Документ № 90254069

Справа № 991/4385/20

Провадження1-кс/991/4521/20

УХВАЛА

02 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретарів судового засідання Заплатинської К.В., Зубріцької А.М., власника майна ОСОБА_1 , представника власника майна - адвоката Плавана О.О., прокурора Кимлика Р.В., детектива Ліпи О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 42014000000000640 від 19.07.2014,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона прохає скасувати арешт належних їй грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому в Київській філії АТ «Місто Банк» (МФО 380593, м. Київ, Несторівський провулок), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/6750/20-к у кримінальному провадженні № 42014000000000640 від 19.07.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України.

В обґрунтування необхідності скасування арешту заявник зазначає, що арештовані грошові кошти набуті нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а отже, набуті на законних підставах. Вона не є підозрюваною, обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, а тому, до її майна не може бути застосована норма конфіскації майна як виду покарання, на яку посилається слідчий суддя у постановленій 19.02.2020 ухвалі. Крім того, заявник стверджує, що в порушення приписів кримінального процесуального законодавства, прокурор, у своєму клопотанні про накладення арешту, не зазначив жодної з визначених законом підстав для накладення арешту, що не надавало слідчому судді підстав для задоволенні поданого клопотання.

Одночасно з цим, ОСОБА_1 зазначає, що арештовані грошові кошти мають законне походження, що підтверджується документально, а саме: договорами купівлі-продажу цінних паперів, у грудні 2016 році на загальну суму 55,2 млн. грн. та договором купівлі-продажу акцій у грудні 2007 року на загальну суму 10,09 млн. грн., відповідно до яких, ОСОБА_2 , було відчужено належно йому майно на вищевказані суми (загальна сума на час продажу складала приблизно 13 млн. доларів США). В свою чергу стороною обвинувачення не доводиться факт належності арештованих грошових коштів до майна, яке може бути накладено арешт.

Також заявник посилається на той факт, що з тексту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_2 своїми умисними діями заволодів грошовими коштами у загальній сумі 7,2 млн. доларів США, що поряд з сумою арештованих грошових коштів - 234 000 000 гривень (9,7 млн. доларів США), свідчить про неспівмірність вартості арештованого майна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_1 також у своєму клопотанні зазначає, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не здійснюється на протязі більше 4 років, а усі особи, яким інкриміновано вчинення злочинів у змові з ОСОБА_2 , у зв`язку із закінченням строків давності, звільнені від кримінальної відповідальності.

На підставі вищевикладеного заявник стверджує, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 є незаконною та необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання підтримала, пояснення надала аналогічні тексту клопотання та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник власника майна - адвокат Плаван О.О., у судовому засіданні клопотання повністю підтримав та додатково пояснив, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не відповідає завданням, визначеним у кримінальному процесуальному кодексі України, оскільки може бути застосований тільки з метою запобігання можливості приховування, знищення, пошкодження майна. Втім, накладення арешту на майно мало місце після декількох місяців з дня його попереднього скасування і власником майна - ОСОБА_1 , не було вчинено жодних дій, що надавали б стороні обвинувачення можливість стверджувати про існування будь-яких ризиків. Також адвокат зазначив, що арештовані грошові кошти мають законне походження, оскільки попередньо отримані ОСОБА_2 в наслідок відчуження належного йому майна та зарахування власних грошей на рахунок своєї матері - ОСОБА_3 , яка, з того часу, стала їх законною власницею. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 стала власницею грошових коштів на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а оскільки остання не має відношення до кримінального провадження, не є підозрюваною чи обвинуваченою, до її майна не може застосовуватися норма законодавства, яка передбачає конфіскацію майна, як виду покарання. Також у клопотанні, на підставі якого було постановлено ухвалу про накладення арешту, прокурором ніяким чином не аргументувалося та не доводилося, що арештовані грошові кошти є предметом злочину або були попередньо перетворені в інше майно, не доводиться зв`язок ОСОБА_2 з банківськими рахунками на які були перераховані грошові кошти в період інкримінованого діяння. На підставі викладеного, прохає скасувати арешт з грошових коштів, які перебувають на банківському рахунку у АТ «Місто банк».

Прокурор ОСОБА_4 та детектив Ліпа О.П. у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та пояснили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за підозрою ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає призначення покарання у виді конфіскації майна, яке не є альтернативним, а тому у разі засудження, до майна ОСОБА_2 буде застосована конфіскація. З огляду на той факт, що арештовані грошові кошти були першочергово власністю підозрюваного та в подальшому переведені останнім на рахунок своєї матері, є підстави вважати, що зазначені дії вчинені з метою приховування майна, до якого може бути застосована конфіскація. Також пояснили, що досудове розслідування дотепер триває, а тому скасування заходу забезпечення, може зашкодити повноті досудового розслідування. З приводу тривалості досудового розслідування вказали, що проводяться заходи з надання міжнародно-правової допомоги та підозрюваний перебуває за межами території України.

Також пояснили, що звільнення від кримінальної відповідальності інших осіб, яким було повідомлено про підозру у скоєні злочину у групі з ОСОБА_2 не є підставою для скасування арешту, оскільки іншим особам було повідомлено про підозру за іншими статями кримінального кодексу, у зв`язку з чим і закінчилися строки давності.

На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні клопотання.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків

У судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 19.07.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000640, в якому 21.01.2015 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/6750/20-к, задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокуратора та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: грошові кошти, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Київській філії АТ «Місто Банк» (МФО 380593, м. Київ, Несторівський провулок).

Постановою прокурора здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000640 від 19.07.2014, доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до виписки, наданої Київською філією АТ «Місто банк» (МФО 380593) вихідний залишок на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 складає 234 575 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 було забезпечення конфіскації майна як виду покарання та збереження речових доказів, оскільки арештовані грошові кошти є предметом кримінального правопорушення.

Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні із пояснень учасників провадження, кримінальне провадження № 42014000000000640 від 19.07.2014, здійснюється за фактом умисних дій колишнього генерального директора Державної компанії з експерту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення ОСОБА_2 , який діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж квітня 2005 року - липня 2008 року, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб вчинив заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі - 7 428 637,38 доларів США, шляхом зловживання своїм службовим становищем генерального директора ДК «Укрспецекспорт», чим завдано збитків державі в особі ДК «Укрспецекспорт» та ДП «Одесавіаремсервіс» на вказану суму, та службове підроблення - умисно склав неправдиві документи - 2 доповнення до угоди від 08.12.2004 № USE-17.3-22-ДК-04 із компанією «Aeropartner LLC» та 5 актів виконаних робіт по цій угоді і видав вказані акти, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, з вивчених матеріалів справи вбачається, що 18.08.2014 ОСОБА_2 згідно договору № КІ/0811/USA банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в доларах США, відкрив на своє ім`я у АТ «Місто Банк» рахунок № НОМЕР_3 , на який зарахував 10 млн. доларів США.

10.11.2014 на підставі заяви ОСОБА_2 , достроково розірвано вказаний договір банківського вкладу та гроші у повній сумі зараховано на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ним у Київській філії АТ «Місто Банк».

10.11.2014 грошові кошти у сумі 10 млн. доларів США перераховано з поточного рахунку ОСОБА_2 - № НОМЕР_4 , на депозитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ОСОБА_2 на ім`я його матері ОСОБА_3 у Київській філії АТ «Місто Банк».

13.12.2017 грошові кошти у сумі 10 млн. доларів США з рахунку № НОМЕР_3 , перераховані на рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у Київській філії АТ «Місто Банк» на ім`я ОСОБА_3 , з призначенням платежу «перенесення залишку за призначенням згідно постанови НБУ № 89».

16.09.2019 гроші у сумі 10 млн. доларів США перераховано з рахунку № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_6 , з призначенням платежу: «перенесення залишків у зв`язку з переходом з субрахунків».

17.01.2020 грошові кошти у повному обсязі перераховано на рахунок № НОМЕР_7 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у Київській філії АТ «Місто Банк», з призначенням платежу: «перерахування грошових коштів згідно свідоцтва про спадщину за заповітом від 23.12.2019».

Відповідно до заявки № 1 від 17.01.2020, грошові кошти у сумі 9,7 млн. доларів США з рахунку № НОМЕР_7 списано на рахунок № НОМЕР_8 , з призначенням платежу: «перерахування грошових коштів на продаж іноземної валюти».

17.01.2020 та 20.01.2020 грошові кошти у загальній сумі 234,57 млн. гривень, отримані від продажу валюти, зараховані на рахунок № НОМЕР_9 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 та в подальшому, перераховані на інший належний їй рахунок № НОМЕР_1 , на якому і були арештовані.

З досліджених матеріалів також вбачається, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було встановлено, що грошові кошти є предметом кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим, з метою забезпечення збереження речових доказів на вищезазначене майно накладено арешт. Крім того, постановляючи ухвалу від 19.02.2020, слідчим суддею також наведено і норми п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до яких арешт можливий з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання. Отже у своєму рішенні, яким було накладено арешт на грошові кошти, судом наведено відразу два аргументи, які стали правовою підставою його прийняття.

Оскільки слідчий суддя на цій стадії кримінального провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а зобов`язаний лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити про можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є накладення арешту на майно, слідчий суддя констатує, що захистом ставиться більш високі вимоги для перевірки обґрунтованості прийнятого слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва рішення, ніж передбачено законом. Слідчий суддя, на відміну від апеляційних судів, не наділений повноваженнями щодо констатування не вірного або безпідставного застосування іншими слідчими суддями норм процесуального права, а також питання законності прийнятого ними рішення.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя повинен перевіряти факт продовження існування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та обґрунтованість прийнятого рішення.

Обґрунтованість рішення суду досягається повнотою, всебічністю та безпосередністю дослідження матеріалів справи, на які посилаються сторони під час судового засідання, правильною оцінкою таких доказів, переконливим та логічним мотивуванням висновку суду, який відповідає встановленим обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні, а також встановлені обставини повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Так, з оскаржуваного рішення вбачається, що постановляючи ухвалу, слідчим суддею було надано повну та вичерпну оцінку встановленим досудовим розслідуванням обставинам справи, встановлено походження грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 , які були зараховані від ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_3 , а згодом, з призначенням платежу «перерахування грошових коштів згідно свідоцтва про спадщину за заповітом від 23.12.2019» на рахунок ОСОБА_1 , визначено приналежність грошових коштів до предмету доказування у даному кримінальному провадженні із посиланням на те, що зазначені грошові кошти в сумі 234,57 млн гривень одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також є предметом кримінального правопорушення, наведено правові підставі, які послугували прийняттю відповідного рішення, а також надано оцінку можливим негативним наслідкам, у разі застосування даного заходу забезпечення.

У сукупності викладеного, слідчий суддя вважає, що оскаржувана ухвала від 19.02.2020, містить обґрунтування накладення арешту, слідчим суддею досліджено було всі наявні докази, повно і всебічно з`ясовано обставини, а тому підстав для її скасування з зазначеного приводу не має.

З приводу посилання сторони захисту на те, що інші особи, яким інкримінувалося вчинення злочинів у змові з ОСОБА_2 , звільнені від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, як на відсутність підстав для продовження застосування заходу забезпечення, суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні дотепер не завершено, а тому скасування заходу забезпечення у даному випадку може призвести до безперешкодного відчуження майна, що в свою чергу зашкодить повному та всебічному проведення досудового розслідування.

Щодо твердження заявника про наявність у кримінальному провадженні арештів іншого майна підозрюваного ОСОБА_2 , вважаю за необхідне зазначити, що на переконання суду, вказана підстава не є достатньою для скасування даного арешту, оскільки чинним КПК України не встановлено кількісного обмеження такому заходу забезпечення.

Слідчий суддя також критично ставиться до позиції заявника щодо тривалості накладеного арешту через надмірно тривалий строк здійснення кримінального провадження. Так, ухвалою суду накладено арешт 19.02.2020. З часу накладення арешту минуло чотири місяця, що не може розцінюватися, як надмірно тривалий строк.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309 КК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/6750/20-к, по кримінальному провадженню № № 42014000000000640 від 19.07.2014 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.М. Мойсак