- Головуюча суддя (ВАКС): Михайленко В.В.
- Секретар : Будкової В.О.
- Прокурор : Андронова А.В., Кравченко М.М.
Справа № 991/5080/20
Провадження1-кс/991/5234/20
У Х В А Л А
іменем України
02 липня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,
скаржника ОСОБА_1 ,
представника скаржника адвоката Панасенко О.Я.,
прокурорів Андронової А. В., Кравченка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури А. Довганя,
ВСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури А. Довганя, щодо розгляду клопотання в порядку статей 220, 221 КПК України.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 28.05.2020 ОСОБА_1 подав до Офісу Генерального прокурора клопотання, в якому просив надати витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 420130000000000013 від 17.01.2013 станом на 28.05.2020; надати для ознайомлення матеріали зазначеного кримінального провадження; надати інформацію, ким здійснюється досудове розслідування; надати інформацію про передання матеріалів кримінального провадження для здійснення досудового розслідування іншому органу та надати інформацію щодо руху кримінального провадження та виділення з нього справ в окремі провадження. Скаржник зазначає, що 11.06.2020 він отримав відповідь від 04.06.2020 за вих. № 16/1/2-50409ВИХ-20, відповідно до якої можливість розгляду його клопотання в порядку ст. 220 КПК України відсутня. Не погоджуючись з відповіддю, ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури А. Довганя, зобов`язати його розглянути зазначене клопотання та надати витяг з ЄРДР.
В судовому засіданні представник скаржника адвокат Панасенко О.Я. підтримала подану скаргу, просила її задовольнити. Додатково уточнила, що оскаржується бездіяльність прокурора САП та просила зобов`язати прокурора з групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4201300000000000013 від 21.11.2012 розглянути зазначене в скарзі клопотання та надати Витяг з ЄРДР. Пояснила, що звертаючись до прокурора з клопотанням, потерпілий не зобов`язаний підтверджувати свій процесуальний статус, а прокурору має бути відомо про це, оскільки він здійснює процесуальне керівництво.
Скаржник ОСОБА_1 подану скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор пояснив, що при зверненні з клопотанням скаржник не підтвердив свій статус, отже на час його розгляду не було відомостей про його процесуальний статус у кримінальному провадженні. Матеріали досудового розслідування включають понад 17 000 томів. Станом на сьогоднішній день до Національного антикорупційного бюро України передано лише 580 томів матеріалів провадження, однак така передача відбулася вже після розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла такого висновку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кодексом строк. Зазначена норма закону дозволяє звернутися до суду із скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків слідчого чи прокурора, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Статтею 220 КПК України встановлений порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування. Клопотання потерпілого про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Аналіз норм кримінального процесуального законодавства свідчить, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає чотири обов`язкові ознаки:
1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію,
2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк,
3) з клопотанням про здійснення процесуальної дії звернувся суб`єкт, що має на це право;
4) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Оскільки ст. 220 КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок розглянути подане учасником кримінального провадження клопотання, слідчий суддя для встановлення факту бездіяльності уповноважений дослідити обставини виконання цього обов`язку у передбачений триденний строк.
З досліджених матеріалів вбачається, що детективами НАБУ під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000013 від 17.01.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.1,2 ст. 366, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції 2001 року), ч. 4 ст. 19 і п. «а» ст. 93, ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 17 і п. «и» ст. 93, ч. 4 ст. 19 і п. «и» ст. 93, п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року).
Скаржник подав до Офісу Генерального прокурора клопотання від 28.05.2020 в рамках кримінального провадження № 4201300000000000013. З листа начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури А. Довганя від 04.06.2020 за вих. № 16/1/2-18260-18 вбачається, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою було розглянуто клопотання ОСОБА_1 . При цьому зазначено, що неможливо встановити процесуальний статус скаржника.
