Документ № 90334458

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Бабенко С. Ш.Справа № 757/13788/16-к

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/560/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2020 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Павлишина О. Ф., Никифорова А. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

представника Журавля А .Ю. ,

прокурора Сидоренка В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника власника майна Журавля Антона Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчої судді Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року, постановлену в кримінальному провадженні №12013220540000400,

В С Т А Н О В И Л А:

Від адвоката Журавля А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчої судді Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2016.

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. 25.03.2016 слідча суддя Печерського районного суду міста Києва постановила ухвалу, якою наклала арешт на нерухоме майно, належне на праві власності підозрюваній ОСОБА_3 , із забороною розпоряджатися ним будь-яким чином, а саме на: (1) гараж АДРЕСА_1 ; (2) будинок АДРЕСА_2 ; (3) будинок АДРЕСА_16 ; (4) гараж АДРЕСА_3 ; (5) квартиру АДРЕСА_4 ; (6) квартиру АДРЕСА_5 ; (7) квартиру АДРЕСА_6 ; (8) квартиру АДРЕСА_7 ; (9) гараж АДРЕСА_8 ; (10) гараж АДРЕСА_9; (11) автомобіль «Porsche Cayenne», білого кольору, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 ; (12) автомобіль «ГАЗ 21», сірого кольору, 1960 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 ; (13) автомобіль « ЗИС 110», чорного кольору, 1950 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 ; ( 14 ) 968519 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (код за ЄДРПОУ 20316900).

1.2. Свою ухвалу слідча суддя мотивувала тим, що: (1) Генеральною прокуратурою України (далі - ГПУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220540000400, зокрема, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК); (2) 25.03.2016 постановою слідчого ОВС ГСУ ГПУ ОСОБА_3 оголошено в розшук; (3) зазначене майно, щодо якого вирішується питання про його арешт, перебуває у власності підозрюваної, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру; (4) арешт майна накладено з метою забезпечення кримінального провадження та можливого застосування до підозрюваної конфіскації майна як виду кримінального покарання, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

2.1. В апеляційній скарзі Журавель А. Ю. просив ухвалу слідчої судді Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2016 скасувати в частині накладення арешту на: (1) будинок АДРЕСА_2 ; (2) будинок АДРЕСА_16 ; (3) квартиру АДРЕСА_4 ; (4) квартиру АДРЕСА_5 ; (5) гараж АДРЕСА_8 ; (6) гараж АДРЕСА_9

2.2. Свої вимоги особа, яка подала апеляційну скаргу, мотивувала тим, що: (1) слідча суддя помилково встановила, що частина арештованого майна належить не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 ; (2) накласти арешт на майно для забезпечення конфіскації майна як виду покарання можливо лише у випадку, якщо це майно належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, а ОСОБА_2 не має такого статусу. При цьому, на підтвердження того, що власником вказаного майна на момент накладення на нього арешту була не ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , Журавель А. Ю. додав до апеляційної скарги засвідчені копії договорів, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацію з нового реєстру власності.

ІII. Позиції учасників провадження.

3.1. Представник Журавель А. Ю. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. При цьому зазначив, що слідчою суддею помилково встановлено, що майно, на яке накладено арешт, який він просить по суті анулювати, належить ОСОБА_3 , хоча його власником був ОСОБА_2 . Такої помилки, на думку представника, слідча суддя припустилася, оскільки витяги з реєстру власності, долучені до клопотання, взяті зі старого реєстру, в якому з 2013 року реєстрація прав власності не здійснювалась.

3.2. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, клопотань про розгляд справи за їхньої обов`язкової участі чи про відкладення судового засідання не надіслали.

3.3. Прокурор, присутній у судовому засіданні, заперечував проти апеляційних вимог та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У своїх поясненнях, серед іншого, зазначив, що дійсно досудове розслідування на даний час у кримінальному провадженні №12013220540000400 здійснюється Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ), а процесуальне керівництво таким розслідуванням здійснює Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі - САП), а тому в Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є повноваження переглядати законність ухвали слідчої судді від 25.03.2016.

