Документ № 90289315

Справа № 761/1838/18

Провадження 1-кп/991/12/20

У Х В А Л А

30 червня 2020 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючий - Строгий І.Л.,

судді - Маслов В.В., Федорак Л.М.,

секретар судового засідання - Свідунова Л.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор - Кохно В.О.,

сторона захисту:

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисники - Баховський М.М., Чумак В.В., Федаш М.М., Закрасняний В.Ю.,

інші учасники кримінального провадження:

представник потерпілого - Зудінов О.О.,

третя особа - ОСОБА_4 ,

представник третьої особи - Білий Я.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Закрасняного Валерія Юрійовича про скасування арешту у кримінальному провадженні № 52016000000000116 стосовно обвинувачення:

- ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

- ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Чоколівка Коростенського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

- ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Моквин Березнівського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

у с т а н о в и в:

1. У Вищому антикорупційному суді (далі - суд) на розгляді перебуває кримінальне провадження № 52016000000000116 стосовно обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

2. До суду надійшли клопотання ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Закрасняного В.Ю. про скасування арешту майна. Оскільки вказані клопотання взаємопов?язані, суд дійшов висновку про можливість їх одночасного розгляду.

Суть питання, що вирішується, і за чиєю ініціативою розглядається.

Доводи на обґрунтування клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

3. ОСОБА_4 подано клопотання про скасування арешту майна. Обґрунтовуючи клопотання, ОСОБА_4 зазначила, що ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року в рамках цього кримінального провадження накладено арешт на тимчасово вилучене майно ОСОБА_1 , а саме кошти в сумі: 8076 доларів США, 9935 євро та 725 фунтів стерлінгів, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5. Крім цього, іншою ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва, датованою цим же числом, накладено арешт на 1/2 частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ; частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_7, групи приміщень 36-37-38; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:414:0015 за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:414:0016 за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:414:0085 за адресою: АДРЕСА_10; 1/2 частину майна, що перебуває у власності ТОВ «Форвард трейд», а саме, нежитлову будівлю (літера «Б») - виробничий цех за адресою: АДРЕСА_17. Однак, ОСОБА_4 вказує на те, що кошти, вилучені під час обшуку, не є власністю ОСОБА_1 , а є її особистою власністю, які вона отримала як орендну плату від здачі в оренду нерухомого майна (квартири), а отже, ці кошти є її особистими заощадженнями. Також, вона вказує на те, що слідчим суддею клопотання про арешт розглянуто без виклику власника майна, тоді як вилучені під час обшуку кошти відносились до тимчасово вилученого майна, а розгляд клопотання про його арешт може проводитись лише за участю власника, тобто за її участі.

4. Що стосується арешту нерухомого майна, то ОСОБА_4 вказує на те, що ухвала про арешт постановлена з порушенням її базових гарантій права власності, співзасновника ТОВ «Форвард трейд», оскільки арештоване майно немає ніякого відношення до цього кримінального провадження. Також, на думку ОСОБА_4 , слідчим суддею при постановленні ухвали не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна. Окрім того, ОСОБА_4 посилається на те, що ухвала про накладення арешту на майно не була їй надіслана. Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просить скасувати арешт, накладений на: кошти в сумі: 8076 доларів США, 9935 євро, 725 фунтів стерлігнів; 1/2 частину майна, яка перебуває у спільній сумісній власності її та ОСОБА_1 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ; частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_7, групи приміщень 36-37-38; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:414:0015 за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:414:0016 за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:414:0085 за адресою: АДРЕСА_10; 1/2 частину майна, що перебуває у власності ТОВ «Форвард трейд», а саме, нежитлову будівлю (літера «Б») - виробничий цех за адресою: АДРЕСА_17.

Доводи на обґрунтування клопотання захисника Закрасняного В.Ю. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна.

