Документ № 90069576

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Широка К.Ю.Справа № 991/4815/20

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/535/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів Павлишина О. Ф., Семенникова О. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

прокурора Кравченка М. М.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

захисника Лисака О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисника Лисака Олександра Миколайовича, поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченка Максима Миколайовича на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2020 року у кримінальному провадженні №42016161010000308, про застосування до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки м. Одеса, громадянки України, одруженої,

працюючої на посаді директора юридичного департаменту

Одеської міської ради, зареєстрованої та проживаючої за

адресою: АДРЕСА_1 ,

яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5

ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України,

запобіжного заходу у вигляді застави

В С Т А Н О В И Л А:

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисника та прокурора на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 18.06.2020.

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. 18.06.2020 слідча суддя Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) задовольнила частково та застосувала до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави у розмірі 630 600,00 грн. з покладенням на неї терміном на два місяці, але в межах строку досудового розслідування, обов`язків передбачених п. п. 1, 3, 4, ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

1.2. Свою ухвалу слідча суддя мотивувала тим, що: (1) ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК); (2) доведено наявність ризику того, що підозрюванаможе незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; (3) не доведено наявність ризиків того, що підозрюванаможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) сторона обвинувачення не довела, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе попередити або мінімізувати доведені ризики; (5) розмір застави визначено з врахуванням розміру завданої інкримінованим злочином шкоди та матеріального стану підозрюваної, в т. ч. наявністю у її власності цінних ювелірних виробів, готівкових коштів у сумі 5000 євро і 25000 доларів США, автомобіля Lexus RX 350; (6) необхідністю покладення на підозрювану обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, виконання яких здатне запобігти встановленим ризикам та забезпечити ефективне здійснення кримінального провадження.

ІI. Вимоги і доводи апеляційних скарг.

2.1. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчої судді і постановити нову, якою детективу НАБУ відмовити у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

2.2. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, захисник підозрюваної зазначив, що висновки слідчої судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не доведено: (1) існування жодного з ризиків, про які зазначалося в клопотанні детектива, у т. ч. встановленого суддею ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; (2) наявності обґрунтованої підозри, що ОСОБА_1 причетна до вчинення злочину, який їй інкримінується, так як в підозрі не зазначено дії, вчинені безпосередньо нею, які становлять склад злочину за ч. 5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК; (3) підозрювана може перебувати у своєму процесуальному статусі без застосування будь-якого запобіжного заходу з огляду на її процесуальну поведінку.

2.3. В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчої судді і постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 658,00 грн. та покласти на неї обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК.

2.4. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор зазначив, що: (1) слідча суддя дійшла помилкового висновку про відсутність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду; (2) застава у встановленому слідчою суддею розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, так як при її визначенні не враховано в достатній мірі розмір завданої злочином шкоди та майновий стан особи; (3) на підозрювану безпідставно не було покладено виконання обов`язків, передбачених п. п. 2, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК.

ІII. Позиція учасників провадження.

3.1. Підозрювана просила задовольнити апеляційну скаргу, подану її захисником, та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

3.2. Захисник просив задовольнити його апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

3.3. Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваної та наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги.

IV. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді, позиції підозрюваного та її захисника, прокурора, і перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

(§1) Історія провадження

4.1. Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03.10.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК (т. 1 а. с. 14-16).

4.2. 10.06.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, оголошено та роз`яснено права підозрюваного (т. 1 а. с. 17-31).

4.3. 15.06.2020 детектив НАБУ за погодженням із прокурором звернувся до слідчої судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 5 000 658,00 грн. і покладенням на підозрювану обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК (т. 1 а. с. 1-13, т. 6 а. с. 1).

4.4. 18.06.2020 слідча суддя Вищого антикорупційного суду, розглянувши вищевказане клопотання, постановила ухвалу, якою частково задовольнила клопотання детектива, відмовивши у застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість обравши їй запобіжний захід у виді застави в розмірі 630 600,00 грн. з покладенням на неї терміном на два місяці, але в межах строку досудового розслідування, обов`язків передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК (т. 6 а. с. 109-118).

4.5. До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду були подані 22.06.2020 апеляційна скарга захисника, яку він 24.06.2020 доповнив, а 23.06.2020 - апеляційна скарга прокурора на ухвалу слідчої судді від 18.06.2020 (т. 6 а. с. 121-122).

(§2) Відомості, які стосуються особи підозрюваної

4.6. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженка м. Одеси, громадянка України, одружена, мати двох неповнолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.11.2014 працює директором юридичного департаменту Одеської міської ради, має ряд нагород і подяк, має паспорти громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_2 зі строком дії до 27.03.2027 та НОМЕР_3 зі строком дії до 18.02.2029 (т. 1 а. с. 36-44, 55, 110-115; т. 6 а. с. 90, 92-96).

4.7. Відповідно до актового запису про народження батьками ОСОБА_1 є мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с. 124-125).

