (розшукових) дій, здійснення яких спрямоване на визначення місцезнаходження підозрюваного, оголошеного у розшук.

Вичерпний перелік слідчих (розшукових) дій визначений у Главі 20 та Главі 21 Кримінального процесуального кодексу України.

До слідчих (розшукових) дій, метою здійснення яких є визначення місцезнаходження підозрюваного, належать ті, в яких така мета прямо визначена нормою Кримінального процесуального кодексу України: обшук з метою встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК України); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою виявлення осіб, які розшукуються (п. 4 ч. 1 ст. 267 КПК України); а також інші слідчі (розшукові) дії, завдяки яким можливо визначити місцезнаходження розшукуваної особи (ст. 261, 262, 263, 268, 269, 270 КПК України), за умови, що відповідна дія здійснюється саме з метою отримання інформації про можливе місце перебування підозрюваного, який розшукується органом досудового розслідування. Для вчинення зазначених слідчих (розшукових) дій закон не вимагає відновлювати зупинене досудове розслідування.

Матеріалами клопотання підтверджено, що постановою старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Подгорця С.В. від 02.01.2020 у кримінальному провадженні № 52019000000001196 від 21.12.2019 досудове розслідування зупинене на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв`язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_1 та наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Не відновлюючи досудове розслідування в порядку ч. 1 ст. 282 КПК України, сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді з клопотанням від 28.02.2020 про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вже зазначалося вище, положення ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України дозволяють вчиняти в зупиненому досудовому розслідуванні лише слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Тобто, для оцінки правомірності здійснення органом досудового розслідування тієї чи іншої процесуальної дії у зупиненому провадженні перш за все необхідно визначати, чи відноситься така дія саме до слідчих (розшукових).

Ініціювання стороною обвинувачення питання про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою шляхом складання відповідного клопотання та спрямування його до слідчого судді не є слідчою (розшуковою дією). Такі процесуальні дії належать до заходів забезпечення кримінального провадження, порядок реалізації яких регламентовано положеннями Розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України та безпосередньо нормами Глави 18 Кодексу. Отже, вчинення таких процесуальних дій у зупиненому провадженні норми ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України не допускається. При цьому слід враховувати закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України принцип діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, відповідно до якого вони зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суворе дотримання якого є необхідним для запобігання порушенням прав особи.

Враховуючи, що наведені вище обставини є достатньою підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання без дослідження інших обставин, слідчий суддя не вдається до оцінки питань щодо наявності/відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які вирішуються при обранні запобіжного заходу. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija проти Іспанії» від 09.12.1994, №303-A, п. 29; рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, п. 58). У цій справі слідчий суддя надала відповіді на всі вагомі аргументи сторін.

Отже, за наслідками розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшла висновку про те, що прокурором доведено не всі обов`язкові та необхідні підстави, передбачені законом, які допускають обрання щодо ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК України, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 177, 183, 193, 194, 281, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича від 28.02.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001196 від 21.12.2019, щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляції безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.В. Олійник