5. У клопотанні адвокат Закрасняний В.Ю. посилається на те, що ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у цьому кримінальному провадженні накладено арешт на майно, на той час підозрюваного, наразі - обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_12 , група приміщень № 16 в літері «В»; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_13, нежилі приміщення № 1, 2 (групи приміщень № 16-б) в літері «В»; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ; нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_14; земельну ділянку (кадастровий номер 0111946800:02:001:0236), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15; земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:445:0151), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16; земельну ділянку (кадастровий номер 0111946800:02:001:0160), що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, селище Данилівка; автомобіль Mercedes-Benz GL 450 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2); автомобіль Chrysler Pacific (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ); частку у статутному капіталі ТОВ «Форвард трейд» (код ЄДРПОУ: 3614972) у розмірі 26 250 грн. Також, накладено арешт на 1/2 частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7, групи приміщень 36-37-38; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0015), що розташована за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0016), що розташована за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0085), що розташована за адресою: АДРЕСА_10; 1/2 частину майна, що перебуває у власності ТОВ «Форвард трейд» (код ЄДРПОУ: 3614972), зокрема, нежитлову будівлю (літера «Б») - виробничий цех за адресою: АДРЕСА_17.

6. Ця ухвала, на думку захисника, постановлена з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки клопотання розглянуто без участі володільця майна та ухвала не була надіслана ОСОБА_1 . Також, адвокат Закрасняний В.Ю. вказує на те, що слідчим суддею порушено принцип розумності та співмірності обмеження права власності ОСОБА_1 . Окрім цього, захисник Закрасняний В.Ю. вказує на те, що арештоване майно не має ніякого відношення до цього кримінального провадження. Так, неправомірний арешт на все майно, що є спільною сумісною власністю сім?ї ОСОБА_1 чинить перешкоди у володінні власністю з метою повноцінного функціонування сім?ї. Також, адвокат Закрасняний В.Ю. стверджує, що з часу арешту вищезгаданого майна, орган досудового розслідування жодного разу не звертався з метою виконання ухвали. У зв?язку з викладеним, захисник, просить скасувати арешт на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ; нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_14; земельну ділянку (кадастровий номер 0111946800:02:001:0236), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15; земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:445:0151), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16; земельну ділянку (кадастровий номер 0111946800:02:001:0160), що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, селище Данилівка; автомобіль Mercedes-Benz GL 450 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2); автомобіль Chrysler Pacific (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ); частку у статутному капіталі ТОВ «Форвард трейд» (код ЄДРПОУ: 3614972) у розмірі 26 250 грн; 1/2 частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7, групи приміщень 36-37-38; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0015), що розташована за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0016), що розташована за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0085), що розташована за адресою: АДРЕСА_10; 1/2 частину майна, що перебуває у власності ТОВ «Форвард трейд» (код ЄДРПОУ: 3614972), а саме, нежитлову будівлю (літера «Б») - виробничий цех за адресою: АДРЕСА_17.

Позиції учасників судового провадження щодо заявлених клопотань.

7. У судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 , її представник Білий Я.В . , обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Закрасняний В.Ю. свої клопотання підтримали, посилаючись на обставини, викладені у них. Окрім того, на обгрунтування своїх клопотань ОСОБА_4 вказала, що кошти отримані нею внаслідок підприємницької діяльності, яка полягала у здачі в оренду нерухомості. Також, послалась на те, що частина арештованих коштів належить її сину. Також вказала, що у 2015 році при народженні дитини вона отримала від родини подарунок в сумі 5000 євро. Зазначила також те, що фунти стерлінги, на які накладено арешт, залишились після відвідування її сином Великої Британії . На цю обставину вона посилалась у клопотанні про скасування арешту, яке подавалось до Солом?янського районного суду м. Києва. Представник Білий Я.В. вказав, що арештовані кошти належали до тимчасово вилученого майна, оскільки в ухвалі про обшук не були зазначені в переліку об?єктів, які детектив мав намір відшукати, тому, клопотання про арешт мало розглядатись за обов?язкової участі власника майна, тобто, за участі ОСОБА_4 . Також, посилається на те, що арештовані кошти не підпадають під критерії, визначені в статтях 96-1, 96-2 КК України. З приводу скасування арешту на нерухоме майно, ОСОБА_4 додала те, що накладений арешт чинить перешкоди їй, як власнику, вільно розпоряджатись своїм майном. Так, вона має намір подарувати певні об?єкти нерухомого майна своїм дітям з метою зменшення суми оподаткування нерухомого майна. Обвинувачений ОСОБА_1 також додав, що накладенням арешту на згадане вище майно детективи НАБУ тиснули на нього з метою визнання ним вчинення злочину, якого він не вчиняв. Додав також, що арешт накладено на майно, яке не перебуває у його користуванні. Наприклад, арешт на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_11 , накладено неправомірно, оскільки на час накладення арешту ця квартира уже не перебувала у його власності, а була ним продана.