4.8. ОСОБА_1 у відповідності до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно володіє на праві власності земельною ділянкою в Олександрівці Лиманського району Одеської області площею 908 м. кв., квартирою в м. Одеса площею 68 м. кв., часткою квартири у розмірі 9,75% в м. Одеса площею 104 м. кв., легковим автомобілем Lexus RX 350 2012 року випуску, цінними ювелірними виробами, готівковими коштами в розмірі 5000,00 євро, 25000,00 доларів США, розміщеними на банківському рахунку коштами в сумі 20029,00 грн., в 2019 отримала дохід в розмірі 392934,00 грн. заробітної плати і 21790,00 грн. страхових виплат (т. 1 а. с. 37-44).

4.9. Мати ОСОБА_1 громадянка ОСОБА_3 у 2018 оформила у власність за адресою: АДРЕСА_4 апартаменти №220 загальною площею 164,2 кв. м., машиномісце №24 площею 21,5 кв. м. та нежитлове приміщення №36 площею 3,8 кв. м., які були придбані в ТОВ «Грінвуд ЛТД» згідно договорів купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 19.05.2014, 05.09.2014, 05.01.2015, за якими в період з 30.08.2013 до 10.02.2020 нею чи іншими особами за неї не було сплачено жодної суми коштів на банківські рахунки продавця, хоча оплата повинна була здійснюватися на поточний рахунок в безготівковій формі (т. 1 а. с. 50-54, 74-109).

4.10. ОСОБА_5 пов`язаний з компанією ТОВ «Грінвуд ЛТД», у якої Мати ОСОБА_1 громадянка ОСОБА_3 придбала вищезазначене нерухоме майно (т. 1 а. с. 100-108; т. 3 а. с. 30-47).

4.11. У 2019 ОСОБА_1 не менше як двічі спілкувалася по телефону з представницею ТОВ «Грінвуд ЛТД» з приводу користування придбаним її матір`ю майном за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 65-67).

4.12. Згідно інформації з АС «Аркан» ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України (т. 1 а. с. 45-46).

(§3) Обставини, які стосуються заволодіння коштами місцевого бюджету

4.13. У протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 22.02.2019 вказано: «До лютого 2018 з 2012 обіймав посаду начальника відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання земельного законодавства Управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради» і «Рішенням Одеської міської ради від 24.07.2012 №2368-IV ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрій щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 153,0037 га. За адресою: м. Одеса, вул, Тираспольське шосе 22-Г для використання повітряного транспорту. Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаного рішення ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» повинно було укласти договір на резервування місця розташування об`єкту. Але станом на 18.09.2012 зазначене ТОВ ухилялось від укладання такого договору. Тому мною спільно з головним спеціалістом мого відділу ОСОБА_7 було здійснено виїзд на місце за вказаною адресою для перевірки дотримання вимог земельного законодавства за результатами чого складено відповідний Акт за №73 від 18.09.2012», «Щодо питання самовільного захоплення зазначеної земельної ділянки вказаним ТОВ можу сказати твердо що ця земля використовувалась без правовстановлюючих документів» (т. 4 а. с. 38-43).

4.14. 30.06.2016 Одеська міська рада, беручи до уваги лист КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування», у зв`язку із суспільною необхідністю прийняла рішення №889-VII, яким надала згоду на придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеса будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, та належать ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Також вказаним рішенням було доручено департаменту комунальної власності Одеської міської ради провести належну оцінку для визначення ринкової вартості об`єктів, що підлягали придбанню, та укласти договір купівлі-продажу за ціною, визначеною за результатами незалежної оцінки (т. 2 а. с. 47).

4.15. 31.08.2016 ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» за замовленням ТОВ Авіакомпанія «Одеса» провело оцінку будівель та споруд площею 6 065,00 кв. м., які розміщені на земельній ділянці площею 1 408 774 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, за результатами якої 14.09.2016 підготувало висновок, що ринкова вартість вказаного майна складає 146 850 000,00 (сто сорок шість мільйонів вісімсот п`ятдесят тисяч) грн. (т. 2 а. с. 3). Відповідно до матеріалів Звіту про незалежну оцінку №2050/16, в якому зазначено вищевказаний висновок, вартість оціненого майна складається з ринкової вартості нежитлових будівель та споруд - 15 675 600 (п`ятнадцять мільйонів шістсот сімдесят п`ять тисяч шістсот) грн. та вартості нематеріального активу - часткового права користування земельною ділянкою площею 1 408 774 кв. м. вартістю 131 174 020 (сто тридцять один мільйон сто сімдесят чотири тисячі двадцять) грн. (т. 2 а. с. 71; т. 6 а. с. 27-61).

4.16. У матеріалах судового провадження відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності чи право користування ТОВ Авіакомпанія «Одеса» на земельну ділянку площею 1 408 774 кв. м., розташовану за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г.

