Документ № 90111275

Справа № 991/5296/20

Провадження1-кс/991/5453/20

УХВАЛА

26 червня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.

за участю:

секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Семака І.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Чумака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду

клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панова В.В., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020, за ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому детектив прохає про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

1.1 Доводи клопотання

Відповідно до матеріалів клопотання, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

За версією органу досудового розслідування, приблизно навесні 2020 року, точну дату в ході досудового слідства не встановлено, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, від начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_3 за не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді.

Не бажаючи бути викритим правоохоронними органами у вчинені особливо тяжкого корупційного злочину, ОСОБА_2 вирішив залучити до його вчинення, як пособника, керівника патронатної служби апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 .

Приблизно у квітні 2020 року, точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_2 надав вказівку ОСОБА_1 , у відповідності до якої останній повинен був безпосередньо висловити ОСОБА_3 вимогу щодо необхідності щомісячного передавання грошових коштів, та в подальшому одержувати вказані грошові кошти для ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_2 , після отримання згоди від ОСОБА_3 на надання неправомірної вигоди, з використанням наданої йому влади та службового становища сприятиме начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області в здійсненні ним службової діяльності та не ініціюватиме його звільнення.

У квітні 2020 року більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, діючи з корисливого мотиву на виконання вказівки ОСОБА_2 , спрямованого на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, під час зустрічі у своєму службовому кабінеті з ОСОБА_3 , висловив останньому вимогу щодо щомісячного надання ОСОБА_2 грошових коштів за не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді.

Того ж дня, ОСОБА_2 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому у приміщенні Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, діючи умисно, з корисливих мотивів, підтвердив ОСОБА_3 необхідність виконувати раніше доведені ОСОБА_1 вимоги та надавати неправомірну вигоду. При цьому ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 , що подальше обговорення цих питань необхідно здійснювати через ОСОБА_1 , підтвердивши таким чином повноваження останнього діяти від його імені при обговоренні питань щодо надання неправомірної вигоди з ОСОБА_3 .

У подальшому ОСОБА_1 продовжуючи діяти на виконання вказівок ОСОБА_2 , під час переписки з використанням мобільного застосунку - месенджеру «Телеграм», на виконання своєї ролі під час вчинення злочину, висловив ОСОБА_3 вимогу про передачу грошових коштів в сумі 110 000 гривень щомісяця, загальною сумою 1 320 000 гривень на рік на що ОСОБА_3 змушений був погодитись, розуміючи, що голова Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 , використовуючи надану йому владу та службове становище заподіє шкоду його законним правам як начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.

Далі, 22.05.2020 під час ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в службовому кабінеті останнього, розташованому на другому поверсі адміністративної будівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, ОСОБА_2 , з метою спонукати ОСОБА_3 до надання неправомірної вигоди, запевнив його у підтримці з використанням наданої йому влади та службового становища у випадку здійснення будь-яких дій відносно ОСОБА_3 співробітниками правоохоронних органів.

У цей же день, тобто 22.05.2020, під час ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у службовому кабінеті останнього, ОСОБА_1 , відповідно до раніше висловленої вказівки ОСОБА_2 , висловив вимогу щодо необхідності передавання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі близько 15% щомісячно від офіційного обороту грошових коштів, отриманих як прибуток лабораторіями ветеринарної медицини, при цьому рахуючи такий прибуток у відповідності до наданих ОСОБА_3 статистичних даних, за якими такий прибуток у 2019 році складав 11 849 647 гривень.

Після цього, 04.06.2020 об 11 годині 24 хвилини ОСОБА_1 , знаходячись в автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1 , одержав від ОСОБА_3 , для голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 , частину неправомірної вигоди в сумі 100 000 гривень, та висунув ОСОБА_3 вимогу подвоїти суму щомісячної неправомірної вигоди, мотивуючи це нібито заниженням лабораторіями ветеринарної медицини офіційних показників доходу. У подальшому ОСОБА_1 передав отриману неправомірну вигоду ОСОБА_2

Надалі, 25.06.2020 приблизно о 12 годині 30 хвилин, під час зустрічі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1 , на парковці біля Кіровоградської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_4 буде захищений від правоохоронних органів і підтриманий у випадку здійснення будь-яких дій відносно нього співробітниками правоохоронних органів. Під час цієї розмови, на виконання попередньої вимоги ОСОБА_1 , щодо подвоєння суми щомісячної неправомірної вигоди, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 другу частину неправомірної вигоди узгодивши її розмір з останнім, у сумі 250 000 гривень для голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_2

26.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

Підставою для подачі клопотання про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

При цьому розмір застави, який належить визначити суду, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням тяжкості та специфіки кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, даних про його особу, становить 3947 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 000 569,00 гривень. Саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

1.2 Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Семак І.А. у судовому засіданні клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та просив задовольнити з наведених у ньому підстав. Додатково пояснив, що матеріали досудового розслідування свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри, яка повністю відповідає вимогам ЄСПЛ. Також пояснив, що з огляду на обставини кримінального провадження та поведінку підозрюваного після викриття ним діяльності правоохоронних органів щодо документування злочину, існують об`єктивні підстави стверджувати про існування ризику знищення та приховування речей і документів, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В той же час ризик переховуватися підтверджується тяжкістю покарання та наявністю для переховування достатніх майнових ресурсів. З огляду на вказане просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

1.3 Доводи сторони захисту

Захисник Чумак В.В. у судовому засіданні подав письмові заперечення щодо застосування запобіжного заходу та додатково пояснив, що підозра є необґрунтованою, стороною обвинувачення не надано жодного належного доказу на її підтвердження. Так, до клопотання долучено виключно протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, без матеріалів на підставі яких такі негласні слідчі дії проводилися, у зв`язку з чим, такі протоколи неможна вважати допустимим доказом. В свою чергу протоколи допиту також не можна вважати вагомим доказом вчинення кримінального правопорушення, оскільки їх зміст не є конкретним відносно подій.

З приводу ризиків захисник зазначив, що їх наявність не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю кримінального правопорушення, в той же час, стороною обвинувачення штучно створена кваліфікація особливо тяжкого злочину. Інших доводів існування ризиків прокурор не наводить, а отже вони не існують.

Також захисник просив звернути увагу суду, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи за яким позитивно характеризується, зареєстрований та проживає за місцем реєстрації, одружений, а тому до нього цілком можливе застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисника та додатково пояснив, що на теперішній час його дружина вагітна, з огляду на що просив не застосовувати до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язувався справно виконувати усі покладені на нього обов`язки. Одночасно з цим зазначив, що наведена у клопотанні сума застави є непомірною для нього, він не має у розпорядженні таких грошей. Вказані у декларації автомобілі не є новими, а - земельні ділянки, є подарунком батька дружини на весілля.

Також під час судового засідання підозрюваний ОСОБА_1 надав суду пояснення, що співробітниками Служби безпеки України під час його затримання було застосовано фізичну силу та спричинено останньому тілесні ушкодження. Просив прийняти заходів реагування щодо даного факту.

1.4 Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

1.5 Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: у пособництві в проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, та у вчиненні пособництва в одержанні такої вигоди.

Відповідно до пункту 1 примітки 1 до ст. 368 КК України, неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, що мало місце у 2020 році.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року складав 2102 гривні. Таким чином, податкова соціальна пільга у 2020 році становить 1051 гривень.

Тобто відповідальність за ч. 4 ст. 368 КК України може наступати у разі вчинення злочину в особливо великих розмірах на суму у 525 500 гривень.

В свою чергу, у клопотанні йдеться про вимогу надання неправомірної вигоди у сумі 1 300 000 гривень.

Крім того, згідно з пунктом 2 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище є особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б».

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» передбачено, що до категорії «Б» віднесено посади керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Таким чином, ОСОБА_2 , обіймаючи посаду голови Кіровоградської обласної державної адміністрації, при виконанні службових обов`язків постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15.05.2020, відповідно до якого свідок повідомив, що під час розмови з головою Кіровоградської ОДА ОСОБА_2 останній схиляв його до надання неправомірної вигоди та передання її через ОСОБА_1 . В подальшому у свідка з ОСОБА_1 відбулися спілкування щодо розміру такої неправомірної вигоди; (2) протоколами допиту свідка ОСОБА_3 від 19.06.2020 та 26.06.2020, згідно з якими свідок передавав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 100 000 та 250 000 гривень для подальшої їх передачі ОСОБА_2 ; (3) протоколами за результатами негласних слідчих (розшукових) дії від 09.06.2020, 19.06.2020, 23.06.2020; (4) протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів свідкові ОСОБА_3 від 04.06.2020; (5) протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів свідкові ОСОБА_3 від 25.06.2020; (6) протоколом обшуку від 25.06.2020, відповідно до якого у кімнаті відпочинку кабінету голови Кіровоградської ОДА були частково виявлені раніше ідентифіковані та вручені ОСОБА_3 грошові кошти, які останній передав ОСОБА_1 ; (7) протоколом огляду грошових коштів, добровільно виданих ОСОБА_5 від 25-26.06.2020 та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно неналежності доказів та необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_1 , слідчий суддя зазначає, що надані стороною захисту заперечення стосуються саме допустимості доказів та остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Належну оцінку доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. З огляду на вказане, слідчий суддя розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу

1.6 Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, є особливо тяжким злочином, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років з конфіскацією майна, а зважаючи на той факт, що згідно примітки ст. 45 КК України злочин, передбачений ст. 368 КК України є корупційним, тому у разі засудження особи, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон значно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності нього. Також, судом береться до уваги достатній майновий стан підозрюваного, що підтверджується доданою до клопотання декларацією кандидата на посаду особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, відповідно до якої ОСОБА_1 є власником рухомого та нерухомого майна, а також у розпорядженні останнього є значні грошові заощадження, які на переконання суду є більш ніж достатніми для існування в умовах розшуку, та разом з безальтернативністю можливого покарання, на переконання слідчого судді, підозрюваний може дійти висновку про доцільність переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дає підстави стверджувати про наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Також, слідчим суддею береться до уваги твердження прокурора, щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як встановлено у судовому засіданні, стороною обвинувачення під час проведення слідчих (розшукових) дій не виявлена та не вилучена частина ідентифікованих та вручених ОСОБА_3 грошових коштів, які були передані ОСОБА_1 для передачі ОСОБА_2 , а з огляду на те, що дії підозрюваних у кримінальному провадженні мали узгоджений характер, суд вважає, що прокурором доведена можлива обізнаність кожного із співучасників злочину місця переховування таких грошей, а отже і можливість, у разі необхідності, вчинення дій щодо їх знищення чи спотворення.

Крім того, беручи до уваги початкову стадію досудового розслідування, на переконання суду, сторона обвинувачення не мала достатньо часу для встановлення місцезнаходження та вилучення усіх речей та документів, які можуть містити інформацію, що стосується предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. З огляду на вказане, не застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов`язано із ізоляцією надасть йому можливість вчинити неправомірні дії з такими речами.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є особливо тяжким, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, та беручи до уваги, що підозрюваний в силу свого матеріального становища, з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Так, цілодобовий домашній арешт не зможе уберегти від ризику знищити речові докази, які можуть міститися у листуванні в соціальних мережах між підозрюваними та заявником. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не вирішувався, оскільки не надходило такого клопотання до суду. Особисте зобов`язання не відповідає тяжкості злочину, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Наявність позитивної характеристики з місця роботи та інші характеризуючи матеріали, на які посилається сторона захисту заявляючи клопотання про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , встановлених у судовому засіданні ризиків, недостатньо для доведення того, що підозрюваний виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки. Посилання підозрюваного на вагітність дружини не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи, захистом не надано жодного документа на підтвердження вказаного стану дружини.

За таких підстав слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор.

Одночасно з цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Стаття 197 КПК України зазначає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів та вказаний строк обчислюється з моменту взяття під варту, а у разі якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було затримано 25 червня 2020 року, то датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою слід вважати 23 серпня 2020 року.

1.7 Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного застави у розмірі 3947 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 8 000 569,00 гривень.

Слідчий суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак, застава у розмірі у розмірі 3947 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, навіть з урахуванням майнового стану ОСОБА_1 є непомірною. Органом досудового розслідування не надано достатніх доказів на обґрунтування саме такого розміру застави.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 2500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 067 500 (п`ять мільйонів шістдесят сім тисяч п`ятсот) гривень. Ця сума, з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є явно непомірною для нього. В той же час вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку з боку підозрюваного.

Зменшуючи суму застави, слідчим суддею враховано надана у судовому засіданні стороною захисту позитивна характеристика підозрюваного та наявність на утримані неповнолітньої дитини.

1.8 Щодо обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного у разі внесення ним застави

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави.

У клопотанні детектив прохає покласти на підозрюваного такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;

- носити електронний засіб контролю.

Підстав для незастосування одного чи декількох обов`язків слідчий суддя під час розгляду клопотання не встановив.

За наведених вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання детектива підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями: 107, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панова В.В., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2020 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 2500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 067 500 (п`яті мільйонів шістдесят сім тисяч п`ятсот) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом часу дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;

5) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя С. М. Мойсак