8. Інші учасники зі сторони захисту та представник потерпілого у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотань ОСОБА_4 та захисника Закрасняного В.Ю.

9. Прокурор Кохно В.О. проти задоволення клопотань заперечував. Зазначив, що арешт накладався з метою можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки інкримінований обвинуваченому ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Також додав, що ухвали про арешт майна переглядались в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції порушень не встановлено. При цьому, під час підготовчого судового засідання, ні ОСОБА_4 , ні Закрасняний В.Ю. не подавали заперечення на ухвалу слідчого судді в порядку ст. 315 КПК України. Окрім цього додав, що ОСОБА_4 та Закрасняним В.Ю. у своїх клопотаннях не наведено фактів та обставин, які б свідчили про те, що відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт. Також зазначив, що за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) встановлено, що ОСОБА_1 обговорював можливість повернення коштів. У розмові, яка викладена в протоколі НСРД зафіксовано, де ОСОБА_1 зазначає, що арештовані кошти є саме його коштами, а не коштами його дружини ОСОБА_4 . Окрім цього, під час досудового розслідування до НАБУ подавався лист благодійного фонду «Руки допомоги», згідно з яким вилучені під час обшуку кошти у згаданих вище сумах, це кошти, які ОСОБА_1 отримав як благодійну допомогу. Вказаний лист підготував ОСОБА_9 . Розмову між обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зафіксовано в протоколі НСРД, у якій ОСОБА_1 обговорював можливі варіанти повернення вилучених коштів. Враховуючи викладене, прокурор просив відмовити у задоволенні клопотань.

Установлені судом обставини, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

10. Ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у цьому кримінальному провадженні накладено арешт на тимчасово вилучене майно ОСОБА_1 , а саме кошти в сумі: 8 076 доларів США; 9 935 євро; 725 фунтів стерлінгів (т. 3 а.п. 67). Окрім цього, іншою ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у цьому ж кримінальному провадженні накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_12 , група приміщень № 16 в літері «В»; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_13, нежилі приміщення № 1, 2 (групи приміщень № 16-б) в літері «В»; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ; нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_14; земельну ділянку (кадастровий номер 0111946800:02:001:0236), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15; земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:445:0151), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16; земельну ділянку (кадастровий номер 0111946800:02:001:0160), що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, селище Данилівка; автомобіль Mercedes-Benz GL 450 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2); автомобіль Chrysler Pacific (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ); частку у статутному капіталі ТОВ «Форвард трейд» (код ЄДРПОУ: 3614972) у розмірі 26 250 грн. Також, накладено арешт на 1/2 частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7, групи приміщень 36-37-38; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0015), що розташована за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0016), що розташована за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:825:414:0085), що розташована за адресою: АДРЕСА_10; 1/2 частину майна, що перебуває у власності ТОВ «Форвард трейд» (код ЄДРПОУ: 3614972), тобто, нежитлову будівлю (літера «Б») - виробничий цех за адресою: АДРЕСА_17 (т. 4 а.п. 8-10). Також із зазначених вище ухвал слідчого судді вбачається, що арешт на кошти, рухоме та нерухоме майно накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

11. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом (ч. 1 ст. 333 КПК України).

12. Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

13. Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

14. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 3 цієї ж статті, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

15. Відповідно до частин 1, 2, 5, 10 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

16. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України обвинувачений, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

17. Згідно з частинами 1, 3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Щодо клопотання про скасування арешту на кошти.

18. Із обґрунтування клопотання вбачається, що ОСОБА_4 посилається на те, що вона є власником коштів, тимчасово вилучених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 у сумі: 8076 доларів США, 9935 євро, 725 фунтів стерлінгів, які накопичила внаслідок здачі в оренду власного нерухомого майна (квартири).

19. Обґрунтовуючи свої доводи вона додає витяг з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 101837508 та № 101838057 від 27 жовтня 2017 року, відповідно до яких у власності ОСОБА_4 знаходиться: з 30 жовтня 2013 року 1/2 нежитлового приміщення, загальною площею 366 кв. м, за адресою: АДРЕСА_18 ; з 10 квітня 2014 року квартира, загальною площею 124,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 (т. 4 а.п. 91-94).