4.17. 16.09.2016 Українське товариство оцінювачів за замовленням ТОВ Авіакомпанія «Одеса» та у зв`язку зі зверненням виконавця оцінки ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» підготувало і надало рецензію на Звіт №2050/16 про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлових будівель і споруд загальною площею 6 065,00 кв. м., які розміщені на земельній ділянці площею 1 408 774 кв. м., що належать ТОВ Авіакомпанія «Одеса», розташованих за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, в якій вказало, що проведена оцінщиком ОСОБА_8 оцінка вищезазначеного майна класифікується як така, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів щодо оцінки майна, і хоча має незначні недоліки, але вони не вплинули на достовірність оцінки (т. 2 а. с. 72-77).

4.18. 21.09.2016 Одеська міська рада, розглянувши лист ТОВ Авіакомпанія «Одеса» і звіт з незалежної оцінки ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович», прийняла рішення №1113-VII, яким затвердила розмір викупної ціни будівель та споруд загальною площею 6065,00 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, у сумі 146 850 000 (сто сорок шість мільйонів вісімсот п`ятдесят тисяч) грн., а також доручила департаменту комунальної власності Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу вказаного майна згідно визначеної викупної ціни (т. 2 а. с. 68).

4.19. 28.09.2016 Одеська міська рада в особі департаменту комунальної власності уклала з ТОВ Авіакомпанія «Одеса» два договори купівлі-продажу, згідно із кожним з яких відбувався перехід права власності на 1/2 нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, загальна площа яких складала 6 065,00 кв. м. Також цього дня були складені акти приймання-передачі придбаного Одеською міською радою в ТОВ Авіакомпанія «Одеса» майна. За кожним із вищевказаних договорів Одеська міська рада з місцевого бюджету мала перерахувати на рахунок ТОВ Авіакомпанія «Одеса» по 73 425 000 (сімдесят три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч) грн., а всього - 146 850 000,00 (сто сорок шість мільйонів вісімсот п`ятдесят тисяч) грн. Перехід прав на земельну ділянку, на якій були розташовані відчужені нежитлові будівлі і споруди, такими договорами не оформлявся (т. 2 а. с. 99-106).

4.20. 29.09.2016 Одеська міська рада платіжними дорученнями №1 та №2 перерахувала на рахунок ТОВ Авіакомпанія «Одеса», раніше відкритий у Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» (далі - АБ «Південний»), загалом 146 850 000,00 грн. у рахунок придбаних за договорами купівлі-продажу від 28.09.2016 будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г (т. 2 а. с. 110-111).

4.21. В АБ «Південний» від Одеської міської ради на вказаний рахунок двома транзакціями надійшли кошти на підставі вищезгаданих договорів від 28.09.2016 загалом на суму 146 850 000,00 грн., із яких: 73 425 000 грн. - 29.09.2016 і 73 425 000 грн. - 30.09.2016 (т. 2 а. с. 219-220).

4.22. Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №18280/16-42/21083?21110/17-42 від 08.11.2017, проведеної КНДІСЕ, ринкова вартість будівель та споруд за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, станом на 01.06.2016 складала 12 888 151 (дванадцять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят одну) грн. (т. 5 а. с. 1-54).

4.23. Згідно з Рецензією на копію Звіту №2050/16 про незалежну ринкову вартість нежитлових будівель і споруд станом на 31.08.2016, що належать ТОВ Авіакомпанія «Одеса», надану 03.07.2018 ЦА ФДМУ, виконаною у відповідь на службову записку Управління по роботі з оцінювачами та суб`єктами оціночної діяльності та лист НАБУ, рецензований звіт класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний (т. 2 а. с. 78-81).

4.24. Відповідно до Висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС №19/13-3/175-13-2/104-СЕ/18 від 19.04.2019 «… розмір викупної ціни будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г, станом на 31.08.2016, міг складати 16 100 000,00 грн. (т. 5 а. с. 55-121).

4.25. У довідці Державної аудиторської служби України від 17.03.2020 зазначено, що: «… до загальної вартості будівель та споруд, придбаних Одеською міською радою у ТОВ Авіакомпанія «Одеса», оцінювачем ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» включено нематеріальний актив у вигляді часткового права користування земельною ділянкою площею 1 408 774 м. кв. на суму 131 174 020,00 грн., документи на яке у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» були відсутні» (т. 5 а. с. 125-209).

(§4) Обставини, які стосуються правопорушень, у вчиненні яких особа підозрюється

4.26. Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42016161010000308 (т. 1 а. с. 14), повідомлення про підозру (т. 1 а. с. 17-31) та клопотання (т. 1 а. с. 1-13) у їх сукупності вбачається, що ОСОБА_1 , всупереч інтересам територіальної громади міста Одеси щодо економного та ефективного розпорядження комунальним майном (коштами місцевого бюджету), зловживаючи своїм службовим становищем, під час проведення процедури викупу у зв`язку із суспільною необхідністю нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса , Тираспольське шосе, 22-Г , сприяла заволодінню коштами місцевого бюджету м. Одеси в сумі 131 174 020,00 грн., розмір яких у шістсот і більше разів (а саме у 190 138 разів) перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром. Разом із ОСОБА_1 підозрюваними в даному кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191 КК є директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_9 , голова постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_5 , засновник та генеральний директор ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» ОСОБА_10 . Також підозрюваними у даному провадженні є ОСОБА_11 - за ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_12 - за ч. 3 ст. 209 КК (т. 1 а. с. 14-16).

