Документ № 90289369

Справа № 991/5326/20

Провадження1-кс/991/5484/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Чеботаренка А.П., особи, яка подала клопотання, ОСОБА_1 , адвокатів Сороки О.Є., Хомика В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

УСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому ОСОБА_1 просить скасувати арешт коштів у сумі 50 000 грн, 1510 Євро, 58 900 доларів США, які вилучені 22.05.2019 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні № 12018000000000608 від 10.10.2018, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 757/26939/19-к та зобов`язати орган досудового розслідування повернути кошти його власникам - ОСОБА_1 та членам його сім`ї; щодо іншого вилученого майна під час обшуку, то якщо арешт накладався на таке майно скасувати та зобов`язати орган досудового розслідування повернути його власникам.

Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження № 52018000000000137 від 10.10.2018, яке постановою прокурора від 30.04.2020 об`єднане з матеріалами кримінального провадження № 12018000000000608 від 10.10.2018.

Під час обшуку, проведеного 22.05.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.05.2019, вилучено особисте майно ОСОБА_1 та членів його сім`ї, зокрема, кошти в сумі 50 000 грн, 1510 Євро, 58 900 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 757/26939/19-к на вказані кошти накладено арешт із забороною користування та розпорядження ними.

З постановленою слідчим суддею ухвалою ОСОБА_1 не погоджується, вважає, що арешт накладено необґрунтовано.

Зазначає, що кошти, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та членів його родини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є їх власністю - особистими заощадженнями.

В обґрунтування чого вказує, що він є кваліфікованим технічним спеціалістом у сфері інформаційних технологій та тривалий час працює в даній сфері. Також з 2013 року він займається підприємницькою діяльністю, як фізична особа-підприємець за різними видами господарської діяльності, є керівником та засновником ТзОВ «Мікрогіс», співзасновником ПП «Стартрек» та ТзОВ «Фалькон Мілітарі Солюшнс».

Також, звернув увагу на те, що у переліку речей, дозвіл на вилучення яких надавався ухвалою слідчого судді про обшук, кошти, особиста комп`ютерна техніка ОСОБА_1 та членів його сім`ї, не зазначені, що свідчить про протиправне вилучення слідчим коштів та як наслідок накладення на нього арешту.

Вилучені кошти не відповідають ознакам речових доказів, зазначених у ст. 98 КПК України та не могли визнаватися речовими доказами, а слідчий на власний розсуд вирішив їх походження.

Разом з тим, ОСОБА_1 та члени його сім`ї не є ані підозрюваними, ані обвинуваченими, ані особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, тому арешт коштів не міг застосовуватися.

У судовому засіданні адвокати Сорока О.Є., Хомик В.В., з думкою яких погодився ОСОБА_1 , клопотання підтримали, просили задовольнити, з викладених в ньому підстав, уточнивши, що не підтримують вимоги клопотання в частиніскасування арешту майна та зобов`язання орган досудового розслідування повернути його власникам, якщо арешт накладався на таке майно.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, при цьому, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України, доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.05.2019 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Під час проведення обшуку 22.05.2019, на підставі ухвали слідчого судді, старшим слідчим в ОВС ГСУ серед іншого вилучено кошти в сумі 50 000 грн, 1510 Євро, 58 900 доларів США, на які ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Київ від 27.05.2019 накладено арешт, що підтверджуєтьс копією протоколу обшуку від 22.05.2019 та копією ухвали від 27.05.2019.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Таким чином, у відповідності до вказаних вимог Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке вилучається слідчим, прокурором під час проведення обшуку, повинно мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням.

Накладаючи арешт на вилучені під час проведення обшуку кошти, слідчий суддя керувався вимогами статей 170-173 КПК України та врахував, що за версією органу досудового розслідування, є достатні підстави вважати, що відшукуванні грошові кошти набуті кримінально-протиправним шляхом, зокрема, у зв`язку з розкраданням коштів службовими особами Національної гвардії України, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовим становищем, під час закупівлі робіт, товарів та послуг з впровадження та модернізації в Національній гвардії України Автоматизованої системи управління військовими ресурсами «Сокіл», та особи, причетні до вчинення злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності вчинятимуть дії, спрямовані на їх приховування та знищення. Тому, з метою збереження коштів, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні остановою від 23.05.2019, слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту.

Доказів, які б спростовували вказані висновки слідчого судді, матеріали справи не містять.

Тому, слідчий суддя вважає необгрунтованими посилання ОСОБА_1 щодо відсутності підстав вважати, що вилучені кошти, без дозволу слідчого судді, не відповідають критеріям речових доказів та на них не може бути накладено арешт.

Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки ні йому , ні членам його сім`ї не повідомлено про підозру, слідчий суддя важає безпідставними, оскільки арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вирішення питання про віднесення матеріальних об`єктів до речових доказів відноситься до повноважень детектива.

Тому вказана ОСОБА_1 обставина не може бути основоположною з огляду на приписи ч. 3 ст. 170 КПК України.

Разом з цим, слід зауважити, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.

Як на підставу необґрунтованості арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 27.05.2019, ОСОБА_1 також зазначає, що вилучені під час обшуку кошти є особистими заощадженнями останнього та членів його сім`ї.

На підтвердження чого надав податкові декларації платника єдиного податку - фізичної-особи підприємця ФОП ОСОБА_1 за 2014-2016 та три квартали 2018 року, квитанції про поповнення депозиту за договорами від 02.06.2017 та від 19.10.2017 , заяви про видачу готівки та довідку про нараховані на ім`я ОСОБА_2 , а також квитанцію про здійснення валютно-обмінної операції без зазгачення імені особи, на користь якої вона здійснена.

У судовому засіданні ОСОБА_1 додатково повідомив, що із арештованих коштів йому на праві власності належить лише частина, а саме: близько 25 000 доларів США, які вони з дружиною заощаджували для купівлі квартири, інші кошти належать родичам дружини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

Проте надані відомості слідчий суддя оцінює критично, з огляду на те, що ОСОБА_1 не наведено види підприємницької діяльності та договори, за якими він отримав доходи, крім того, відповідна сума заощаджень, яка можливо (так як не наведено коли і за яким курсом національної валюти придбавались долари США) відповідає розміру доходу за цей період, передбачає відсутність будь-яких витрат за період 2014-2019 років, що є в принципі неможливим.

Разом з цим, доказів, які підтверджували, що ОСОБА_1 наділений повноваженнями звертатися із клопотанням про скасування арешту майна, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - матеріали справи не містять.

Згідно норм ст. 26 КПК України слідує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Таким чином слідчий суддя на етапі проведення досудового розслідування не виконує функції слідчого або прокурора у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

З аналізу норм Кримінального процесуального Кодексу можна зробити висновок, що на власника або володільця майна покладається обов`язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.

Слідчому судді під час розгляду клопотання не надано доказів, які б у своїй сукупності свідчили про необґрунтованість накладення арешту на майно та спростовували висновки щодо наявності підстав для такого арешту, викладені в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Київ від 27.05.2019 .

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н. В. Мовчан