20. Також, ОСОБА_4 подала суду копію договору оренди житла від 1 лютого 2012 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Арістон термо Україна» (т. 4 а.п. 99-102). Із договору вбачається, що строк його дії становить 12 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі квартири з можливою пролонгацією за взаємною згодою сторін (пункт 4.1 указаного договору). Відповідно до цього договору розмір орендної плати, який орендар сплачує орендодавцеві, становить суму в гривнях, яка еквівалентна 1700 доларів США (пункт 3.1 договору). У квітні 2015 року до вказаного договору було укладено додаткову угоду № 4, згідно з якою, у тому числі, змінено розмір орендної плати, визначивши її в розмірі 20 000 грн щомісячно. 23 січня 2017 року до згаданого договору укладено додаткову угоду № 6, відповідно до якої розмір орендної плати збільшено до 23 000 грн щомісячно (т. 4 а.п. 103; т. 5 а.п. 139).

21. Окрім того, до клопотання ОСОБА_4 додає виписки з банківських рахунків, з яких убачається, що з 1 квітня 2014 року по 23 жовтня 2017 року ТОВ «Арістон термо Україна» сплачувало ФОП ОСОБА_4 кошти, як орендну плату за квартиру.

22. Однак, суд вважає за необхідне зазначити те, що строк дії цього договору становить 12 місяців, тобто, з 1 лютого 2012 року по 1 лютого 2013 року. ОСОБА_4 суду не надано доказів того, що після 1 лютого 2013 року дія договору була продовжена. При цьому, додаткова угода № 4 від квітня 2015 року охоплює період з 1 лютого 2015 року по 31 січня 2016 року, а додаткова угода № 6 охоплює строк з 1 лютого 2017 року до 31 січня 2017 року. Інших даних, які б підтверджували існування договірних відносин з приводу оренди згаданої квартири між ОСОБА_4 та ТОВ «Арістон термо Україна» чи іншим суб?єктом, та як наслідок - отримання ОСОБА_4 доходу, в період з 1 лютого 2013 року по 1 лютого 2015 року, суду не надано. За таких обставин, суд не бере до уваги виписку із карткового рахунку в проміжку з 1 лютого 2013 року по 1 лютого 2015 року.

23. Тобто, суд констатує, що дійсно, ОСОБА_4 від ТОВ «Арістон термо Україна» у згаданий вище період отримувались кошти в національній валюті - гривні. Однак, кошти, на які ухвалою від 23 жовтня 2017 року накладено арешт, були в іноземній валюті, зокрема, євро, доларах та фунтах стерлінгів. При цьому, суду не надано доказів вчинення саме ОСОБА_4 операцій, пов?язаних із придбанням зазначеної валюти у відповідній сумі.

24. Посилання ОСОБА_4 на те, що, розглядаючи клопотання про арешт, слідчий суддя порушив вимоги КПК України, оскільки розгляд клопотання здійснювався без повідомлення власника майна, не заслуговують на увагу, адже в ухвалі слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року зазначено, що слідчий суддя на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України вважав за можливе розглянути клопотання про арешт без повідомлення власника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. При цьому у згаданій ухвалі зазначено, що під час обшуку ОСОБА_1 не були надані відомості або документи, які б свідчили, що зазначені кошти належать третім особам, а тому є підстави вважати, що вилучені під час обшуку кошти належать підозрюваному ОСОБА_1 (т. 3 а.п. 67).

25. Також, в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, доданої прокурором до заперечень на клопотання про скасування арешту на кошти зазначено, що у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що вилучені кошти під час обшуку є не лише його особистими коштами, а й коштами його дружини ОСОБА_4 . Ця інформація протирічить доводам ОСОБА_4 про те, що арештовані кошти є її особистою власністю. При цьому, у письмових поясненнях, поданих до суду 30 червня 2020 року, ОСОБА_1 вказує на те, що кошти, на які накладено арешт, належать його дружині ОСОБА_4 (т. 5 а.п. 140). Не підтвердились у судовому засіданні й посилання ОСОБА_4 на те, що вилучені кошти є власністю її дітей. При цьому, у зауваженнях до протоколу обшуку від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_4 зазначила, що вилучені кошти є її власністю та власністю її дітей, які вона отримала внаслідок здачі в оренду та продажу нерухомого майна (т. 3 а.п. 72).