4.27. На юридичний департамент Одеської міської ради покладено завдання і функції із забезпечення дотримання у роботі в т. ч. міської ради принципів законності, захисту прав та інтересів місцевого самоврядування, а також забезпечення дотримання та правильне застосування міською радою, іншими виконавчими органами міської ради законодавства України щодо виконання ними своїх повноважень, для виконання яких аналізуються результати судової роботи, проводиться правовий аналіз (експертиза) та готуються висновки (зауваження, пропозиції) щодо відповідності проектів рішень законодавству України, інтересам територіальної громади міста та правилам юридичної техніки, що передбачено положенням про відповідний департамент, затвердженим рішенням від 03.02.2016 (т. 1 а. с. 57-64).

4.28. Згідно розподілу повноважень з координації та організації діяльності структурних підрозділів юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_1 відповідала за роботу відділу правової експертизи з містобудівних та земельних питань управління правової експертизи та відділу інформаційно-правової та кадрової роботи, що передбачено наказом від 10.09.2015 (т. 1 а. с. 63-64).

4.29. У протоколі допиту підозрюваної ОСОБА_1 від 10.06.2020 зазначено: «Моя правова позиція у судовим спорах з ТОВ «Авіакомпанія «Одеса», які існували на момент викупу, не змінювалася. Якщо б Одеська міська рада не прийняла рішення про викуп юридичний департамент продовжував представляти Одеську міську раду у цих судових спорах. Оскільки питання викупу фактично було вирішено рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 то було б логічним вжиття ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» дій, направлених на припинення розгляду судом вимог до Одеської міської ради та головне скасування ухвали про забезпечення позову. Візування мною проекту рішення на сесію від 30.06.2016 з внесенням відповідних правових правок жодним чином не свідчить про мою зацікавленість у цьому викупі, оскільки суть моїй правок полягала у необхідності проведення оцінки для визначення доцільності та умов придбання об`єктів» та «Правки до проекту рішення вносилися безпосередньо мною як це передбачено Регламентом Одеської міської ради. Оскільки на сесії міської ради 21.09.2016 поставало питання щодо судових перспектив позбавлення Товариства права власності на об`єкти викупу, саме я надавала відповіді на ці питання…» (т. 1 а. с. 32-35).

4.30. У листі, зареєстрованому 23.07.2015, на ім`я секретаря міської ради ОСОБА_13 , ОСОБА_1 в якості директора департаменту зазначала: «враховуючи, відсутність у ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» належним чином оформлених прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-, відповідно до положень ст. 351 Цивільного кодексу України, ст. ст. 146, 149, 151 Земельного кодексу України, Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» вирішення питання щодо викупу цієї земельної ділянки у ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» є безпідставним. Разом з тим, повідомляємо, що питання викупу у зазначеної особи об`єктів нерухомого майна, які розташовані на відповідній земельній ділянці, за умови належного оформлення майнових прав на ці об`єкти може бути розглянуто в установленому законодавством порядку окремо поза межами існуючих судових спорів між Одеською міською радою та ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» (т. 2 а. с. 116-117).

4.31. У листі від 24.02.2016 на ім`я директора департаменту міського господарства Одеської міської ради ОСОБА_1 в якості директора департаменту повідомляла: «Льотне поле як споруда не є тотожнім поняттям з земельною ділянкою, на якій воно розміщується та яка є необхідною для його обслуговування» (т. 2 а. с. 122-124).

4.32. Проект рішення Одеської міської ради «Про надання згоди на проведення незалежної оцінки індивідуально визначеного майна у вигляді будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г» містить відбиток підпису про його візування директором юридичного департаменту ОСОБА_1 та її власноручні корективи до такого проекту (т. 2 а. с. 52).

4.33. Рішення Одеської міської ради №889-VII від 30.06.2020 «Про надання згоди на придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г» містить відмітку про його погодження ОСОБА_1 , що підтверджується її власноручним підписом на ньому (т. 2 а. с. 47)

4.34. Проект №4.12. рішення Одеської міської ради «Про затвердження викупної ціни будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г», яким передбачено затвердити викупну ціну в розмірі 146 850 000,00 грн. містить відбиток підпису про його візування директором юридичного департаменту ОСОБА_1 , а інший його примірник - власноручні корективи до проекту, виконані ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 56, 88-89).

4.35. Рішення Одеської міської ради №1070-VII від 20.07.2016, яким внесено зміни до рішення «Про бюджет міста Одеси на 2016 рік» в т. ч. в частині виділення коштів на викуп будівель і споруд в ТОВ «Авіакомпанія «Одеса», погоджене ОСОБА_1 , що підтверджується її власноручним підписом на ньому (т. 2 а. с. 61-65).

4.36. У протоколі огляду відеозапису сесії Одеської міської ради від 21.09.2016 зазначено пряму мову ОСОБА_1 , яка виступала перед депутатами, та ОСОБА_14 , а саме, що ОСОБА_1 на слова ОСОБА_14 щодо по суті купівлю міською радою розвалених будівель і споруд аеродрому за адресою: м . Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г зазначила «Річ в тім, що формулювання «Будівлі та споруди» взяте з правовстановлюючих документів. Але якщо ви поглянете, що входить в склад «Будівель та споруд», то помітите там парадоксальну ситуацію, але вона нажаль, виникла дуже давно. В склад «Будівель та споруд» входять злітно-посадкова смуга і прилягаючі території, які її обслуговують, а це більше 100 га. Землі, і вони придбали цей об`єкт, Авіакомпанія придбала, в 92-році. Тривалий час ця угода оскаржувалася за позовом прокуратури, Авіакомпанія «Одеса» виграла ці суди, тобто у неї дійсно є право власності на «Будівлі та споруди», в склад яких входить злітно-посадкова смуга. Що таке злітно-посадкова смуга ми всі чудово розуміємо, навіть не будучи спеціалістами, що це фактично земельна ділянка. Хоча де-юре у них не має кадастрового номеру, але фактично в них є право власності на це. Тому при оцінці «Будівель та споруд» і посадково-взлітної смуги враховувались безумовно право користування територією» та «послухайте з ними судилась прокуратура в 90-роках і програла нажаль цей процес. Вони купили на той момент у держави. Тому не в міста, у держави, тому сьогодні вже поставлена крапка в цьому питанні в 90-х роках. Нам сьогодні потрібно вирішити питання чи ми купуємо у Авіакомпанії, тим самим вносячи зміни в генеральний план, чи підшукуємо іншу земельну ділянку, її реально не має» (т. 3 а. с. 20-22).

4.37. Рішення Одеської міської ради №1113-VII від 21.09.2016 «Про затвердження викупної ціни будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г» містить відмітку про його погодження ОСОБА_1 , що підтверджується її власноручним підписом на ньому (т. 2 а. с. 68).

V. Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційних скарг, колегія суддів виходь із такого.

(§5) Межі перегляду оскаржуваної ухвали

5.1. Оскільки особа, яка ініціює апеляційний перегляд, може наводити будь-які доводи на обґрунтування власної позиції, не всі з яких можуть мати значення для прийняття судом справедливого та законного рішення, колегія суддів, вирішуючи на які з них надати відповідь у своєму рішенні керується, виходячи з ч. 6 ст. 9 КПК, принципом верховенства права (ст. 8 КПК), який «у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини». Адже, положення КПК не регулюють питання щодо того на всі чи лише на частину наведених в апеляційній скарзі доводів має відповісти суд.

5.1.1. У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява №49684/99, від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «… відповідно до встановленої судової практики, що відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та трибуналів слід адекватно зазначати причини, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку мотивувати рішення може відрізнятися залежно від характеру конкретного рішення і має визначатися з урахуванням обставин справи. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…».

5.1.2. Тому, вирішуючи на які саме аргументи, зазначені в апеляційних скаргах, надавати відповіді в ухвалі за результатами їх розгляду, зважаючи на положення ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, враховуючи при цьому обставини, які з`ясовуються слідчим суддею при обранні особі запобіжного заходу, наведені у ч. ч. 3, 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК.

5.2. У відповідності до ч. 1 ст. 370 КПК «судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим».

5.3. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів під час апеляційного розгляду має з`ясувати чи: (1) відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок слідчої судді щодо існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК; (2) наявні ризики, що можуть виправдати застосування до підозрюваної запобіжного заходу, без обрання якого запобігти їм неможливо; (3) здатна сума застави, визначена слідчою суддею, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та покладення яких обов`язків із їх дотриманням ОСОБА_1 може запобігти доведеним ризикам. При цьому, лише в разі встановлення відсутності обґрунтованої підозри, інші питання не підлягатимуть з`ясуванню колегією суддів під час апеляційного розгляду.

(§6) Щодо обґрунтованості підозри

5.4. У чинному КПК як і в інших законах України та підзаконних актах поняття «обґрунтована підозра» відсутнє.

5.4.1. Але враховуючи положення ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчої судді щодо існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 злочину колегія суддів враховує практику ЄСПЛ.

5.4.2. У п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява №42310/04, від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив: «обґрунтована підозра» означає, що «існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Але, колегія суддів зауважує, що стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується судом на стадії обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акту. Оскільки, як зазначив ЄСПЛ у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia), заява №72508/13, від 28.11.2017 «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

5.4.3. Отже, під час перевірки чи слідча суддя не безпідставно дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 злочину про який йдеться у письмовому повідомленні про підозру, колегія суддів з`ясовує наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача (обивателя) у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями, про які йдеться у підозрі, могла вчинити злочин.

5.5. Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно матеріалів судового провадження факти, колегія суддів погоджується з висновками слідчої судді щодо наявності обґрунтованої підозри в тому, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, а саме пособництво заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах.

5.5.1. Оскільки, як вбачається з матеріалів судового провадження, дійсно наявні факти та інформація (див. п. п. 4.6.-4.37. цієї ухвали), які в тому числі можуть переконати об`єктивного спостерігача, що:

(1) починаючи з травня 2014 року у ОСОБА_1 виникли особисті стосунки з особами (далі - контролери), які забезпечили через підконтрольну юридичну особу - ТОВ «Грінвуд ЛТД» - безоплатну передачу її матері ОСОБА_3 у приватну власність майнових прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (апартаменти №220 загальною площею 164,2 кв. м., машиномісце №24 площею 21,5 кв. м. та нежитлове приміщення №36 площею 3,8 кв. м.);

(2) будучи матеріально зацікавленою діяти на користь компаній контролерів з використанням свого службового становища, ОСОБА_1 19.09.2016 погодилася сприяти їм у створенні умов для вчинення злочину шляхом погодження юридичним департаментом Одеської міської ради поданого проекту рішення, надання вказівок і порад щодо його належного оформлення, усуненням перешкод щодо подальшої підтримки на сесії міської ради з метою прикриття злочинної діяльності групи осіб у попередній змові із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , пов`язаної із заволодінням коштами місцевого бюджету під час процедури викупу в комунальну власність територіальної громади м. Одеси будівель;

(3) ОСОБА_1 усвідомлювала та достовірно знала, що оцінка будівель проведена всупереч вимогам ст. 350 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4 та ч. 4 ст. 5 Закону №1559- VI, ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», а також п. 2 рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 №889-VII, у зв`язку з чим звіт про оцінку ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» не міг бути взятий до уваги як такий, що суперечив вимогам законодавства України, та не визначав розміру викупної ціни будівель;

(4) під час встановленої Регламентом Одеської міської ради процедури візування (погодження) проектів рішень та проведення їх правової експертизи власноручно внесла зміни до поданого департаментом комунальної власності проекту рішення «Про укладання договору купівлі-продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г» щодо назви проекту рішення відповідно до положень Закону №1559-VI, доповнення вступної частини рішення посиланням на лист ТОВ «Авіакомпанія «Одеса», викладення п. 1 із формулюванням про затвердження викупної ціни в сумі 146 850 000,00 грн. та доповнення п. 3, яким доручено департаменту фінансів Одеської міської ради забезпечити виділення грошових коштів департаменту комунальної власності Одеської міської ради в розмірі, визначеному п. 1, з метою приховування завідомо завищеної вартості будівель, які визначені у звіті ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович», безпідставного включення до розміру викупної ціни вартості часткового права користування земельною ділянкою, що перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та подальшого використання прийнятого рішення колегіального органу, що за формою відповідало вимогам Закону №1559- VI, створивши таким чином умови для заволодіння коштами місцевого бюджету, які будуть надмірно сплачені при викупі будівель та споруд у ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» у зв`язку із суспільною необхідністю, а також унеможливлення притягнення до відповідальності задіяних у злочинній діяльності службових осіб Одеської міської ради;

(5) у подальшому ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч встановленому ч. 15 ст. 24 Регламенту порядку проведення правової експертизи, за умови наявності в неї зауважень до поданого проекту рішення, що викладені власноручно, без складення письмових пропозицій та направлення їх для розгляду суб`єктом внесення проекту у період з 19.09.2016 по 21.09.2016 у м. Одесі передала ОСОБА_9 виправлений нею проект рішення «Про укладання договору купівлі-продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г», вказавши таким чином на необхідність виготовлення проекту рішення з урахуванням зроблених нею правок;

(6) ОСОБА_1 , продовжуючи виконувати функції та роль пособника у злочинній діяльності, з використанням службового становища та авторитету серед депутатів міської ради як керівника юридичного департаменту під час розгляду питання №4.12 X сесії Одеської міської ради та проекту рішення «Про укладання договору купівлі-продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22-Г», усвідомлюючи завідома завищену вартість будівель, до якої безпідставно включено вартість немайнового активу у вигляді часткового права користування земельною ділянко, що перебувала в комунальній власності територіальної громади м. Одеси, відсутність визначеної у встановленому законом порядку викупної ціни будівель і споруд, з метою усунення перешкод до досягнення злочинної мети у виді можливого негативного голосування депутатів за проект рішення запевнила їх про те, що це єдино правильний та законний спосіб викупу саме земельної ділянки, а також про наявність судового спору із Одеською міською радою щодо оскарження затвердженого і прийнятого Генерального плану території м. Одеси, що блокує роботу міської ради. При цьому, повідомивши зазначену інформацію депутатам на сесії 21.09.2016, ОСОБА_1 умисно приховала від них юридично значимі факти, які їй були відомі у зв`язку із обійманням посади директора юридичного департаменту Одеської міської ради, що могли б вплинути на прийняття депутатами рішення, а саме, що: (а) оцінка з визначення ринкової вартості будівель, що підлягали викупу, проведена з порушенням ч. 4 ст. 5 Закону №1559 та всупереч п. 2 рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 №889-VII; (б) земельна ділянка, на якій розміщувалися будівлі та споруди, що підлягали викупу, перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, відповідно до положень ст. ст. 123 -126 Земельного кодексу України в користування ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» не передавалася та речові права на земельну ділянку не оформлені; (в) льотне поле, що складається із злітно-посадкової смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки, руліжних доріжок, місць стоянки, майданчиків для посадки вертольотів, технічних позицій та місць підготовки повітряних суден для вильоту, не є тотожним поняттям із земельною ділянкою, на якій вони розміщуються та яка є необхідною для його обслуговування;

(7) вказаним ОСОБА_1 посприяла заволодінню контролерами бюджетними коштами м. Одеса у розмірі 131 174 020,00 грн.

5.5.2. Отже, доводи захисника Лисака О. М. щодо невідповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчої судді щодо доведеності існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК, не знайшли свого підтвердження.

5.5.3. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вищенаведеним висновком про обгрунтованість підозри аж ніяк не констатується наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні злочину. Адже, питання винуватості особи вирішується судом після складення обвинувального акту. Й не виключено, що, виходячи зі встановлених вище обставин, ОСОБА_1 насправді належним чином виконувала свої обов`язки на посаді директора юридичного департаменту Одеської міської ради, не допускаючи дій, які їй як підозрюваній у кримінальному провадженні №42016161010000308, інкримінуються. Але встановлення цього на цій стадії кримінального провадження не є можливим. Оскільки такі питання у судовому порядку вирішуються після надходження до суду обвинувального акту.

5.5.4. Отже, підозра, повідомлена ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42016161010000308, обґрунтована, а доводи сторони захисту про її необґрунтованість не знайшли свого підтвердження.

(§7) Щодо ризиків, наявність яких виправдовує застосування запобіжного заходу

5.6. Крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

5.6.1. Оскільки в ч. 2 ст. 177 КПК зазначено «підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК».

5.6.2. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК «метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується».

5.6.3. Згідно ч. 5 ст. 132 КПК «під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються».

5.6.4. Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК «слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті». А згідно п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК «під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор».

5.6.5. П ри встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися обрання підозрюваній особі запобіжного заходу, слідчий суддя не повинен виходити із загальних тверджень про наявність певного ризику, передбаченого тим чи іншим пунктом ч. 1 ст. 177 КПК, а існування кожного визнаного ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована. Зокрема, такий висновок вбачається зі змісту п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine), заява №622/11, від 30.01.2018, в яких суд зазначив, що «До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого», «…. Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними». Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано».

5.6.6. То ж оскільки застава, так само як і тримання під вартою, є запобіжним заходом, що обмежує певні права людини, то при прийнятті рішення про її застосування з покладенням на особу певних обов`язків застосовується підхід, згідно з яким існування конкретних фактів, якими обґрунтовується наявність того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК, має бути переконливо продемонстровано.

5.6.7. Тому, колегії суддів належить перевірити чи слідча суддя при встановленні наявності/відсутності ризиків, щодо існування яких наявні діаметрально протилежні позиції у сторін захисту і обвинувачення, підійшла до перевірки їх наявності з урахуванням конкретних доведених фактів, а не абстрактно. В тому числі, виходячи з практики ЄСПЛ (п. 58 рішення у справі «Бекчієв проти Молдови» / Becciev v. Moldova, заява №9190/03 від 04.10.2005), апеляційним судом має бути з`ясовано чи оцінила слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали ризик втечі підозрюваної у контексті чинників, пов`язаних з характером такої особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

5.7. Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що слідча суддя обґрунтовано встановила наявність лише ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, зазначивши про недоведеність існування інших заявлених стороною обвинувачення ризиків. Вказане, однак, не свідчить, що поза всяким сумнівом підозрювана здійснюватиме відповідні дії. Але наявні факти, які оцінила слідча суддя, підтверджують, що ОСОБА_1 має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