З урахуванням позицій учасників для вирішення поставленого питання слідчому судді належить з`ясувати, чи виник у прокурора обов`язок розглянути подане ОСОБА_1 клопотання в порядку ст. 220 КПК України, в тому числі з урахуванням відомостей про його процесуальний статус.
Як свідчить витяг із ЄРДР, предметом досудового розслідування є події 90-х років ХХ сторіччя і відповідні кримінальні справи розпочиналися на підставі Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року. Після прийняття КПК України 2012 року до ЄРДР були внесені відомості про кримінальні правопорушення і станом на сьогоднішній день досудове розслідування продовжується за цими подіями у кримінальному провадженні 42013000000000013 від 17.01.2013. Постановою від 18.11.2019 здійснення досудового розслідування у цьому провадженні доручено детективам Національного антикорупційного бюро України, а 20.11.2019 визначено групу прокурорів.
Звертаючись до прокурора 28.05.2020 з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, надання витягу із ЄРДР та інформації, ОСОБА_1 вказав на те, що він є потерпілим. Однак із клопотання, з яким звернувся ОСОБА_1 до прокурора, не вбачається, що він підтвердив свій статус потерпілого. В судовому засіданні ОСОБА_1 також не зміг пояснити коли, за яких обставин і яким чином він набув статусу потерпілого.
Слідчий суддя відхиляє аргумент представника ОСОБА_1 адвоката Панасенко О.Я. про те, що він не має підтверджувати свій процесуальний статус, звертаючись з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Адже процесуальний статус особи у кримінальному провадженні, по-перше, обумовлює спектр прав і обов`язків такого учасника, по-друге, визначає правову процедуру, яка має застосовуватися уповноваженим суб`єктом при реалізації його прав. По-третє, за логікою представника, будь-яка особа без підтвердження відповідного процесуального статусу може звернутися до слідчого, прокурора з клопотанням про надання матеріалів досудового розслідування. Це суперечить змісту ст. 220, 221 КПК України в частині визначення суб`єктів звернення з відповідним клопотанням, а також є недопустим з точки зору завдань кримінального провадження, його засад, кола визначених прав і обов`язків учасників кримінального провадження, а також спеціальних положень КПК України щодо збереження таємниці досудового розслідування (ст. 222 Кодексу).
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. В КПК України 2012 року загальний перелік прав і обов`язків потерпілого закріплений статтями 56 і 57 цього кодексу.
Враховуючи давність цього кримінального провадження, слідчий суддя також зважає на попереднє визначення статусу потерпілого в КПК 1960 року, набуття якого було пов`язане з відповідним рішенням уповноваженого суб`єкта. Так, згідно зі ст. 49 Кодексу потерпілим визнавалася особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.
Разом з тим, відповідно до п. 1 глави 2 розділу I Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, до Реєстру вносяться відомості, в тому числі, про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника. Реєстраторами Реєстру є зокрема прокурори, у тому числі керівники прокуратур (пункт 8 глави 1 розділу І зазначеного Положення).
З урахуванням нормативної регламентації статусу потерпілого у кримінально-процесуальному законодавстві 1960 року і 2012 року, його набуття пов`язано з певними юридичними фактами (винесення постанови, заява про вчинення кримінального правопорушення, постанова про залучення як потерпілого, вручення пам`ятки про процесуальні права і обов`язки потерпілого). А реалізація права потерпілого на звернення з клопотаннями, в першу чергу, про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, вимагає підтвердження наявності цього статусу. В цьому контексті слідчий суддя вважає необґрунтованим також твердження представника, що статус потерпілого у ОСОБА_1 підтверджується витягом із ЄРДР, оскільки в записі № 4 йдеться про організацію умисного вбивства народного депутата України ОСОБА_1 , правовий зв`язок з яким представник також належним чином не довів. В світлі зазначеного вище, набуття процесуального статуту потерпілого у кримінальному провадженні пов`язане з відповідними процесуальними діями чи рішеннями, та не виникає автоматично, як зазначає представник - у зв`язку з ідентичним прізвищем або фактом родинних відносин.