26. Окрім цього, на обґрунтування своїх заперечень прокурор Кохно В.О. додав до матеріалів справи протокол НСРД, з якого убачається, що обвинувачений ОСОБА_1 обговорював у телефонній розмові з ОСОБА_9 деталі обшуку, під час якого і були вилучені кошти. Зі змісту розмови убачається, де ОСОБА_1 вказує, що вилучені кошти є його коштами (т. 5 а.п. 174). На думку суду, така кількість версій походження та належності арештованих коштів різним особам викликають обґрунтовані сумніви у достовірності доводів ОСОБА_4

27. З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_4 не довела, що кошти, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 у сумі: 8076 доларів США, 9935 євро, 725 фунтів стерлінгів належать особисто їй, а тому у цій частині клопотання слід відмовити.

Щодо обґрунтованості клопотань ОСОБА_4 та захисника Закрасняного В.Ю. в частині скасування арешту на нерухоме майно.

28. У своїх клопотаннях ОСОБА_4 та захисник Закрасняний В.Ю. посилаються на те, що: розгляд клопотання проведено без виклику власників майна, арештоване майно не має ніякого відношення до цього кримінального провадження, судом порушено принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності. З приводу цих доводів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

29. Щодо посилання на те, що арешт накладався без виклику власників майна, то відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Про це слідчий суддя Солом?янського районного суду м. Києва і зазначив у своїй ухвалі.

30. Тобто, суд доходить висновку, що клопотання детектива про арешт майна було розглянуто з дотримання вимог КПК України, тому, відхиляє доводи про незаконність накладення арешту в цій частині.

31. Також, у клопотаннях Закрасняний В.Ю. та ОСОБА_4 посилаються на те, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна. Крім того, захисник Закрасняний В.Ю. вказує на те, що згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

32. Оцінюючи ці доводи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

33. Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 є особливо тяжким злочином, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

34. В ухвалі слідчого судді про накладення арешту зазначено, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вбачається необхідність у накладенні арешту на майно (т. 4 а.п. 10). Тобто, у цьому кримінальному провадженні арешт накладався на майно не з метою можливого майбутнього відшкодування шкоди, а з метою можливої конфіскації, у разі ухвалення судом обвинувального вироку.

35. Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

36. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У такий спосіб особа, яка вчинила злочин, обмежується у праві власності на певне майно, що вона набула на законних підставах до ухвалення вироку. Це покарання передбачає вилучення як усього майна, так і його частини.

37. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що при призначенні покарання у випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Індивідуалізація покарання це принцип інституту призначення покарання, відповідно до якого суд, на основі оцінки ряду загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначає особі, яка вчинила злочин, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції, а також сприяє досягненню інших цілей, поставлених перед покаранням.

38. На цій стадії кримінального провадження, суд не може вирішувати питання, пов?язані з винуватістю осіб, яким інкримінується вчинення злочинів, зазначених в обвинувальному акті, не оцінює ступінь суспільної небезпечності та можливу роль кожного із обвинувачених у вчиненні злочинів, якщо він був вчинений. Отже, наразі, суд позбавлений можливості наперед визначити, у якому розмірі, у разі ухвалення судом обвинувального вироку, буде застосовуватись конфіскація майна, тобто, вирішити питання співмірності накладеного арешту обставинам кримінального провадження.

39. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про безпідставність посилань ОСОБА_4 та захисника Закрасняного В.Ю. щодо порушення принципу розумності та співмірності обмеження права власності.

40. Суд також вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Закрясняного В.Ю. на те, що арештоване майно немає ніякого відношення до кримінального провадження, оскільки судом вище зазначалось про мету накладеного арешту, а саме, можливу конфіскацію майна як виду покарання, тому, у цьому випадку є не важливим відношення арештованого майна до обставин кримінального провадження.

41. ОСОБА_4 та адвокат Закрасняний В.Ю. посилаються і на те, що частина арештованого майна, зокрема, нерухоме майно, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що зазначено в ухвалі слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року (т. 4 а.п. 8-10).