IV. Щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників.

4.1. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК «неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття».

4.2. У зв`язку з тим, що за змістом ч. 4 ст. 405 КПК участь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в розгляді апеляційної скарги не є обов`язковою колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності зазначених учасників судового провадження.

V. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, позиції учасників, дослідивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

5.1. Із витягу з ЄРДР вбачається, що ОСОБА_3 є підозрюваною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК (участь у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією); ч. 5 ст. 191 КК (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою, в особливо великих розмірах) (т. 1 а. с. 12-35, 45-76).

5.2. 25.03.2016 слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління ГПУ за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням про арешт майна, належного на праві власності підозрюваній ОСОБА_3 , вказавши у ньому про необхідність арешту зазначеного в клопотанні майна з метою забезпечення кримінального провадження та можливого застосування до підозрюваної конфіскації майна як виду кримінального покарання, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (т. 1 а. с. 1-11). На підтвердження належності нерухомого майна підозрюваній, на яке просив накласти арешт, слідчим до клопотання було долучено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.01.2016 (т. 1 а. с. 108-113).

5.3. 25.03.2016 слідча суддя Печерського районного суду міста Києва постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання ОВС ГСУ ГПУ та наклала арешт на нерухоме майно, належне, на її думку, на праві власності підозрюваній ОСОБА_3 , із забороною розпоряджатися ним будь-яким чином, а саме на: (1) гараж АДРЕСА_1 ; (2) будинок АДРЕСА_2 ; (3) будинок АДРЕСА_16 ; (4) гараж АДРЕСА_3 ; (5) квартиру АДРЕСА_4 ; (6) квартиру АДРЕСА_5 ; (7) квартиру АДРЕСА_6 ; (8) квартиру АДРЕСА_7 ; (9) гараж АДРЕСА_8 ; (10) гараж АДРЕСА_9; (11) автомобіль «Porsche Cayenne», білого кольору, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 ; (12) автомобіль «ГАЗ 21», сірого кольору, 1960 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 ; (13) автомобіль « ЗИС 110», чорного кольору, 1950 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 ; ( 14 ) 968519 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (код за ЄДРПОУ 20316900) (т. 1 а. с. 118-121).

5.4. 31.03.2016 із матеріалів досудового розслідування №12013220540000400 від 31.01.2013 були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 255 і ч. 5 ст. 191 КК, в окреме провадження з присвоєнням №42016000000000882 (т. 1 а. с. 236-240).

5.5. 20.11.2019 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016 доручено НАБУ (т. 1 а. с. 248-249).

5.6. 27.02.2020 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013220540000400 від 31.01.2013 доручено НАБУ (т. 2 а. с. 248-249).

5.7. 24.06.2020 представник ОСОБА_2 адвокат Журавель А. Ю. ознайомився з матеріалами справи №757/13788/16-к, дізнавшись про зміст ухвали від 25.03.2016, якою накладено арешт на вищевказане майно (т. 1 а. с. 133-136).

5.8. 30.06.2020 на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла відправлена поштою 26.06.2020 апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Журавля А. Ю. на ухвалу слідчої судді Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2016 (т. 1 а. с. 137-198).

5.9. Із долучених до вищевказаної апеляційної скарги засвідчених копій договорів та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 з 2015 року є власником: (1) будинку АДРЕСА_2 ; (2) будинку АДРЕСА_16 ; (3) квартири АДРЕСА_4 ; (4) квартири АДРЕСА_5 ; (5) гаража АДРЕСА_8 ; (6) гаража АДРЕСА_9 (т. 1 а. с. 156-189).

VI. Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

(§1) Межі перегляду оскаржуваної ухвали

6.1. У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява №49684/99, від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: «…Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…».

6.2. Тому, вирішуючи на які саме аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, надавати відповіді в ухвалі за результатами її розгляду, зважаючи на положення ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених в апеляційній скарзі.

6.3. У відповідності до ч. 1 ст. 370 КПК «судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим».

6.4. Зокрема, враховуючи вищенаведене, колегія суддів під час апеляційного розгляду має з`ясувати чи: (1) майно, арешт якого оскаржує представник ОСОБА_2 адвокат Журавель А. Ю., станом на момент постановлення слідчою суддею Печерського районного суду міста Києва ухвали від 25.03.2016 щодо його арешту, належало підозрюваній ОСОБА_3 чи воно належало іншій особі - ОСОБА_2 ; (2) особа, якій належало майно, арешт якого оскаржує представник ОСОБА_2 адвокат Журавель А. Ю., була в статусі підозрюваної(-го) у кримінальному провадженні №12013220540000400.

(§2) Загальні принципи та їх застосування до обставин конкретного провадження

6.5. У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» («Uzan and others v. Turkey») від 05.03.2019, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08 (далі - справа «Узан та інші проти Туреччини»), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.

6.6. В Україні застосування арешту майна в рамках кримінального провадження регулюється ст. ст. 132, 170-173 КПК.

6.6.1. Так, у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК «арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна…».

6.6.2. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК «завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження...».

6.6.3. Водночас ч. 2 ст. 170 КПК визначає мету, за наявності якої допускається застосування арешту майна, вказуючи, що «арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди».

6.7. У свою чергу випадки, коли слідчий суддя в арешті майна повинен відмовити, визначені ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 173 КПК.

6.7.1. Так, відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК «застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням».

6.7.2. А згідно з ч. 1 ст. 173 КПК «слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу».

6.7.3. При цьому, у відповідності до п. п. 1, 3-1, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК «при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб».

6.7.4. Ч. 5 ст. 170 КПК передбачає, що «у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна».

6.7.5. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

6.7.6. З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи можливість застосування конфіскації майна як виду покарання до майна, на яке слідчий ГПУ просив накласти арешт, слідча суддя повинна була переконатися, що саме підозрювана ОСОБА_3 є його власником.

6.7.7. Проте, як вбачається з матеріалів провадження, слідча суддя при прийнятті рішення щодо арешту майна, який наразі оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Журавель А. Ю., в ухвалі від 25.03.2016 дійшла помилкового висновку, що його власником є підозрювана ОСОБА_3 . Причиною цьому стало неврахування того, що до свого клопотання про арешт такого майна слідчий ГПУ долучив витяги із реєстру власності, взяті зі старого реєстру, в якому з 2013 року реєстрація прав власності не здійснювалась.

6.7.8. Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного суду на підставі копій договорів та витягу із нового реєстру власності, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали 25.03.2016 (див. п. 5.9. цієї ухвали) ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , був власником наступного майна: (1) будинку АДРЕСА_2 ; (2) будинку АДРЕСА_16 ; (3) квартири АДРЕСА_4 ; (4) квартири АДРЕСА_5 ; (5) гаража АДРЕСА_8 ; (6) гаража АДРЕСА_9 . При цьому, ОСОБА_2 не був підозрюваним у кримінальному провадженні №12013220540000400.

6.8. Отже, підстав для накладення арешту на вищевказане майно, яке належало особі, що не була підозрюваною в кримінальному провадженні №12013220540000400, з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання у майбутньому в слідчої судді Печерського районного суду міста Києва не було.

(§3) Висновок

6.9. За наведених обставин, апеляційну скаргу представника власника майна Журавля А. Ю. слід задовольнити, а ухвалу слідчої судді в оскаржуваній частині скасувати.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 115, 117, 131-132, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна Журавля Антона Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу слідчої судді Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року скасувати в частині накладення арешту на:

(1) будинок АДРЕСА_2 ;

(2) будинок АДРЕСА_16 ;

(3) квартиру АДРЕСА_4 ;

(4) квартиру АДРЕСА_5 ;

(5) гараж АДРЕСА_8 ;

(6) гараж АДРЕСА_9 .

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:А. С. Никифоров

О. Ф. Павлишин