Звісно, уповноважений суб`єкт - слідчий, прокурор - може самостійно встановити наявність статусу потерпілого із матеріалів кримінального провадження або із Єдиного реєстру досудових розслідувань. В даному випадку у прокурора такої можливості не було, адже у ЄРДР не зазначено відомостей про потерпілого ОСОБА_1 (що підтверджується витягом із ЄРДР від 01.07.2020), а матеріалів досудового розслідування в розпорядженні прокурора не було (як вбачається із відомостей із ЄРДР по вкладці «Рух провадження»).
За таких обставин слідчий суддя погоджується з прокурором, що на час звернення ОСОБА_1 з клопотанням, в останнього не було можливості встановити його процесуальний статус.
Однак, в даному випадку оскаржується бездіяльність прокурора з розгляду клопотання. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки уповноваженого суб`єкта, яка полягає в утриманні від вчинення обов`язкової процесуальної дії чи постановлення обов`язкового процесуального рішення; тобто, невиконання обов`язку, покладеного КПК України. Що стосується бездіяльності в розгляді клопотання в порядку ст. 220 КПК України, то вона може бути зумовлена не лише безпосередньо невчиненням процесуальної дії, а й неналежним розглядом клопотання потерпілого, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.
На відміну від процесуального рішення, правомірність/неправомірність якого вичерпується самим фактом його постановлення, бездіяльність прокурора має триваючий характер - вона розпочинається від дня, коли суб`єкт мав вчинити певну дію і не вчинив її та продовжується до моменту вчинення відповідної обов`язкової дії. Отже бездіяльність може бути усунута в будь-який момент суб`єктом, який її допустив.
В даному випадку провадження за скаргою ОСОБА_1 було відкрите 19 червня 2020 року, а розгляд скарги відбувався в двох судових засіданнях - 23.06.2020 (яке було відкладене за клопотанням скаржника) та 02.07.2020. В період розгляду скарги на бездіяльність прокурору стало відомо про процесуальний статус потерпілого у ОСОБА_1 із листа слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України від 04.10.2019 № 23/2-11015-97, який був долучений до матеріалів скарги під час розгляду скарги. Зважаючи на те, що станом на 15 червня 2020 року до Національного антикорупційного бюро України вже надійшло 580 томів кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що на момент розгляду скарги прокурор мав можливість встановити процесуальний статус скаржника та відреагувати на його клопотання у встановлений КПК України спосіб.
Повертаючись до статті 220 КПК України, яка регламентує розгляд клопотань під час досудового розслідування, про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
За приписами ч. 1 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. В свою чергу, стаття 220 КПУ України наділяє прокурора повноваженнями як задовольнити клопотання потерпілого, так і відмовити (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови.
Отже, з урахуванням нормативних приписів належними формами реагування на клопотання потерпілого в порядку ст. 220 КПК України є або його задоволення або винесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов`язання припинити дію;
3) зобов`язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи, що прокурор не відреагував в належній процесуальній формі (повідомленням про задоволення або вмотивованою постановою про відмову) на заявлене потерпілим клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що бездіяльність прокурора має місце. Тому скарга підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання прокурора з групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4201300000000000013, розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 28.05.2020 в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
Водночас, вимога скаржника щодо зобов`язання надати йому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не може бути задоволена, оскільки ненадання такого витягу не є предметом судового контролю в порядку ст. 303 КПК України. Також не підлягають задоволенню вимоги скарги про визнання протиправною бездіяльності прокурора, оскільки такі повноваження слідчого судді не передбачені КПК України та суперечать статті 307 цього кодексу.
Керуючись ст. 2, 7, 220, 221, 303-309, 376 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури задовольнити частково.
2.Зобов`язати прокурора з групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4201300000000000013 від 21.11.2012, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.05.2020.
3.В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
5.Повний текст ухвали оголошений 06.07.2020.
Слідчий суддя В.В. Михайленко