42. З цього приводу суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно з частинами 1, 3 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

43. Із копії паспорта ОСОБА_4 , доданої до клопотання, та з пояснень ОСОБА_4 і ОСОБА_1 вбачається, що 24 лютого 2001 року вона уклала шлюб із ОСОБА_1 (т. 4 а.п. 68). Майно, щодо якого просять скасувати арешт, набуте після 2001 року, що підтверджується копіями правовстановлюючих документів, доданих до клопотань (т.4 а.п. 26-31, 42-45, 48-52, 74-82). Рухоме майно, а саме, автомобілі Mercedes-Benz GL 450 та Chrysler Pacific перебувають у власності ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 4 а.п. 46, 47).

44. Ураховуючи наведені вище норми Цивільного та Сімейного кодексів України, суд дійшов висновку, що зазначене майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без визначення частки кожного із них у вказаному майні.

45. Проте, оскільки спільна сумісна власність не передбачає визначення розміру часток кожного із подружжя у такій власності, суд позбавлений можливості скасувати арешт на нерухоме майно, оскільки суду не надано доказів того, яка конкретно частка кожного із співвласників у спільній сумісній власності. Тому, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотань у цій частині також слід відмовити.

46. Не підлягають задоволенню і вимоги захисника Закрасняного В.Ю. стосовно скасування арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , оскільки ОСОБА_1 не є власником зазначеного об?єкта нерухомості, тому, не вправі просити суд скасувати арешт на цей об?єкт. Отже, у цій частині клопотання належить відмовити.

47. Що стосується скасування арешту на автомобілі та частку у статутному капіталі ТОВ «Форвард трейд», то суд вважає за необхідне зазначити, що вони можуть стати предметом конфіскації за наслідком розгляду справи, оскільки є власністю обвинуваченого ОСОБА_1 , тому, в цій частині клопотання захисника Закрасняного В.Ю. задоволенню не підлягає.

48. Окрім того, суд наголошує на тому, що правомірність накладення 23 жовтня 2017 року слідчим суддею Солом?янського районного суду м. Києва арешту перевірена Апеляційним судом міста Києва, який постановляючи ухвалу від 5 лютого 2018 року, порушень вимог КПК України слідчим суддею не встановив.

49. Отже, підсумовуючи вищевикладене, на переконання суду, на цей час таке втручання у право власності як арешт майна переслідує легітимну мету, а саме, забезпечення в майбутньому можливої конфіскації майна як виду покарання, тому, суд не знаходить підстав для задоволення клопотань ОСОБА_4 та захисника Закрасняного В.Ю., оскільки майно, арешт якого вони просять скасувати, в подальшому може бути предметом конфіскації за наслідком розгляду справи.

50. Розглядаючи клопотання ОСОБА_4 та захисника Закрасняного В.Ю., оцінюючи докази, подані ними на обґрунтування клопотань, суд дійшов висновку, що ні ОСОБА_4 , ні захисник Закрасняний В.Ю. не довели того, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала потреба або, що такий арешт накладено необґрунтовано.

51. Суд також вважає за необхідне висловити свою позицію з приводу розумності та співрозмірності обмеження права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 завданням кримінального провадження.

52. Так, згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

53. Поряд із цим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» завданням Вищого антикорупційного суду, зокрема є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними злочинів.

54. Згідно з другим абзацом Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 5 травня 1998 року корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.

55. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1699-VII затверджено засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційну стратегію) на 2014-2017 роки (далі - Антикорупційна стратегія).

56. Згідно з розділом 1 Антикорупційної стратегії, розв`язання проблеми корупції є одним із пріоритетів для українського суспільства на сьогоднішньому етапі розвитку держави.

57. З огляду на це, суд переконаний, що суспільний інтерес, пов`язаний з розв`язанням проблеми корупції слід враховувати як невід`ємну складову розумності та співрозмірності обмеження права, у т.ч. права власності при вирішенні питання про арешт майна чи його скасування у кримінальних провадженнях, які згідно зі ст. 45 КК України є корупційними.

58. Отже, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який, зокрема передбачено покарання у виді конфіскації майна, суд вважає, що арешт, накладений на майно ОСОБА_1 відповідає критеріям розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

59. У клопотаннях ОСОБА_4 та захисник Закрасняний В.Ю. наводять й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про необхідність їх задоволення. Тому суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, № 303-A; пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Розглядаючи зазначені клопотання суд надав відповіді на всі вагомі аргументи, викладені у клопотаннях.

60. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні усіх клопотань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотань ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Закрасняного Валерія Юрійовича про скасування арешту відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак