Документ № 90227422

Справа № 991/4544/20

Провадження №11-сс/991/529/20

Слідчий суддя: Михайленко В.В.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

УХВАЛА

02 липня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Євфіменко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 повернуто скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури/уповноважених посадових осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий суддя мотивував своє рішення відсутністю правових підстав та процесуальних повноважень здійснювати розгляд скарги ОСОБА_1 , оскільки скарга подана особою, яка не має право подавати скаргу.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вважає ухвалу слідчого судді неправомірною, такою, що порушує норми процесуального права та його права. Посилається на наступні обставини.

Слідчий суддя не розглянув доводів його скарги та не довів їх неправомірності.

Слідчий суддя надав йому статус заявника за наявності його заяви, що він є потерпілим, в ухвалі від 04.06.2020 відсутній висновок про позбавлення його статуту потерпілого, а тому дія ст. 60 КПК України на нього не розповсюджується.

Статті 1, 3, 40, 79 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 7, 17, 24 Закону України «Про статус народного депутата України», встановлюють законний наведений порядок отримання директором/уповноваженими посадовими особами Національного антикорупційного бюро України звернення № 1 як заяви. Стверджує, що рішенням Голови Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ, депутата ВРУ, ОСОБА_4 надано цьому зверненню статус заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення.

Слідчий суддя не виконав вимог норм процесуального права, а саме ст.ст. 94, 370, 372 КПК України, не спростував існування відповідних положень вищенаведеного законодавства та не навів відповідні положення законодавства в обґрунтування.

Слідчий суддя позбавив ОСОБА_4 - Голову Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ, депутата ВРУ, права виконати свої посадові обов`язки та вимоги ст.ст. 1, 3, 40, 79 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 7, 17, 24 Закону України «Про статус народного депутата України».

У слідчого судді були відсутні повноваження розгляду скарги по суті без участі потерпілого за наявності клопотання про участь в розгляді справи, та відсутності клопотання про розгляд за його відсутності.

Просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати ухвалу Вищого антикорупційного судувід 04.06.2020, повернути справу для розгляду судом першої інстанції, організувати мобільний зв`язок з секретарем судового засідання чи помічником для вирішування питання щодо організації розгляду справи та використовувати для ідентифікації справи номер та дату звернення ОСОБА_1 , дату скарги до суду, відповідача та повідомити ОСОБА_1 разом з номером справи та провадження, оголосити перерву у розгляді справи до закінчення карантину по короновірусу або отримання його клопотання про розгляд справи, мотивуючи це своїм віком, перебуванням на самоізоляції, а також провести розгляд справи у режимі відеоконференції на базі Львівського апеляційного суду.

Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Розгляд апеляційної скарги призначено у режимі відеоконференції на базі Львівського апеляційного суду.

Однак ОСОБА_1 та прокурор САП для розгляду апеляційної скарги 25.06.2020 та 02.07.2020 не прибули.

Прокурор САП про причини неявки у судове засідання 25.06.2020 та 02.07.2020 не повідомив.

ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину з посиланням знаходження на самоізоляції у зв`язку з віком.

Однак причину неявки ОСОБА_1 слід визнати неповажною, оскільки самоізоляцію для осіб, що досягли 60-річного віку скасовано постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392» № 435 від 03.06.2020.

Так як інших поважних причин неявки ОСОБА_1 не навів, а прокурор не повідомив про причини неявки, колегія суддів вважає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України розгляд апеляційної скарги слід проводиться без участі ОСОБА_1 та прокурора САП.

Крім того, відеоконференція та фіксування судового засідання не здійснюється, так як згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про повернення скарги, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не є заявником, тобто особою, яка згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України має право подавати скаргу на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, так як звернення № 4 від 22.02.2020 направлялось до органу державної влади, який не уповноважений розпочати досудове розслідування, а також, що ОСОБА_1 не надав доказів його звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Висновки слідчого судді відповідають встановленим обставинам та положенням закону.

Згідно з ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З наведених положень закону слідує висновок, що обов`язок слідчого, прокурора невідкладно внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань виникає, зокрема в разі звернення фізичної або юридичної особи із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення.

В обґрунтуванні скарги ОСОБА_1 зазначив, що направив звернення від 22.02.2020 до Голови Комітету з питань антикорупційної політики Верховної Ради України. Листом заступника Голови Комітету від 18.05.2020 повідомлено про передачу звернення в статусі заяви / повідомлення про кримінальне правопорушення до керівника САП через наявність відомостей кримінальних правопорушень. (а.с. 1)

Разом з тим, з листа заступника Голови Комітету з питань антикорупційної політики Верховної Ради України вбачається, що звернення ОСОБА_1 за № 4 щодо закриття кримінального провадження № 52019000000000547 посадовими особами ТУ ДБР у місті Львові, стосовно судді, який на думку заявника, постановив завідомо неправосудну ухвалу з метою визнання протиправних та корупційних дій та рішень прокурорів, направлено керівнику САП Холодницькому Н.І. для проведення перевірки доводів скаржника, та в межах компетенції вжиття заходів реагування, передбачених чинним законодавством. (а.с. 3)

Наведені в листі обставини спростовують посилання ОСОБА_1 в скарзі на факт передачі звернення в статусі заяви / повідомлення про кримінальне правопорушення до керівника САП через наявність відомостей кримінальних правопорушень.

Таким чином, слід дійти висновку, що обставини, наведені в скарзі не підтверджують факт звернення ОСОБА_1 з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення.

А тому правильним є висновок слідчого судді, що ОСОБА_1 не є заявником в розумінні ст. 60 КПК України, і зв`язку з тим не є особою, яка згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України має право подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.

Твердження в апеляційній скарзі, що слідчий суддя не розглянув доводів його скарги та не довів їх неправомірності, що у слідчого судді були відсутні повноваження розгляду скарги по суті без участі потерпілого за наявності клопотання про участь в розгляді справи, та відсутності клопотання про розгляд за його відсутності є безпідставними, так як слідчим суддею не розглядалась скарга по суті, а вирішувалось питання про наявність підстав для повернення скарги згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, розгляд якого з викликом учасників кримінального провадження КПК України не передбачено.

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , що слідчий суддя надав статус заявника за наявності його заяви, що він є потерпілим, а в ухвалі від 04.06.2020 відсутній висновок про позбавлення його статуту потерпілого, що слідчий суддя позбавив ОСОБА_4 - Голову Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ, депутата ВРУ, права виконати свої посадові обов`язки та вимоги ст.ст. 1, 3, 40, 79 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 7, 17, 24 Закону України «Про статус народного депутата України», оскільки з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею не вирішувались питання про надання статусу заявника та позбавлення статусу потерпілого, а також питання щодо виконання посадових обов`язків Головою Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ

Не є спроможним твердження в апеляційній скарзі, що статті 1, 3, 40, 79 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 7, 17, 24 Закону України «Про статус народного депутата України» встановлюють законний наведений порядок отримання директором/уповноваженими посадовими особами Національного антикорупційного бюро України звернення № 1 як заяви, так як звернення №1 до матеріалів скарги не долучено, та з матеріалів скарги вбачається, що Голові Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ направлялось не звернення №1, а звернення №4.

Оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 370, 372 КПК України, і положення КПК України не передбачають повноважень слідчого судді щодо спростування положень законодавства, колегією суддів визнається необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя не виконав вимог норм процесуального права, не спростував існування відповідних положень вищенаведеного законодавства та не навів відповідні положення законодавства в обґрунтування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Відповідно до п.1 та п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Порушень вимог кримінального процесуального закону чи наявності підстав, визначених ст. 409 КПК України, які б тягнули скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає, тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2020 року.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2020 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя О.Ф. Павлишин

Судді А.С. Никифоров

В.В. Чорна