5.7.1. Так, колегія суддів, погоджується з висновком слідчої судді, щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки дійсно у даному кримінальному провадженні свідками є й особи, підлеглі ОСОБА_1 як директору юридичного департаменту Одеської міської ради. Підозрювана, будучи директором юридичного департаменту Одеської міської ради, має достатній обсяг впливу на осіб, з якими працює. Крім того, як правильно відмітила слідча суддя, на даний час є висока ймовірність того, що ОСОБА_1 , не будучи обмеженою у пересуванні та спілкуванні із свідками, буде здійснювати на них вплив. Також в суді знайшли підтвердження факти, які сторона захисту не спростувала, щодо можливого майнового інтересу підозрюваної через її пов`язаність із контролерами, які приймали участь в організації вчинення злочину, який їй інкримінується, так як не надано доказів оплати матір`ю підозрюваної нерухомість, придбану у 2014 в підприємства підконтрольного особі, яка також поруч з ОСОБА_1 перебуває в статусі підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

5.7.2. Разом з тим колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення не довела наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду. Адже, дійсно як правильно встановила слідча суддя підозрювана не має реальної можливості перебувати закордоном протягом тривалого періоду часу, як і не має можливості переховуватися в межах України, враховуючи наявність у неї міцних соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, в т. ч. у зв`язку з наявністю постійного місця проживання і двох малолітніх дітей.

5.7.3. Тому, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо недоведеності ризику, наявність якого встановила слідча суддя, та доводи сторони обвинувачення щодо доведеності існування ризику переховування підозрюваної, існування якого в ході судового розгляду не підтвердилося.

(§8) Щодо обґрунтованості розміру застави та покладених обов`язків

5.8. Порядок визначення розміру, в якому до підозрюваного може бути застосована застава, регулюється ст. 182 КПК.

5.8.1. Так, у відповідності до п. 2 ч 5 ст. 182 КПК «р озмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно».

5.8.2. При цьому, згідно ч. 4 ст. 182 КПК «розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

5.8.3. Як вважає колегія суддів, слідча суддя правильно врахувала при визначенні розміру застави обставини, передбачені ч. 4 ст. 182 КПК, у т. ч. майновий стан підозрюваної і членів її сім`ї (наявність у її власності автомобіля 2012 року випуску, збережень у вигляді готівкових коштів), розмір шкоди, у завданні якої вона підозрюється, та дійшла висновку, що саме сума у розмірі 630 600,00 грн. у разі її сплати ОСОБА_1 достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на неї обов`язків. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчої судді, що така сума застави не є явно непомірною для підозрюваної.

5.8.4. Водночас сторона обвинувачення не довела наявності виключного випадку, у зв`язку з яким до ОСОБА_1 слід застосувати заставу в розмірі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.8.5 Із огляду на вищенаведене та враховуючи, що сторона обвинувачення не довела існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо необхідності збільшення розміру застави. Тому слідча суддя правильно застосувала до підозрюваної заставу в розмірі 630 600,00 грн.

5.9. При вирішенні питання щодо того, які обов`язки повинні бути покладені на підозрювану в зв`язку із застосуванням до неї запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів виходить з того чи здатне покладення того або іншого обов`язку, визначеного відповідними пунктами ч. 5 ст. 194 КПК забезпечити запобігання ризику, наявність якого було доведено.

5.9.1. На думку колегії суддів, слідча суддя дійшла правильного висновку, що для ефективного запобігання незаконному впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні достатньо застосувати до ОСОБА_1 заставу у розмірі 630 600,00 грн. з покладенням на неї обов`язку утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчою суддею. У зв`язку з цим та враховуючи, що наявність інших ризиків стороною обвинувачення не доведено, колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо необхідності покладення на підозрювану також обов`язків, передбачених п. п. 2, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК (не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю). Оскільки ці обов`язки покладаються з метою запобігання ризику переховування, наявність якого не було доведено.

5.9.2.Також колегія суддів не погоджується з доводами захисника, що підозрювана може без застосування будь-якого запобіжного заходу, перебуваючи у такому процесуальному статусі, що не створюватиме перешкод досудовому розслідування. Оскільки на даній стадії в органу досудового розслідування існує необхідність підтримання постійного зв`язку з підозрюваною, щоб своєчасно проводити за її участі процесуальні дії, мати змогу повідомити про закінчення досудового розслідування тощо, у зв`язку з чим наявна необхідність покладення не неї обов`язків, визначених п. п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК (прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи).

5.9.3. Отже, слідча суддя дійшла правильного висновку про необхідність покладення на ОСОБА_1 лише обов`язків, визначених п. п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК.

(§9) Висновки

5.10. Згідно ч. 3 ст. 407 КПК «за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу».

5.11. Оскільки слідча суддя з урахуванням усіх обставин із дотриманням норм КПК цілком правильно визначила наявність обґрунтованої підозри, доведеність існування лише одного ризику, нездатність забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної без застосування до неї запобіжного заходу, а також встановила обґрунтовані розмір застави та обов`язки, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 132, 176, 177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 370, 375, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника Лисака Олександра Миколайовича та прокурора ОСОБА_15 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:О. Ф. Павлишин

О. Ю. Семенников